Позначка: переклад

  • Конституцію України вперше переклали жестовою мовою

    Конституцію України вперше переклали жестовою мовою

    До 30-річчя ухвалення Конституції України вперше в історії держави здійснено повний переклад Основного закону українською жестовою мовою (УЖМ), що стало важливим кроком у напрямку розширення доступності правової інформації та розвитку інклюзивного суспільства. Про це повідомила Верховна Рада України у своєму офіційному Telegram-каналі.

    Як зазначається, реалізація цього проєкту має на меті забезпечити рівний доступ до базових конституційних норм для людей із порушеннями слуху. Вперше громадяни, які користуються українською жестовою мовою, отримали можливість повністю ознайомитися зі змістом Конституції у форматі, максимально наближеному до їхньої природної мовної комунікації, без необхідності посередництва письмового тексту чи усного перекладу.

    Проєкт став масштабною міждисциплінарною роботою, у якій поєдналися лінгвістика, правознавство та інклюзивні практики. До створення перекладу було залучено дев’ять професійних перекладачів жестової мови, які представляють різні регіональні варіанти та діалекти УЖМ. Це дозволило врахувати мовне різноманіття спільноти людей із порушеннями слуху в Україні та сформувати єдиний уніфікований варіант перекладу, зрозумілий на всій території країни.

    Окрему складність становила адаптація юридичної термінології, адже Конституція України є документом із високим рівнем правової точності, де кожне формулювання має чітке значення. Щоб уникнути викривлення змісту норм Основного закону, до роботи були залучені фахівці у сфері права, які здійснювали юридичну експертизу перекладу та контролювали відповідність жестових конструкцій офіційним правовим формулюванням.

    У Верховній Раді підкреслюють, що цей проєкт є не лише технічним досягненням, а й важливим кроком у розвитку безбар’єрного середовища в Україні. Йдеться про розширення можливостей доступу до державної інформації для всіх громадян незалежно від фізичних особливостей, що відповідає сучасним стандартам інклюзивної політики.

    Окремо наголошується, що переклад Конституції українською жестовою мовою має також освітнє значення. Він може бути використаний у навчальних програмах, правопросвітницьких ініціативах та соціальних проєктах, спрямованих на підвищення рівня правової обізнаності серед людей із порушеннями слуху. Це, у свою чергу, сприяє кращому розумінню громадянами своїх прав і обов’язків, закріплених Основним законом.

    У парламенті зазначають, що реалізація цього проєкту стала можливою завдяки багаторічному розвитку інклюзивних практик в Україні та посиленню уваги до питань безбар’єрності в державній політиці. Впровадження таких ініціатив розглядається як частина ширшого процесу адаптації суспільства до принципів рівності та доступності.

    Таким чином, повний переклад Конституції українською жестовою мовою став знаковою подією, яка поєднує юридичну, соціальну та гуманітарну складові, а також відкриває нові можливості для інтеграції людей із порушеннями слуху в суспільне та правове життя держави.

  • Українська без суржика: як правильно перекласти слово “мєлочний”

    Українська без суржика: як правильно перекласти слово “мєлочний”

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії багато українців свідомо перейшли на українську мову. Цей крок часто стає не лише мовним, а й ціннісним вибором — частиною культурного спротиву агресорові. Проте перехід не завжди відбувається бездоганно. Один із поширених прикладів мовної помилки — слово «мєлочний».

    Це слово — типова калька з російської, і воно не має нічого спільного з літературною українською. Правильний відповідник — “дріб’язковий”.

    Згідно з Академічним тлумачним словником української мови (СУМ), дріб’язковий — це «який базується на чомусь дрібному, неістотному, незначному або виявляється у дрібницях». Цей прикметник чудово підходить для опису дій, вчинків або ситуацій, що не мають суттєвого значення, але викликають роздратування своєю нікчемністю.

    Приклад з української літератури:

    «Федір пішов на цей дріб’язковий обман лише для того, щоб разом з нею, без Віктора, їхати додому» (Микола Руденко).

    Фахівці з мовознавства та соціологи відзначають, що мовний перехід — це процес, який потребує не лише практики, а й самоусвідомлення. Суржик, русизми та неправильні мовні кальки — звичні «пастки» для тих, хто звик спілкуватися російською.

    Однак попри складнощі, кількість людей, які свідомо обирають українську, зростає. І навіть неідеальна мова краща за байдужість до неї.

  • Українські зірки масово перекладають свої хіти з російської

    Українські зірки масово перекладають свої хіти з російської

    Після повномасштабного вторгнення Росії переклад російськомовних пісень українською став новою нормою у вітчизняній музиці. Цей процес торкнувся десятків артистів — від Monatik і Макса Барських до DOROFEEVA та Віталія Козловського. Втім, чи є це жестом щирого каяття, мистецьким кроком чи радше способом втриматися на плаву?

    Ще з 1990-х років українські виконавці переважно орієнтувалися на ринок Росії. Навіть після 2014-го року чимало з них продовжували гастролі в країні-агресорі. Та після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася кардинально: спершу — суспільний осуд, потім — заборона російської музики в публічному просторі на законодавчому рівні.

    Це спричинило хвилю перекладів — часто з комерційних мотивів. Автор ютуб-каналу Bezodnya Music Макс Нагорняк вважає, що більшість артистів просто пристосувалися до нових умов:

    «Це прекрасно для популяризації української культури. Мене не хвилює, чи це щиро — головне, що українське звучить знову».

    Виконавці, які прагнуть залишатися на сцені, змушені реагувати на суспільний запит. Як каже музикантка Марія Тучка:

    «Комерція і градус суспільства не терплять російської на виступах. Артист вимушений перекладати, і так має бути».

    Та не всі вірять у щирість таких жестів. Співак і військовий Саша Буль зауважує, що «трансформація має бути усвідомленою». На його думку, слід нагадувати про минуле — бо швидке забуття вже не раз коштувало Україні надто дорого.

    Віталій Козловський, який після 2014-го продовжував виступи в Росії, повернувся до української сцени у 2025 році після судової тяганини з Ігорем Кондратюком. Його нова україномовна версія «Пінаколади» швидко стала хітом — і, як зазначає критик Олексій Бондаренко, минуле ніби забулося.

    «Козловський — військовослужбовець. А це в очах суспільства часто знімає всі питання. Плюс — публічне каяття», — каже Бондаренко.

    Та чи варті ці переклади уваги з мистецької точки зору? Нагорняк жорстко оцінює:

    «Часто переклади зроблені абияк. Це не адаптація, а машинний переклад з мінімальними змінами. Від мистецтва там мало».

    Натомість Бондаренко вважає, що емоції важливіші за техніку. Для слухачів — це не про ідеальні рими, а про відчуття, ностальгію і новий сенс знайомих мотивів.

    Втім, не всі погоджуються на мовну «перезагрузку». Лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк припинив виконувати свої російськомовні хіти і відмовляється їх перекладати:

    «Це частина мене, але зараз — гидко співати російською».

    Подібну позицію займає і Андрій Данилко, вважаючи переклади недоречними:

    «Спробував — вийшов КВН».

    Олег Винник теж заявляв, що не перекладатиме російськомовні пісні, хоч у 2025-му все ж заспівав російською в Празі.

    Тим часом молоді слухачі відкривають для себе «нові» україномовні пісні, навіть не знаючи про їхнє російське минуле. Тож для когось “Пінаколада” тепер назавжди «вогняна» і «сповнена сексу», а не «жгучая» і «капелька секса».

    Це теж своєрідне перезавантаження — не лише текстів, а й колективної музичної пам’яті.