Nenkainfo.com

Позначка: парламент

  • Фінляндія дозволила ядерну зброю на своїй території

    Фінляндія дозволила ядерну зброю на своїй території

    Парламент Фінляндії ухвалив одне з найбільш резонансних оборонних рішень останніх десятиліть, проголосувавши за законопроєкт, який фактично скасовує багаторічну заборону на операції, пов’язані з ядерною зброєю, та дозволяє її ввезення, транспортування, постачання і зберігання на території країни за умови необхідності для національної безпеки та виконання союзницьких зобов’язань у межах НАТО.

    Як повідомляють Bloomberg та Euronews, за відповідне рішення у фінському парламенті проголосували 125 депутатів, тоді як 61 висловився проти. Прийнятий документ вносить суттєві зміни одразу до двох ключових нормативних актів — Закону про ядерну енергетику та Кримінального кодексу Фінляндії. Саме ці зміни юридично відкривають можливість для операцій з ядерною зброєю, які були повністю заборонені в країні з 1980-х років у межах політики військового стримування та нейтралітету, що діяла десятиліттями.

    Рішення парламенту фактично означає зміну стратегічної доктрини безпеки держави, яка тривалий час позиціонувала себе як країна з максимально обмеженим доступом до ядерних технологій військового призначення. Після ухвалення закону Фінляндія отримує правову можливість не лише для потенційного розміщення ядерної зброї, а й для участі в повноцінній інфраструктурі ядерного стримування Північноатлантичного альянсу. Це включає логістичні, технічні та оборонні аспекти, пов’язані з транспортуванням і зберіганням відповідних систем у разі ухвалення політичного рішення в межах НАТО.

    Міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен заявив, що ухвалений законопроєкт є необхідним кроком для посилення національної оборони та адаптації країни до нової безпекової реальності в Європі. За його словами, це рішення дозволяє Фінляндії повною мірою інтегруватися в систему ядерного стримування НАТО, що розглядається як ключовий елемент колективної безпеки альянсу на тлі зростання загроз у регіоні.

    Водночас президент Фінляндії Александр Стубб наголосив, що країна не планує розміщувати ядерну зброю на своїй території в мирний час. Таким чином, закон створює юридичну основу для потенційних дій у кризових ситуаціях, але не означає негайної зміни військової присутності чи розгортання ядерних систем у країні.

    Політичні дебати навколо законопроєкту були гострими та тривалими. Опозиційні сили критикували уряд за те, що настільки чутливе питання було винесене на голосування без досягнення широкого національного консенсусу. Вони наголошували, що відхід від багаторічної політики ядерного нейтралітету є надто різким кроком, який може мати довгострокові наслідки для безпекової та дипломатичної позиції Фінляндії. Попри це, парламентська більшість підтримала закон, аргументуючи його необхідністю швидкої адаптації до нових геополітичних умов.

    Окремо зазначається, що нові норми відкривають можливість для операцій із ядерними компонентами в рамках оборонних місій та колективних зобов’язань перед НАТО. Це означає, що Фінляндія фактично синхронізує своє законодавство з механізмами союзницького стримування, які посилюються в Європі на тлі загострення відносин із Росією та зростання військової напруженості на північному фланзі Альянсу.

    Паралельно Гельсінкі розглядає участь у ініціативі президента Франції Еммануеля Макрона щодо розширення французького ядерного стримування на інші європейські країни. Це питання наразі перебуває на стадії політичного обговорення, а остаточне рішення очікується восени.

    Фінляндія, яка десятиліттями дотримувалася політики військового позаблокового статусу, кардинально змінила свій зовнішньополітичний курс після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2023 році країна офіційно стала членом НАТО, що стало одним із найзначніших геополітичних зрушень у Європі за останні десятиліття та остаточно закріпило її інтеграцію в західну систему безпеки.

    У Кремлі раніше різко критикували будь-які кроки Фінляндії, пов’язані з потенційним розміщенням ядерної зброї, заявляючи про нібито ескалаційний характер таких рішень. Водночас у Гельсінкі підкреслюють, що ухвалений закон має виключно оборонний характер і спрямований на зміцнення стримування та захисту національного суверенітету в умовах нових викликів безпеці.

  • Нові штрафи, камери і правила для самокатів

    Нові штрафи, камери і правила для самокатів

    В Україні може суттєво змінитися підхід до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а також вперше на законодавчому рівні буде комплексно врегульовано використання електросамокатів та іншого легкого персонального транспорту. Уряд спільно з Міністерством внутрішніх справ готує пакет змін, який передбачає запровадження градації штрафів для водіїв, посилення відповідальності для системних порушників і розширення системи автоматичної фіксації порушень.

    Про це повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко, зазначивши, що відповідні напрацювання вже перебувають на фінальній стадії опрацювання і найближчим часом будуть винесені на обговорення з народними депутатами.

    За словами глави уряду, ключова зміна полягає у переході від однакових штрафів до диференційованої системи покарань, яка враховуватиме ступінь перевищення швидкості. Окремо планується посилити відповідальність для водіїв, які систематично порушують правила дорожнього руху та створюють підвищену небезпеку для інших учасників руху.

    В уряді підкреслюють, що нова модель не спрямована на масове підвищення штрафів для всіх водіїв, а має точковий характер і стосується насамперед тих, хто регулярно порушує правила. За офіційними даними, протягом останніх 12 місяців камери автоматичної фіксації зафіксували близько 2 900 водіїв, які перевищували швидкість понад 50 разів, понад 35 тисяч водіїв — понад 10 разів, а ще майже 12,5 тисячі — понад 20 разів, що, на думку урядовців, свідчить про наявність системної проблеми з дисципліною на дорогах.

    Паралельно уряд планує розширення мережі камер автоматичної фіксації порушень. Наразі на дорогах України працює близько 377 таких комплексів, однак у межах реформи їх кількість планують збільшити до понад 410. У Кабміні вважають, що посилення контролю є одним із ключових факторів зниження аварійності, оскільки постійний нагляд стимулює водіїв дотримуватися правил дорожнього руху.

    Окрему увагу уряд приділяє регулюванню електросамокатів, які за останні роки стали масовим видом міського транспорту. За даними уряду, кількість дорожньо-транспортних пригод за участі електросамокатів та іншого легкого транспорту за перші п’ять місяців 2026 року зросла на 66,8%, що викликало потребу у створенні чіткої нормативної бази для цього сегмента.

    Згідно з пропозиціями, які вже перебувають на розгляді, для користувачів електросамокатів можуть запровадити окремі правила дорожнього руху, систему штрафів і відповідальність за порушення. У парламенті також зареєстровано законодавчі ініціативи, які передбачають штрафи до 17 тисяч гривень, а в окремих випадках — навіть можливість конфіскації транспортного засобу за грубі порушення.

    Водночас у законодавчому полі вже сформувалася позиція, відповідно до якої електросамокати розглядаються як транспорт підвищеної небезпеки. Таку правову оцінку раніше надав Верховний Суд, що додатково посилює аргументацію щодо необхідності чіткого регулювання їх використання.

    У межах загальної реформи також розглядається законопроєкт №13314, який передбачає впровадження градації штрафів за перевищення швидкості та зменшення допустимої похибки вимірювання з 20 до 10 км/год. Документ пропонує систему санкцій від 340 гривень за незначне перевищення швидкості до 3 400 гривень за суттєве порушення, що, за задумом авторів, має зробити систему більш справедливою та ефективною.

    Урядовці наголошують, що головна мета змін полягає у зниженні аварійності та підвищенні безпеки на дорогах. Вони підкреслюють, що там, де працюють камери фіксації та контроль, рівень дотримання правил суттєво зростає, а кількість грубих порушень поступово зменшується.

    Очікується, що найближчим часом урядові пропозиції будуть представлені народним депутатам, після чого може розпочатися їхнє доопрацювання та подальший розгляд у парламенті. У разі ухвалення реформи Україна отримає оновлену систему дорожньої безпеки, яка поєднуватиме посилений контроль, диференційовані штрафи та нове правове регулювання сучасних видів міського транспорту.

  • Рада підвищила зарплати поліцейським і рятувальникам

    Рада підвищила зарплати поліцейським і рятувальникам

    Верховна Рада України підтримала законопроєкт №6506-1, який суттєво посилює соціальні гарантії для працівників Національної поліції та Державної служби з надзвичайних ситуацій. За відповідне рішення проголосували 269 народних депутатів. Документ, який перебував на розгляді парламенту кілька років, покликаний змінити підхід до формування грошового забезпечення поліцейських і рятувальників, встановивши законодавчо гарантований мінімальний рівень оплати праці та оновлену систему надбавок.

    Про ухвалення законопроєкту повідомив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. За його словами, рішення парламенту є важливим кроком для зміцнення кадрового потенціалу системи МВС та забезпечення справедливих умов оплати праці для людей, які щодня відповідають за безпеку громадян і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

    Однією з головних новацій документа є встановлення мінімального посадового окладу для поліцейських та рятувальників на рівні десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Станом на сьогодні це становить близько 33 280 гривень. Таким чином, вперше на законодавчому рівні закріплюється гарантований мінімум грошового забезпечення для представників цих професій.

    Крім базового окладу, законопроєкт передбачає перегляд усієї системи додаткових виплат. Йдеться про оновлення надбавок за вислугу років, уточнення структури преміювання та інших компенсаційних механізмів. Очікується, що нова модель дозволить зробити систему нарахувань більш прозорою та зрозумілою як для працівників, так і для держави.

    Необхідність таких змін обговорювалася протягом багатьох років. До цього часу чинне законодавство не містило конкретних гарантій щодо мінімального рівня грошового забезпечення поліцейських. Закон «Про Національну поліцію» лише визначав, що розмір виплат залежить від посади, спеціального звання, стажу служби, умов роботи, інтенсивності виконання обов’язків, рівня кваліфікації та інших факторів. Водночас конкретний гарантований мінімум не був закріплений, що часто ставало предметом критики з боку профільних експертів та самих правоохоронців.

    Для рятувальників ситуація також залишалася складною. Працівники ДСНС неодноразово звертали увагу на невідповідність рівня оплати праці обсягу ризиків і навантаження, з якими вони стикаються під час виконання службових обов’язків. Особливо гостро це питання постало після початку повномасштабної війни, коли рятувальники фактично стали одними з ключових учасників реагування на наслідки російських атак.

    Щодня співробітники ДСНС працюють на місцях ракетних ударів та атак безпілотників, гасять пожежі після обстрілів, розбирають завали зруйнованих будівель, проводять евакуацію населення та беруть участь у розмінуванні територій. Поліцейські, своєю чергою, забезпечують громадський порядок, документують воєнні злочини, працюють у прифронтових регіонах та допомагають у евакуаційних заходах. Саме тому питання підвищення соціального захисту цих категорій працівників останнім часом дедалі частіше піднімалося як на рівні уряду, так і в парламенті.

    Історія законопроєкту №6506-1 виявилася доволі тривалою. Документ був зареєстрований у Верховній Раді ще у 2022 році, однак через складну безпекову та економічну ситуацію його розгляд неодноразово переносився. Новий етап просування законопроєкту розпочався навесні 2025 року. 5 травня Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності на позачерговому засіданні підтримав документ та рекомендував його до подальшого розгляду.

    12 березня 2025 року парламент ухвалив законопроєкт у першому читанні з урахуванням необхідності доопрацювання окремих положень. Після внесення змін та погодження фінальної редакції документ був винесений на повторний розгляд і отримав підтримку 269 народних депутатів.

    Експерти відзначають, що ухвалення закону може стати важливим фактором у боротьбі з кадровим дефіцитом у системі МВС. В останні роки правоохоронні органи та рятувальні служби регулярно повідомляли про нестачу персоналу. Однією з причин називали саме недостатній рівень оплати праці порівняно з високими ризиками та відповідальністю, які несуть співробітники.

    На думку фахівців, підвищення гарантованих окладів має зробити службу більш привабливою для нових кандидатів, а також допомогти утримати досвідчених працівників, які вже працюють у системі. Крім того, закон може позитивно вплинути на мотивацію особового складу та підвищити стабільність роботи підрозділів у регіонах.

    Водночас реалізація нових норм вимагатиме додаткових бюджетних витрат. Питання фінансування підвищених виплат стане одним із ключових під час формування державного бюджету на наступні роки. Урядові структури мають визначити механізми забезпечення необхідних ресурсів для виконання закону в повному обсязі.

    Попри це, прихильники документа наголошують, що інвестиції у правоохоронну та рятувальну систему є інвестиціями у безпеку держави. В умовах війни та післявоєнного відновлення саме від ефективності роботи поліцейських і рятувальників значною мірою залежатимуть стабільність країни, захист громадян та швидкість ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

    Ухвалення законопроєкту №6506-1 може стати одним із наймасштабніших кроків у реформуванні системи соціального забезпечення працівників МВС за останні роки. Якщо всі його положення будуть реалізовані в повному обсязі, тисячі поліцейських та рятувальників по всій Україні отримають не лише вищі зарплати, а й більш чіткі та зрозумілі гарантії щодо свого матеріального забезпечення.

  • Кінець тривалої епохи: у комуністів Молдови змінився багаторічний лідер

    Кінець тривалої епохи: у комуністів Молдови змінився багаторічний лідер

    У Партії комуністів Республіки Молдова відбуваються наймасштабніші внутрішні зміни за всю історію її існування, які вже називають символічним завершенням цілої політичної доби в країні. Після більш ніж тридцяти років беззмінного керівництва партією Владімір Воронін залишив посаду голови ПКРМ, поступившись місцем новому поколінню політичного керівництва. Це рішення було ухвалене на партійному з’їзді 6 червня і стало результатом багаторічної трансформації політичного впливу комуністів у Молдові.

    Новим лідером партії обрано депутатку Діану Караман, яка представляє молодше покоління політичної еліти ПКРМ. Її призначення стало першим випадком за весь час існування партії, коли керівництво повністю переходить до іншої особи, не пов’язаної безпосередньо з поколінням засновників пострадянської політичної системи Молдови. Делегати з’їзду підтримали її кандидатуру в межах внутрішньопартійного голосування, яке, за словами учасників, відображає курс на оновлення та адаптацію партії до сучасних політичних реалій.

    Попри формальне завершення багаторічного головування, Владімір Воронін не залишає політичну структуру повністю. З’їзд ухвалив рішення створити для нього спеціальну посаду почесного голови партії, що передбачає збереження його символічної ролі в політичному житті ПКРМ. Відповідні зміни були внесені до статуту партії, що дозволило юридично закріпити нову модель внутрішнього управління, у якій колишній лідер зберігає статус політичного авторитета, але більше не бере участі у щоденному керівництві.

    Владімір Воронін, який народився у 1941 році та нещодавно відзначив своє 85-річчя, є однією з ключових постатей сучасної історії Молдови. Його політична кар’єра охоплює кілька епох — від радянської адміністративної системи до незалежної молдовської держави. У 2001 році він став президентом Молдови і залишався на цій посаді до 2009 року, очолюючи країну в період, коли комуністична партія мала повний контроль над парламентом і урядом.

    Саме в цей період ПКРМ досягла піку свого політичного впливу, перетворившись на домінуючу силу в державі. Воронін був не лише формальним керівником, а й ключовим архітектором політичної системи того часу, яка поєднувала елементи пострадянського управління з поступовими спробами модернізації державних інституцій. Його правління часто оцінюють як період відносної стабільності, хоча воно також супроводжувалося політичними кризами та напруженими відносинами із західними партнерами.

    Після завершення президентського терміну вплив комуністів почав поступово зменшуватися. Політичний ландшафт Молдови зазнав істотних змін, з’явилися нові партії, посилилася конкуренція між проєвропейськими та проросійськими силами, а також зросла роль зовнішньополітичного фактору у внутрішніх процесах країни. ПКРМ поступово втрачала позиції, які раніше дозволяли їй визначати політичний порядок денний.

    Критичним моментом для партії стали парламентські вибори 2019 року, коли комуністи вперше не змогли подолати виборчий бар’єр і залишилися без представництва у парламенті. Це стало серйозним сигналом про глибоку кризу політичної підтримки та необхідність переосмислення стратегії. Партія опинилася перед вибором між поступовим згортанням політичної діяльності або пошуком нових союзів для збереження впливу.

    У 2021 році ПКРМ обрала шлях політичної кооперації та створила блок із Партією соціалістів Молдови під керівництвом Ігоря Додона. Цей союз дозволив комуністам повернутися до парламенту, отримавши 10 мандатів, і частково відновити політичну присутність. Проте вже на виборах 2025 року блок показав зниження результатів, отримавши 8 мандатів, що продемонструвало поступову ерозію електоральної підтримки навіть у форматі об’єднання.

    На тлі цих процесів рішення про зміну керівництва виглядає як відповідь на довгострокову тенденцію зниження впливу партії. Аналітики зазначають, що передача керівництва Діані Караман може бути спробою оновлення іміджу ПКРМ, залучення нових виборців і адаптації до політичної реальності, в якій традиційні ідеологічні сили поступово поступаються місцем більш гнучким політичним проєктам.

    Водночас збереження Вороніна у структурі партії як почесного голови свідчить про прагнення уникнути внутрішнього розколу та забезпечити контрольований перехід влади. Його фігура продовжує відігравати роль символічного центру партії, який об’єднує стару еліту та забезпечує спадковість політичної традиції.

    Політичні експерти вважають, що майбутнє ПКРМ значною мірою залежатиме від того, чи зможе нове керівництво відійти від персоніфікованої моделі управління, яка десятиліттями була пов’язана з Вороніним, і сформувати нову політичну ідентичність партії. У сучасних умовах молдовської політики, де конкуренція між проєвропейським курсом і альтернативними політичними блоками залишається високою, це завдання виглядає складним.

    Таким чином, зміна керівництва в Партії комуністів Молдови є не лише внутрішньопартійною подією, а й важливим маркером ширших трансформацій у політичній системі країни. Вона символізує поступовий перехід від персоналізованої пострадянської політики до більш інституціоналізованих і динамічних політичних процесів, які визначатимуть майбутнє Молдови в найближчі роки.

  • Зеленський провів зустріч із представниками монобільшості: говорили про ЄС і безпеку країни

    Зеленський провів зустріч із представниками монобільшості: говорили про ЄС і безпеку країни

    Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із представниками парламентської фракції «Слуга народу» та керівником Офісу президента Кирилом Будановим. Під час переговорів сторони обговорили ключові питання, які найближчим часом розглядатимуться у Верховній Раді.

    Про це глава держави повідомив у Telegram, а деталі зустрічі також озвучив очільник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.

    За словами Зеленського, головними темами стали стійкість держави в умовах війни та подальший рух України до членства в Європейському Союзі.

    «Обговорили ключові питання, які зараз є на порядку денному в парламенті. Те, що потрібно для стійкості нашої держави й для руху України у Євросоюз», — зазначив президент.

    Давид Арахамія повідомив, що вже наступного тижня консультації продовжаться у ширшому форматі. Також найближчим часом має відбутися окреме засідання фракції за участю Володимира Зеленського.

    Зустріч відбулася на тлі загострення безпекової ситуації та активізації російських інформаційних і військових загроз. Раніше цього ж дня Зеленський заявив, що Росія розглядає одразу п’ять сценаріїв розширення війни на Чернігівсько-Київському напрямку.

    Президент повідомив, що українська влада вже готує відповіді на кожен із можливих варіантів розвитку подій, а також посилює військову присутність на півночі країни через ризик нових наступальних дій з боку РФ.

    Окремо Зеленський наголосив, що Кремль продовжує намагатися втягнути Білорусь у війну проти України. За його словами, українська розвідка фіксує відповідні переговори між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком.

    На цьому тлі Служба зовнішньої розвідки України попередила про підготовку Росією масштабної кампанії дезінформації, спрямованої на внутрішню дестабілізацію України та підрив підтримки Києва з боку західних партнерів.

    У розвідці вважають, що Кремль активізує інформаційні операції через невдачі на фронті та погіршення внутрішньої ситуації в самій Росії.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський раніше також заявляв, що російська армія вже п’ятий місяць поспіль втрачає більше особового складу, ніж здатна мобілізувати. За його словами, суттєву роль у цьому відіграють українські Сили безпілотних систем.

    Тим часом Інститут вивчення війни повідомив, що наразі немає ознак готовності Кремля до завершення війни, попри численні публічні заяви російського керівництва про нібито бажання переговорів.

    Паралельно з внутрішньополітичними консультаціями в Україні тривають і дипломатичні процеси навколо євроінтеграції держави. Одним із ключових викликів залишається необхідність ухвалення низки законодавчих рішень, необхідних для відкриття переговорних кластерів із Європейським Союзом.

    Саме тому, як зазначають джерела у парламенті, найближчі тижні можуть стати визначальними для ухвалення рішень щодо реформ, антикорупційної політики, судової системи та оборонного сектору.

    На цьому тлі українська влада також готується до можливого посилення військового тиску з боку Росії влітку 2026 року. За оцінками аналітиків, Кремль може спробувати поєднати військову ескалацію з масштабними інформаційними атаками та спробами дестабілізації політичної ситуації всередині України.

  • Уряд падає рекордною більшістю: парламент Румунії відправив у відставку кабінет Іліє Боложана

    Уряд падає рекордною більшістю: парламент Румунії відправив у відставку кабінет Іліє Боложана

    У Румунії розгортається політична криза: парламент країни 5 травня проголосував за відставку проєвропейського уряду на чолі з Іліє Боложаном. Рішення було ухвалене за результатами голосування за вотум недовіри, яке отримало рекордну підтримку депутатів.

    За офіційними даними, за відставку уряду проголосував 281 парламентар, лише 4 виступили проти, а ще 3 бюлетені були визнані недійсними. Для ухвалення рішення було достатньо 233 голосів, однак фактичний результат значно перевищив необхідний поріг, що робить це голосування одним із наймасштабніших у сучасній політичній історії країни.

    Засідання парламенту, на якому розглядалося питання довіри до уряду, розпочалося об 11:00 у спільному форматі Палати депутатів та Сенату. Головною метою було саме обговорення ситуації в уряді та ухвалення рішення щодо його подальшої долі.

    Після оголошення результатів голосування прем’єр-міністр Іліє Боложан залишив будівлю парламенту та повернувся до урядових приміщень. Офіційні коментарі щодо подальших кроків очікуються.

    Причиною політичної кризи став розкол у керівній коаліції. Ключовим фактором стала позиція Соціал-демократичної партії Румунії, яка була найбільшою політичною силою в урядовому альянсі. Ще 20 квітня партія відкликала свою підтримку прем’єр-міністра та закликала його піти у відставку.

    Напруження в коаліції наростало протягом останніх тижнів. Уже 23 квітня сім міністрів від соціал-демократів залишили свої посади, що фактично підірвало стабільність уряду і поставило під сумнів його здатність продовжувати роботу.

    Аналітики зазначають, що вихід соціал-демократів із коаліції став вирішальним моментом. Без підтримки найбільшої парламентської сили уряд втратив політичну опору, що зробило вотум недовіри практично неминучим.

    Водночас ситуація ускладнюється тим, що уряд Іліє Боложана позиціонувався як проєвропейський і орієнтований на подальшу інтеграцію країни до європейських структур. Його відставка може вплинути на внутрішню та зовнішню політику Румунії, а також на її роль у регіоні.

    Експерти не виключають, що країну можуть очікувати дострокові парламентські вибори або тривалий процес формування нової коаліції. У подібних умовах політична нестабільність може позначитися на економічній ситуації та інвестиційному кліматі.

    Крім того, відставка уряду відбувається на тлі складної геополітичної ситуації в Європі, зокрема війни Росії проти України. Румунія як держава-член ЄС і НАТО відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки східного флангу, тому внутрішня політична стабільність має стратегічне значення.

    Наразі ключовим питанням залишається формування нового уряду. Президент країни має провести консультації з парламентськими силами для визначення кандидата на посаду прем’єр-міністра, який зможе отримати підтримку більшості.

    Рішення парламенту стало кульмінацією політичної кризи, що назрівала в країні останні тижні. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності політичних сил домовитися про новий формат влади та уникнути затяжної нестабільності.

  • “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України продовжує розслідування справи, відомої як “Мідас”, і викликає на засідання 13 травня низку високопосадовців та колишніх посадовців для надання свідчень. Серед них — секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров та колишній перший помічник президента Сергій Шефір.

    Ініціатором виклику виступив голова ТСК, народний депутат від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко, який оприлюднив відповідні заяви у соціальних мережах.

    Рішення про виклик посадовців було ухвалене на тлі публікації нових матеріалів, які оприлюднило видання “Українська правда”. Йдеться про першу частину так званих “плівок Міндіча” — аудіозаписів, які, за даними журналістів, були отримані Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) у межах розслідування справи “Мідас”.

    Матеріали стосуються розмов у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого в медіа пов’язують із корупційними схемами в енергетичному секторі та який перебуває під санкційним тиском. У записах, за даними журналістів, фігурують різні особи, зокрема політичні та бізнесові фігури, а також обговорення чутливих питань державного рівня.

    Окремо увагу ТСК привернули згадки про Сергія Шефіра. За словами голови комісії, у оприлюднених матеріалах нібито зафіксовано його візит до квартири на вулиці Грушевського, де відбувалися зустрічі з Тимуром Міндічем.

    Гончаренко заявив, що під час цих розмов могли обговорюватися питання, пов’язані зі справою колишнього віцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова та можливими фінансовими домовленостями щодо застави.

    Він наголосив, що Шефір має надати офіційні пояснення щодо характеру своїх контактів із фігурантами справи та змісту розмов, які могли відбуватися у згаданому контексті.

    Окремий блок запитань ТСК стосується чинного секретаря РНБО Рустема Умєрова. За словами голови комісії, нові матеріали містять згадки про його контакти з Тимуром Міндічем у період, коли він обіймав посаду міністра оборони України.

    Гончаренко заявив, що у публікаціях містяться твердження про можливі розмови та “вказівки”, які нібито могли передаватися через Міндіча, однак ці дані наразі не підтверджені офіційними слідчими матеріалами у відкритому доступі.

    Він підкреслив, що ТСК прагне отримати пояснення щодо характеру зустрічей, їхнього змісту та можливих наслідків для роботи Міністерства оборони у період повномасштабної війни.

    Раніше Рустем Умєров вже виступав у Верховній Раді, коментуючи запити депутатів щодо його фігурування у справі “Мідас”. Тоді він заявив, що всі необхідні пояснення вже надані правоохоронним органам, і відмовився від додаткового публічного звітування перед парламентом.

    За його словами, подальші публічні обговорення можуть мати ознаки політизації розслідування, що, на його думку, є недоречним під час воєнного стану.

    Справу “Мідас” у медіа пов’язують із розслідуванням корупційних схем у сфері енергетики та можливими зловживаннями за участі посадових осіб і бізнесу. Офіційні деталі провадження частково залишаються закритими, однак окремі матеріали періодично з’являються у медіа.

    Оприлюднені “плівки Міндіча”, за інформацією журналістів, є частиною слідчих матеріалів НАБУ. Вони містять записи розмов, які можуть мати значення для встановлення обставин можливих корупційних дій.

    Ситуація навколо справи вже викликала політичний резонанс у парламенті. Частина депутатів вимагає повного розкриття обставин, тоді як інші застерігають від використання розслідування у політичній боротьбі.

    Водночас у Верховній Раді вже відбувалися попередні обговорення участі Рустема Умєрова у цій справі. Тоді він заявляв, що не бачить підстав для додаткових пояснень перед депутатами.

    Засідання Тимчасової слідчої комісії призначене на 13 травня. Очікується, що на ньому будуть заслухані пояснення запрошених осіб, а також розглянуті нові матеріали, оприлюднені журналістами.

    Результати засідання можуть стати підставою для подальших парламентських або правоохоронних рішень, однак наразі офіційні висновки ТСК не оприлюднювалися.

  • Нова депутатка у Верховній Раді: Олена Київець склала присягу та зайняла місце у фракції “Слуга народу”

    Нова депутатка у Верховній Раді: Олена Київець склала присягу та зайняла місце у фракції “Слуга народу”

    У Верховній Раді України відбулися кадрові зміни: новообрана народна депутатка Олена Київець офіційно набула повноважень, склавши присягу під час пленарного засідання парламенту 28 квітня. Вона увійшла до складу фракції партії «Слуга народу», замінивши депутатку Дар’ю Володіну, яка достроково припинила свої повноваження.

    Під час урочистої процедури Київець зачитала текст присяги, зобов’язавшись діяти в інтересах українського народу, дотримуватися Конституції та законів України, а також захищати суверенітет і незалежність держави. Після цього вона офіційно стала повноправною учасницею законодавчого процесу.

    Її обрання відбулося за рішенням Центральної виборчої комісії, яка визнала її наступною кандидаткою у виборчому списку партії після вибуття попередньої депутатки. Така процедура передбачена законодавством у разі дострокового складання мандата народним депутатом.

    Олена Київець має значний досвід у юридичній та науковій сфері. Вона є докторкою юридичних наук, працювала у вищих навчальних закладах, зокрема викладала на кафедрах цивільного, міжнародного та європейського права. Її професійна діяльність тривалий час була пов’язана з підготовкою юристів та науковими дослідженнями у сфері права.

    Зокрема, упродовж 2013–2020 років вона працювала у Національній академії прокуратури України, де обіймала посаду професорки кафедри цивільно-правових дисциплін. Пізніше продовжила викладацьку діяльність у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, зосередившись на міжнародному та європейському праві.

    Крім академічної кар’єри, Київець має досвід роботи у сфері парламентської діяльності. У 2012–2019 роках вона була помічницею народного депутата Олега Кулініча, спочатку на громадських засадах, а згодом і на платній основі. Це дало їй практичне розуміння роботи парламенту, підготовки законопроєктів та взаємодії між депутатами.

    Важливим елементом її біографії є участь у створенні громадських організацій. Вона була співзасновницею низки ініціатив, зокрема «Ліги професорів права» та «Центру законотворення та правової експертизи». Також брала участь у діяльності громадських об’єднань, пов’язаних з аграрною політикою та правовими питаннями.

    У 2019 році Київець уже намагалася потрапити до парламенту, балотуючись від партії «Слуга народу», однак тоді перебувала у непрохідній частині списку. Попри це, вона залишилася активною у політичному середовищі та згодом очолила партію «Довіра», яку пов’язують із групою народних депутатів однойменного об’єднання.

    Її призначення до Верховної Ради відбувається у період, коли парламент продовжує працювати в умовах воєнного стану, ухвалюючи рішення, що стосуються оборони, економіки, соціальної політики та міжнародної співпраці. У такому контексті поява нових депутатів має значення не лише з формальної точки зору, а й з огляду на баланс сил у парламенті.

    Фракція «Слуга народу», до якої увійшла Київець, залишається найбільшою у Верховній Раді та відіграє ключову роль у формуванні законодавчого порядку денного. Зміни у її складі можуть впливати на внутрішню динаміку роботи парламенту, зокрема на розподіл голосів під час ухвалення важливих рішень.

    Експерти зазначають, що прихід до парламенту депутатів із юридичним та академічним бекграундом може посилити якість законопроєктної роботи, особливо у сферах правової реформи, євроінтеграції та гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

    Водночас політичне минуле Київець, зокрема її зв’язки з різними політичними проєктами та робота з окремими народними депутатами, може викликати додаткову увагу з боку громадськості та аналітиків. Такі призначення традиційно стають предметом обговорення в контексті прозорості кадрових рішень і політичної відповідальності.

    Верховна Рада продовжує працювати у штатному режимі, попри кадрові зміни. Очікується, що новообрана депутатка долучиться до роботи профільних комітетів та братиме участь у підготовці законодавчих ініціатив.

    Складання присяги Оленою Київець стало черговим етапом оновлення парламенту в межах чинного скликання. Хоча такі зміни не є масовими, вони впливають на політичний ландшафт і можуть мати значення для подальшої роботи законодавчого органу.

  • Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про чергове продовження воєнного стану та загальної мобілізації. Йдеться вже про 19-те продовження з початку повномасштабної війни, і традиційно термін пропонується встановити на 90 діб — до 2 серпня 2026 року.

    Відповідний законопроєкт №15197 був зареєстрований у парламенті 27 квітня. Документ передбачає продовження дії режимів, термін яких спливає 4 травня, без змін у їхній тривалості. Таким чином, країна й надалі функціонуватиме в умовах воєнного стану, що дозволяє забезпечувати обороноздатність, мобілізаційну готовність та керованість державних процесів у період війни.

    Процедура розгляду таких законопроєктів залишається стандартною і вже неодноразово застосовувалася. Спочатку ініціатива вноситься президентом на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України. Після цього документ розглядається у профільному комітеті Верховної Ради, а далі виноситься на голосування у сесійній залі. Для ухвалення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів. Після підтримки парламентом закон підписує голова Верховної Ради, а остаточне введення в дію забезпечує підпис президента.

    Попередньо розгляд законопроєкту запланований на 28 або 29 квітня — залежно від затвердженого порядку денного. З огляду на попередню практику, подібні рішення стабільно підтримуються більшістю депутатів, адже вони є критично важливими для функціонування держави в умовах війни.

    Воєнний стан в Україні діє з лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Відтоді він регулярно продовжується разом із загальною мобілізацією. Ці механізми дозволяють державі оперативно реагувати на безпекові виклики, забезпечувати роботу сектору оборони та координувати діяльність усіх ключових інституцій.

    Загальна мобілізація передбачає призов військовозобов’язаних громадян для комплектування Збройних сил та інших військових формувань. Вона також забезпечує ротацію особового складу, підготовку резервів і підтримання бойової готовності в умовах тривалих бойових дій.

    Продовження воєнного стану означає збереження чинних обмежень і правил, передбачених законодавством воєнного часу. Це стосується мобілізаційних заходів, роботи державних органів, економічного регулювання та безпекових процедур.

    На цьому тлі залишаються актуальними і практичні питання, пов’язані з функціонуванням системи мобілізації. Раніше повідомлялося, що окремі громадяни після відвідування територіальних центрів комплектування можуть повторно з’являтися у базах розшуку під час перевірок. Це може бути пов’язано з затримками у внесенні даних, незавершеним оформленням документів або повторними викликами.

    Водночас держава продовжує адаптуватися до умов затяжної війни, зберігаючи необхідні інструменти для оборони. Кожне нове продовження воєнного стану та мобілізації є не лише формальною процедурою, а й свідченням того, що країна перебуває у фазі довготривалого протистояння, яке потребує стабільного управління, ресурсів і чіткої координації.

    У підсумку новий законопроєкт є логічним продовженням поточної державної політики. Його ухвалення дозволить зберегти керованість оборонною системою та забезпечити безперервність мобілізаційних процесів ще на три місяці, протягом яких Україна продовжить протидію агресії.

  • Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    У Болгарії 19 квітня 2026 року відбуваються дострокові парламентські вибори, які стали вже сьомими за останні п’ять років і черговою спробою країни вийти з тривалої політичної кризи. Держава з населенням близько 6,5 мільйона осіб уже кілька років поспіль не може сформувати стабільний уряд, що призвело до серії дострокових голосувань і постійної зміни політичних конфігурацій. Нинішні вибори проходять на тлі глибоких економічних проблем, корупційних скандалів та зростання недовіри громадян до традиційних політичних еліт.

    Ключовою інтригою цих виборів є можливе посилення позицій колишнього президента Румена Радева, який залишив свою посаду на початку 2026 року, щоб очолити новий політичний проєкт і спробувати сформувати уряд. За даними соціологічних опитувань, його політична сила має найбільшу підтримку серед виборців і може отримати понад третину голосів. Це суттєво випереджає основних конкурентів, зокрема правоцентристський альянс навколо партії ГЕРБ, підтримка якого значно знизилася.

    Радев веде кампанію під гаслами боротьби з корупцією та демонтажу олігархічної системи, яка, за словами багатьох болгар, протягом років стримувала розвиток країни. Водночас його політична позиція викликає занепокоєння серед європейських партнерів. Під час президентства він неодноразово виступав із критикою санкцій проти Росії, намагався блокувати військову допомогу Україні та робив заяви, які трактувалися як проросійські. Саме тому можливе формування уряду під його впливом розглядається як потенційний фактор зміни зовнішньополітичного курсу Болгарії.

    Економічна ситуація залишається головною темою виборів. Болгарія й надалі вважається найбіднішою країною Європейського Союзу, а її економіка перебуває у стані тривалої стагнації. Серед ключових проблем — низький рівень інвестицій, слабкий бізнес-клімат, неефективна судова система та високий рівень корупції. За оцінками міжнародних організацій, країна вже понад десять років не демонструє стабільного прогресу у боротьбі з корупцією, що негативно впливає на довіру громадян і міжнародних партнерів.

    Передвиборча кампанія супроводжувалася також інформаційними атаками та підозрами у зовнішньому втручанні. У болгарському інформаційному просторі активно поширювалися фейкові новини, а правоохоронці фіксували спроби підкупу виборців. Зокрема, у місті Варна було вилучено значну суму готівки, яка, за припущеннями, могла використовуватися для впливу на результати голосування. Експерти не виключають, що до цих процесів можуть бути причетні російські структури, що додає ще більшої напруги навколо виборів.

    Політична система Болгарії залишається фрагментованою, і навіть у разі перемоги жодна партія не зможе самостійно сформувати уряд. Це означає необхідність коаліційних переговорів, які в минулі роки неодноразово завершувалися провалом. Саме через це країна і опинилася у замкненому колі дострокових виборів, що повторюються майже щороку.

    Важливо й те, що ці вибори можуть мати ширші наслідки для Європейського Союзу. Болгарія є членом ЄС і НАТО, і будь-які зміни її політичного курсу можуть вплинути на баланс сил у регіоні. Зокрема, посилення позицій політиків із більш м’яким ставленням до Росії може ускладнити спільну політику ЄС щодо санкцій та підтримки України.

    Водночас значна частина болгарського суспільства підтримує європейський курс і виступає за реформи, спрямовані на зміцнення інституцій та боротьбу з корупцією. Саме тому результати виборів залишаються непередбачуваними, а подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможуть політичні сили домовитися про формування уряду.

    Таким чином, сьомі за п’ять років парламентські вибори у Болгарії стали черговим випробуванням для країни. Вони відображають глибину політичної та економічної кризи, а також боротьбу між різними баченнями майбутнього держави — від європейської інтеграції до більш незалежного або навіть проросійського курсу. Результати голосування можуть визначити не лише внутрішню стабільність Болгарії, а й її роль у європейській політиці в найближчі роки.