Nenkainfo.com

Позначка: Офіс генпрокурора

  • У Раді розкритикували урядову антикорстратегію через ЄС-порушення

    У Раді розкритикували урядову антикорстратегію через ЄС-порушення

    Голова комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна заявила про суттєві розбіжності між парламентським комітетом і урядом щодо проєкту Антикорупційної стратегії України на 2026–2030 роки. За її словами, урядова версія документа не враховує низку ключових положень, які безпосередньо пов’язані з виконанням євроінтеграційних зобов’язань України та можуть впливати на подальший рух до членства в Європейському Союзі.

    Про це Анастасія Радіна повідомляє у Facebook. Радіна стверджує, що уряд уже схвалив власний варіант стратегії 15 травня без широкого публічного обговорення, тоді як офіційного оприлюднення документа на момент її заяви на сайті Верховної Ради не було, хоча текст перебуває в її розпорядженні. Вона підкреслила, що ситуація викликає занепокоєння через відсутність належної координації між гілками влади у формуванні стратегічних антикорупційних рішень.

    За словами Радіної, урядовий проєкт не включає низку реформ, які вважаються критичними для посилення незалежності антикорупційної інфраструктури. Зокрема, йдеться про реформування процедури призначення генерального прокурора, запровадження прозорого та незалежного конкурсу для обрання керівника Державного бюро розслідувань, а також розширення процесуальної автономії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури без необхідності додаткових погоджень із генеральним прокурором. На думку очільниці комітету, вилучення цих положень суттєво послаблює інституційну спроможність антикорупційної системи.

    Радіна також наголосила, що такі зміни суперечать зобов’язанням України в межах європейської інтеграції, зокрема так званим проміжним бенчмаркам, які використовуються Європейським Союзом для оцінки прогресу країн-кандидатів. Вона заявила, що ці критерії є невід’ємною частиною переговорного процесу щодо вступу України до ЄС і їх невиконання може вплинути на темпи інтеграції.

    Окремо депутатка згадала так званий “план Качки-Кос”, який у політичних дискусіях використовується як орієнтир для низки реформ у сфері верховенства права та боротьби з корупцією. За її словами, урядовий документ не враховує його ключових положень, що може свідчити про відхід від попередніх домовленостей та узгоджених дорожніх карт реформ.

    Вона підкреслила, що антикорупційна стратегія є не просто внутрішнім політичним документом, а елементом ширшої системи зобов’язань України перед міжнародними партнерами. Зокрема, йдеться про фінансову підтримку з боку ЄС, де частина коштів у межах великої кредитної програми на десятки мільярдів євро прямо пов’язана з виконанням реформ у сфері верховенства права, судової системи та антикорупційної політики.

    У Національному агентстві з питань запобігання корупції раніше повідомляли, що до парламенту було подано два альтернативні варіанти Антикорупційної стратегії — від Кабінету міністрів і від профільного парламентського комітету. Обидва документи базуються на єдиній законодавчій основі, розробленій НАЗК, однак відрізняються підходами до інституційних реформ і розподілу повноважень між органами влади.

    Аналітики зазначають, що паралельне існування двох різних підходів до формування антикорупційної політики може ускладнити фінальне ухвалення єдиної стратегії. Це, у свою чергу, потенційно затягує виконання частини міжнародних зобов’язань України та може стати предметом додаткових консультацій із Європейською комісією.

    Попри критику, урядова сторона поки публічно не коментувала закиди щодо змісту документа. Очікується, що дискусія навколо Антикорупційної стратегії 2026–2030 років продовжиться в парламенті, де документ має пройти подальше опрацювання та можливе узгодження між різними політичними та інституційними центрами впливу перед остаточним ухваленням.

  • Продав немовля за $25 тисяч: на Закарпатті винесли вирок чоловіку, який хотів вивезти дитину за кордон

    Продав немовля за $25 тисяч: на Закарпатті винесли вирок чоловіку, який хотів вивезти дитину за кордон

    Ужгородський міськрайонний суд виніс вирок 46-річному жителю Закарпаття, який намагався продати 11-місячного хлопчика за кордон під виглядом усиновлення іноземцями. Чоловіка засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Про це повідомив Офіс генерального прокурора.

    За даними слідства, засуджений планував організувати незаконне вивезення немовляти до Іспанії та отримати за це близько 25 тисяч доларів. Для реалізації схеми він знайшов жінку із Житомира, яка перебувала у складних життєвих обставинах, та запропонував їй 5 тисяч доларів за передачу дитини для «усиновлення».

    Слідчі встановили, що чоловік двічі зустрічався з матір’ю хлопчика, фотографував дитину та надсилав світлини потенційним «замовникам». Також він підготував пакет документів для виїзду за кордон, інструктував жінку щодо проходження контролю на кордоні та супроводжував її разом із малюком до пункту пропуску «Малі Селменці» на Закарпатті.

    Правоохоронці затримали чоловіка у червні 2023 року безпосередньо під час спроби перетину державного кордону. Відтоді він перебував під вартою.

    Суд визнав його винним за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 149 Кримінального кодексу України — замах на торгівлю людиною, вчинений щодо малолітньої дитини.

    В Офісі генпрокурора зазначили, що суд призначив максимальне покарання, передбачене санкцією статті, — 10 років ув’язнення з конфіскацією майна.

    Це вже не перший резонансний злочин, у якому фігурує засуджений. Раніше, у червні 2025 року, його засудили за привласнення понад 6,3 млн грн державної допомоги, призначеної родині загиблого українського військовослужбовця.

    За інформацією прокуратури, чоловік був хрещеним батьком загиблого воїна та користувався довірою його рідних. Слідство встановило, що він переказував державні виплати на власні банківські рахунки, знімав гроші готівкою та використовував їх для особистих потреб.

    Також відомо, що до цього чоловік працював вихователем у місцевому інтернаті.

    Правоохоронці наголошують, що випадки торгівлі людьми, особливо дітьми, залишаються одним із найтяжчих злочинів проти людини. В умовах війни та складної соціально-економічної ситуації ризики експлуатації вразливих категорій населення лише зростають.

    За даними Нацполіції та прокуратури, злочинці часто намагаються маскувати незаконне вивезення дітей під усиновлення, евакуацію або гуманітарну допомогу. Особливу увагу правоохоронці приділяють прикордонним регіонам, де ризики незаконного переміщення людей є традиційно вищими.

    В Україні за торгівлю людьми передбачене покарання до 15 років позбавлення волі залежно від тяжкості злочину та обставин справи. Якщо злочин вчиняється щодо дитини або організованою групою, відповідальність суттєво посилюється.

    Вирок Ужгородського міськрайонного суду наразі ще не набрав законної сили та може бути оскаржений у встановленому законом порядку.

  • Псевдореабілітаційні центри із майже 300 людьми всередині: на Дніпропетровщині судитимуть організаторів незаконної мережі

    Псевдореабілітаційні центри із майже 300 людьми всередині: на Дніпропетровщині судитимуть організаторів незаконної мережі

    На Дніпропетровщині до суду скерували справу щодо організаторів мережі псевдореабілітаційних центрів, у яких майже два роки незаконно утримували сотні людей, зокрема дітей. Правоохоронці встановили, що заклади працювали без ліцензій та дозволів, а людей фактично позбавляли волі під виглядом лікування від залежностей.

    Про це повідомили у Дніпропетровській обласній прокуратурі.

    За даними слідства, четверо учасників організованої групи створили та забезпечували діяльність трьох так званих «реабілітаційних» центрів у Жовтих Водах та Шахтарському. Заклади діяли від 2023 року майже два роки без передбачених законом дозволів на медичну або реабілітаційну діяльність.

    Попри відсутність ліцензій, родичі платили організаторам від 6 тисяч гривень за утримання однієї людини, сподіваючись, що їхні близькі проходять лікування чи отримують допомогу у боротьбі із залежністю.

    Насправді, як встановили слідчі, людей утримували проти їхньої волі. У пацієнтів забирали документи, контролювали їхнє пересування та не дозволяли залишати приміщення. За версією правоохоронців, у закладах діяла система постійного нагляду, а перебування людей більше нагадувало незаконне ув’язнення, ніж реабілітацію.

    Загалом у трьох центрах перебували 287 людей — жінок та чоловіків. Серед них були й неповнолітні: двоє дітей віком 14 та 15 років, а також п’ятеро 17-річних підлітків. До центрів їх передавали батьки або опікуни.

    Після викриття незаконної діяльності всіх дітей повернули законним представникам. Під час слідчих дій семеро неповнолітніх та 25 дорослих офіційно заявили про незаконне позбавлення волі.

    У грудні 2025 року правоохоронці провели обшуки у приміщеннях псевдореабілітаційних центрів. Під час слідчих дій вилучили документацію, записи та інші докази, які, за даними слідства, підтверджують незаконну діяльність закладів.

    Дії організаторів та працівників центрів кваліфікували як незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів організованою групою. Наразі обвинувальний акт скеровано до суду.

    Суд уже обрав фігурантам запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту.

    Подібні псевдореабілітаційні центри періодично викривають у різних регіонах України. Часто вони працюють без медичних ліцензій та контролю держави, а родичам людей обіцяють лікування залежностей або психологічну допомогу. Водночас правоохоронці неодноразово фіксували випадки жорстокого поводження, ізоляції, фізичного та психологічного тиску на людей, яких утримували у таких закладах.

    Правозахисники наголошують, що примусове утримання людей у подібних установах без рішення суду або законних медичних підстав є порушенням прав людини та може кваліфікуватися як незаконне позбавлення волі.

  • Суд відправив Дубінського під безальтернативний арешт

    Суд відправив Дубінського під безальтернативний арешт

    Печерський районний суд Києва 14 травня обрав новий запобіжний захід народному депутату Олександру Дубінському у межах кримінального провадження щодо державної зради та поширення антиукраїнської пропаганди. Суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення та постановив взяти депутата під варту строком на 60 днів без права внесення застави.

    Про рішення суду повідомили Офіс генерального прокурора та Державне бюро розслідувань, які здійснюють процесуальне керівництво та досудове розслідування у справі.

    За даними слідства, навіть перебуваючи у слідчому ізоляторі, Дубінський продовжував вести активну інформаційну діяльність через соціальні мережі та месенджери. Правоохоронці стверджують, що народний депутат поширював у Telegram, Facebook та Instagram матеріали, які були спрямовані на просування вигідних Російській Федерації наративів, дискредитацію української влади та державної політики, а також на створення передумов для зриву мобілізаційних процесів в Україні.

    У матеріалах слідства йдеться про те, що контент, який публікував депутат, мав ознаки системної інформаційної діяльності, що збігалася з російською пропагандистською риторикою в умовах повномасштабної війни. Серед іншого, правоохоронці вказують на спроби формування недовіри до військово-політичного керівництва держави, дискредитацію мобілізації та поширення тез, які, на думку слідства, могли бути використані в інтересах РФ.

    У ДБР наголошують, що досудове розслідування проводиться щодо народного депутата IX скликання, якого підозрюють у державній зраді. Йдеться про злочин, вчинений в умовах воєнного стану, що належить до категорії особливо тяжких.

    Слідчі також вважають, що перебування під вартою без можливості внесення застави є необхідним для запобігання подальшому поширенню інформаційних матеріалів, які можуть шкодити національній безпеці України, а також для недопущення впливу на хід слідства.

    Нова підозра у державній зраді була вручена Олександру Дубінському 5 травня. За версією слідства, депутат продовжував інформаційну діяльність навіть під час перебування у СІЗО.

    Це не перше кримінальне провадження щодо Дубінського. Раніше правоохоронні органи вже повідомляли про розслідування його можливої участі в інформаційних операціях, пов’язаних із впливом РФ. У попередніх справах фігурували підозри щодо співпраці з російськими структурами та участі у кампаніях із дискредитації України на міжнародному рівні.

    Раніше Служба безпеки України заявляла, що Дубінський міг бути частиною мережі інформаційного впливу, яку пов’язували з російськими спецслужбами. Сам депутат публічно заперечував усі звинувачення, заявляючи про політичний характер переслідування.

    Наразі досудове розслідування триває. Правоохоронці продовжують збір доказів та аналіз діяльності підозрюваного в інформаційному просторі під час повномасштабної війни.

  • СБУ оголосила нову підозру Мураєву

    СБУ оголосила нову підозру Мураєву

    Служба безпеки України заочно повідомила про нову підозру колишньому народному депутату та лідеру забороненої проросійської партії «Наші» Євген Мураєв. Українські правоохоронці заявляють, що зібрали додаткові докази його підривної діяльності та системного поширення російської пропаганди, спрямованої на виправдовування війни проти України.

    Про це повідомили Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора. За даними слідства, навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії Мураєв продовжив публічно транслювати тези Кремля, фактично заперечуючи російську агресію та намагаючись представити війну як «внутрішній конфлікт».

    Ключовим епізодом у новій справі стало інтерв’ю, оприлюднене у січні 2025 року на одному з YouTube-каналів. У ньому колишній депутат заявив, що його «батьківщина — СРСР», а війну Росії проти України назвав «громадянською війною». За словами Мураєва, нібито «воюють громадяни однієї країни», що повністю повторює один із головних російських пропагандистських наративів, який Кремль використовує ще з 2014 року для виправдання агресії проти України.

    Крім цього, під час інтерв’ю Мураєв намагався перекласти відповідальність за початок війни з Росії на Україну та її західних партнерів. Він заявляв, що Росію нібито «втягнули у війну», хоча міжнародно визнаним фактом є те, що саме Російська Федерація окупувала Крим у 2014 році, розпочала бойові дії на Донбасі, а 24 лютого 2022 року здійснила повномасштабне вторгнення на територію України.

    У СБУ зазначають, що аналогічні тези Мураєв систематично поширював і через власні інформаційні ресурси, зокрема Telegram-канал. У своїх дописах він звинувачував у війні «зовнішні сили», уникав будь-якого засудження дій Кремля та фактично просував російську інформаційну повістку.

    За даними правоохоронців, проведена експертиза підтвердила, що висловлювання екснардепа містять ознаки виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії Росії проти України.

    На підставі зібраних доказів слідчі СБУ заочно повідомили Мураєву про підозру за частинами 1 та 3 статті 436-2 Кримінального кодексу України. Йдеться про виправдовування, заперечення та визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, а також глорифікацію її учасників. Максимальне покарання за цими статтями передбачає до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    У СБУ наголошують, що це вже не перше кримінальне провадження проти Мураєва. Правоохоронці нагадали, що він перебуває у розшуку за підозрою у державній зраді та розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.

    Ще восени 2022 року співробітники СБУ провели масштабні обшуки за місцями проживання та в офісах, пов’язаних із Мураєвим. Слідчі дії тоді проводилися в межах справи про державну зраду. За даними джерел українських медіа, політик залишив територію України у травні 2022 року — вже після початку повномасштабної війни.

    У липні 2023 року СБУ вже оголосила Мураєву заочну підозру у державній зраді. За версією слідства, він здійснював інформаційно-підривну діяльність на користь Росії та використовував власні медійні ресурси для поширення антиукраїнських меседжів.

    Ім’я Мураєва неодноразово фігурувало у міжнародних політичних скандалах. Ще на початку 2022 року британські спецслужби заявляли, що Кремль розглядав його як одного з потенційних кандидатів на роль маріонеткового керівника України у разі успішного захоплення Києва. Сам Мураєв тоді заперечував ці звинувачення.

    Після початку великої війни діяльність партії «Наші», яку очолював Мураєв, була заборонена в Україні разом із низкою інших політичних сил, які українська влада вважала проросійськими та такими, що становлять загрозу національній безпеці.

    Додатковий резонанс викликало інтерв’ю Мураєва у січні 2025 року, під час якого він повідомив, що працює у Китаї. При цьому точне місце його перебування офіційно не розкривається. Українські правоохоронці заявляють, що продовжують комплексні заходи для встановлення його місцеперебування та подальшого притягнення до кримінальної відповідальності.

  • Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Шевченківський районний суд Києва заочно ухвалив вирок щодо Володимира Мединського — російського державного діяча, який очолює російські делегації на переговорах з Україною. Його визнано винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та у виправданні збройної агресії РФ. Суд призначив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Про це повідомляє Офіс генерального прокурора України, який здійснював процесуальне керівництво у справі. У відомстві наголошують, що розслідування стосується не лише окремого навчального видання, а ширшого явища інформаційної агресії Російської Федерації, яку в Україні розглядають як невід’ємну складову повномасштабної війни проти держави. Йдеться про системне використання пропагандистських матеріалів, зокрема освітніх, для формування потрібної Кремлю картини світу серед російського суспільства та населення на тимчасово окупованих територіях.

    У центрі справи опинився російський шкільний підручник з історії для 11 класу під назвою «История. История России. 1945 год — начало XXI века», виданий у 2023 році. За даними слідства, його авторами та редакторами є Володимир Мединський та Анатолій Торкунов. Українська сторона розцінює цей підручник як елемент державної пропагандистської політики Росії, спрямованої на виправдання війни проти України та формування у молодого покоління викривленого бачення сучасної історії.

    Слідство встановило, що зміст підручника містить формулювання, які в Україні трактують як публічні заклики до зміни міжнародно визнаних кордонів, виправдання збройної агресії Росії, а також легітимізацію тимчасової окупації українських територій. Окремо наголошується на наративі про так звані «братні народи», запереченні української державності як самостійного суб’єкта та нав’язуванні термінології на кшталт «визволення» у контексті війни, яку Росія веде проти України.

    Особливу увагу правоохоронці звертають на те, що цей навчальний матеріал був орієнтований насамперед на дітей шкільного віку — одну з найбільш чутливих аудиторій для інформаційного впливу. За даними Офісу генпрокурора, з 1 вересня 2023 року підручник офіційно використовувався в освітньому процесі на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також в Автономній Республіці Крим. Крім того, він був частиною навчальної програми і на території самої Російської Федерації.

    У прокуратурі підкреслюють, що справу кваліфіковано за кількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема щодо посягання на територіальну цілісність держави та виправдання збройної агресії РФ і глорифікації її учасників. Суд погодився з доводами обвинувачення і призначив Мединському та іншому фігуранту справи — Анатолію Торкунову — однакове покарання.

    Правоохоронці зазначають, що це рішення є частиною ширшої стратегії документування не лише військових злочинів Росії, а й інформаційної складової війни, яка охоплює пропаганду, освітні програми, медіа та інші інструменти впливу на суспільну свідомість. Українська сторона розглядає такі матеріали як елемент довготривалої політики, спрямованої на легітимізацію агресії та формування лояльності до неї всередині російського суспільства та на окупованих територіях.

    Володимир Мединський, який має українське походження і народився у місті Сміла Черкаської області, протягом останніх років є одним із ключових представників Росії на міжнародних переговорах щодо війни проти України. Його діяльність у сфері історичної політики та освіти неодноразово ставала предметом критики з боку українських офіційних осіб та міжнародних експертів, які звинувачують російську владу у використанні історії як інструменту політичного впливу.

  • Обшуки у Поплавського: слідчі дії одночасно у двох університетах у Києві

    Обшуки у Поплавського: слідчі дії одночасно у двох університетах у Києві

    7 травня у Києві правоохоронці проводять масштабні слідчі дії у двох закладах освіти, пов’язаних із Михайлом Поплавським — у Київському національному університеті культури і мистецтв та приватному “Київському університеті культури”. Про це повідомили в Офісі генерального прокурора у коментарі “Українській правді”, підтвердивши факт обшуків у межах чинного кримінального провадження.

    За даними прокуратури, слідчі дії охоплюють не лише приміщення самих навчальних закладів, а й офісні будівлі поруч із ними, а також місця проживання окремих службових осіб, які можуть бути пов’язані з управлінськими процесами в університетах. Правоохоронці працюють у рамках комплексного розслідування, однак деталі провадження, включно з його кваліфікацією, наразі не розкриваються.

    Обшуки стали черговим епізодом у серії перевірок, що тривають навколо структур, пов’язаних із Михайлом Поплавським. Наприкінці березня у цих же закладах уже відбувалися слідчі дії, тоді правоохоронні органи заявляли про викриття ймовірної схеми розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах у державному університеті. Ті події також супроводжувалися вилученням документів і техніки та викликали значний суспільний резонанс через масштаби фінансування освітньої установи.

    Окремо варто зазначити, що у 2026 році відбулися суттєві зміни в управлінні Київським національним університетом культури і мистецтв. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий підтвердив, що контракт Михайла Поплавського на посаді ректора державного вишу завершився, і він більше не очолює цей заклад. Після цього Міністерство освіти і науки призначило тимчасового виконувача обов’язків керівника, якому доручено підготувати та провести відкриті вибори нового ректора.

    Попри це, Поплавський продовжує очолювати приватний “Київський університет культури”, який також входить до переліку об’єктів, де 7 травня відбуваються обшуки. Саме цей факт додає новий контекст до нинішніх слідчих дій, адже перевірки одночасно стосуються як державного, так і приватного освітнього сектору, пов’язаного з однією управлінською групою.

    Правоохоронці офіційно не повідомляють, які саме порушення розслідуються у межах справи, а також не коментують можливі підозри конкретним особам. Відомо лише, що слідчі дії проводяться в межах кримінального провадження, яке охоплює фінансову та організаційну діяльність освітніх установ.

    Ситуація навколо університетів викликає значний суспільний інтерес, оскільки Київський національний університет культури і мистецтв є однією з найвідоміших мистецьких освітніх установ України, а сам Михайло Поплавський протягом десятиліть залишався однією з найпомітніших фігур у сфері культурної освіти.

    Станом на зараз слідчі дії тривають, правоохоронці продовжують роботу з документами та іншими матеріалами, вилученими під час обшуків, а офіційних коментарів щодо можливих результатів розслідування поки що не оприлюднено.

  • Не прийшов — приведуть силою: суд ухвалив примусову доставку Тищенка до Дніпра

    Не прийшов — приведуть силою: суд ухвалив примусову доставку Тищенка до Дніпра

    Шевченківський районний суд Дніпра ухвалив рішення про примусовий привід народного депутата Миколу Тищенка до суду. Підставою стало систематичне ігнорування ним судових засідань у справі, що стосується незаконного позбавлення волі людини.

    Про це в коментарі hromadske повідомили в Офісі генпрокурора. За даними сторони обвинувачення, депутат неодноразово не з’являвся на засідання без поважних причин, що унеможливлювало повноцінний розгляд справи.

    Рішення про примусовий привід означає, що правоохоронні органи отримають повноваження забезпечити явку підсудного до суду в установлену дату. Така міра застосовується у випадках, коли учасник процесу ухиляється від участі в засіданнях.

    Справу, в межах якої ухвалено це рішення, пов’язують із підозрами щодо незаконного позбавлення волі людини. Деталі обвинувачень у відкритих джерелах наразі обмежені, однак відомо, що провадження перебуває на стадії судового розгляду.

    Юристи зазначають, що примусовий привід є стандартною процесуальною практикою, передбаченою кримінальним процесуальним законодавством України. Вона застосовується, коли особа, викликана до суду, не з’являється без поважних причин і це перешкоджає розгляду справи.

    У такому випадку суд може зобов’язати органи поліції доставити людину до зали суду. Це не є покаранням, а процесуальним інструментом для забезпечення розгляду справи.

    Аналітики звертають увагу, що подібні рішення щодо чинних народних депутатів є доволі резонансними, оскільки вони стосуються представників вищих органів влади. Водночас це свідчить про те, що судова система застосовує однакові процесуальні механізми до всіх учасників процесу.

    Очікується, що після забезпечення явки Миколи Тищенка суд зможе продовжити розгляд справи по суті. Подальші процесуальні рішення залежатимуть від перебігу судових засідань і представлених доказів.

    Водночас, відповідно до Конституції України, кожна особа вважається невинуватою, доки її провину не буде доведено в суді.

    Ухвала Шевченківського районного суду Дніпра стала черговим кроком у розгляді резонансної справи, яка привернула значну увагу громадськості.

  • Україна просить Ізраїль арештувати судно з українським зерном, вивезеним Росією

    Україна просить Ізраїль арештувати судно з українським зерном, вивезеним Росією

    Україна офіційно звернулася до Держави Ізраїль із проханням вжити юридичних і правоохоронних заходів щодо морського судна PANORMITIS («Панорамітіс»), яке, за даними українського слідства, може бути задіяне у схемі перевезення зерна, незаконно вивезеного Російською Федерацією з тимчасово окупованих територій України.

    Про це повідомили міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та генеральний прокурор Руслан Кравченко. Інформацію вони оприлюднили у своїх заявах у соціальних мережах, підкресливши, що мова йде не про політичну заяву, а про офіційний запит у межах міжнародної правової допомоги.

    За даними Офісу генерального прокурора, Україна направила до компетентних органів Ізраїлю офіційний запит про міжнародну правову допомогу. У межах цього запиту українська сторона просить:

    • накласти арешт на судно PANORMITIS;
    • арештувати вантаж зерна на борту;
    • провести обшук судна;
    • вилучити суднову та вантажну документацію;
    • відібрати зразки зерна для експертизи;
    • допитати членів екіпажу;
    • перевірити маршрути та історію заходів судна в порти.

    У прокуратурі зазначають, що ці дії є необхідними для фіксації можливих порушень міжнародного морського права та документування схем незаконного вивезення української агропродукції.

    За даними українського слідства, судно PANORMITIS могло перевозити зерно, яке походить із територій України, тимчасово окупованих Росією. Йдеться про продукцію, яка могла бути вивезена без згоди законних українських власників і держави.

    Слідчі встановили, що частина вантажу була перевантажена з іншого судна, після чого PANORMITIS продовжило маршрут у напрямку порту Хайфа в Ізраїлі.

    Окремо зазначається, що судно, зафіксоване у матеріалах справи, могло заходити до портів, які відповідно до українського законодавства та в умовах воєнного стану є закритими для судноплавства. Українська сторона розцінює це як порушення національного законодавства та норм міжнародного морського права.

    Досудове розслідування у цій справі здійснює Головне слідче управління Служби безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу генерального прокурора.

    Слідчі фіксують маршрути руху судна, аналізують супутникові дані, морські реєстри, а також інформацію про перевалку вантажів у міжнародних водах. Окрему увагу приділяють ланцюгу постачання зерна та можливим посередникам, які можуть бути залучені до його легалізації на міжнародних ринках.

    Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголосив, що Україна очікує від Ізраїлю не політичних оцінок, а конкретних юридичних дій у межах міжнародного права.

    «Це не Твіттер-дипломатія, а цілком конкретний юридичний та дипломатичний запит на міжнародну правову допомогу, який вимагає відповіді. Ми очікуємо, що ізраїльська сторона поставиться до нього серйозно», — заявив Сибіга.

    Генеральний прокурор Руслан Кравченко підкреслив, що українська сторона розглядає ці дії як частину системної роботи з документування та припинення незаконного вивезення ресурсів із окупованих територій.

    За офіційними даними Офісу генерального прокурора, від початку повномасштабного вторгнення Росії з тимчасово окупованих територій України було незаконно вивезено понад 1,7 млн тонн агропродукції. Орієнтовна вартість цього ресурсу перевищує 20 млрд грн.

    Йдеться насамперед про зернові культури, які надалі можуть потрапляти на міжнародні ринки через складні логістичні схеми, включно з перевалкою в морі, зміною суден, підробкою документації та змішуванням вантажів.

    Українська сторона вважає, що такі операції можуть мати ознаки організованої системи легалізації викрадених ресурсів, що вимагає міжнародної координації правоохоронних органів.

    У попередні місяці Україна неодноразово порушувала питання можливого надходження на ринки третіх країн агропродукції, яка могла бути незаконно вивезена з окупованих територій.

    Президент України Володимир Зеленський публічно заявляв про необхідність міжнародного контролю за такими поставками та попереджав про можливе застосування санкцій до всіх, хто бере участь у схемах реалізації подібної продукції.

    28 квітня Міністерство закордонних справ України вручило ноту протесту послу Ізраїлю через випадки імпорту сільськогосподарської продукції, яка, за даними Києва, може мати походження з окупованих територій України.

    У МЗС також наголошували, що Україна діє виключно дипломатичними та юридичними каналами і очікує такої ж реакції від партнерів.

    Запит України до Ізраїлю щодо арешту судна PANORMITIS може стати частиною ширшої міжнародної практики боротьби з незаконним вивезенням ресурсів із територій, що перебувають під окупацією.

    У разі підтвердження фактів перевезення викраденого зерна судно та його вантаж можуть бути арештовані, а учасники схеми — піддані міжнародним юридичним процедурам.

    Українська сторона наголошує, що такі кейси є критично важливими для формування глобальної відповідальності за економічні наслідки війни та захисту права власності українських виробників.

  • Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна продовжить кримінальне переслідування російського археолога Олександра Бутягіна, попри його передачу білоруській стороні в межах міжнародного обміну утримуваними особами. В Офісі Генерального прокурора наголосили, що держава використовуватиме всі наявні правові інструменти, включно із процедурою заочного засудження, щоб притягнути його до відповідальності за злочини проти культурної спадщини України.

    У відомстві підкреслили, що Україна послідовно наполягала на екстрадиції Бутягіна з Польщі, оскільки він є фігурантом кримінального провадження щодо незаконних археологічних робіт на тимчасово окупованій території Криму. За даними слідства, йдеться про проведення розкопок без дозволу української держави, а також можливе незаконне вивезення артефактів, що мають історичну та культурну цінність.

    Попри те, що польські компетентні органи визнали надані Україною матеріали достатніми для екстрадиції, остаточне рішення щодо Бутягіна було ухвалене в іншому політичному контексті. Його передали Білорусі в межах обміну утримуваними особами за формулою “п’ять на п’ять”. Таким чином, фактична екстрадиція до України не відбулася, що викликало резонанс як у юридичному, так і в дипломатичному середовищі.

    В Офісі Генпрокурора наголошують: навіть за таких умов справа не буде закрита. Українська сторона продовжить застосовувати процедуру заочного переслідування, яка передбачає можливість розгляду справи без фізичної присутності підозрюваного. Така практика вже використовується у справах, пов’язаних із воєнними злочинами та злочинами проти державності, коли обвинувачені перебувають за межами досяжності української юстиції.

    Справу Бутягіна розглядають як частину ширшої проблеми — системного вивезення культурних цінностей із тимчасово окупованих територій України. З початку російської агресії у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, українські правоохоронні органи неодноразово фіксували випадки незаконних археологічних робіт, розграбування музеїв та вивезення історичних артефактів.

    Міністерство культури та інформаційної політики раніше повідомляло, що сотні об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях зазнали пошкоджень або були повністю знищені. Частина експонатів, за даними української сторони, опинилася на території Росії або була переправлена до третіх країн.

    Експерти у сфері міжнародного права наголошують, що подібні дії можуть кваліфікуватися як воєнні злочини відповідно до міжнародного гуманітарного права. Зокрема, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту прямо забороняє вивезення культурної спадщини з окупованих територій.

    Ситуація з Бутягіним також піднімає питання ефективності міжнародної правової співпраці. З одного боку, Польща продемонструвала готовність розглядати запит України та визнала його обґрунтованим. З іншого — остаточне рішення було прийняте з урахуванням політичних домовленостей, що виходять за межі суто юридичної площини.

    Аналітики зазначають, що подібні випадки можуть ускладнювати процес притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів проти України, особливо якщо вони стають частиною ширших геополітичних процесів, таких як обміни утримуваними особами.

    Водночас Україна продовжує активно працювати на міжнародному рівні для захисту своєї культурної спадщини. Зокрема, ведеться співпраця з міжнародними організаціями, правоохоронними органами інших держав та спеціалізованими інституціями, які займаються поверненням незаконно вивезених культурних цінностей.

    У випадку з Бутягіним українська сторона демонструє принципову позицію: навіть якщо підозрюваний перебуває поза межами досяжності, юридичний процес має бути доведений до кінця. Це важливий сигнал як для міжнародної спільноти, так і для інших осіб, причетних до подібних злочинів.

    Таким чином, історія з передачею Бутягіна не стала завершенням справи, а лише новим етапом у боротьбі України за відновлення справедливості та захист своєї культурної спадщини. Використання механізмів заочного переслідування дозволяє зберігати правову перспективу навіть у складних міжнародних умовах, де політичні рішення іноді переважають юридичні.