Позначка: Ердоган

  • Саміт у Стамбулі: Зеленський обговорює з Ердоганом безпеку судноплавства в Чорному морі

    Саміт у Стамбулі: Зеленський обговорює з Ердоганом безпеку судноплавства в Чорному морі

    Президент України Володимир Зеленський прибув із робочим візитом до Стамбула для проведення вищих двосторонніх перемовин із Президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом.

    Центральною темою зустрічі є безпекова ситуація в акваторії Чорного моря, деескалація ризиків для цивільного судноплавства та відновлення повноцінного морського експортного коридору.

    Порядок денний та ключові напрямки перемовин:

    • Забезпечення свободи мореплавства: Лідери обговорюють дипломатичні й технічні механізми захисту торговельних суден і припортової інфраструктури від дій та провокацій РФ у Чорному морі.
    • Черноморська ініціатива та альтернативні маршрути: Окрему увагу приділено зміцненню безпеки українського експортного коридору, від якого залежить продовольча стабільність у багатьох країнах світу.
    • Оборонне та двостороннє співробітництво: Порядок денний охоплює розширення спільних проєктів у сфері оборонно-промислового комплексу та поглиблення міждержавного партнерства.
    • Дипломатичний трек: Під час візиту українська сторона також планує узгодити подальші спільні кроки на міжнародних майданчиках для досягнення справедливого миру. Окрім зустрічі з Ердоганом, у програмі Зеленського передбачено візит до Вселенського Патріарха Варфоломія.

    Реакція та контекст

    Візит відбувся на запрошення турецької сторони. Офіційний Анкара тривалий час виступає ключовим посредником у питаннях чорноморської безпеки та гуманітарних ініціатив. Українська делегація наголошує, що досягнення стабільних безпекових гарантій у регіоні є важливим елементом захисту національних інтересів та відновлення глобальної продовольчої безпеки.

  • Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Офіційна Анкара продовжує докладати активних зусиль для повернення російсько-української війни у дипломатичне русло, сподіваючись на швидку реанімацію повноцінного переговорного процесу щодо досягнення миру. Турецьке керівництво розраховує на подальший розвиток багатосторонніх консультацій та прагне відігравати провідну посередницьку роль у зближенні позицій сторін. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган нині проводить інтенсивні переговори з ключовими західними лідерами, намагаючись надати нового потужного імпульсу дипломатичному треку. Відновлення діалогу залишається безумовним пріоритетом для турецького президента, який прагне задіяти всі наявні зовнішньополітичні важелі впливу, аби запобігти подальшому розростанню бойових дій у Чорноморському регіоні.

    Особливі надії у цьому процесі турецька сторона покладає на активізацію зовнішньополітичних зусиль офіційного Вашингтона. В Анкарі розраховують, що нові мирні ініціативи американської адміністрації та її безпосередній контакт із ключовими світовими гравцями нарешті приведуть до конкретних практичних результатів. Туреччина вже тривалий час позиціонує себе як універсальний геополітичний майданчик, здатний підтримувати сталі робочі контакти як із країнами Північноатлантичного альянсу та Києвом, так і з Москвою. Саме турецька дипломатія раніше забезпечувала функціонування критично важливих гуманітарних коридорів у Чорному морі та сприяла організації складних раундів обміну полоненими, демонструючи прагматичний підхід до вирішення локальних кризових питань.

    Прагнення турецького лідера перезапустити переговорний процес розгортається на тлі надзвичайно складної геополітичної динаміки, де напруженість на лінії зіткнення поєднується з пошуком компромісних рішень на міжнародній арені. Турецька влада наполягає на тому, що затяжна війна на виснаження завдає непоправної шкоди безпековій та економічній стабільності всього регіону, створюючи додаткові загрози для міжнародної торгівлі, судноплавства та енергетичних маршрутів. З огляду на це Анкара намагається синхронізувати власні дипломатичні кроки з партнерами, виступаючи за створення стійкої платформи для прямих контактів.

    Водночас досягнення реальних мирних домовленостей залишається під великим питанням через принципову розбіжність у позиціях ворогуючих сторін. Для України ключовою передумовою будь-якого справедливого врегулювання залишається збереження територіальної цілісності, надійні гарантії безпеки та повне виведення окупаційних військ, тоді як Кремль продовжує висувати ультиматуми та здійснювати щоденні масовані атаки на цивільну інфраструктуру. Попри ці глибокі протиріччя, турецька сторона зберігає оптимізм, наголошуючи, що дипломатичний шлях не має альтернативи, а скоординована позиція західних союзників разом із тиском американської адміністрації може створити необхідні передумови для початку субстантивних переговорів уже в найближчій перспективі.

     

  • Від Рютте до Мерца: Зеленський проводить серію вирішальних зустрічей на саміті НАТО – повний розклад

    Від Рютте до Мерца: Зеленський проводить серію вирішальних зустрічей на саміті НАТО – повний розклад

    Президент України Володимир Зеленський розпочав насичений дипломатичний день у столиці Туреччини, де бере участь у саміті НАТО та пов’язаних із ним заходах. Разом із першою леді Оленою Зеленською глава держави прибув до Анкари, де протягом одного дня проведе низку двосторонніх переговорів із керівництвом Північноатлантичного альянсу та лідерами держав-партнерів, які залишаються ключовими союзниками України у протистоянні російській агресії.

    Про програму візиту повідомив речник президента Сергій Никифоров. За його словами, графік глави держави передбачає участь у Форумі оборонних індустрій НАТО, а також переговори з генеральним секретарем Альянсу та керівниками кількох країн, що відіграють важливу роль у військовій, фінансовій та політичній підтримці України.

    Саміт НАТО в Анкарі проходить на тлі триваючої повномасштабної війни Росії проти України, посилення співпраці між країнами Альянсу у сфері оборонної промисловості та активних дискусій щодо довгострокових гарантій безпеки для Києва. Одним із центральних заходів цьогорічного саміту став Форум оборонних індустрій НАТО, який організатори називають найбільшим за всю історію проведення таких заходів. Очікується, що саме на ньому будуть оголошені нові оборонні контракти між провідними компаніями країн Альянсу, а також обговорені можливості розширення виробництва озброєнь для України та союзників.

    Робочий день президента України стартував із участі у Форумі оборонних індустрій НАТО. О 13:30 Володимир Зеленський виступив перед учасниками заходу із промовою, присвяченою розвитку спільного оборонного виробництва, зміцненню обороноздатності України та необхідності нарощування випуску сучасного озброєння для стримування російської агресії.

    Одразу після цього, о 14:00, глава держави проводить переговори з генеральним секретарем НАТО Марк Рютте. Очікується, що основними темами розмови стануть подальша військова підтримка України, розвиток програми постачання систем протиповітряної оборони, посилення співпраці між Україною та Альянсом, а також виконання вже ухвалених рішень щодо довгострокової допомоги українським Силам оборони. Раніше Зеленський і Рютте вже неодноразово наголошували на важливості реалізації програм із забезпечення України сучасними засобами ППО та зміцнення оборонної промисловості.

    Наступною запланованою подією є зустріч із прем’єр-міністром Канади Марк Карні. Канада залишається одним із найбільших донорів військової та фінансової підтримки України, а також бере активну участь у підготовці українських військових та санкційній політиці щодо Росії.

    О 15:00 президент України проведе переговори з прем’єр-міністром Естонії Крістен Міхал. Естонія від початку повномасштабного вторгнення послідовно виступає за максимально швидке посилення військової допомоги Києву та підтримує інтеграцію України до європейських і євроатлантичних структур.

    Через пів години Володимир Зеленський зустрінеться з президентом Фінляндії Александр Стубб. Фінляндія після вступу до НАТО стала одним із найактивніших прихильників зміцнення східного флангу Альянсу та розширення співпраці з Україною у сфері безпеки.

    О 16:10 заплановано переговори з прем’єр-міністром Нідерландів Роберт Єттен. Нідерланди залишаються серед ключових партнерів України, підтримуючи передачу сучасних систем озброєння, розвиток оборонної промисловості та міжнародні механізми притягнення Росії до відповідальності за злочини війни. Крім того, саме Нідерланди активно долучаються до програм забезпечення України сучасними засобами протиповітряної оборони.

    Далі у графіку президента – зустріч із прем’єр-міністром Норвегії Йонас Гар Стере. Норвегія реалізує багаторічну програму підтримки України, яка охоплює військову допомогу, фінансування гуманітарних проєктів та післявоєнне відновлення.

    Однією з головних двосторонніх зустрічей стане переговорний раунд із федеральним канцлером Німеччини Фрідріх Мерц, який відбудеться о 17:40. Напередодні саміту лідери вже обговорили підготовку до міжнародних переговорів і координацію дій щодо підтримки України. Німеччина залишається одним із найбільших європейських постачальників військової допомоги Києву та відіграє важливу роль у формуванні оборонної політики Європи.

    Останньою офіційною двосторонньою зустріччю стане розмова з прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен. Данія є одним із найактивніших учасників міжнародної коаліції підтримки України, фінансує закупівлю озброєння, інвестує у виробництво української військової техніки та підтримує довгострокові безпекові програми.

    Завершиться робочий день президента офіційним прийомом. О 20:30 Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська візьмуть участь в урочистому обіді, організованому президентом Туреччини Реджеп Таїп Ердоган та його дружиною Еміне Ердоган з нагоди проведення саміту НАТО.

    Загалом, за інформацією Офісу президента, протягом дня глава держави проведе майже два десятки офіційних контактів із керівниками держав, міжнародних організацій та представниками оборонного сектору. Головною метою української делегації залишається розширення міжнародної коаліції підтримки України, зміцнення оборонного потенціалу держави, залучення нових пакетів військової допомоги, розвиток спільного виробництва озброєння та координація позицій союзників щодо подальшого стримування російської агресії.

    Особливе значення нинішній саміт має і через зростаючу увагу союзників до розвитку оборонної промисловості. Саме виробництво зброї, масштабування військових технологій та інтеграція українського оборонно-промислового комплексу у спільний європейський простір називаються серед ключових тем переговорів, що проходять в Анкарі.

  • Зеленський шукає новий формат переговорів: Україна готується до діалогу з РФ без участі США

    Зеленський шукає новий формат переговорів: Україна готується до діалогу з РФ без участі США

    Президент України Володимир Зеленський розглядає можливість зміни стратегії мирних переговорів із Росією, допускаючи сценарій їхнього продовження без активної участі Сполучених Штатів. Про це повідомляє Politico, на яке посилаються українські медіа.

    За даними видання, Київ поступово коригує свою дипломатичну лінію на тлі невизначеності щодо подальшої ролі Вашингтона у врегулюванні війни. Якщо раніше українська сторона активно працювала над залученням США до переговорного процесу, то тепер, схоже, готується до альтернативного сценарію, в якому ключову роль можуть відіграти інші міжнародні партнери.

    Зокрема, одним із найбільш імовірних майданчиків для наступного раунду переговорів розглядається Туреччина. Президент Реджеп Тайїп Ердоган неодноразово заявляв про готовність Анкари виступити посередником і надати територію для діалогу між сторонами. Туреччина вже має досвід проведення подібних переговорів, зокрема у 2022 році, а також відігравала ключову роль у реалізації «зернової угоди».

    Зміна підходу з боку України може бути пов’язана з кількома факторами. По-перше, це внутрішньополітична ситуація у США та позиція президента Дональд Трамп, який останнім часом демонструє більш прагматичний і менш однозначний підхід до підтримки України. По-друге, це загальна геополітична напруженість, зокрема війна на Близькому Сході, яка відволікає ресурси та увагу Вашингтона.

    Як зазначає The New York Times, на сьогодні ні Україна, ні Росія не мають чітко сформованої стратегії досягнення миру або перемоги. У таких умовах роль США як потужного посередника залишається критично важливою, однак її зменшення може змінити баланс сил у переговорному процесі.

    Водночас українська влада продовжує демонструвати готовність до діалогу. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявляв, що Україна не виключає проведення зустрічі на найвищому рівні, включно з потенційною участю Володимир Путін. Проте ключовою умовою залишається присутність міжнародних посередників, які можуть гарантувати дотримання домовленостей.

    Окремо розглядаються й інші можливі локації для переговорів. Раніше Київ заявляв про готовність провести новий раунд діалогу в Азербайджан. Це свідчить про пошук більш гнучких форматів і прагнення залучити ширше коло партнерів до процесу врегулювання.

    На цьому тлі керівник Офісу президента Кирило Буданов раніше зазначав, що переговорний процес між Україною та Росією вже перебуває у фазі активного руху. За його оцінкою, досягнення певних домовленостей може відбутися швидше, ніж очікується, хоча конкретні терміни залишаються невизначеними.

    Аналітики звертають увагу, що потенційне виключення США з активної фази переговорів може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це може спростити діалог, зменшивши кількість учасників і протиріч. З іншого — відсутність такого впливового гравця, як Вашингтон, може знизити ефективність домовленостей і ускладнити їхнє виконання.

    Важливим фактором залишається і позиція Росії. Кремль неодноразово демонстрував небажання йти на компроміси, висуваючи додаткові вимоги або затягуючи переговорний процес. У таких умовах роль посередників стає ключовою, адже саме вони можуть забезпечити баланс інтересів і сприяти досягненню реальних результатів.

    Загалом ситуація навколо переговорів свідчить про поступову трансформацію дипломатичної стратегії України. Київ прагне зберегти міжнародну підтримку, водночас готуючись до сценаріїв, у яких доведеться діяти більш самостійно.

    Це також відображає ширшу тенденцію у світовій політиці, де традиційні формати співпраці змінюються під впливом нових викликів. Війна в Україні стала одним із ключових факторів цієї трансформації, і її завершення залежатиме не лише від військових, а й від дипломатичних рішень.

    Поки що остаточний формат майбутніх переговорів залишається відкритим. Однак очевидно, що Україна активно шукає нові підходи, які дозволять просунутися до миру навіть в умовах зміненої геополітичної реальності.

  • Чому Ердоган закликав до повернення Криму Україна: погляд через призму турецької багатовекторності

    Чому Ердоган закликав до повернення Криму Україна: погляд через призму турецької багатовекторності

    Заява президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана про повернення Криму Україна викликала значний резонанс у міжнародних колах. Це стало несподіванкою для багатьох, враховуючи традиційні складні відносини Туреччини з Україною та Росією. Однак аналітик Юрій Богданов вважає, що ця позиція Ердогана не є сенсаційною, а є частиною звичайної багатовекторності турецької зовнішньої політики, в основі якої лежать стратегічні інтереси.

    Там султан заявив, що Крим треба повернути Україні. Що вчергове нагадує нам, наскільки Туреччина загалом і Ердоган як її керівник особливо намагається грати на всіх шахівницях одночасно. Що дратує приблизно всіх, крім його самого і його однодумців.

    Тож. Чому Ердоган одночасно хоче вступити до БРІКС і підтримує повернення Криму?

    Перше — той саме тюркський світ. Ердоган регулярно підкреслює пріоритет захисту кримських татар, які мають тюркське коріння. Туреччина тривалий час підтримує цю громаду і виступає проти порушень їхніх прав на окупованій території.

    Приблизно з тієї самої причини у Туреччини складна динаміка відносин з Китаєм. Через уйгурів. І фактор впливу на тюркські громади й народи в інших країнах розглядається як інструмент впливу на політику цих країн, навіть якщо це такі гіганти, як Китай і Росія.

    Друге — фактор територіальної цілісності. Туреччина, як і купа інших країн, у яких не до кінця вирішені територіальні суперечки чи існують сепаратистські рухи, завжди будуть підтримувати легітимну територіальну цілісність інших країн. Єдиним виключенням з цього правила була незалежність Косово і Північний Кіпр, але це — насамперед — релігійний фактор.

    Третє — фактор Чорного моря і регіональної політики. Стратегічно в інтересах Туреччини збереження адекватного балансу і безпеки в Чорному морі. Контроль Росії над Кримом створює дисбаланс у бік останньої та створює виклики для Анкари, яка прагне посилити свій вплив на Чорному морі, забезпечити спокійну торгівлю в регіоні й не створювати загроз для своїх стратегічних проток у Мармуровому морі. Тому український Крим — набагато більш привабливий сценарій.

    Український Крим – найпривабливіший для Ердогана сценарійFullscreen
    Український Крим – найпривабливіший для Ердогана сценарій
    Фото: Крим. Реалії

    Ердоган намагається зберігати баланс у відносинах із Росією та Україною, що важливо для його регіональної політики. Попри стратегічні проєкти з Москвою в енергетиці та ще кількох галузях, Туреччина продовжує зміцнювати зв’язки з Україною, особливо у військовій та економічній сфері.

    Четверте — балансування між Заходом і Сходом. Виступаючи за повернення Криму Україні, Ердоган посилає сигнал НАТО і західним партнерам про свою підтримку міжнародного права. Це вчергове нагадує “так, ми, звісно, специфічний член НАТО, але ми член НАТО, ми просто хочемо захищати насамперед свої інтереси”.

    Пʼяте — Ердоган хоче ствердити Туреччину як логістичний і геополітичний суперхаб. Саме тому він веде свою країну — члена НАТО в БРІКС. БРІКС не треба розглядати як якийсь “союз”. Між його членами надто багато протиріч, і їх всіх обʼєднує лише прийнятні (партнерські чи нейтральні) відносини з Росією. Але як дипломатичний майданчик БРІКС розглядатися цілком може.

    Тому Анкара туди й лізе. Щоб зміцнити свої економічні та політичні позиції на глобальному рівні, отримати додаткові входи в Африку і в Азію, диверсифікувати свою політику.

    З одного боку, Туреччина підтримує Україну та Захід у питанні Криму, але водночас шукає можливості розширення співпраці з БРІКС, де ключову роль відіграє Росія.

    Туреччина прагне отримати максимум політичних і економічних інструментів, зберігаючи контакти з усіма учасниками регати. І заради цього зробити заяву по Криму — нормальна ціна. Тим паче, що для Росії Туреччина зараз надто важлива, щоб якось протестувати.

    Ця політика — політика балансувати між протилежними інтересами. І — треба визнати — ось в цьому Ердоган демонструє справжню майстерність.

  • Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Побоювання, що Україну найближчим часом посадять за стіл переговорів з Росією, ні на чому не ґрунтуються, стверджує блогер Юрій Богданов. І тому, що плани під час війни рідко збуваються, і тому, що деякі союзники планів не мають взагалі.

    Знову нагрібає хвиля про перемовини, примушення до миру і оце усе.

    Тут і Макрон з його розміщенням військ, і проблеми з американською допомогою, і вибори Путіна, і нескінченність російських ресурсів, і Трамп — усе до купи. Тому варто все ж знову нагадати кілька очевидних речей.

    Проблема в тому, що, якщо ми дивимося на події навколо тільки через призму боротьби України і Росії, ми самі собі звужуємо поле для можливостей і маневру. Бо ситуація у світі набагато складніша, не крутиться навколо нас і вимагає думати і діяти складніше.

    Локально наша задача зараз — збереження української держави. Не спалення Москви (навіть якщо дуже хочеться). Не розвал Росії (навіть якщо дуже хочеться). А збереження України і її субʼєктності.

    Глобально ж все набагато масштабніше — Україні треба пережити період світової турбулентності, який тільки починається. Бо великі війни в інших частинах світу ймовірні, великі кризи у великих країнах ще тільки набирають ходу — і про Китай, і про США мова.

    Для вирішення глобальної задачі можна піти на різні маневри — і дипломатичні, і військові. Але головне, чого не треба робити — це робити різкі рухи під впливом емоцій.

    Російські плани мають тенденцію не справджуватися. Перший дедлайн “повного звільнення Донбасу від українців” (якщо не рахувати лютий — березень 2022) був на 9 травня 2022. А досі ні. Навіть близько ні. Про Київ чи Одесу вони можуть хіба мріяти.

    Українські плани теж не завжди реалізуються, але, наприклад, існування “бєлгородського напряму” бойових дій (замість “харківського”) навіть найбільші українські оптимісти 2022 року не могли уявити. Але він об’єктивно існує.

    Американські плани не факт, що взагалі існують, щодо характеру і перебігу цієї війни. Вони все ще набагато більше дивляться на Близький Схід і на Далекий Схід. Ну, такі вже пріоритети.

    Тому, коли вам вчергове напишуть, що “є план завершення війни літом 2024”, “восени 2024” чи 2025 року — вам напишуть свідому неправду. Навіть якщо хтось справді думає, що в нього є план. Будь то Байден, Сі, Ердоган чи Путiн. Війна може тривати ще багато років, може завершитися в умовне “завтра”. І напевно, майже кожний сценарій завершення буде неочікуваним для більшості спостерігачів, а ті, хто “спрогнозують правильно” — просто попадуть пальцем у небо. Рідко буває так, як у Другій світовій, це скоріше виключення для війн.

    Ми живемо — усі ми, від Байдена і Сі до нас з вами — у світі, де майбутнє є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень, тенденцій і наслідків. Тому найкраще, що можна робити — @башити невпинно. Все інше, в тому числі спроби надовго планувати майбутнє, нічого, крім неврозу, не дасть. Той саме випадок, коли “роби, що можеш, а буде, як буде” — єдиний справді надійний план на майбутнє.

  • Зеленський веде переговори з Ердоганом щодо посередництва в обміні полоненими та інших питань

    Зеленський веде переговори з Ердоганом щодо посередництва в обміні полоненими та інших питань

    Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, під час якої основною темою стало посередництво Туреччини в обміні полоненими між Україною та Росією.

    Зеленський висловив вдячність за співпрацю у різних сферах, зокрема в оборонній галузі, та підкреслив наявність спільних успішних проектів. Президент також висловив намір зробити ще більше для зміцнення відносин між двома країнами у цьому році.

    У розмові було відзначено важливість співпраці України та Туреччини для забезпечення безпеки в чорноморському регіоні. Зеленський висловив вдячність за підтримку роботи морського експортного коридору та поділився статистикою проведених понад 14 мільйонів тонн вантажів через цей коридор.

    Під час переговорів обговорювалася також робота над формулою миру, і представника Туреччини було запрошено на зустріч на рівні радників, яка відбудеться у Швейцарії. Президент висловив спеціальну увагу до пункту формули миру, що стосується повернення всіх полонених та депортованих осіб. Зеленський наголосив на важливості посередництва Туреччини для звільнення українських дітей, викрадених росіянами, а також повернення полонених та тих, хто перебуває під репресіями на окупованих територіях, зокрема в Криму.