Позначка: міграція

  • «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що за кордоном перебувають 9,5 мільйона українців, які, за його словами, втратили житло. Глава держави наголосив, що Україні необхідно створити умови для повернення громадян, оскільки саме люди мають стати основою повоєнної відбудови та економічного розвитку. Водночас міжнародна статистика свідчить про меншу кількість українських біженців за кордоном, тому озвучена президентом цифра потребує уточнення.

    Про це Зеленський заявив в інтерв’ю американському телеканалу Fox News, повідомляє ТСН 21 жовтня.

    Президент підкреслив, що відновлення України після завершення війни залежатиме не лише від міжнародної фінансової допомоги, а й від повернення людей, які були змушені залишити країну.

    «Нам потрібно, щоб 9,5 мільйона людей, які втратили житло і зараз перебувають за кордоном, повернулися в Україну — просто щоб жити тут і будувати свою країну», — заявив Зеленський.

    За його словами, повернення громадян має стати одним із ключових завдань держави.

    Скільки українців насправді перебувають за кордоном

    Озвучена Зеленським цифра у 9,5 мільйона людей привертає увагу, адже вона суттєво перевищує показники міжнародних гуманітарних організацій.

    За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наприкінці 2025 року у світі перебували приблизно 5,9 мільйона біженців та шукачів притулку з України.

    Більшість із них знайшли прихисток у європейських країнах.

    Водночас ще близько 3,7 мільйона людей були внутрішньо переміщеними особами, тобто залишили власні домівки, але продовжили проживати на території України.

    Разом ці дві категорії становили приблизно 9,6 мільйона людей.

    Таким чином, озвучена президентом кількість близька до загального масштабу внутрішнього та зовнішнього переміщення, але не відповідає окремому показнику біженців за кордоном.

    Чи мав Зеленський на увазі саме всіх вимушено переміщених українців, наразі невідомо.

    Чому українці не поспішають повертатися

    Однією з головних причин залишається безпекова ситуація.

    Російські війська продовжують атакувати українські міста, житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури.

    Для родин із дітьми важливими залишаються доступ до безпечної освіти, медичної допомоги та стабільного житла.

    Не менш суттєвим чинником є працевлаштування.

    За роки повномасштабної війни багато українців адаптувалися до життя в інших державах, знайшли роботу та облаштували побут.

    Діти відвідують місцеві школи, вивчають іноземні мови та поступово інтегруються в нове середовище.

    Тому рішення про повернення залежить не лише від бажання жити в Україні, а й від можливостей забезпечити родині безпечне та стабільне майбутнє.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала, що може спонукати мільйони українців повернутися додому.

    Серед ключових умов — безпека, доступне житло, гідна оплата праці та перспективи для дітей.

    Зруйноване житло залишається серйозною перешкодою

    Повернення українців ускладнюється масштабними руйнуваннями житлового фонду.

    Особливо гострою проблема залишається у прифронтових регіонах та населених пунктах, які тривалий час перебували під російською окупацією.

    Частина людей втратила житло повністю, інші не можуть повернутися через пошкодження будинків, відсутність комунальних послуг або небезпеку повторних обстрілів.

    За даними Міжнародної організації з міграції, оприлюдненими 16 жовтня, навіть українці, які вже повернулися додому, знову ризикують бути змушеними виїхати.

    Причинами залишаються пошкоджене житло, повторні удари по енергетиці та високі витрати на опалення.

    Організація попереджає, що наближення зими може ще більше ускладнити становище вразливих родин.

    Чому повернення мільйонів людей важливе для економіки

    Вимушена міграція має довгострокові наслідки для української економіки.

    Скорочення чисельності населення означає зменшення кількості працівників, споживачів і платників податків.

    Особливо відчутною є нестача людей працездатного віку.

    Для повоєнного відновлення Україні знадобляться фахівці у будівництві, промисловості, медицині, освіті, транспорті та сфері послуг.

    Водночас зменшення кількості молодих родин і дітей створює додаткові демографічні ризики.

    Саме тому питання повернення громадян виходить далеко за межі соціальної політики.

    Йдеться про майбутній економічний потенціал держави та можливість відновлення територій, які найбільше постраждали від російської агресії.

    Що Україна робить для повернення громадян

    Українська влада поступово розробляє інструменти, покликані полегшити повернення людей.

    Серед таких ініціатив — цифрова платформа «Додому», запущена в тестовому режимі у 2026 році.

    Вона має допомагати громадянам отримувати інформацію про житло, працевлаштування, оформлення документів та навчання дітей.

    Про запуск відповідного сервісу раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Водночас наявність інформаційної платформи сама по собі не вирішує основних проблем, із якими стикаються люди.

    Для масштабного повернення необхідні відновлення житлової інфраструктури, створення робочих місць, доступні державні послуги та стабільна безпекова ситуація.

    Чи повернуться українці після завершення війни

    Міжнародні дослідження свідчать, що значна частина українців, які залишили країну, зберігають бажання повернутися.

    Водночас намір повернутися не завжди означає готовність зробити це найближчим часом.

    На рішення впливають тривалість війни, становище родини, умови проживання за кордоном та перспективи працевлаштування в Україні.

    Додаткове значення має той факт, що протягом кількох років люди формують соціальні зв’язки в країнах перебування.

    Тому навіть після припинення бойових дій процес повернення може бути поступовим.

    Головний висновок із заяви Зеленського полягає в тому, що Україна розглядає повернення громадян як одну з найважливіших умов свого майбутнього.

    Водночас для досягнення цієї мети недостатньо лише закликати людей приїхати додому. Державі необхідно забезпечити реальні умови, за яких повернення буде безпечним, добровільним та економічно виправданим.

  • Дивовижна аномалія міграції: до нацпарку на Одещині несподівано прилетіла зграя рожевих фламінго з пташенятами

    Дивовижна аномалія міграції: до нацпарку на Одещині несподівано прилетіла зграя рожевих фламінго з пташенятами

    Всупереч традиційним природним циклам та наближенню зимових холодів, до Національного природного парку «Тузлівські лимани», що на півдні Одеської області, прибула велика зграя рожевих фламінго. Особливість цього візиту полягає в тому, що серед птахів зафіксовано значну кількість цьогорічного молодняку. Ця подія стала справжньою несподіванкою для українських орнітологів, адже зазвичай восени ці теплолюбні пернаті мігрують у південному напрямку, натомість цього разу вони здійснили нетиповий переліт на північ.

    Про унікальне природне явище повідомив доктор біологічних наук та провідний науковий співробітник нацпарку Іван Русєв. За його словами, повномасштабна війна, яку розв’язала Росія, завдала колосального удару по екосистемі Чорноморського узбережжя. Через постійний шумовий стрес від вибухів, польотів ракет, дронів та роботу систем ППО рожеві фламінго вже кілька років поспіль позбавлені можливості спокійно гніздитися та виводити потомство безпосередньо в акваторії «Тузлівських лиманів», як це відбувалося раніше.

    Проте природа знайшла вихід: цьогоріч справжній бебі-бум серед цих екзотичних птахів стався у сусідній Туреччині. На знаменитому солоному озері Туз турецькі вчені зафіксували абсолютно рекордний показник народжуваності — на світ з’явилося понад 12 800 пташенят фламінго. За спостереженнями українських екологів, до Одеської області завітало саме це молоде покоління у супроводі кількох дорослих особин, які виконують роль своєрідних навігаторів та наставників для молоді.

    Науковці припускають, що головним фактором, який змусив зграю змінити звичний міграційний маршрут і вирушити на північ, стала надзвичайно багата кормова база одеських водойм. Перед виснажливою зимівлею птахи вирішили зробити зупинку в українських лиманах, аби набратися сил та вдосталь поласувати місцевим специфічним кормом — дрібними ракоподібними (зокрема, артемією) та молюсками, ферменти яких, власне, і формують характерний рожевий пігмент їхнього пір’я. Цей візит вкотре підкреслює виняткову екологічну та біологічну цінність заповідних територій українського Півдня, які продовжують залишатися життєво важливою артерією для глобальних міграцій птахів навіть в умовах активних бойових дій.

  • Литва продовжила тимчасовий захист для українських біженців до 2028 року: понад 52 тисячі громадян отримають нові посвідки

    Литва продовжила тимчасовий захист для українських біженців до 2028 року: понад 52 тисячі громадян отримають нові посвідки

    Уряд Литовської Республіки офіційно ухвалив рішення продовжити дію статусу тимчасового захисту для громадян України, які були змушені залишити свої домівки через повномасштабну російську військову агресію, до 4 березня 2028 року. Відповідний нормативний акт покликаний узгодити національне міграційне законодавство балтійської держави із загальним рішенням Ради Європейського Союзу щодо пролонгації дії спеціального правового режиму. Завдяки цьому понад 52 тисячі українців, які наразі перебувають у країні на підставі чинних дозволів на тимчасове проживання, отримали гарантовану можливість зберегти свій легальний статус на тривалий термін.

    Кампанія із заміни документів уже стартувала: із 5 жовтня Департамент міграції Литви розпочав системне оновлення цифрових посвідок на тимчасове проживання. Процедура переоформлення організована максимально спрощено та не передбачає додаткових вимог чи регуляторних бар’єрів. Видача нових дозволів здійснюється повністю на безоплатній основі. Оновлені цифрові посвідки нового зразка діятимуть безпосередньо до 4 березня 2028 року, що позбавляє українських громадян необхідності проходити щорічні бюрократичні верифікації та суттєво оптимізує навантаження на державні міграційні органи Литви.

    Від початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року литовська міграційна система зареєструвала майже 109 тисяч українців, які шукали прихистку від війни. Хоча певна частина громадян із часом повернулася в Україну або вирушила до інших держав, понад 52 тисячі людей продовжують стабільно проживати та інтегруватися в литовське суспільство. Механізм тимчасового захисту надає українцям гарантований пакет соціально-економічних прав: офіційний доступ до ринку праці без додаткових дозволів, можливість користуватися державною системою охорони здоров’я, право на соціальні виплати, а також повноцінне інтегрування дітей у місцеву шкільну та дошкільну освіту. Значна частка працездатних українських громадян уже офіційно працевлаштована в промисловості, сфері послуг, транспортній галузі та IT-секторі Литви, сплачуючи податки та роблячи внесок у національну економіку.

    Продовження дії захисту одразу до 2028 року вкотре підтверджує послідовну солідарність офіційного Вільнюса з Києвом. Литва залишається одним із ключових політичних та гуманітарних союзників України в ЄС і НАТО. Довгостроковий правовий горизонт створює відчуття безпеки та передбачуваності для біженців у період, коли безпекова ситуація в Україні залишається вкрай напруженою через безперервні обстріли цивільної та критичної інфраструктури, що унеможливлює масове повернення людей до своїх домівок.

  • Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Менше половини з приблизно 7 мільйонів українців, які офіційно перебувають за кордоном, усе ще заявляють про готовність повернутися. Цю цифру регулярно використовують у розмовах про повоєнне відновлення населення та «збереження генофонду». На ній будують обережний оптимізм. Водночас майже ніколи не уточнюють одну невелику, але принципову деталь — хто саме стоїть за цими відсотками.

    За оцінкою, з якою працюють окремі державні структури, близько 90% тих, хто поки не виключає повернення, — люди старше 40 років. Тобто вікова група, яка або вже вийшла з активного репродуктивного віку, або перебуває на його завершальному етапі.

    Це змінює сенс усієї конструкції. Навіть якщо частина біженців справді повернеться після завершення активної фази війни, їхній вплив на народжуваність виявиться обмеженим. Основний масив тих, хто ще говорить «так», не формуватиме нове покоління.

    Молоді жінки та сім’ї з дітьми в цій групі представлені значно слабше. Вони частіше залишаються в країнах перебування, де за кілька років уже вибудувані робота, житло, освіта дітей і соціальні зв’язки. Старші когорти, навпаки, зберігають вищу готовність повернутися — з сімейних, майнових чи емоційних причин.

    У результаті виникає розрив між кількістю потенційних поверненців та їхнім демографічним значенням. Їхнє повернення справді може частково закрити дефіцит робочої сили та знизити соціальне навантаження, але майже не зачіпає ключову проблему — вкрай низьку народжуваність.

    Тому цифра «менше 50%» сама по собі може створювати надто оптимістичну картину. Для демографії важливо не лише, скільки українців готові повернутися, а й скільки серед них тих, хто здатен сформувати наступне покоління. І саме цей віковий зріз може виявитися значно менш сприятливим, ніж загальна статистика повернення.

  • «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    Українці відіграють важливу роль у функціонуванні польської економіки, а їхня масова відсутність на роботі могла б створити серйозні проблеми для ринку праці країни. Про це заявив заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик.

    Як повідомляє Polsat News, польський посадовець наголосив, що українці працюють у багатьох секторах економіки та фактично допомагають закривати дефіцит кадрів, який існує на польському ринку праці.

    За словами Дущика, внесок українців у польську економіку необхідно чітко усвідомлювати як владі, так і пересічним громадянам. Він застеріг, що ситуація, за якої всі українці одночасно перестануть виходити на роботу, могла б мати серйозні наслідки для економіки країни.

    «Якщо одного дня у нас буде така ситуація, коли всі українці об’єднаються і не підуть на роботу, польська економіка зупиниться», — заявив заступник міністра.

    Дущик зробив цю заяву на тлі політичної дискусії щодо подальшого перебування українців у Польщі. Зокрема, опозиційна партія «Право і справедливість» виступила з пропозицією депортувати з країни українських чоловіків призовного віку, які не мають легальної роботи.

    Заступник глави польського МВС не погодився з таким підходом. Він звернув увагу на те, що відсутність роботи не завжди означає небажання людини працювати або отримувати державну підтримку.

    За його словами, серед українців, які не працюють у Польщі, є, зокрема, люди, які доглядають за дітьми з інвалідністю, а також українці, які отримали поранення під час війни та проходять у Польщі реабілітацію.

    Таким чином, Дущик фактично закликав не оцінювати становище українців винятково через показник працевлаштування, оскільки частина людей має об’єктивні причини не працювати.

    Польський посадовець також висловив припущення щодо майбутнього українців, які перебувають у Польщі. На його думку, після завершення війни до України повернеться не така велика кількість громадян, як можна було б очікувати. Водночас він визнав, що наразі неможливо достовірно спрогнозувати, як саме розвиватиметься ситуація.

    Тема українських біженців останнім часом дедалі активніше обговорюється у польському політичному та суспільному просторі. Однією з причин стали дискусії щодо умов тимчасового захисту та державної підтримки громадян України.

    Зокрема, результати нещодавнього опитування IBRiS показали, що 67,2% поляків підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Проти такої пропозиції виступили 23,4% опитаних.

    Водночас позиція польського уряду щодо українців не є однозначною. Окремі представники влади наголошують на необхідності інтеграції українців та їхньому внеску в економіку, тоді як частина політичних сил закликає посилити правила їхнього перебування.

    За оновленими даними Євростату, кількість українців під тимчасовим захистом у Польщі в червні скоротилася на кілька тисяч осіб. Попри це, Польща залишається однією з головних країн Європейського Союзу за кількістю громадян України, які перебувають там під захистом.

    Заява Дущика стала важливим сигналом на тлі дискусії про майбутнє українців у Польщі. Вона демонструє, що у польській владі є представники, які розглядають присутність українців не лише як міграційне чи соціальне питання, а й як важливий фактор стабільності польського ринку праці та економіки.

  • Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% громадян Польщі підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Відповідна пропозиція раніше пролунала від польської опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS).

    Про це свідчать результати опитування IBRiS для польського видання Rzeczpospolita.

    Згідно з дослідженням, 67,2% опитаних поляків позитивно ставляться до ідеї депортації українських чоловіків, які не мають легального працевлаштування в Польщі. Водночас 23,4% респондентів виступили проти такої пропозиції.

    Результати опитування демонструють помітну залежність ставлення до цієї ініціативи від віку респондентів. Серед поляків віком від 18 до 29 років ідею підтримують близько 43% опитаних. Натомість серед людей старших вікових груп рівень підтримки значно вищий і серед п’ятдесятирічних сягає близько 80%.

    Дослідження провели 7–8 серпня, одразу після того, як партія «Право і справедливість» оприлюднила свою пропозицію щодо українських чоловіків. У ньому взяли участь понад тисяча респондентів.

    Ініціатива щодо депортації стосується українських чоловіків призовного віку, які перебувають у Польщі та не мають легальної роботи. Представники PiS обґрунтовують свою позицію необхідністю посилити контроль за перебуванням українських громадян та їхньою економічною активністю.

    Пропозиція вже викликала дискусію в польському суспільстві та політичному середовищі. Водночас результати опитування свідчать, що ідея має значну підтримку серед польських виборців, хоча майже чверть опитаних виступає проти неї.

    На ситуацію також впливає загальна кількість українців, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом. За оновленими даними Євростату, у червні їхня кількість скоротилася на 6335 осіб, або на 0,7%.

    Попри це, Польща залишається однією з країн Європейського Союзу, де проживає найбільше українців. Станом на кінець червня під тимчасовим захистом у країні перебували 961 170 громадян України.

    Водночас результати опитування відображають саме ставлення респондентів до політичної пропозиції, а не ухвалене рішення польської влади. Для фактичної депортації людей необхідні відповідні законодавчі та адміністративні процедури.

    Таким чином, питання статусу українських чоловіків у Польщі стає дедалі помітнішою темою польської внутрішньої політики. Високий рівень підтримки ідеї депортації серед опитаних може вплинути на подальшу політичну дискусію щодо українських біженців та умов їхнього перебування в країні.

  • Чверть мільйона українців виїхали й не повернулися: що показала статистика кордону за пів року

    Чверть мільйона українців виїхали й не повернулися: що показала статистика кордону за пів року

    За перші шість місяців 2026 року з України офіційно виїхало на 244,3 тисячі громадян більше, ніж повернулося назад. Загалом українці здійснили майже 14 млн перетинів кордону в обох напрямках, а загальна кількість перетинів державного кордону всіма громадянами перевищила 16,2 млн. Таким чином, попри певну стабілізацію міграційних потоків порівняно з першими роками повномасштабної війни, чистий відтік населення зберігається.

    Про це свідчать дані Державної прикордонної служби, опрацьовані сервісом відкритих даних Opendatabot.

    Від січня до червня 2026 року з України виїхали приблизно 7,13 млн громадян України, тоді як повернулися близько 6,89 млн. Різниця між двома показниками і становить 244,3 тис. людей.

    При цьому важливо правильно трактувати ці цифри: мова не йде про 7,13 млн різних людей, які назавжди залишили Україну. Одна й та сама людина може десятки разів перетинати кордон протягом року — наприклад, через роботу, навчання, відрядження, відвідування родини або відпочинок.

    Показник у 244,3 тис. — це саме різниця між кількістю офіційно зафіксованих виїздів та повернень громадян України у першому півріччі.

    Понад 16 мільйонів перетинів за пів року

    Загалом Держприкордонслужба зафіксувала за шість місяців понад 16,2 млн перетинів державного кордону.

    Приблизно 86% цього потоку припало на громадян України.

    Середньомісячна кількість перетинів українцями становила близько 2,34 млн.

    Однак цей показник дуже нерівномірний і суттєво залежить від сезону.

    Найспокійнішим місяцем став лютий — близько 1,7 млн перетинів.

    Найбільше навантаження на кордон припало на червень — приблизно 3,17 млн перетинів, що на 36% вище середньомісячного показника.

    Такий літній стрибок не є незвичним. У попередні роки червень, липень і серпень також демонстрували найбільшу активність через сезон відпусток, канікул, поїздок дітей і студентів та збільшення кількості подорожей до родичів.

    Показник майже не змінився за рік

    Цікаво, що чистий міграційний відтік у першій половині 2026-го майже повторює результат попереднього року.

    За перше півріччя 2025 року з України виїхали 7,17 млн громадян, а повернулися 6,92 млн. Тоді різниця становила приблизно 250 тис. осіб.

    Таким чином, цьогорічний показник у 244,3 тис. є лише трохи нижчим.

    Це означає, що після значного скорочення відтоку у 2025 році ситуація фактично стабілізувалася на новому рівні — приблизно чверть мільйона людей чистого мінусу за пів року.

    Для порівняння, у першій половині 2024 року різниця між виїздами та поверненнями була значно більшою — близько 404 тис. осіб.

    Отже, темпи чистого відтоку зараз менші, ніж два роки тому, але тенденція не змінилася на зворотну: повернень усе ще недостатньо, щоб компенсувати кількість виїздів.

    Понад 3 мільйони не повернулися від початку великої війни

    Станом на середину 2025 року Opendatabot оцінював накопичену різницю між офіційними виїздами і поверненнями від початку повномасштабного вторгнення у понад 3 млн громадян України.

    З урахуванням нового від’ємного балансу 2026 року ця різниця продовжує збільшуватися.

    Однак і цю цифру не варто автоматично прирівнювати до точного числа постійних емігрантів.

    Статистика ДПСУ не показує, скільки людей уже остаточно змінили місце проживання, скільки планують повернутися через кілька місяців чи років, а скільки проживають за кордоном тимчасово.

    Окрім того, прикордонна статистика враховує лише офіційні перетини контрольованої державної межі. Вона не може повністю відобразити рух через тимчасово окуповані території або нелегальне перетинання кордону. На цю особливість Opendatabot звертав увагу і під час аналізу даних за 2025 рік.

    Чому українці продовжують залишатися за кордоном

    Головною причиною залишається війна.

    Російські ракетні та дронові атаки, небезпека для дітей, руйнування житла, проблеми з роботою та невизначеність щодо тривалості бойових дій стимулюють частину сімей залишатися у країнах ЄС та інших державах.

    Водночас із кожним роком зростає й інший фактор — інтеграція українців у країнах перебування.

    Люди знаходять роботу, діти навчаються у місцевих школах, сім’ї орендують або купують житло, вивчають мову та поступово формують нові соціальні зв’язки.

    Чим довше триває війна, тим складнішим стає потенційне рішення про повернення.

    Це вже створює для України довгостроковий демографічний виклик: країні необхідно буде конкурувати за повернення власних громадян із державами, де вони за роки війни встигли вбудуватися у місцеві ринки праці.

    Але «не повернулися» не означає «виїхали назавжди»

    Саме тут важливо уникати найбільш поширеної помилки при читанні прикордонної статистики.

    Якщо за певний період виїхало на 244 тис. людей більше, ніж в’їхало, це не означає, що всі вони стали постійними емігрантами.

    Наприклад, людина могла виїхати у червні й повернутися в липні — тоді в статистиці першого півріччя вона потрапить до різниці, а за підсумками року вже ні.

    Через це дані за повний календарний рік можуть суттєво відрізнятися від піврічних.

    Крім того, сезонний фактор особливо сильний саме наприкінці першого півріччя: у червні традиційно різко збільшується кількість людей, які вирушають у поїздки.

    Саме тому найбільш коректно говорити, що на кінець червня різниця між виїздами та поверненнями становила 244,3 тис. осіб, а не що всі ці громадяни остаточно емігрували.

    У 2025 році картина була дуже схожою

    Минулорічні цифри дозволяють побачити, наскільки стабільним став прикордонний рух.

    У першому півріччі 2025 року ДПСУ зафіксувала 16,47 млн перетинів кордону. Із них 14,08 млн припадали на українців. Середньомісячний показник становив 2,35 млн перетинів.

    Тоді мінімум також зафіксували у лютому — 1,78 млн, а максимум у червні — 3,13 млн.

    У 2026 році структура практично повторюється: лютневий мінімум, різке літнє прискорення та загальний баланс у мінус приблизно чверть мільйона громадян.

    Тобто поки що немає ознак ані нового масштабного міграційного сплеску, ані масового повернення українців.

    Для України це серйозний демографічний виклик

    Навіть стабільний відтік у 200–250 тис. людей за пів року має значення для країни, яка вже зіткнулася з масштабним скороченням населення через війну, окупацію, смертність та вимушене переміщення.

    Особливо важлива структура тих, хто залишає країну.

    Велика частка українців за кордоном — це жінки працездатного віку та діти. Якщо вони залишатимуться за кордоном після завершення війни, Україна може відчути ще сильніший дефіцит працівників, платників податків і молодого населення.

    Уже сьогодні українські компанії регулярно називають нестачу кадрів одним із ключових обмежень для розвитку бізнесу.

    Після війни проблема може загостритися через потребу одночасно відбудовувати інфраструктуру, розширювати оборонну промисловість та компенсувати демографічні втрати.

    Повернення залежатиме не лише від завершення війни

    Досвід попередніх міграційних криз показує, що завершення активних бойових дій саме по собі не гарантує автоматичного повернення всіх біженців.

    Для українців важливими будуть безпека, наявність житла, робочих місць, зарплати, освіта для дітей, медицина та загальна передбачуваність життя.

    Саме тому питання повернення громадян поступово стає не лише соціальним, а й економічним завданням державної політики.

    Україні доведеться створювати умови, за яких повернення буде виглядати для сімей не просто емоційним рішенням, а раціонально вигідним вибором.

    Що показують нинішні цифри

    Піврічна статистика 2026 року демонструє одночасно дві тенденції.

    З одного боку, катастрофічного прискорення відтоку немає. Різниця у 244,3 тис. майже така сама, як у 2025 році, і суттєво нижча, ніж у першій половині 2024-го.

    З іншого — перелому теж не сталося.

    Україна все ще має від’ємний міграційний баланс: 7,13 млн виїздів проти 6,89 млн повернень за шість місяців.

    І поки ця різниця залишається від’ємною, війна продовжує забирати в України не лише території, інфраструктуру та економічні ресурси, а й людей — найважливіший ресурс для майбутнього відновлення країни.

  • ЄС продовжив тимчасовий захист для українців до 2028 року: що зміниться для нових заявників

    ЄС продовжив тимчасовий захист для українців до 2028 року: що зміниться для нових заявників

    Рада Європейського Союзу ухвалила рішення продовжити дію механізму тимчасового захисту для громадян України ще на один рік — до 4 березня 2028 року. Водночас для нових заявників запроваджуються додаткові умови, пов’язані з підтвердженням виконання військових обов’язків перед Україною. Про це йдеться у заяві Євроради.

    У Європейському Союзі наголосили, що рішення про продовження тимчасового захисту демонструє незмінну підтримку українців, які були змушені залишити свої домівки через повномасштабну війну Росії проти України. Водночас новий підхід має враховувати не лише гуманітарні потреби людей, а й оборонні інтереси України.

    Згідно з ухваленим рішенням, нові правила стосуватимуться лише тих громадян України, які вперше звертатимуться за отриманням статусу тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу. Українці, які вже офіційно користуються цим статусом, зможуть і надалі залишатися під його дією без застосування нових вимог.

    Європейські країни погодилися, що надалі тимчасовий захист надаватиметься лише тим новим заявникам, які документально підтвердять виконання своїх військових обов’язків або законні підстави для звільнення від них.

    Для проходження перевірки нові заявники повинні будуть надати один із передбачених документів. Зокрема, підтвердженням може слугувати паспорт із відміткою українських прикордонних органів про законний виїзд з території України або офіційний паперовий чи електронний документ, який підтверджує виконання військового обов’язку чи законне звільнення від нього.

    Як пояснив міністр юстиції, внутрішніх справ та міграції Ірландії Джим О’Каллаган, Європейський Союз залишається відданим підтримці українського народу. За його словами, водночас країни ЄС прагнуть забезпечити, щоб Україна зберігала спроможність захищати себе від російської агресії, тому оновлений механізм тимчасового захисту враховує й оборонні потреби держави.

    Механізм тимчасового захисту був уперше активований Європейським Союзом у березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Він дозволив мільйонам українців швидко отримати законне право на проживання, працевлаштування, медичну допомогу, освіту та соціальну підтримку без необхідності проходити стандартну процедуру розгляду заяв про надання притулку.

    За даними Європейського Союзу, за час дії цієї програми статусом тимчасового захисту скористалися близько 4,38 мільйона громадян України, які знайшли прихисток у різних країнах ЄС.

    Паралельно українська влада продовжує працювати над створенням умов для добровільного повернення громадян додому після завершення або стабілізації безпекової ситуації. Зокрема, для українців, які перебувають за кордоном, запрацювала платформа «Додому», де можна отримати інформацію про працевлаштування, житло, освіту для дітей та інші питання, пов’язані з поверненням в Україну.

    Питання перебування за кордоном українських чоловіків призовного віку також неодноразово порушували окремі європейські політики. Зокрема, міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш раніше заявляв, що українці, які підлягають військовій службі, мають брати участь у захисті своєї держави.

  • ЄС закриває захист для частини українців: хто потрапить під нові правила

    ЄС закриває захист для частини українців: хто потрапить під нові правила

  • Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Повернення українців з-за кордону, що може змусити мільйони людей повернутися додому

    Станом на початок 2026 року за кордоном залишається понад 5,6 млн українців, з яких близько 4,37 млн перебувають під тимчасовим захистом у країнах ЄС. Це найбільше вимушене переміщення в Європі з часів Другої світової війни.

    До кінця 2025 року з-за кордону повернулося близько 1,1 млн осіб за даними IOM. З урахуванням внутрішньо переміщених осіб загальна кількість тих, хто повернувся, перевищує 4,4 млн. Однак прогнози Центру економічної стратегії (п’ята хвиля, лютий 2026) залишаються стриманими. У базовому сценарії очікується повернення близько 1,6 млн, в оптимістичному до 2,2 млн, у песимістичному лише 1,3 млн.

    Серед 1,1 млн тих, хто повернувся, більшість становлять люди, які виїжджали в перші місяці повномасштабного вторгнення і повернулися, коли лінія фронту відійшла від їхніх регіонів. Ці повернення часто носять тимчасовий характер. При новому витку обстрілів або енергетичній кризі багато хто знову виїжджає.

    Дослідження CES показує стабілізацію намірів на рівні 43% тих, хто бажає повернутися, при цьому 36% не планують або сумніваються. Ті, хто вже повернувся, здебільшого мають міцні сімейні зв’язки в Україні, виїжджали через прямі бойові дії та отримали компенсацію або відновили житло. Глибоко інтегровані за кордоном, з дітьми в місцевих школах, стабільною роботою та соціальною мережею, повертаються значно рідше.

    Зростання виїзду молодих чоловіків у 2025 році

    Рішення 2025 року про вільний виїзд чоловіків 18-22 років для навчання та роботи суттєво змінило структуру міграції. За даними CES та ZOiS Berlin, частка молодих чоловіків серед біженців зросла на 25%. Кожний четвертий у цій групі залишив країну саме після послаблення.

    Мотивація була раціональною, а не панікою. 70% молодих людей називали головною причиною постійну загрозу життю та здоров’ю. Далі йшли страх мобілізації, переривання кар’єри та болісне відчуття «втрачених років». Багато з них уже мали якісну освіту, хороше знання іноземних мов та певну фінансову подушку, що дозволяло їм відносно швидко адаптуватися за кордоном. Основні країни призначення, які вони обирали: Німеччина, Польща та Чехія.

    Рівень зайнятості в цій групі сягає 49%. Але психологічна ціна виявилася дуже високою. Майже третина молодих чоловіків зазначає серйозні проблеми з ментальним здоров’ям, що майже вдвічі перевищує середні показники. Багато хто стикається з хронічним стресом, тривожністю та відчуттям відірваності від батьківщини.

    Нова реальність для українських біженців у Європі

    Первісна солідарність Європи була справді вражаючою та безпрецедентною за своїми масштабами. Польща прийняла понад 2 млн українців за лічені тижні, а понад 90% поляків активно підтримували надання допомоги. Європейський Союз уперше в своїй історії застосував Директиву про тимчасовий захист у такому величезному масштабі, що дозволило мільйонам людей швидко отримати легальний статус, доступ до ринку праці, освіти та медичних послуг.

    Крістін Гойєр, представниця UNHCR у Польщі, у березні 2022 року заявила: «Це була величезна робота з боку людей, місцевих громад, муніципалітетів та уряду Польщі щодо прийому та розміщення новоприбулих».

    До 2026 року ситуація помітно змінилася. Під тимчасовим захистом залишаються 4,37 млн українців, основні країни прийому: Німеччина, Польща та Чехія. Рівень зайнятості серед біженців досяг 57%, а завдяки високій кваліфікації багатьох українців вдалося частково закрити хронічні кадрові дефіцити в ключових секторах економіки.

    Однак на тлі затяжної війни поступово наростає втома приймаючих суспільств. Політичний дискурс дедалі частіше акцентує увагу на «справедливості» розподілу ресурсів між власними громадянами та біженцями.

    Європейські держави починають поступово посилювати або коригувати умови перебування українських біженців. Значне фінансове навантаження на бюджети. Виплати допомоги, медична допомога та освіта вимагають великих витрат. Зростання популярності правих та антиміграційних партій змушує уряди демонструвати турботу про власних громадян в першу чергу. Також існують побоювання довгострокового «звикання» до допомоги та зниження мотивації до повернення.

    У результаті в низці країн обговорюють або вже запроваджують обмеження. Йде скорочення термінів та обсягів соціальної підтримки, жорсткіші вимоги до працевлаштування, перевірки реальної потреби та поступовий перехід від масового тимчасового захисту до індивідуальних рішень. Ці зміни посилюють відчуття невизначеності та тимчасовості статусу серед біженців. Для багатьох це створює додатковий психологічний тиск та бюрократичні бар’єри. Парадоксальним чином, чим довше триває така невизначеність, тим міцніше частина людей вбудовується в нове життя, шукає стабільну роботу, влаштовує дітей у школи та намагається мінімізувати ризики, пов’язані з поверненням. У підсумку ймовірність повернення в Україну для значної частини біженців лише знижується.

    Фактори та механізми, що стимулюють повернення

    В Україні вже впроваджено деякі корисні програми — єВідновлення (компенсації за житло), платформа «Ukraine is Home» (інформація та пробні поїздки без втрати статусу), підтримка IOM, програми визнання кваліфікацій та пільги для роботодавців. Однак цих заходів явно недостатньо, щоб повернути більшу частину українців. Вони залишаються фрагментарними, залежать від зовнішнього фінансування та слабо скоординовані з майбутнім завершенням тимчасового захисту в ЄС після березня 2027 року. Окремих інструментів не вистачає для вирішення завдання такого масштабу, потрібна повноцінна комплексна стратегія.

    Повернення визначають кілька ключових факторів. Безпека — безумовна основа, без реального покращення ППО, розмінування та стабільної енергетики масового повернення чекати не доводиться. Не менш важливо відновлення житла та інфраструктури, без видимого прогресу сім’ї з дітьми не наважаться повернутися.

    Вирішальну роль відіграють економічні стимули, якісні робочі місця, допомога з переїздом, визнання кваліфікацій та підтримка бізнесу. Емоційні заклики працюють лише за наявності реальної матеріальної перспективи. Важливою є й соціально-психологічна реінтеграція — ПТСР, моральна травма та проблеми адаптації дітей вимагають системної допомоги. Усе це має спиратися на довіру до держави та прозору комунікацію.

    Перспективи розвитку подій і необхідні кроки

    Повернення українців матиме поступовий та селективний характер. В першу чергу повернуться ті, хто зберіг міцні сімейні зв’язки, житло та можливості працевлаштування в Україні. Водночас глибоко інтегровані сім’ї та молоді спеціалісти, як правило, залишаться за кордоном або перейдуть на «човникову» модель життя між країнами.

    Головний стратегічний ризик — втрата значної частини людського капіталу, особливо покоління 2025 року. Це поглибить кадровий дефіцит у ключових галузях, посилить демографічний спад та соціальну фрагментацію суспільства. Крім того, Україна може втратити цінні європейські компетенції та досвід, які могли б суттєво прискорити післявоєнне відновлення.

    У разі реалізації продуманої стратегії повернення 1,5-2 млн осіб, навпаки, стане потужним каталізатором відродження країни. Притік кваліфікованих кадрів, підприємців та нових знань здатен дати значний імпульс економічному та соціальному розвитку.

    Для цього Україні необхідна офіційна національна стратегія повернення та реінтеграції, яка об’єднає розрізнені зусилля в єдину систему. Стратегія має передбачати комплексний пакет заходів підтримки сімей, включаючи фінансову допомогу, пріоритетне житло та працевлаштування, медичний супровід, а також чітку координацію з ЄС щодо завершення тимчасового захисту після березня 2027 року. Особливу увагу потрібно приділити прискореному відновленню житла та критичної інфраструктури в регіонах повернення, створенню масштабної системи психологічної допомоги, сімейної терапії та підтримки освіти дітей. Ключовими елементами мають стати регулярна прозора комунікація з громадянами та постійний координаційний орган, відповідальний за реалізацію та моніторинг стратегії.

    Масового автоматичного повернення не відбудеться. Лише поєднання реальної безпеки, видимого прогресу у відновленні, економічних можливостей та якісної соціально-психологічної реінтеграції здатне принципово змінити ситуацію. До березня 2027 року в України залишається обмежене вікно можливостей. Чим оперативніше та переконливіше буде запропонована стратегія, тим більше людей зроблять вибір на користь повернення. Зволікання загрожує необоротною втратою людського капіталу та суттєвим уповільненням відновлення країни на десятиліття. Успішна реалізація, навпаки, дозволить трансформувати одну з найбільших міграційних хвиль сучасності у стратегічний ресурс національного відродження.