Nenkainfo.com

Позначка: Андрій Герус

  • До 2028 року все зміниться: Україна та ЄС об’єднають енергоринки

    До 2028 року все зміниться: Україна та ЄС об’єднають енергоринки

    Україна поступово рухається до повної інтеграції свого енергетичного ринку з Європейським Союзом, і цей процес, за планом уряду та парламенту, має завершитися у 2028 році. Йдеться про масштабну реформу, яка змінить правила імпорту, експорту та внутрішньої торгівлі електроенергією, а також відкриє український ринок для ширшої конкуренції з європейськими постачальниками.

    Як пояснив голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус, ухвалений і підписаний президентом Володимир Зеленський закон про об’єднання енергетичних ринків із ЄС є ключовим етапом у трансформації енергосистеми України. За його словами, документ фактично запускає процес поступового входження України в єдиний європейський енергетичний простір, що має зменшити ризики дефіциту електроенергії та підвищити загальну стійкість системи.

    Герус зазначив, що основна ідея реформи полягає в тому, щоб Україна стала частиною великого спільного ринку електроенергії, де постачання та закупівля ресурсів відбуватимуться значно швидше і простіше, ніж зараз. Він підкреслив, що в умовах воєнних ризиків та періодичних пошкоджень енергетичної інфраструктури можливість оперативного імпорту електроенергії з ЄС є критично важливою для стабільного забезпечення споживачів.

    Сьогодні Україна вже має технічну можливість купувати електроенергію в європейських країнах, однак ці процеси залишаються складними та багатоступеневими. Вони передбачають проведення аукціонів, пошук постачальників і проходження процедур, які можуть займати кілька днів. Після впровадження нового законодавства ці механізми мають бути спрощені, автоматизовані та пришвидшені, що дозволить значно скоротити час реакції на можливі енергетичні дефіцити.

    За прогнозами, після повної імплементації реформи Україна з 2028 року зможе у разі потреби імпортувати електроенергію фактично на наступний день. Це, як очікується, стане важливим фактором у зменшенні кількості аварійних і планових відключень, особливо в періоди пікових навантажень або після атак на енергетичну інфраструктуру.

    Окремо підкреслюється, що інтеграція передбачає не лише можливість швидшого імпорту, а й повне відкриття українського ринку для європейських компаній. Це означає, що виробники та постачальники електроенергії з країн ЄС зможуть напряму працювати на українському ринку, збільшуючи кількість пропозицій і посилюючи конкуренцію.

    На думку представників енергетичного комітету, зростання конкуренції традиційно призводить до зниження концентрації ринку та обмеження впливу великих монополістичних гравців. У довгостроковій перспективі це має створити більш гнучку систему ціноутворення і потенційно позитивно вплинути на кінцевого споживача, який отримає ширший вибір постачальників та більш стабільні умови постачання.

    Водночас у парламенті наголошують, що процес інтеграції є поступовим і складним. За оцінками, основна імплементація реформ триватиме у 2026–2027 роках, після чого у 2028 році очікується фактичне об’єднання українського та європейського енергетичних ринків у єдиний простір. Це вимагатиме узгодження регуляторних норм, технічної синхронізації систем та адаптації українського законодавства до правил ЄС.

    Паралельно уряд уже працює над посиленням енергетичної стійкості країни в умовах війни. Зокрема, ухвалюються рішення щодо розвитку нових генеруючих потужностей і створення резервних систем мобільної генерації, які мають забезпечити швидке реагування у разі пошкодження об’єктів енергетичної інфраструктури.

    Таким чином, об’єднання енергетичних ринків України та ЄС розглядається як стратегічний крок, що має не лише інтегрувати Україну до європейської енергосистеми, а й підвищити її енергетичну безпеку, стійкість та конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.

  • «Енергоатом» продав електроенергію перед стрибком цін, забезпечивши трейдерам до 2 млрд грн прибутку

    «Енергоатом» продав електроенергію перед стрибком цін, забезпечивши трейдерам до 2 млрд грн прибутку

    Компанія «Д.Трейдінг», що входить до бізнес-групи Ріната Ахметова, може отримати до 400 мільйонів гривень прибутку на перепродажі електроенергії, яку державна компанія НАЕК «Енергоатом» реалізувала за заниженими цінами безпосередньо напередодні різкого підвищення вартості на ринку. Сукупний прибуток приватних трейдерів у цій схемі може сягнути близько 2 мільярдів гривень.

    Про це йдеться у листі голови парламентського Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса, адресованому Кабінету Міністрів України, Офісу Президента, керівництву Верховної Ради та іншим державним органам.

    Як зазначає Герус, 14 січня НАЕК «Енергоатом» провів аукціон з продажу електроенергії базового навантаження на період з 21 по 31 січня. Було реалізовано 2 100 МВт за середньою ціною 7 566 гривень за МВт-год. Загальний обсяг проданої електроенергії склав 554 400 МВт-год.

    Вже за три дні після аукціону ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» зросла до 13 233 гривень за МВт-год — майже на 75% більше, ніж аукціонна ціна «Енергоатому».

    За підрахунками Андрія Геруса, якщо припустити, що такі ціни утримуватимуться до кінця січня, то різниця між ціною продажу та ринковою ціною призведе до перерозподілу близько 2 мільярдів гривень від державної компанії «Енергоатом» до приватних трейдерів. Ці кошти є недоотриманим прибутком держави і фактичним доходом компаній, які скупили електроенергію на аукціоні.

    Майже 20% усього обсягу електроенергії на цьому аукціоні викупила компанія «Д.Трейдінг» із групи Ріната Ахметова. Таким чином, потенційний прибуток цієї компанії від подальшого перепродажу електроенергії може становити близько 400 мільйонів гривень лише за один розрахунковий період.

    Решту обсягів розподілили між понад десятком інших трейдерів. При цьому, як зазначає Герус, щонайменше 15 компаній різко збільшили обсяги закупівлі електроенергії — у 2–5 разів порівняно зі своєю попередньою діяльністю. Водночас близько 45 інших учасників ринку, навпаки, скоротили обсяги закупівель удвічі.

    На думку голови енергетичного комітету Верховної Ради, така нетипова поведінка окремих компаній може свідчити про те, що вони або заздалегідь знали про майбутній перегляд граничних цін на електроенергію, або принаймні розуміли високу ймовірність такого рішення регулятора.

    Йдеться про рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо підвищення так званих прайс-кепів — максимально дозволених цін на електроенергію. 16 січня НКРЕКП підвищила граничну ціну з рівня 5 600–6 900 гривень залежно від часу доби до 15 000 гривень за МВт-год упродовж усієї доби.

    Формально рішення пояснювалося необхідністю стимулювати імпорт електроенергії з Європи, де ціни перевищували попередні українські обмеження. Однак наслідком стало різке зростання цін на всю електроенергію всередині країни, оскільки контракти для комунальних підприємств, транспорту, військових частин, лікарень, шкіл та обленерго напряму прив’язані до ціни на ринку «на добу наперед».

    Андрій Герус також вказує, що лобіювання підвищення прайс-кепів розпочалося ще 8 січня під час засідання Антикризового енергетичного штабу під головуванням прем’єр-міністра Юлії Свириденко. На цьому засіданні був присутній представник НАЕК «Енергоатом», який, за логікою подій, міг знати про можливі регуляторні зміни ще до аукціону.

    Крім того, 14 січня питання енергетики обговорювалося на нараді у Президента України. У ній брали участь прем’єр-міністр Юлія Свириденко, міністр енергетики Денис Шмигаль, керівник групи «ДТЕК» Максим Тімченко, керівник НЕК «Укренерго» Володимир Зайченко та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. З публічних коментарів випливало, що обговорювалося питання збільшення імпорту електроенергії, однак конкретних рішень тоді не оприлюднювали.

    15 січня Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання подолання наслідків надзвичайної ситуації державного рівня в електроенергетичних системах», якою рекомендував підвищити прайс-кепи на 82,5% — до 15 000 гривень за МВт-год. Уже наступного дня НКРЕКП виконала цю рекомендацію. На той момент «Енергоатом» уже продав електроенергію за цінами, удвічі нижчими від нового граничного рівня.

    Андрій Герус вважає, що єдиним виходом із ситуації має стати негайне розірвання договорів купівлі-продажу електроенергії, укладених на аукціоні 14 січня, та проведення повторного аукціону. За його словами, умови договорів дозволяють зробити це без штрафних санкцій.

    У відповідь на публікацію інформації компанія «Д.Трейдінг» заявила, що придбала 380 МВт базового навантаження, що становить близько 18% обсягу аукціону і є меншим показником, ніж у попередній декаді. У компанії наголосили, що аукціон проходив за високої конкуренції — участь брали близько 60 компаній, а ціна зросла на 15% порівняно з попередніми торгами.

    Також у «Д.Трейдінг» зазначили, що дата проведення аукціону визначається виключно продавцем — НАЕК «Енергоатом», а на момент торгів не було офіційної інформації про наміри регулятора змінювати цінові обмеження. Компанія додала, що електроенергію за аналогічними цінами у цей період продавали також «Укргідроенерго», «Гарантований покупець», «Західенерго», «Дніпроенерго» та «Єврореконструкція».

    Окремим тлом цієї ситуації є скандали навколо керівництва «Енергоатому». Минулої осені Національне антикорупційне бюро України викрило схему так званого «шлагбауму» на тендерах державної компанії за участю топменеджменту «Енергоатому» та бізнес-групи підприємця Тімура Міндіча. Напередодні арештів тодішній керівник компанії Петро Котін залишив посаду.

    Наразі нового очільника «Енергоатому» має обрати наглядова рада, однак процес фактично заблокований. У грудні до наглядової ради було обрано чотирьох іноземних незалежних членів — Руміну Велші, Лауру Гарбенчуте-Бакієне, Патріка Фрагмана та Бриса Буюона. Водночас державну квоту уряд досі не заповнив, що унеможливлює ухвалення ключових управлінських рішень.

    Формально «Енергоатом» перебуває у сфері управління Міністерства економіки України, яке раніше очолювала Юлія Свириденко, а нині — Олексій Соболєв. Міністром енергетики у день проведення аукціону 14 січня став Денис Шмигаль, який до державної служби працював у групі ДТЕК Ріната Ахметова.

  • Родина нардепа Геруса вела бізнес із фінансистом Путіна: СБУ досі мовчить

    Родина нардепа Геруса вела бізнес із фінансистом Путіна: СБУ досі мовчить

    Народний депутат від партії «Слуга народу» Андрій Герус знову опинився в центрі корупційно-політичного скандалу. Причина — бізнес-зв’язки його родини з підсанкційним російським фінансистом Кирилом Дмитрієвим, наближеним до президента РФ Володимира Путіна.

    За даними офіційних Реєстрів, дружина парламентаря Наталія Герус до лютого 2025 року залишалася директоркою і співвласницею компанії ТОВ «Українська мрія», де 12,5% належало Кирилу Дмитрієву — керівнику російського Фонду прямих інвестицій (РФПІ). Цей фонд є одним із ключових фінансових інструментів Кремля, що фінансує оборонні та пропагандистські програми Росії.

    Дмитрієв перебуває під міжнародними санкціями — США, Канади, Великої Британії та Австралії. Попри це, його ім’я залишалося у статутних документах української компанії навіть під час повномасштабної війни.

    Лише 22 лютого 2025 року Наталія Герус офіційно вийшла зі складу бенефіціарів. Однак питання, чому це сталося лише через три роки після вторгнення РФ, залишається без відповіді.

    Після публікацій у ЗМІ Служба безпеки України заявила, що перевіряє можливі зв’язки родини Герусів із підсанкційним російським бізнесом. Втім, минуло вже понад три місяці, а офіційних результатів цієї перевірки так і не оприлюднено.

    Жодних повідомлень про її завершення або процесуальні рішення не були зроблені публічними, що викликає запитання щодо реальної позиції СБУ у цій справі.

    Це не перший раз, коли ім’я Андрія Геруса опиняється у скандалі, пов’язаному з Росією. У 2021 році він ініціював скандальну правку, яка відкрила шлях для імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Попри суспільне обурення, депутат тоді зумів протягнути зміни через парламент.

    Тепер же з’ясувалося, що родинний бізнес Геруса мав прямий зв’язок із підсанкційною особою, яка працює на економічні інтереси Кремля. Це не лише репутаційна пляма, а й можлива загроза національній безпеці України, адже мова йде про спільну господарську діяльність з особою, близькою до російського військово-промислового комплексу.

  • Звідки Україна отримує газ та що робить для збільшення видобутку

    Звідки Україна отримує газ та що робить для збільшення видобутку

    Україна зуміла втримати стабільність у газовій сфері навіть у період повномасштабної війни. Зокрема, це досягнуто завдяки імпортним поставкам та розширенню власного видобутку.

    Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

    За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

    “Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

    Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

    Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

    Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

    Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

    Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

    Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

    У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

    Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

    У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

    Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

    • Польща – пункт “Германовичі”
    • Словаччина – пункт “Будинце”
    • Румунія – пункт “Орлівка”
    • Молдова – пункти “Каушани” та “Олексіївка”

    Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

    Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

    Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

    Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

    “Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

    Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

    Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

    Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

    У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

    За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

    “Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

    Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

    “Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

    Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

    “Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

    У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

    У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

    Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

    Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

  • У Верховній Раді пропонують сформувати новий елемент енергосистеми

    У Верховній Раді пропонують сформувати новий елемент енергосистеми

    У Верховній Раді висловили необхідність перегляду енергетичної інфраструктури України у зв’язку зі зростанням нападів на неї. Голова Комітету Верховної Ради з енергетики, Андрій Герус, у програмі Українського радіо 29 березня зазначив, що наразі ведуться роботи над створенням нової складової енергетичної системи. Згідно з його словами, це передбачає розробку широкої мережі невеликих електростанцій, що ускладнить їх потенційний напад через їх велику кількість.

    Герус наголосив на тому, що енергетичні об’єкти не можна приховати, оскільки їх місцезнаходження відоме за лініями електропередач. Тому активно працюється над зміною архітектури енергомережі з метою додавання більшої кількості децентралізованих генераторів, розташованих наближено до кінцевих споживачів.

    “У простих словах, коли у нас є 5-10 великих електростанцій, вони стають легкими мішенями для атак. Але якщо ми матимемо сотні малих електростанцій, розташованих поблизу споживачів, особливо у зонах з високим попитом на електроенергію, то напад на них буде практично неоспівуваним або надзвичайно дорогим”, — пояснив Герус.

    Ключовою метою є створення великої кількості малих генераторів по всій країні. Це вже реалізується через встановлення сонячних та газових електростанцій, зокрема у міських районах. Нова структура енергетичної системи має забезпечити її гнучкість та надійність, забезпечуючи стабільне електропостачання для споживачів.