Позначка: ООН

  • Україна в ООН вимагає повернення ЗАЕС та санкцій проти РФ

    Україна в ООН вимагає повернення ЗАЕС та санкцій проти РФ

    Постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй Андрій Мельник під час свого виступу в ООН різко засудив дії Росії щодо Запорізької атомної електростанції та закликав до негайного міжнародного реагування. Він наголосив, що Росія повинна без зволікань вивести свої війська з території найбільшої атомної електростанції Європи та повернути її під повний контроль України.

    За словами дипломата, ситуація навколо ЗАЕС є не просто питанням двостороннього конфлікту, а глобальною загрозою міжнародній ядерній безпеці. Він підкреслив, що окупація станції російськими військами створює ризики, які можуть мати катастрофічні наслідки не лише для України, а й для всього європейського континенту та світу загалом.

    Мельник у своєму зверненні назвав дії Росії «ядерним шантажем», наголосивши, що вперше в історії людства одна держава використовує діючу атомну електростанцію як інструмент військового тиску. Він також нагадав, що Запорізька АЕС є найбільшою атомною електростанцією в Європі та однією з найбільших у світі, що лише підсилює рівень потенційної небезпеки.

    Окремо український представник звернув увагу на те, що станція перебуває під російською окупацією з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Відтоді, за його словами, на об’єкті неодноразово фіксувалися порушення правил ядерної безпеки, перебої з електропостачанням та обмеження доступу міжнародних інспекторів.

    Дипломат також згадав про попередні випадки загрози ядерній безпеці, зокрема тимчасову окупацію території Чорнобильська АЕС на початку вторгнення. Він наголосив, що Україна вже має трагічний історичний досвід ядерної катастрофи, і світ не має права допустити повторення подібного сценарію.

    У своїй промові Мельник закликав держави-члени ООН перейти від декларацій до конкретних дій. Зокрема, він запропонував запровадження скоординованих міжнародних санкцій проти російської ядерної галузі. Йдеться не лише про державні структури, а й про компанії та підприємства, які беруть участь у розвитку та експлуатації атомної енергетики РФ.

    За його словами, такі санкції мають стати чітким сигналом про неприпустимість використання ядерної інфраструктури у військових цілях. Він наголосив, що міжнародна спільнота повинна усвідомити: будь-яка бездіяльність у цьому питанні може призвести до ще більшої ескалації ризиків.

    Українська сторона послідовно наполягає, що єдиним шляхом гарантування безпеки Запорізької АЕС є її повна демілітаризація та повернення під контроль українського оператора. Київ також підтримує постійну присутність місії МАГАТЕ на об’єкті, однак наголошує, що цього недостатньо без реального виведення російських військ.

    Міжнародне агентство з атомної енергії неодноразово попереджало про критичні ризики, пов’язані з бойовими діями поблизу станції. Експерти організації під час своїх візитів фіксували пошкодження інфраструктури, обмеження доступу до окремих об’єктів та складнощі з підтриманням стандартного режиму роботи станції.

    У світовій експертній спільноті також неодноразово звучали застереження щодо потенційних наслідків аварії на ЗАЕС. Фахівці зазначають, що у випадку серйозного інциденту наслідки можуть бути значно ширшими за регіональні, охоплюючи значну частину Європи через можливе поширення радіації.

    Андрій Мельник підкреслив, що міжнародна спільнота має винести уроки з історичних ядерних трагедій і діяти превентивно. Він наголосив, що досвід Чорнобиля вже показав, до яких наслідків призводить нехтування ядерною безпекою, і тому світ не має права допустити повторення подібного сценарію в умовах війни.

    На завершення свого виступу український дипломат закликав держави ООН продемонструвати політичну волю та єдність у питанні ядерної безпеки, наголосивши, що майбутнє глобальної безпеки залежить від рішучості міжнародної реакції вже зараз.

    Очікується, що тема Запорізької АЕС і надалі залишатиметься в центрі міжнародних обговорень у рамках ООН, а також на інших багатосторонніх майданчиках, де обговорюються питання безпеки та наслідків російської агресії проти України.

  • НАТО попереджає про ядерні ризики: заява щодо Росії та Китаю

    НАТО попереджає про ядерні ризики: заява щодо Росії та Китаю

    Країни НАТО заявили про посилення занепокоєння ядерною політикою Росії та Китаю, звинувативши обидві держави у дестабілізації глобальної системи безпеки та недостатній прозорості у сфері озброєнь. Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяву Північноатлантичної ради напередодні конференції ООН з контролю над озброєннями.

    В Альянсі наголосили, що держави-члени НАТО залишаються повністю відданими Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), який з 1970 року є ключовою основою міжнародної системи ядерної безпеки. Водночас у заяві підкреслюється, що сучасні дії Росії та Китаю створюють додаткові виклики для збереження стратегічної стабільності у світі.

    Окремо НАТО звинуватило Російську Федерацію у порушенні низки зобов’язань у сфері контролю над озброєннями. У заяві зазначається, що Москва вийшла з низки ключових міжнародних угод, які обмежували розробку та розміщення стратегічних озброєнь, а також активно використовує ядерну риторику як інструмент політичного тиску.

    Заступник генерального секретаря НАТО Борис Руге заявив, що Росія продовжує розвивати нові системи доставки ядерної зброї та одночасно веде найбільшу військову кампанію в Європі з часів Другої світової війни. Окрему увагу він звернув на застосування Росією балістичної ракети середньої дальності «Орешник», яка, за оцінками, може бути носієм ядерного заряду.

    «Ми маємо справу з державою, яка не лише вийшла з ключових угод про контроль над озброєннями, а й активно нарощує свій військовий потенціал», — зазначив Руге, підкресливши, що такі дії підвищують ризики ескалації.

    У НАТО також заявили, що Альянс залишається виключно оборонною організацією і не використовує ядерні загрози як інструмент політичного впливу. Там наголосили на важливості збереження міжнародних механізмів контролю над озброєннями навіть в умовах зростання напруженості.

    Водночас Китай також став об’єктом критики з боку Альянсу. У НАТО зазначили, що Пекін стрімко розширює та модернізує свій ядерний арсенал, не забезпечуючи належного рівня прозорості щодо масштабів і темпів цього процесу. Це, на думку Альянсу, ускладнює оцінку глобального балансу сил і підвищує рівень невизначеності у сфері безпеки.

    Китайська сторона у відповідь відкинула ці звинувачення. Речник Міністерства закордонних справ КНР заявив, що країна дотримується оборонної ядерної стратегії та утримує свій потенціал на мінімальному рівні, необхідному для забезпечення національної безпеки. Пекін також підкреслив, що не має наміру брати участь у новій гонці ядерних озброєнь.

    «Китай завжди підтримує свою ядерну потужність на мінімальному рівні, необхідному для самозахисту», — заявили в МЗС КНР.

    За оцінками міжнародних експертів, найбільші ядерні арсенали у світі залишаються у Росії та США. Далі за потужністю йдуть Китай, Франція та Велика Британія. Аналітики при цьому застерігають, що модернізація ядерних програм провідними державами може призвести до нового витка стратегічної конкуренції.

    У НАТО висловили сподівання, що майбутня конференція ООН дозволить досягти прогресу у питаннях прозорості, зниження ризиків та стратегічної стабільності. Водночас в Альянсі визнали, що попередні спроби ухвалити узгоджені рішення щодо контролю над озброєннями завершувалися безрезультатно через політичні розбіжності між ключовими гравцями.

    Окремо наголошується, що збереження чинності ДНЯЗ залишається критично важливим для глобальної безпеки, особливо в умовах зростання геополітичної напруги та технологічного оновлення ядерних арсеналів у світі.

  • Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна входить у найгострішу демографічну фазу за час незалежності: чи врятують країну повернення біженців, ринок праці й обережна міграція

    Україна стикається з однією з найскладніших демографічних криз у своїй новітній історії. Повномасштабна війна не створила цю проблему з нуля, але різко прискорила процеси, які тривали роками: населення старіє, народжуваність падає, смертність залишається високою, а мільйони громадян перебувають за кордоном. Уряд ще восени 2024 року схвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року і окремий план її реалізації на 2024–2027 роки, визнавши серед головних викликів низьку народжуваність, передчасну смертність, масову вимушену міграцію та дефіцит робочої сили.

    Масштаб відтоку людей залишається величезним. За даними UNHCR, станом на осінь 2025 року за межами України було зафіксовано 5,75 млн українських біженців, із них близько 5,2 млн — у Європі. Усередині країни ще 3,75 млн людей залишалися внутрішньо переміщеними. Тобто йдеться не лише про втрату населення в абсолютних цифрах, а й про значне зменшення мобільного, економічно активного людського ресурсу, який потрібен і для поточного функціонування економіки, і для майбутнього відновлення.

    Паралельно загострюється проблема ринку праці. В інтерв’ю та коментарях українським медіа демограф і голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник пояснює: ще до великої війни Україна щороку втрачала природним шляхом близько 250–300 тисяч людей, оскільки народжувалося приблизно 200–250 тисяч осіб, а помирало близько пів мільйона. Саме тому, за його оцінкою, для простого утримання чисельності населення країні теоретично потрібно було б залучати до 300 тисяч мігрантів щороку. Але теоретична потреба і реальні можливості — різні речі. До війни Україна видавала приблизно 20–22 тисячі дозволів на працевлаштування іноземців на рік, а у 2025 році цей показник, за словами експерта, становив уже понад 9,5 тисячі.

    Це означає, що сценарій швидкого “заміщення” українців масовою трудовою міграцією з Азії чи Африки виглядає малоймовірним. Воскобойник прямо каже, що навіть якщо Україна спробує активніше відкриватися для іноземних працівників, вони все одно порівнюватимуть нашу країну з Польщею чи Німеччиною, де можна заробити більше і працювати в безпечніших умовах. Тому в найближчі 5–10 років реалістичніше говорити не про сотні тисяч нових працівників з-за кордону, а про десятки тисяч.

    Водночас директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова наголошує, що після завершення активної фази бойових дій потреба в працівниках лише зростатиме. Вона заявила Центру економічної стратегії, що міжнародні партнери вже працюють над масштабним планом відновлення, який передбачатиме різке збільшення попиту на робочу силу, особливо в будівництві та суміжних секторах. Але її ж позиція важлива й в іншому: Україні доведеться не лише думати про додаткові руки, а й активніше використовувати потенціал людей старшого віку, долати ейджизм і адаптовувати ринок праці до демографічного старіння.

    Ознаки кадрової напруги бізнес уже відчуває зараз. За даними Європейської Бізнес Асоціації, 75% опитаних підприємств у Дніпропетровській області стикаються з нестачею кваліфікованих працівників, а ширші бізнес-опитування EBA також фіксують масштабний дефіцит кадрів в Україні. Це збігається з оцінками, які наводить Воскобойник: за його словами, 75% представників бізнесу вже скаржаться на проблеми із закриттям вакансій.

    Ще тривожніша ситуація — у базових демографічних показниках. За даними OpenDataBot, у 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 новонароджених, а після обвального падіння народжуваності на 25% у 2022 році темпи спаду хоч і сповільнилися, але не зупинилися: у 2024 році зниження становило 6%, а у 2025 році — ще 4,5%. Reuters із посиланням на урядові оцінки також повідомляє про різке скорочення середньої тривалості життя: у чоловіків — з 65,2 до 57,3 року, у жінок — з 74,4 до 70,9 року. Агентство додає, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення оцінювали приблизно у 42 млн, уже впало нижче 36 млн, якщо враховувати й кілька мільйонів людей на окупованих Росією територіях.

    Довгострокові прогнози теж невтішні. Інститут демографії та проблем якості життя НАН України прогнозував восени 2024 року, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25,2 млн осіб. Цю ж оцінку нині знову актуалізують українські медіа у матеріалах про стан демографії. За оцінкою МВФ, яку цитує українська преса, населення України станом на 2025 рік становить 32,8 млн осіб. Навіть якщо в деталях різні методики підрахунку можуть відрізнятися, сам тренд очевидний: за чотири роки великої війни країна втратила стільки людей, скільки за попередні десятиліття скорочення.

    Чи означає це неминучий колапс? Експерти кажуть, що ні. Воскобойник підкреслює: попри драматичні тенденції, в Україні досі живе приблизно 28–30 млн людей, тож сценарій, у якому “взагалі не буде кому працювати”, він називає нереалістичним. Ключове питання не в тому, чи зникне робоча сила повністю, а в тому, якою буде її якість, структура і доступність для економіки. Якщо країна робитиме ставку на сучасне виробництво, military-tech, інженерію та складні технології, то їй будуть потрібні не просто додаткові робочі руки, а кваліфіковані фахівці — і саме тому державі доведеться створювати умови для повернення власних громадян та для точкового залучення спеціалістів з-за кордону.

    Саме повернення українців уряд вважає головним резервом. У Стратегії демографічного розвитку та плані її реалізації йдеться про розвиток соціальних послуг, доступного та безпечного дошкільного середовища, гнучких умов праці для батьків, програм доступного житла, перекваліфікації ветеранів, ВПО та людей з інвалідністю, а також про створення умов для економічної активності людей старшого віку. Окремий блок пов’язаний із поверненням громадян з-за кордону — через відбудову житла та інфраструктури, розвиток безпеки, підтримку підприємництва і зайнятості.

    На користь сценарію часткового повернення працює і часовий фактор. У червні 2025 року країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року. Після цієї дати багатьом доведеться або шукати інший правовий статус для життя в Євросоюзі, або повертатися. Саме тому Воскобойник припускає, що в перші 1–2 роки після завершення активної фази бойових дій можуть повернутися 10–15% українців, а протягом п’яти років — до 30%.

    Отже, головний висновок для України нині звучить жорстко, але не безнадійно: демографічна проблема вже стала економічною, безпековою і соціальною одночасно. Іноземна міграція може допомогти лише частково. Вирішальними залишаються три речі: зменшення втрат населення, повернення частини біженців та перезапуск ринку праці під нову економіку. Без цього відновлення країни буде набагато складнішим, ніж її фізична відбудова.

  • США не отримали підтримки союзників щодо Ормузької протоки

    США не отримали підтримки союзників щодо Ормузької протоки

    Попри заяви президента США Дональда Трампа про підтримку з боку союзників, європейські партнери Вашингтона наразі не демонструють готовності до активної участі у військово-морській операції, спрямованій на розблокування Ормузької протоки. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на європейських та дипломатичних посадовців.

    За інформацією агентства, питання безпеки в Ормузькій протоці планують обговорити Велика Британія та Франція під час окремої зустрічі. Однак, як зазначають джерела, попри інтенсивні консультації, прогрес у формуванні спільної військово-морської місії залишається обмеженим і не наблизив сторони до конкретних рішень.

    Європейські країни наголошують, що не готові розгортати військові сили до моменту досягнення більш стабільного політичного врегулювання між США та Іраном. Наразі основна увага дипломатичних зусиль зосереджена на спробах деескалації конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном, а не на військових сценаріях.

    Джерела Bloomberg підкреслюють, що союзники США розглядають ситуацію як вкрай чутливу, а будь-які кроки в напрямку військової присутності можуть призвести до подальшого загострення. Саме тому більшість європейських столиць обирають обережну позицію, очікуючи розвитку дипломатичних переговорів.

    Окремо зазначається, що Велика Британія та Франція поки не мають спільного бачення того, як саме може функціонувати потенційна військово-морська місія. Сторони обговорюють як формат операції, так і ступінь участі різних країн, включно з можливим залученням США.

    За даними джерел, Велика Британія схиляється до більш обмеженого підходу, розглядаючи можливість використання вже наявних автономних систем для розмінування морських маршрутів. Йдеться про технічну підтримку без повноцінного військового супроводу комерційних танкерів у зоні протоки.

    Франція натомість просуває концепцію “системи супроводу”, яка передбачає ширшу координацію міжнародних сил для захисту судноплавства. При цьому Париж наголошує, що будь-яка операція має бути максимально узгодженою з регіональними умовами, зокрема з урахуванням позиції Ірану.

    Французька сторона також пропонує залучення до потенційної місії країн, які не є прямими учасниками конфліктів на Близькому Сході. Серед можливих партнерів називаються держави на кшталт Індії або окремих європейських країн, які не мають прямого конфліктного досвіду з Іраном.

    Окремим предметом дискусій залишається участь США у можливій місії. Частина європейських посадовців, за даними Bloomberg, вважає, що надмірна присутність Вашингтона може ускладнити ситуацію, оскільки це потенційно підштовхне Іран до більш жорсткої позиції та зменшить простір для переговорів.

    Водночас США наполягають на чітких зобов’язаннях союзників у сфері безпеки морських шляхів і очікують більшої конкретики щодо їхньої участі. Це створює додаткову напругу в трансатлантичних обговореннях.

    Ще одним ключовим елементом дискусії є можливість створення місії під егідою Організації Об’єднаних Націй. Франція та Велика Британія підтримують ідею міжнародного мандата, який міг би надати операції легітимності та ширшої підтримки.

    Однак, як визнають дипломатичні джерела, реалізація такого сценарію є складною, оскільки для ухвалення відповідного рішення необхідна згода постійних членів Ради Безпеки ООН, зокрема США, Китаю та Росії. У нинішніх геополітичних умовах досягти такого консенсусу буде вкрай важко.

    Напруженість навколо Ормузької протоки зросла після повідомлень про посилення контролю над морськими маршрутами та обмеження руху суден у регіоні. США заявляють про необхідність забезпечення свободи судноплавства та безпеки танкерів, тоді як Іран звинувачується у створенні перешкод для комерційного трафіку.

    Раніше також повідомлялося про різні підходи союзників до участі в потенційних операціях: частина країн наполягає на дипломатії, інші — на обмеженій військово-технічній присутності без прямого залучення до бойових дій.

    Ситуація навколо Ормузької протоки залишається невизначеною та політично чутливою. Попри тиск США щодо формування спільної місії, європейські союзники не готові до швидкого розгортання військових сил і продовжують робити ставку на дипломатичні механізми врегулювання.

    Основні розбіжності стосуються формату потенційної операції, ступеня залучення США, а також міжнародно-правового статусу можливої місії. У результаті переговори тривають без остаточних рішень, а ситуація в регіоні залишається напруженою та залежною від подальших політичних кроків усіх сторін.

  • Росія наполягає на виборах в Україні, щоб поставити лояльну до себе владу

    Росія наполягає на виборах в Україні, щоб поставити лояльну до себе владу

    Росія продовжує наполягати на проведенні виборів в Україні, просуваючи тезу про нібито нелегітимність чинної української влади. Водночас аналітики Інституту вивчення війни вважають, що Кремль фактично готовий прийняти лише один результат такого голосування — формування в Києві проросійського уряду.

    Заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін повторив спростовані раніше заяви про «нелегітимність» президента України Володимира Зеленського. Крім того, він допустив можливість створення в Україні зовнішньої адміністрації під управлінням ООН.

    На думку аналітиків, ідея нагляду за виборами через механізми ООН може бути спробою надати Росії додаткові інструменти впливу. Як постійний член Ради Безпеки ООН, Москва має право вето, що потенційно дозволило б блокувати будь-які рішення, які не відповідатимуть її інтересам. У підсумку це могло б сприяти формуванню політичної конфігурації в Україні, вигідної Кремлю.

    Експерти також наголошують, що російська сторона сигналізує про готовність не визнавати будь-який результат виборів, якщо він не призведе до встановлення лояльної до Москви влади. Таким чином, твердження про зв’язок між проведенням виборів і легітимністю можливої мирної угоди виглядають як елемент політичного тиску.

    Окремо Галузін заявив, що Україна нібито може перешкоджати голосуванню своїх громадян, які проживають у Росії. При цьому залишається відкритим питання, яким чином російська влада визначатиме статус українських громадян на тлі масштабної паспортизації на окупованих територіях та примусового нав’язування російського громадянства.

    В Інституті вивчення війни зазначають, що вимога Кремля провести вибори до набрання чинності остаточної мирної угоди потенційно позбавляє українську владу можливості повноцінно контролювати виборчий процес, зокрема на території Російської Федерації. На думку аналітиків, це створює ризики масштабного втручання у голосування.

    Експерти підкреслюють, що заяви Москви про необхідність виборів є частиною ширшої стратегії впливу на політичну систему України. Ключовою метою, за їхньою оцінкою, залишається спроба змінити політичний курс Києва та забезпечити формування уряду, який буде орієнтований на Кремль.

  • Після війни в Україну можуть повернутися до 3,5 млн біженців

    Після війни в Україну можуть повернутися до 3,5 млн біженців

    Після завершення війни в Україну можуть повернутися від 3 до 3,5 мільйона біженців. Водночас ця цифра не є сталою і безпосередньо залежить від того, як довго триватимуть бойові дії. Про це заявила представниця Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні Бернадетт Кастель-Голлінгсворт під час брифінгу для іноземних дипломатів, присвяченого прогнозуванню повернення біженців та наслідкам для відновлення країни.

    За її словами, затягування війни суттєво зменшує готовність людей повертатися додому. Це стосується як українців, які перебувають за кордоном, так і внутрішньо переміщених осіб. Чим довше люди живуть у країнах, що надали прихисток, тим нижчою стає ймовірність їхнього повернення.

    За даними ООН, у липні 2024 року бажання повернутися в Україну висловлювали 61% біженців. Уже в грудні 2025 року цей показник знизився до 49%. Серед внутрішньо переміщених осіб тенденція ще різкіша: якщо у 2024 році повернення розглядали 73% ВПО, то наприкінці 2025 року — лише 35%.

    Загалом під час війни тимчасовий прихисток за кордоном отримали близько 4,3 мільйона українців. В ООН прогнозують, що більша частина повернень відбуватиметься з країн південної та східної Європи. Натомість з півночі континенту українці повертатимуться значно рідше, оскільки між умовами інтеграції в різних регіонах Європи існує суттєва різниця.

    Ключовими чинниками для повернення залишаються наявність житла, роботи та доступу до медичної допомоги. Саме можливість забезпечити базові умови для життя визначатиме рішення багатьох сімей. Водночас більшість тих, хто повернеться, осідатимуть не у своїх рідних громадах, а у великих містах, де простіше знайти роботу й соціальні послуги.

    В ООН також попереджають, що сценарій миру з територіальними чи політичними поступками з боку України може суттєво знизити готовність біженців до повернення. У такому разі, за прогнозами, найімовірніше повернуться літні люди, самотні особи та матері-одиначки з дітьми, тоді як значна частина працездатного населення залишиться за кордоном.

    На цьому тлі Організація Об’єднаних Націй оголосила про скорочення бюджету допомоги українським біженцям на 2026 рік. Новий фінансовий план передбачає 614 мільйонів доларів, що на 23,6% менше порівняно з минулим роком, коли обсяг фінансування становив 803,6 мільйона доларів. Скорочення відбувається попри погіршення гуманітарної ситуації та зростання кількості жертв серед цивільного населення.

    За даними моніторингової місії ООН з прав людини, 2025 рік став найсмертоноснішим для мирного населення за останні три роки. Унаслідок воєнного насильства загинули 2 514 цивільних осіб, ще 12 142 людини зазнали поранень. Це на 31% більше, ніж у 2024 році. Додатковим фактором тиску на гуманітарну систему стали масовані удари по енергетичній інфраструктурі України взимку 2025–2026 років.

    В ООН наголошують, що тривалість війни, умови миру та здатність держави забезпечити житло і робочі місця стануть визначальними для масштабів повернення українців після завершення бойових дій.

  • Хто з українців зможе отримати допомогу від ООН у 2026 році

    Хто з українців зможе отримати допомогу від ООН у 2026 році

    У 2026 році мешканці прифронтових регіонів України зможуть розраховувати на грошову та продовольчу допомогу в межах програм Всесвітньої продовольчої програми ООН. Підтримка надаватиметься у кількох форматах і залежатиме від безпекової ситуації, а також доступу населення до магазинів і ринків. Про це повідомили представники програми в інтерв’ю РБК-Україна.

    Допомога передбачена для жителів семи прифронтових областей — Харківської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Сумської. Окремо зазначається, що на підтримку можуть розраховувати евакуйовані громадяни, а також люди, які тимчасово проживають у транзитних центрах.

    Через скорочення фінансування програма зосереджується насамперед на найбільш уразливих категоріях населення. Йдеться про людей, які проживають поблизу лінії фронту, евакуйованих, осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітні родини, а також громадян, які втратили стабільний дохід унаслідок війни.

    Формат допомоги визначається умовами у конкретній громаді. У населених пунктах, де працюють магазини та є можливість придбати продукти, передбачена грошова підтримка. Вона може надаватися у вигляді щомісячних виплат у розмірі 1200 гривень або як разова екстрена допомога в сумі 10 800 гривень. Такі виплати зазвичай призначають після евакуації або обстрілів, які призвели до пошкодження житла.

    Для громад, де доступ до торгівлі обмежений або повністю відсутній, передбачена натуральна допомога. Людям щомісяця надаватимуть продуктові набори вагою близько 13 кілограмів. До них входять базові продукти тривалого зберігання, зокрема крупи, борошно, макаронні вироби, консерви, олія, цукор і сіль.

    У програмі наголошують, що самостійної онлайн-реєстрації для отримання допомоги не існує. Формування списків отримувачів здійснюється органами місцевої влади та партнерами ООН безпосередньо на місцях — у громадах і транзитних центрах.

    Окремо громадян закликають бути уважними та остерігатися шахраїв. Справжні представники гуманітарних програм не телефонують із вимогою надати CVV-код, пін-код банківської картки чи доступ до онлайн-банкінгу. Усі виплати здійснюються офіційно та без жодних «попередніх платежів».

  • 25 листопада: яке сьогодні свято, що відзначають у світі та про які прикмети згадували наші предки

    25 листопада: яке сьогодні свято, що відзначають у світі та про які прикмети згадували наші предки

    25 листопада в Україні поєднує церковні традиції, міжнародні події та народні прикмети, що передаються з покоління в покоління. Хоча цей день не є офіційним святом, він супроводжується низкою важливих для віруючих і суспільства подій.

    У церковному календарі 25 листопада припадає на вшанування апостола від 70-ти Климента I. Саме він проповідував християнське вчення у Херсонесі, на території сучасного Севастополя. Для православних це день, коли згадують подвижника, який став одним із ключових діячів ранньої церкви.

    Світ також відзначає одну з найважливіших соціальних дат — Міжнародний день боротьби з насильством проти жінок, проголошений ООН. Організації та правозахисники привертають увагу до проблем домашнього насильства, примусу, переслідувань і стигматизації жертв, яка, на жаль, досі залишається поширеною у світі.

    Популярними цього дня є й неофіційні гастрономічні свята — День гаспачо, День парфе та День домашньої їжі, які зазвичай супроводжуються місцевими ярмарками в європейських країнах.

    У народному календарі 25 листопада вважали днем, коли природа остаточно готується до зими. Наші предки спостерігали за погодою та вважали, що якщо до цього часу не випав сніг, зима затримається. А швидке танення першого снігу обіцяло теплий грудень. Поява снігурів означала остаточний прихід холодів, а дощ цього дня натякав на сирий кінець місяця.

    Дату вважали вдалою для нових справ, але з умовою, що їх потрібно робити спокійно, без поспіху. Також існувала традиція: важливі завдання розпочинати натщесерце, щоб залучити удачу. Водночас був і духовний настанов: на Климента Мовчальника слід уникати лайки, засудження та необдуманих слів, адже день присвячували стриманості та доброзичливості. Цьогоріч дата припадає на період Різдвяного посту, тому вірянам нагадують про обмеження у харчуванні.

    25 листопада також пов’язане з кількома знаковими постатями української історії та культури. У цей день народилися хірург Микола Пирогов, письменники Іван Нечуй-Левицький та Клим Поліщук, художник Ніл Хасевич та співачка Марина Одольська. Для українців це звичайний вівторок, але насичений традиціями, історією і нагадуваннями про важливі цінності.

  • Суперповня, поради від ООН і привід почати їсти правильно: що святкують 5 листопада

    Суперповня, поради від ООН і привід почати їсти правильно: що святкують 5 листопада

    У середу, 5 листопада, українців чекає одразу кілька цікавих подій — астрономічне явище, міжнародні дати та церковне вшанування святих. Хоч офіційних державних свят цього дня немає, приводи для уваги та символічних дій точно знайдуться.

    Повний Місяць над Україною
    Головна природна подія дня — особливо яскравий повний Місяць, який цього разу буде максимально близьким до Землі. Астрономи зазначають, що спостерігати його можна буде протягом ночі з 4 на 5 листопада — світіння буде інтенсивним і добре помітним на всій території України.

    Міжнародні дати
    Організація Об’єднаних Націй сьогодні відзначає Всесвітній день поширення інформації про цунамі. Мета — підвищити обізнаність населення, особливо мешканців прибережних і острівних територій, про правила поведінки у разі стихійного лиха.
    Також 5 листопада у світі відзначають День здорового харчування. Він покликаний нагадати про важливість збалансованого раціону та профілактику хвороб, пов’язаних із неправильним способом життя.

    Церковне свято
    Після переходу на новий календар Православна церква України 5 листопада вшановує святих подружжя-мучеників Галактіона та Епістимію, а також єпископа Григорія Олександрійського. У цей день віряни моляться за сімейне щастя, взаєморозуміння та здоров’я дітей.

    Народні традиції та прикмети
    У народі ця дата вважалася холодною та не надто сприятливою. Згідно з повір’ями, не можна було починати нові справи, робити великі покупки чи прибирати в чужій хаті — аби не накликати невдачу. Казали: якщо 5 листопада сніжить, то до двадцятих чисел місяця вже прийде справжня зима. А ясне небо на заході сонця віщує морози у другій половині листопада.

    Іменинники дня
    Цього дня народилися видатні українці: поет Яків Щоголєв, кінорежисерка Кіра Муратова, художниця Стефанія Шабатура та легендарний футболіст Олег Блохін.

  • Геловін, День Чорного моря і старовинні прикмети: що святкують 31 жовтня в Україні та світі

    Геловін, День Чорного моря і старовинні прикмети: що святкують 31 жовтня в Україні та світі

    У п’ятницю, 31 жовтня, світ відзначає одразу кілька свят — від веселого й популярного Геловіну до серйозного Всесвітнього дня економії. В Україні ж ця дата має і свої особливі традиції: за народними віруваннями, цього дня заведено готувати страви з курятини, щоб уберегтися від хвороб узимку.

    Геловін: найстрашніше свято року

    У більшості католицьких країн 31 жовтня — це Геловін, або Ніч усіх святих. Це день, коли діти й дорослі переодягаються в костюми нечисті, вирізають гарбузові ліхтарі, прикрашають домівки павутиною і летючими мишами, а також ходять у гості по солодощі.
    Наймасштабніше Геловін святкують у США, Канаді, Великій Британії та Ірландії, де це свято вже давно стало культурною традицією.

    Міжнародні дати

    Крім Геловіну, 31 жовтня відзначається Всесвітній день економії — ініціатива ООН, покликана нагадати людям про важливість бережливого ставлення до грошей, часу та природних ресурсів.
    Також сьогодні святкують День міст, День чарівництва, День лемурів і День рису — усі вони покликані звернути увагу на культурне та екологічне розмаїття світу.

    Церковне свято

    Для вірян, які дотримуються новоюліанського календаря, цього дня вшановують святих Спиридона і Никодима Києво-Печерських, а також запорізького святого Петра Багатостраждального.
    За старим стилем 31 жовтня — день апостола і євангеліста Луки.

    В Україні — День Чорного моря

    Офіційне міжнародне свято, яке відзначають в Україні, Болгарії, Румунії, Туреччині та Грузії, — це День Чорного моря.
    Його започаткували на честь підписання Стратегічного плану дій із захисту чорноморської екосистеми. У цей день проводять освітні заходи, конференції та акції, присвячені проблемам забруднення й збереження морської флори та фауни.

    Народні прикмети 31 жовтня

    За старовинними віруваннями, погода цього дня вказує на те, яким буде листопад і зима:

    • якщо вода в колодязях опускається — буде дощ;

    • птахи цвірінькають — листопад буде теплим;

    • перший сніг віщує м’який грудень;

    • кішка шукає тепле місце — настане похолодання.

    Колись у цей час піклувалися про домашню птицю: курей переводили до теплих курників, а в корм додавали крейду. Вважалося доброю прикметою з’їсти страву з курятини — щоб не хворіти до кінця року.

    Що не можна робити

    Народні прикмети застерігають: 31 жовтня не можна брати гроші в борг, оформляти кредити та приймати подарунки від незнайомців. Не варто також лінуватися й відмовляти тим, хто просить допомоги — це може принести фінансові труднощі до кінця року.