Nenkainfo.com

Позначка: держдума

  • У Росії заговорили про «велику війну» з Європою: Зюганов назвав 2029–2030 роки

    У Росії заговорили про «велику війну» з Європою: Зюганов назвав 2029–2030 роки

    Лідер Комуністичної партії РФ Геннадій Зюганов заявив про нібито наближення «великої війни» між Росією та Європою і назвав 2029–2030 роки періодом, коли протистояння, за його версією, може перейти у «гарячу фазу».

    Заяву він зробив 1 жовтня під час пленарного засідання Державної думи РФ. За словами Зюганова, європейські країни нібито готуються до прямого військового протистояння з Росією, однак доказів існування конкретного плану «наступу» він не навів.

    Російський політик пов’язав свої твердження передусім із посиленням європейських армій, збільшенням оборонних бюджетів та модернізацією інфраструктури НАТО.

    Під час виступу він також багато говорив про стан самої російської економіки. Зюганов заявив, що у разі тривалого воєнного протистояння вирішальним стане економічний потенціал сторін, і визнав, що сукупні фінансово-економічні можливості країн, які Москва вважає своїми противниками, значно перевищують російські.

    На цьому тлі він закликав змінювати економічний курс РФ та готувати державу до довготривалого протистояння.

    «Велика війна на порозі»

    За словами Зюганова, Росія нібито вже перебуває на етапі, коли конфронтація із Заходом може перейти у відкритий воєнний конфлікт.

    Він заявив, що будь-яка війна нібито проходить кілька стадій — від інформаційної дискредитації й економічного послаблення до безпосереднього наступу, і припустив, що «гарячу» фазу західні країни начебто планують на 2029–2030 роки.

    Ці слова є політичною оцінкою самого Зюганова. У відкритих джерелах немає підтверджень існування рішення НАТО чи Євросоюзу про напад на Росію у 2029 або 2030 році.

    Навпаки, самі західні держави пояснюють нинішнє нарощування оборонних спроможностей необхідністю підготуватися до можливого нападу Росії на одну з країн НАТО.

    Наприклад, командувач сухопутних військ Німеччини генерал-лейтенант Кристиан Фройдінг у червні заявив, що серед союзників існує оцінка, за якою Росія може отримати достатні військові спроможності для нападу на державу НАТО приблизно до 2029 року — або навіть раніше.

    Тобто одна й та сама дата у російській та європейській риториці трактується принципово по-різному.

    Москва подає 2029–2030 роки як термін нібито запланованого Заходом наступу на Росію, тоді як частина європейських військових розглядає цей період як час, до якого Росія може відновити достатній військовий потенціал для створення прямої загрози НАТО.

    Зюганов не перший говорить про 2030 рік

    Теза про можливу «гарячу фазу» до кінця десятиліття останнім часом дедалі частіше з’являється в заявах російських чиновників.

    У середині вересня керівниця російської делегації на переговорах у Відні з питань військової безпеки Юлія Жданова заявила, що НАТО нібито планує перевести нинішнє протистояння з Росією у відкриту воєнну фазу не пізніше 2029–2030 років.

    Як аргументи вона називала модернізацію аеродромів, мостів, залізниць та іншої військово-логістичної інфраструктури в Європі, а також посилення східного флангу НАТО.

    Втім, сама модернізація військової інфраструктури не є доказом підготовки наступальної війни.

    Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну країни НАТО справді різко збільшили оборонні видатки, посилили східний фланг і почали швидше переозброювати армії. Ці кроки публічно пояснюються необхідністю стримування та підготовки до можливого російського нападу.

    Схожу риторику на початку вересня використовував директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін. Він заявляв, що Європейський Союз нібито заклав у стратегічні документи готовність до повномасштабного конфлікту з Росією до 2030 року.

    При цьому Наришкін також не навів доказів того, що йдеться саме про європейський план нападу, а не оборонне планування.

    Європа справді готується — але пояснює це загрозою з боку РФ

    Європейські держави дійсно активно посилюють оборону. Польща, країни Балтії та Фінляндія будують фортифікаційні лінії, збільшують армії, створюють запаси боєприпасів і модернізують військову логістику.

    «Ненька інфо» раніше писала, що країни східного флангу НАТО виходять із сценарію, за якого у разі великої війни їм доведеться певний час самостійно стримувати можливий напад до прибуття основних сил Альянсу.

    Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Окремо європейські спецслужби попереджають про ризик провокацій або обмежених військових дій Росії проти країн Альянсу. «Ненька інфо» писала про оцінки, за якими Москва може спробувати перевірити систему колективної оборони НАТО раніше, ніж очікувалося.

    Тест на міцність для Альянсу: європейські спецслужби попереджають про загрозу з боку Росії

    Крім того, європейські країни створюють нові механізми протидії безпілотникам і гібридним атакам. Зокрема, вісім держав Балтійського регіону домовлялися про посилення спільної протидії дронам.

    Російська військова інфраструктура теж зростає

    Паралельно із переозброєнням НАТО Росія сама продовжує нарощувати військову інфраструктуру біля кордонів Альянсу.

    Раніше журналісти кількох північноєвропейських ЗМІ за допомогою супутникових знімків виявили розширення російських військових баз поблизу Фінляндії та країн Балтії. За оцінками авторів розслідування, створювана інфраструктура потенційно може бути розрахована на десятки тисяч військовослужбовців.

    115 тисяч військових біля кордонів НАТО: що будує Росія

    Саме тому західні військові дедалі частіше говорять не про неминучість війни, а про необхідність мати достатні сили, щоб переконати Москву, що будь-яка атака буде надто дорогою.

    Водночас навіть у НАТО немає повністю однакової оцінки ймовірності прямого зіткнення.

    У червні верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі Алексус Гринкевич заявляв, що за доступними йому розвідувальними даними Росія на той момент не шукала прямого конфлікту з Альянсом.

    Це важливе уточнення: оцінка можливості Росії вести війну до певного року не тотожна твердженню, що Москва обов’язково ухвалила рішення про напад.

    2029 рік став політичним символом

    У результаті дата 2029 року перетворюється на своєрідну точку відліку у безпекових дискусіях.

    Європейські військові використовують її як орієнтир для прискорення переозброєння і підготовки оборони.

    Російська влада, зі свого боку, дедалі частіше використовує ту саму дату як аргумент на користь тези про нібито підготовку Заходом великої війни проти РФ.

    Заява Зюганова вписується саме в цю російську інформаційну лінію.

    При цьому фактично підтверджене зараз лише одне: і Росія, і країни НАТО готуються до тривалого періоду високої військової напруженості, збільшують витрати на оборону та перебудовують військову інфраструктуру.

    А от твердження Зюганова про те, що Європа вже «запланувала гарячий наступ» на Росію у 2029–2030 роках, залишається його заявою і не підтверджене публічними доказами.

  • Тріумф абсурду та мілітаризації: як кремлівська хунта перетворила вибори до Держдуми на фарс із рекордною більшістю путінської партії

    Тріумф абсурду та мілітаризації: як кремлівська хунта перетворила вибори до Держдуми на фарс із рекордною більшістю путінської партії

    У Російській Федерації завершився черговий етап імітації виборчого процесу, який остаточно поховав навіть примарні залишки політичної конкуренції та правових норм. Так звані парламентські вибори до Державної Думи дев’ятого скликання дві тисячі двадцять шостого року очікувано пройшли за заздалегідь написаним у кабінетах адміністрації диктатора сценарієм, де не було місця жодній інтризі чи несподіванці. Головним підсумком цього пропагандистського спектаклю стало безпрецедентне зміцнення одноосібного контролю провладної партії «Єдина Росія», яка не просто зберегла, а суттєво розширила свою монопольну конституційну більшість. Офіційні дані підрахунку понад дев’яноста відсотків бюлетенів намалювали керівній політичній силі результат на рівні майже п’ятдесяти восьми відсотків голосів за партійними списками, що дозволило їй легко перетнути психологічну планку та залишити кишенькову системну опозицію далеко позаду.

    Справжній електоральний реванш режим забезпечив завдяки тотальному контролю над мажоритарними округами, де представники влади буквально викорінили будь-яке альтернативне представництво. Кандидати від «Єдиної Росії» здобули перемогу у двохсот восьми із двохсот двадцяти п’яти одномандатних округів по всій території країни-агресора, повністю підім’явши під себе навіть традиційно протестні мегаполіси, включно зі столицею. Разом із партійними списками це забезпечить путінській фракції щонайменше триста п’ятдесят п’ять депутатських крісел із чотирьохсот п’ятдесяти можливих, що стане абсолютною історичною рекордною кількістю за всі роки існування парламенту. Особливо показовим маркером нової законодавчої реальності стане поява у сесійній залі вісімдесяти шести безпосередніх учасників загарбницької війни проти України, які отримали мандати від керівної сили. Таким чином російський парламент остаточно перетворюється на відкритий та агресивний мілітарний орган, функцією якого стане беззаперечне схвалення будь-яких імперських авантюр воєнного кабінету.

    Щоб намалювати картинку всенародного схвалення, російська влада вдалася до рекордної мобілізації адміністративного ресурсу, намалювавши явку на рівні майже п’ятдесяти семи відсотків, що стало максимальним показником за останні десятиліття. Проте за фасадом парадних цифр криється тотальне придушення будь-яких паростків реальної опозиції. Напередодні старту виборчих перегонів Верховний суд держави-агресора повністю ліквідував реєстрацію федерального списку єдиної легальної партії з відносно антивоєнними позиціями, зачистивши від її представників і мажоритарні списки. Сам день голосування супроводжувався масовими вкиданнями, каруселями, примусовим згоном бюджетників на дільниці та прямим тиском силовиків, перетворивши підрахунок бюлетенів на цинічну фальсифікацію.

    Окремим кричущим злочином проти міжнародного права та суверенітету України стала спроба провести так зване волевиявлення на тимчасово окупованих територіях Донецької та Запорізької областей, а також у захопленому Криму. Окупаційні адміністрації бадьоро відзвітували про показні сімдесят відсотків підтримки партії диктатора, влаштовуючи вистави з озброєними автоматами конвоїрами біля виборчих урн. Незалежні аналітики та моніторингові центри зафіксували численні факти маніпуляцій, зокрема у зруйнованому Маріуполі, де загарбники масово вносили до списків прізвища давно загиблих або примусово депортованих містян задля створення ілюзії масовості. Цей штучний спектакль ніколи не отримає визнання у цивілізованому світі, а сформований у такий спосіб парламент агресора є абсолютно нелегітимним інструментом тиранії.

     

  • Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    У Російській Федерації добігає кінця черговий масштабний фарс під виглядом парламентських виборів, який супроводжувався тотальними маніпуляціями, безпрецедентними фальсифікаціями та незаконним примусовим залученням тимчасово окупованих територій України. Згідно з попередніми підсумками кампанії дві тисячі двадцять шостого року, оприлюдненими центральною виборчою комісією країни-агресора після опрацювання понад дев’яноста відсотків бюлетенів, політичний ландшафт Державної думи очікувано не зазнає жодних реальних змін. Кремлівська партія влади «Єдина Росія» прогнозовано отримує 57,86 відсотка голосів, долаючи психологічну планку та повністю зберігаючи за собою неподільний монопольний контроль над парламентом. Решта підконтрольних режиму сил суттєво відстають: комуністи набирають 13,84 відсотка, ліберал-демократи зупинилися на позначці 8,90 відсотка, а представники фракції «Нові Люди» зафіксували скромні 7,94 відсотка підтримки. Водночас політичний проєкт «Справедлива Росія» з результатом 4,95 відсотка наразі не долає навіть прохідного п’ятивідсоткового бар’єра, залишаючи лідерство виключно за правлячою верхівкою.

    Навіть якщо показники партії влади за федеральними списками зазнали б мінімальних коливань, це жодним чином не позбавило б її одноосібної конституційної більшості. Головним інструментом збереження абсолютної влади стали зачищені одномандатні мажоритарні округи, де ставленики влади здобувають безапеляційні перемоги – зокрема, у російській столиці вони гарантовано забирають усі шістнадцять депутатських мандатів. Офіційна явка виборців склала 56,66 відсотка, що формально перевищує результати попередніх кампаній, проте цей показник є прямим наслідком примусової мобілізації виборців та безпрецедентного задіяння адміністративного ресурсу на федеральному рівні. Останні залишки реальної політичної конкуренції влада ліквідувала ще до старту перегонів через повний недопуск єдиної легальної антивоєнної партії «Яблуко», федеральний список та кандидатів якої Верховний суд РФ цинічно зняв за вигаданими позовами.

    Сам процес голосування традиційно супроводжувався масовими аномаліями, організованим підвезенням залежних бюджетників, масовими виборчими «каруселями» та прямим тиском на громадян, що повністю відкидалося виборчими органами окупантів. Проте найбільш цинічним виміром виборчої вистави стало проведення незаконного «волевиявлення» на тимчасово захоплених землях України, зокрема в частинах Донецької та Запорізької областей і на Кримському півострові, де окупаційні адміністрації намалювали «Єдиній Росії» понад сімдесят відсотків фіктивної підтримки.

    За інформацією українських дослідників та представників Центру вивчення окупації, для штучного завищення явки загарбники вдавалися до найбільш абсурдних фальсифікацій, зокрема в окупованому Маріуполі до списків масово вносили давно загиблих мешканців. При цьому російська влада свідомо уникає детальної публікації протоколів із захоплених українських міст, обмежуючись лише голослівними заявами пропаганди про нібито високу громадянську активність.

     

  • Фарс під дулами автоматів: МЗС України рознесло фейкові вибори Кремля в окупації та позбавило легітимності всю Держдуму РФ

    Фарс під дулами автоматів: МЗС України рознесло фейкові вибори Кремля в окупації та позбавило легітимності всю Держдуму РФ

    Міністерство закордонних справ України виступило з безкомпромісною та жорсткою заявою щодо чергової спроби держави-агресора організувати незаконне голосування на тимчасово захоплених українських територіях. Офіційний Київ категорично наголосив, що будь-яка імітація волевиявлення на так званих виборах до Державної думи Російської Федерації в умовах збройної окупації не має жодної юридичної сили та ніколи не змінить міжнародно визнаного суверенного статусу цих регіонів. Українські дипломати кваліфікували дії Москви як цинічну пропагандистську виставу, покликану створити примарну ілюзію всенародної підтримки агресивного та терористичного курсу кремлівського режиму.

    «Це фарс держави-окупанта, що не має нічого спільного з демократичними виборами і не створює жодних правових підстав для поширення юрисдикції Росії на будь-яку частину території України», – констатували у зовнішньополітичному відомстві. Дипломати окремо нагадали, що після початку російської збройної агресії у дві тисячі чотирнадцятому році єдиним справді легітимним відображенням позиції світу щодо окупованих територій залишаються результати голосувань на табло Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Зокрема, абсолютна більшість світової спільноти – сто сорок три держави – однозначно зафіксували незаконність будь-яких зазіхань Кремля на суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

    «Жодне «голосування», організоване Росією під дулами автоматів, не змінює міжнародно визнаного статусу цих територій. Тимчасова окупація не породжує для держави-окупанта суверенних прав», – підкреслили в МЗС. Україна офіційно заявила про повне невизнання ані самого факту проведення псевдовиборів, ані будь-яких сфальшованих окупаційною владою результатів. Відомство закликало іноземні уряди та впливові міжнародні організації публічно засудити незаконні кроки Росії, рішуче відмовитися від визнання їхніх наслідків та в жодному разі не розцінювати примусові дії заляканого цивільного населення як прояв законної політичної волі людей в окупації.

    Головне стратегічне завдання Москви полягає у спробі створити фальшиву видимість політичної та правової інтеграції загарбаних земель до власного простору, а також надати бодай якоїсь квазілегітимності представництву колаборантів у російському парламенті. Принципова реакція України покликана заблокувати будь-які спекуляції на міжнародній арені та чітко зафіксувати ці дії як черговий склад воєнного злочину. Водночас у міністерстві виступили із суворим застереженням до всіх осіб, причетних до організації чи проведення цього фарсу, попередивши про неминучу кримінальну відповідальність як у національній, так і в міжнародній юрисдикціях. Більше того, інкорпорація до складу російського парламенту самопроголошених представників із тимчасово окупованих територій України автоматично позбавляє легітимності весь склад Державної думи Російської Федерації.

    У відомстві резюмували, що будь-які електоральні процедури у сучасній путінській Росії давно перетворилися на порожній звук. Після більш ніж чверті століття диктаторського одноосібного правління Володимира Путіна в Російській Федерації повністю знищено базові демократичні інститути, свободу слова, політичний плюралізм та елементарну повагу до громадянських прав, а так звані вибори стали лише театралізованим спектаклем для зміцнення тоталітарної влади.

  • Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Російське керівництво продовжує демонструвати, що не готове завершувати війну проти України на основі компромісу або припинення бойових дій уздовж нинішньої лінії фронту. Аналітики американського Інституту вивчення війни вважають, що Кремль фактично посилює свою жорстку позицію і намагається консолідувати російське суспільство навколо продовження війни напередодні виборів до Державної думи. Водночас останні заяви російських посадовців свідчать: Москва продовжує пов’язувати можливе врегулювання з виконанням власних вимог до України.

    У новому звіті за 14 серпня аналітики Інституту вивчення війни (ISW) звернули увагу на чергову серію заяв представників Кремля, які, на думку експертів, демонструють небажання Москви брати участь у змістовному мирному процесі, якщо його результат не передбачатиме задоволення ключових російських вимог.

    За оцінкою ISW, Кремль фактично «подвоює ставки» на категоричній позиції щодо переговорів. Аналітики пов’язують це не лише з військовими цілями Москви, а й із внутрішньополітичними процесами в Росії. Уже 18–20 вересня 2026 року там мають відбутися вибори до Державної думи дев’ятого скликання. Голосування розтягнуть на три дні, паралельно в російських регіонах проходитимуть тисячі кампаній різного рівня.

    Саме напередодні цих виборів російська влада дедалі активніше використовує воєнну риторику. Показовим став виступ спікера Держдуми В’ячеслава Володіна наприкінці липня. Під час закриття парламентської сесії він серед пріоритетів роботи депутатів назвав забезпечення російської війни проти України та закликав до єдності заради досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Таким чином, війна залишається не лише зовнішньополітичним, а й важливим внутрішньополітичним інструментом російської влади. ISW вважає, що систематичне відкидання Москвою пропозицій, які могли б привести до припинення бойових дій, свідчить про збереження максималістської стратегії Кремля.

    Москва відкидає припинення вогню

    Особливо показовими стали події останніх днів. Україна передала американським представникам власні пропозиції щодо завершення війни. Президент Володимир Зеленський 11 серпня повідомив, що Київ сформулював відповідні пропозиції для американських переговорників. Деталі документа публічно не розкривалися. Український президент водночас наголосив на необхідності американського тиску на Росію, щоб змусити її рухатися до миру.

    Окремо Україна запропонувала через посередника взаємно припинити удари по цивільному судноплавству в Чорному морі. Ініціатива з’явилася на тлі серйозного загострення ситуації з морськими перевезеннями та ризиків для експорту продовольства. Туреччина також закликала сторони зменшити ескалацію в Чорному морі.

    Проте Москва 14 серпня відкинула саму ідею часткового припинення вогню на Чорному морі. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що Росія не погоджується на «напівзаходи», водночас стверджуючи, що офіційної пропозиції від Києва Москва нібито не отримувала.

    Це стало ще одним сигналом того, наскільки далекими залишаються позиції сторін.

    Лавров заговорив про переговори, але Москва не змінює умов

    Ще один важливий сигнал надійшов від глави російського МЗС Сергія Лаврова. 14 серпня він заявив, що Росія нібито готова до нових переговорів, однак одночасно дав зрозуміти, що Москва не має наміру відмовлятися від своїх принципових вимог і збирається активніше протидіяти західній військовій допомозі Україні. Reuters зазначає, що безпосередні переговори між Україною та Росією не проводилися з лютого.

    Тому сама декларація про «готовність до переговорів» ще не означає готовності Кремля до компромісу.

    Раніше українська сторона публічно називала одним із можливих механізмів припинення війни зупинку бойових дій уздовж нинішньої лінії зіткнення без юридичного чи фактичного визнання окупованих територій російськими. Перший заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця наприкінці липня наголошував, що такий підхід не передбачав би легітимізації російської окупації.

    Для Москви, однак, цього недостатньо.

    Путін і російські високопосадовці протягом тривалого часу висувають значно ширші вимоги. Йдеться не лише про територіальне питання, а й про майбутню військово-політичну орієнтацію України та інші умови, які Київ неодноразово називав неприйнятними.

    У ISW бачать головну проблему

    Аналітики Інституту вивчення війни ще у звіті від 10 серпня дійшли висновку, що Кремль навряд чи піде на серйозні переговори щодо власних вимог, доки Володимир Путін вважає, що має реалістичний військовий шлях до досягнення поставлених цілей.

    Це пояснює, чому дипломатичні заяви Москви постійно супроводжуються продовженням бойових дій та жорсткими політичними умовами.

    При цьому українське керівництво останнім часом неодноразово попереджало про ознаки підготовки Росії до подальшої ескалації. Наприкінці липня Зеленський заявляв, що не бачить у діях Путіна сигналів про намір зупинити війну. Президент України також говорив про ризик нових мобілізаційних заходів у РФ та подальше нарощування співпраці Москви з Північною Кореєю.

    11 серпня Зеленський знову заявив про можливе використання Кремлем вересневих виборів як політичного тла для нової хвилі мобілізації. Reuters при цьому зазначав, що російська влада заперечує плани оголошувати чергову мобілізацію.

    Війна дедалі тісніше переплітається з російською політикою

    Саме майбутні вибори до Держдуми додають ситуації ще одного виміру. Кремлю необхідно підтримувати картину внутрішньої єдності, а війна стала одним із центральних елементів державної пропаганди.

    На цьому тлі різкий перехід до компромісної риторики міг би суперечити багаторічній тезі російської влади про необхідність досягнення всіх заявлених цілей війни. Натомість Москва продовжує переконувати власне населення, що військова кампанія має тривати.

    Водночас на міжнародному рівні ситуація виглядає складніше. Україна демонструє готовність обговорювати механізми припинення бойових дій і передає Вашингтону конкретні пропозиції, а також намагається домовитися про локальну деескалацію, зокрема в Чорному морі.

    Москва ж одночасно говорить про можливість відновлення переговорів і відкидає окремі пропозиції щодо припинення вогню. Саме цю суперечність ISW розглядає як один із доказів того, що Кремль поки не демонструє готовності завершити війну на умовах, які не забезпечують реалізацію його максималістських вимог.

    Отже, нинішня дипломатична пауза може бути значно глибшою, ніж просто відсутність чергового раунду переговорів. Поки російське керівництво вважає продовження війни потенційно вигіднішим за компроміс і використовує воєнну мобілізацію суспільства у внутрішній політиці, швидкого прориву за столом переговорів очікувати складно. Саме тому найближчі тижні перед вересневими виборами в Росії можуть стати важливим індикатором того, чи змінюється стратегія Кремля — чи Москва, як вважають аналітики ISW, справді продовжить підвищувати ставки.

  • Кремль готує нові кроки перед можливою мобілізацією

    Кремль готує нові кроки перед можливою мобілізацією

    Кремль продовжує формувати правові та організаційні умови для можливої нової мобілізації, а також готується до потенційного невдоволення всередині країни, яке може супроводжувати такі рішення. На це вказують останні законодавчі ініціативи російської влади та зміни у сфері внутрішньої безпеки. Такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).

    Одним із кроків у цьому напрямку стало рішення Державної думи Росії, яка 22 липня ухвалила законопроєкт, що розширює коло громадян, які можуть укладати контракти з Міністерством оборони РФ під час формальних періодів мобілізації. Документ дозволяє проходити військову службу за контрактом навіть особам із непогашеною судимістю, зокрема за тяжкі злочини, пов’язані з контрабандою наркотичних речовин або участю в організованих злочинних угрупованнях.

    Заступник міністра оборони Росії та начальник Головного військово-політичного управління генерал армії Віктор Горємикін заявив, що ухвалений закон має збільшити кількість громадян, які можуть бути залучені до військової служби, та полегшити комплектування армії для продовження війни проти України у 2026 році.

    Ще одним сигналом аналітики називають дії Росгвардії. 21 липня відомство оприлюднило проєкт поправок до нормативних документів, які розширюють правила цивільної оборони. Офіційно зміни пояснюють необхідністю захисту населення від невизначених загроз під час мобілізації, воєнного стану та в умовах війни. Водночас в ISW вважають, що ці зміни можуть свідчити про підготовку влади до можливих внутрішніх протестів або інших проявів суспільного невдоволення.

    Аналітики також нагадують, що ще у листопаді 2025 року президент Росії Володимир Путін підписав закон, який дозволяє направляти резервістів до зон бойових дій без офіційного оголошення мобілізації. На думку експертів, цей механізм може використовуватися для проведення прихованих або поетапних призовів без формального запровадження загальної мобілізації.

    У ISW зазначають, що сукупність цих рішень свідчить про системну підготовку Кремля до різних сценаріїв розвитку подій. З одного боку, російська влада створює законодавчу базу для можливого оголошення формальної мобілізації чи навіть воєнного стану на території країни. З іншого — посилює інструменти контролю за внутрішньою ситуацією, враховуючи, що нова мобілізація може викликати негативну реакцію серед населення.

    Водночас аналітики підкреслюють, що остаточне рішення про оголошення мобілізації значною мірою залежить особисто від Володимира Путіна. За оцінкою ISW, російський президент ухвалюватиме таке рішення, виходячи зі свого бачення ситуації на фронті, потреб армії та рівня внутрішньої політичної стабільності. Наразі немає підтверджень того, що Кремль уже визначив конкретні терміни або формат нової мобілізаційної кампанії.

    Раніше Центр протидії дезінформації повідомляв, що Росія може восени розпочати масштабну мобілізацію, під час якої планують залучити понад 500 тисяч осіб, частину з яких можуть одразу направити на війну проти України. Президент України Володимир Зеленський також припускав, що після завершення виборчої кампанії до Державної думи російська влада може вдатися до нового етапу мобілізації, щоб скоротити витрати на залучення контрактників.

    Своєю чергою, Головне управління розвідки Міністерства оборони України раніше повідомляло про ознаки прихованої підготовки Росії до масштабнішої мобілізації, зазначаючи, що Кремль уникає публічних заяв через побоювання негативної реакції суспільства. Також надходила інформація про те, що регіональна влада Росії вимагає від підприємств забезпечувати набір людей до армії або сплачувати компенсації за невиконання встановлених планів.

  • У Росії хочуть відправляти на війну ще більше засуджених

    У Росії хочуть відправляти на війну ще більше засуджених

    У Росії готують нове розширення категорій засуджених, яких можна буде залучати до війни проти України. До Державної думи внесли пакет законопроєктів, що передбачає скасування низки обмежень для осіб із судимістю, які бажають укласти контракт із Міністерством оборони РФ. Таким чином російська влада прагне збільшити резерви для поповнення окупаційної армії на тлі тривалих бойових дій та значних втрат. Про це повідомляє The Moscow Times.

    Згідно із законодавчими ініціативами, із переліку злочинів, які раніше унеможливлювали проходження військової служби за контрактом, пропонують виключити ще низку статей Кримінального кодексу РФ. Якщо документ буде ухвалений, судимість за окремі тяжкі злочини більше не стане перешкодою для відправлення на фронт.

    Як зазначає видання, законопроєкт уже зареєстрований в електронній базі нижньої палати російського парламенту. Його автори фактично пропонують розширити практику залучення ув’язнених до війни, яку Росія активно використовує з перших років повномасштабного вторгнення. На думку аналітиків, причиною таких змін є поступове вичерпання ресурсу засуджених, яких раніше масово вербували до приватної військової компанії “Вагнер”, а згодом — безпосередньо до лав Міністерства оборони РФ.

    Нові правила можуть дозволити укладати контракти особам, засудженим за контрабанду готівки та стратегічно важливих товарів, участь у збройних бандформуваннях, втручання в роботу критичної інфраструктури, зокрема хакерські атаки, а також за порушення правил промислової безпеки. Крім того, до переліку потрапили статті, пов’язані з незаконним поводженням із ядерними матеріалами, їхнім розкраданням, організацією незаконної міграції та навіть втратою документів, що містять державну таємницю.

    Окремий блок законодавчих змін стосується злочинів, пов’язаних із наркотиками. Уряд РФ пропонує дозволити укладати контракти особам, засудженим за контрабанду наркотичних засобів за статтею 229.1 Кримінального кодексу РФ. Йдеться про кілька частин цієї статті, що охоплюють тяжкі злочини у сфері незаконного обігу наркотиків.

    The Moscow Times також звертає увагу на те, що статті, пов’язані з наркотиками, нерідко використовуються російськими правоохоронними органами як інструмент тиску. Правозахисники неодноразово повідомляли про випадки, коли кримінальні справи за такими статтями порушувалися щодо опозиційних активістів або громадян за сумнівних обставин. У таких випадках перспектива укласти контракт із Міноборони може фактично ставати альтернативою відбуванню покарання.

    Практика вербування ув’язнених для участі у війні проти України розпочалася ще у 2022 році, коли цим активно займалася ПВК “Вагнер”. Після цього механізм був фактично інтегрований у державну систему. Уже в листопаді 2022 року російська влада дозволила залучати до служби засуджених за низку тяжких злочинів, зокрема вбивства, розбої та пограбування. У червні 2023 року законодавство розширили, дозволивши укладати контракти не лише особам із вироками, а й тим, хто перебуває під слідством. Пізніше така можливість поширилася навіть на обвинувачених, чиї кримінальні справи ще розглядаються судами.

    На думку експертів, нові законодавчі зміни можуть свідчити про зростаючу потребу російської армії у поповненні особового складу. Раніше повідомлялося, що в Росії триває прихована підготовка до нової хвилі мобілізації після завершення виборчого циклу. Крім того, у низці російських регіонів місцева влада вже вимагає від підприємств забезпечувати набір працівників для війська або сплачувати компенсаційні внески. Новий законопроєкт може стати ще одним інструментом, який дозволить Кремлю підтримувати чисельність окупаційних військ без оголошення відкритої загальної мобілізації.

  • Путін заявив про “відступ України”, але незалежні дані говорять інше

    Путін заявив про “відступ України”, але незалежні дані говорять інше

    Російський диктатор Володимир Путін під час з’їзду партії “Единая Россия” зробив чергову серію пропагандистських заяв про війну проти України, Захід і майбутні вибори до Державної думи РФ. Він стверджував, що ситуація для Росії нібито залишається “під контролем”, а стратегічні цілі так званої “спеціальної воєнної операції” будуть реалізовані. Водночас у своїй промові Путін фактично визнав, що Москва змушена коригувати окремі плани війни з урахуванням поточної ситуації.

    Виступ російського диктатора відбувся на з’їзді правлячої партії “Единая Россия”, де, окрім війни, обговорювали майбутню кампанію до Держдуми. Сам Путін назвав нинішній період “складним” і “доленосним” для Росії, а учасників війни проти України — “справжньою елітою” РФ. Така риторика вкотре демонструє спробу Кремля подати агресію проти України як нібито історичну місію та мобілізувати російське суспільство навколо війни.

    Путін повторив тезу, що Захід нібито “не може перемогти Росію на полі бою” і тому переходить до інших методів тиску. Також він заявив, що Росію нібито намагаються “прибрати як світовий фактор”, а саму країну “пробують на зуб”. Подібні формулювання Кремль використовує вже не вперше, намагаючись перекласти відповідальність за війну на Україну та її союзників.

    Окремо російський диктатор заявив, що Україна нібито “відступає по всій лінії фронту” і через це, за його словами, переходить до “терористичних дій”. Ці твердження не підтверджуються незалежними джерелами. Українські військові та західні аналітики регулярно повідомляють про складну, але динамічну ситуацію на фронті, де російські війська продовжують зазнавати великих втрат, а Україна посилює удари по логістиці, паливній інфраструктурі та військових об’єктах РФ.

    У цьому контексті особливо показовою стала інша частина промови Путіна. Він заявив, що Москва “коригує деякі плани СВО з урахуванням поточної ситуації”, але всі стратегічні цілі нібито однаково будуть реалізовані. Фактично це означає, що Кремль визнає необхідність змінювати свої військові розрахунки, хоча публічно продовжує говорити про повний контроль над ситуацією.

    Заяви Путіна пролунали на тлі дедалі активніших українських ударів по російській військовій та паливній інфраструктурі. Лише в останні дні Україна повідомляла про ураження нафтопереробних заводів, транспортних вузлів, складів боєприпасів і підприємств російського оборонно-промислового комплексу. Такі операції мають на меті послабити можливості Росії вести війну, зменшити постачання пального та боєприпасів на фронт і створити додатковий тиск на російську економіку.

    Reuters раніше повідомляло, що Путін звинувачував Україну в атаках на російську інфраструктуру, називаючи їх спробою “дестабілізувати” ситуацію всередині РФ. Водночас Україна наголошує, що ці удари спрямовані на ослаблення джерел, які забезпечують російську військову машину. За даними Reuters, атаки на російські нафтопереробні заводи вже впливали на паливний ринок РФ, зокрема на ціни та доступність бензину в окремих регіонах.

    Додатковий тиск на Кремль створює й кампанія України проти логістики в окупованому Криму. Британська The Times повідомляла, що Україна посилила удари по об’єктах, які забезпечують сполучення та постачання на півострів, зокрема по паливній інфраструктурі та транспортних маршрутах. Це ускладнює російське військове забезпечення і створює ризик ізоляції окупованого Криму від основних логістичних потоків РФ.

    Попри це Путін у своїй промові намагався демонструвати впевненість. Він заявив, що Росія продовжить реалізовувати свої цілі, а учасники війни проти України мають посісти особливе місце в російському суспільстві. Така теза вписується в загальну політику Кремля з мілітаризації держави, де війна подається як центральний елемент внутрішньої ідеології.

    Окремий блок виступу Путін присвятив виборам до Держдуми. Він заявив, що кампанія має пройти у встановлені строки та “в суворій відповідності до закону”. Також диктатор пообіцяв доручення щодо безпеки виборів і захисту від нібито “зовнішньої маніпуляції”. За його словами, майбутня кампанія стане “перевіркою на міцність політичної системи”, а конкуренція буде “відкритою і чесною”.

    Такі заяви різко контрастують із реальним станом російської політичної системи, де опозиція фактично знищена, незалежні медіа заблоковані або витіснені за кордон, а вибори проходять під повним контролем адміністративного ресурсу. На тлі війни Кремль також посилив репресії проти критиків, активістів, незалежних журналістів і громадян, які виступають проти вторгнення в Україну.

    Українські та західні аналітики розглядають подібні виступи Путіна як спробу одночасно заспокоїти внутрішню аудиторію, мобілізувати прихильників влади перед виборами та продемонструвати зовнішньому світу, що Кремль не відмовляється від своїх цілей у війні проти України.

    Водночас сам факт заяв про “коригування планів” свідчить, що війна розвивається не за тим сценарієм, який Москва намагається показати росіянам. Росія продовжує нести величезні втрати, її інфраструктура дедалі частіше опиняється під ударами, а економіка відчуває тиск санкцій, військових витрат і проблем у паливному секторі.

    Нові заяви Путіна стали не стільки демонстрацією сили, скільки черговою спробою приховати реальні проблеми Кремля за звичною пропагандистською риторикою. Публічно диктатор говорить про “контроль” і “стратегічні цілі”, але водночас визнає необхідність змінювати плани війни — а це саме по собі свідчить, що ситуація для Росії далека від тієї впевненості, яку намагається показати Кремль.

  • У Держдумі РФ заговорили про крах: російський депутат визнав, що економіка не витримає війни

    У Держдумі РФ заговорили про крах: російський депутат визнав, що економіка не витримає війни

    У Державній думі Росії вперше від початку повномасштабного вторгнення настільки відкрито заговорили про неспроможність російської економіки витримати затяжну війну проти України. Резонансну заяву зробив депутат Держдуми від КПРФ Ренат Сулейманов, який фактично визнав неминучість глибокої економічної кризи через колосальні витрати на армію та військово-промисловий комплекс.

    За словами російського парламентаря, нині витрати на оборону та силові структури вже поглинають близько 40% федерального бюджету РФ.

    «Цілком очевидно, що економіка не витримає тривалого продовження СВО. Про яке розширення, інвестиції, капіталовкладення можна говорити? Ні танки, ні снаряди не мають споживчої вартості: економіка їх виробляє, але населенням вони спожиті бути не можуть», — заявив Сулейманов.

    Російський депутат визнав, що робота військових заводів лише тимчасово створює ілюзію економічної активності та зайнятості населення. Водночас, за його словами, величезні вливання у військовий сектор провокують інфляцію, скорочення соціальних витрат і дедалі сильніше виснажують бюджет країни.

    Особливу увагу Сулейманов звернув на наслідки, з якими Росія може зіткнутися після завершення бойових дій. За його словами, повернення понад мільйона військових із фронту стане серйозним викликом для ринку праці, який уже зараз не здатний забезпечити достатню кількість робочих місць та стабільних зарплат.

    Крім того, депутат визнав, що утримання та відновлення окупованих територій України потребуватиме колосальних фінансових ресурсів, яких у російському бюджеті фактично немає.

    Аналітики звертають увагу, що такі заяви особливо показові з огляду на попередню позицію самого Сулейманова. На початку великої війни він підтримував радикальну риторику Кремля, вимагав від України «безумовної капітуляції» та схвалював проведення масової мобілізації у 2022 році.

    Тепер же поява критичних заяв навіть серед представників російської влади свідчить про посилення внутрішньої напруги на тлі економічних проблем, санкцій та затяжної війни.

    За даними російських і західних аналітиків, економічна ситуація у РФ останніми місяцями помітно погіршується. Російська економіка стикається одразу з кількома системними проблемами: дефіцитом бюджету, високою інфляцією, браком кадрів, падінням митних надходжень та зростанням податкового навантаження.

    Раніше українська розвідка повідомляла, що російська промисловість уперше за час повномасштабної війни продемонструвала негативну динаміку. За підсумками першого кварталу 2026 року прогнозується падіння ВВП РФ приблизно на 0,6%.

    Додатковий тиск на економіку чинять міжнародні санкції, проблеми з логістикою та величезні витрати на війну. Російська влада дедалі більше змушена спрямовувати ресурси на оборонний сектор, скорочуючи фінансування цивільних програм та соціальної сфери.

    За оцінками аналітиків, нинішня модель російської економіки дедалі більше залежить від воєнного виробництва. Однак така система не створює довгострокового економічного розвитку, оскільки військова продукція не генерує реального підвищення добробуту населення.

    На цьому тлі у Росії посилюється суспільна втома від війни. Російські медіа та експерти повідомляють про зростання невдоволення через інфляцію, подорожчання товарів, дефіцит кадрів та поступове погіршення рівня життя.

    Аналітики також пов’язують появу більш критичних заяв у російському політикумі з підготовкою до майбутніх виборів до Держдуми. На тлі економічних труднощів частина російських еліт починає обережно дистанціюватися від найбільш агресивної риторики Кремля.

    Попри це, офіційна влада РФ продовжує заявляти про готовність вести війну «стільки, скільки буде потрібно». Водночас дедалі більше економістів та навіть окремих представників російської політичної системи визнають, що затяжне виснаження може стати для російської економіки критичним.

  • Росія планує війну щонайменше до виборів у Держдуму – ISW

    Росія планує війну щонайменше до виборів у Держдуму – ISW

    Росія планує продовжувати війну проти України щонайменше до виборів у Державну думу, які мають відбутися у вересні 2026 року. Водночас у Кремлі можуть розраховувати на ще довший період бойових дій.

    Про це повідомляється у звіті Інституту вивчення війни (ISW), аналітики якого посилаються на інсайдерську інформацію з російських джерел.

    За даними джерела, адміністрація президента Росії провела спеціальний семінар для віцегубернаторів, присвячений внутрішній політиці та підготовці до майбутніх виборів у Держдуму. Учасники мали опрацювати ключові сценарії розвитку ситуації в країні з урахуванням повномасштабної війни проти України.

    Як зазначають аналітики, планування виборчої кампанії у Росії напряму пов’язують із перебігом бойових дій.

    “Джерело інсайдера стверджувало, що планування виборів буде зосереджено на прогресі Росії в повномасштабному вторгненні“, – йдеться у звіті.

    За інформацією ISW, у Кремлі розглядають три основні сценарії розвитку подій. Усі вони передбачають продовження війни щонайменше до виборів у вересні 2026 року. Відмінність між ними полягає лише у ступені військового успіху Росії або необхідності мобілізації суспільної підтримки.

    Найбільш імовірним аналітики називають сценарій, за якого ситуація на фронті залишатиметься відносно стабільною без кардинальних змін у військовій чи економічній сферах.

    “Ці заяви інсайдерів свідчать про те, що Кремль планує продовження війни щонайменше до вересня, але, ймовірно, набагато довше“, – наголошують аналітики.

    Водночас, як зазначають у звіті, російська влада може використати будь-яке потенційне мирне врегулювання до виборів як політичну перемогу. Однак наразі ознак підготовки до такого сценарію не фіксується.

    Про довгострокові плани Росії раніше говорив і президент України Володимир Зеленський. За його словами, Москва розглядає можливість продовження війни ще протягом двох років.

    Президент повідомив, що українська сторона отримала документи з планами Росії на 2025–2027 роки. З них випливає, що Кремль не відмовляється від спроб окупації східних регіонів України, а також розглядає подальший тиск на південному напрямку.

    За словами Зеленського, серед ключових цілей Росії залишаються повна окупація Донецької та Луганської областей, просування у Запорізькій області та спроби тиску на Дніпропетровський регіон. Також окупанти продовжують розглядати Одеський напрямок.

    Водночас український президент наголосив, що ці плани не відповідають реальній ситуації на фронті, оскільки російські війська не змогли виконати поставлені раніше завдання.

    Крім того, глава держави попередив про можливі нові тактики тиску з боку Росії. За його словами, після важкої зими ворог може активізувати масовані атаки по інфраструктурі, зокрема по системах водопостачання, намагаючись створити гуманітарну кризу.

    Зеленський закликав місцеві громади приділити особливу увагу захисту водних об’єктів і резервних систем, а Сили оборони – бути готовими до відбиття нових атак.