Nenkainfo.com

Позначка: підтримка України

  • Мільярдний пакет допомоги: Держдеп США схвалив продаж Україні засобів ПВО та боєприпасів на $2,68 мільярда

    Мільярдний пакет допомоги: Держдеп США схвалив продаж Україні засобів ПВО та боєприпасів на $2,68 мільярда

    Державний департамент США офіційно схвалив можливий продаж Україні обладнання, озброєння та боєприпасів для модернізації системи протиповітряної оборони. Орієнтовна загальна вартість контракту становить 2,68 мільярда доларів. Фінансування закупівлі здійснюватиметься за рахунок європейських внесків та спеціальних фондів.

    Що увійшло до нового оборонного пакета:

    • Засоби ураження та ракети: Українська сторона запросила постачання ракет для систем типу С-300, снарядів GAM-67, а також далекобійних зенітно-ракетних комплексів із лазерним наведенням.
    • Пускові установки та мобільні комплекси: Пакет передбачає передачу модифікованих мобільних пускових установок та відповідних комплектів для їх модернізації.
    • Ролокаційні станції та супутнє обладнання: До переліку включено сучасні радари RPS 202 для боротьби з безпілотниками, причепи з телескопічними щоглами, запасні частини, технічну документацію, а також послуги з логістики та інженерної підтримки.

    Реалізація цієї угоди суттєво посили спроможності української армії у відбитті поточних і майбутніх повітряних загроз, при цьому не порушуючи базовий військовий баланс у регіоні.

     

  • Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Єлисейський палац у п’ятницю збирає лідерів усіх парламентських партій. Зустріч відбудеться у закритому форматі за участю Макрона, прем’єра, представників військового керівництва та розвідки. Серед тем — Україна, Близький Схід і ризики для французької енергетики. На тлі зовнішньополітичного порядку денного Париж водночас намагається зберегти внутрішній консенсус щодо ключових питань.

    Публічно Зеленський і Макрон домовилися зустрітися на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Сесія стартує 22 вересня. Міністерство закордонних справ України окремо підтверджує, що команди працюють над зустріччю Зеленського з Трампом, а також над контактами з Конгресом, американським бізнесом та українською діаспорою. Офіційно поїздка поки заявлена як візит до США наприкінці вересня, без оголошених проміжних зупинок.

    За відомостями, отриманими редакцією, виліт може відбутися вже на вихідних або в понеділок. Джерело стверджує, що розмова з Макроном може відбутися ще до Нью-Йорка — у межах можливої зупинки у Франції. Серед тем, за його словами, має бути і політична криза в Києві. Ані Київ, ані Париж поки публічно не підтверджували цю інформацію, тому вона залишається на рівні даних джерела. Сам кризовий процес уже вийшов за межі кулуарних обговорень. Верховна Рада відправила у відставку генпрокурора Руслана Кравченка, після чого Зеленський підписав відповідний указ. Виконувачем обов’язків призначено Антона Ковальського.

    Для європейських партнерів це створює додаткові питання щодо того, хто зараз представляє українську сторону та відповідає за антикорупційний порядок денний. На цьому тлі у Франції Марін Ле Пен заявила, що Париж більше не може надавати Україні фінансову допомогу в колишньому обсязі. Водночас вона допустила продовження навчання українських військових і постачання оборонного озброєння. Твердження джерела про можливий «гарячий прийом» з боку її партії публічно не підтверджене. Водночас сама риторика Ле Пен свідчить, що питання подальшого обсягу підтримки України у Франції вже стає частиною внутрішньої політичної дискусії.

    Для Києва тиждень у Нью-Йорку має стати можливістю активізувати дипломатичні контакти після візитів Віткоффа та Кушнера. Макрон залишається одним із ключових європейських партнерів України, тоді як Ле Пен уже говорить про те, що фінансову допомогу в колишньому обсязі Франція більше надавати не може. Якщо зустріч із Макроном справді відбудеться ще у Франції, однією з її тем може стати не лише міжнародний порядок денний, а й ситуація всередині України — зокрема питання про те, хто ухвалює рішення в Києві та наскільки стійкою залишається нинішня система підтримки з боку європейських партнерів.

  • Путін не зможе завоювати Україну: Джонсон назвав сценарій, за якого Кремль зупинить війну

    Путін не зможе завоювати Україну: Джонсон назвав сценарій, за якого Кремль зупинить війну

    Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що російський президент Володимир Путін, на його думку, не зможе досягти головної мети своєї війни — підкорити Україну. Британський політик вважає, що Росія ще може спробувати посилити тиск на українців узимку, однак зрештою Кремлю доведеться визнати неможливість завоювання країни.

    Про це Джонсон сказав у інтерв’ю 24 Каналу.

    Говорячи про можливе завершення війни, колишній британський прем’єр не називав конкретної дати. За його припущенням, усвідомлення неможливості захопити Україну може прийти до російського керівництва наступного року або пізніше.

    «Я сподіваюся, що десь наступного року або, можливо, через рік Путін визнає те, що є правдою: він ніколи не завоює цю країну. І він припинить. Йому треба зупинитися», — заявив Джонсон.

    Це є політичною оцінкою та прогнозом самого Джонсона. Реальні строки й умови припинення бойових дій залежать від ситуації на фронті, рішень України та Росії, а також позицій міжнародних партнерів.

    Джонсон очікує важкої зими

    Колишній глава британського уряду окремо звернув увагу на наступний зимовий період.

    На його думку, Росія може спробувати завдати Україні додаткових втрат і створити складні умови для цивільного населення.

    «Я думаю, Путін спробує спричинити багато страждань узимку. Я думаю, Україна виживе. Я думаю, Україна впорається добре», — сказав Джонсон.

    Російські війська протягом повномасштабної війни систематично атакували українську енергетичну, транспортну та цивільну інфраструктуру. У вересні 2026 року увага знову посилилася до ударів по залізниці.

    Зокрема, останніми днями російський дрон атакував потяг поблизу українсько-польського кордону невдовзі після того, як цією ділянкою проїхав дипломатичний потяг, серед пасажирів якого перебував і Борис Джонсон. Британські та міжнародні медіа повідомляли, що українська сторона не виключала, що потенційною ціллю міг бути саме потяг із європейськими політиками. Водночас остаточних публічних доказів щодо конкретної цілі удару немає.

    «Це імперська війна»

    Пояснюючи своє бачення причин російської агресії, Джонсон заявив, що вважає війну наслідком російського імперського підходу до України.

    «У нього немає жодної причини робити це, окрім російського імперіалізму», — сказав колишній британський прем’єр.

    Схожу тезу Джонсон повторював і під час своїх останніх виступів в Україні. Він називав російсько-українську війну «фундаментально імперською» та пов’язував її з уявленням російського керівництва про історичну роль Москви й контроль над Україною.

    Під час презентації своїх мемуарів у Львові 11 вересня Джонсон також заявляв, що Путін «ніколи не зможе зламати Україну та підкорити українців». За його словами, український спротив став одним із факторів, які російське керівництво недооцінило на початку повномасштабного вторгнення.

    Як Путін може пояснити завершення війни

    Одна з найцікавіших частин інтерв’ю стосувалася того, як Кремль теоретично міг би представити припинення війни власній аудиторії.

    За версією Джонсона, Путін може спробувати оголосити вже захоплені території тим результатом, якого Росія нібито прагнула від самого початку.

    Колишній британський прем’єр припустив, що Кремль може апелювати до власного трактування історії та заявити росіянам, що контрольовані РФ території нібито і були «історичними землями», заради яких починалася війна.

    «Я думаю, він може це “загорнути”. Він може сказати: ось, знаєте, я знайшов якісь старі матеріали з російської історії про те, які ж насправді історичні землі Росії. І виявляється, мої друзі, зовсім випадково, це ті самі території, що й у нас», — іронізував Джонсон.

    Після цього, за його гіпотетичним сценарієм, російський президент міг би заявити про виконання поставлених цілей та припинення війни.

    Цей сценарій також є припущенням Джонсона. Наразі Кремль не оголошував про готовність завершити війну за такою схемою.

    Джонсон закликає Захід посилювати тиск

    Позиція колишнього британського прем’єра щодо умов завершення війни залишається незмінною: він виступає за посилення військової та економічної підтримки України й вважає, що переговори без достатнього тиску на Росію не забезпечать стійкого результату.

    Як раніше писала Nenka.info, у липні Джонсон заявив, що президент США Дональд Трамп, на його думку, може бути політиком, здатним чинити жорсткіший тиск на Путіна.

    У матеріалі «Він здатний на жорсткі кроки»: Борис Джонсон покладає на Трампа надії щодо України йшлося про те, що Джонсон закликав Вашингтон не обмежуватися переговорами, а використовувати військові, санкційні та політичні інструменти тиску на Москву.

    Колишній британський прем’єр також неодноразово виступав за передачу Україні заморожених російських активів.

    Під час презентації книги у Львові він заявив, що значний обсяг російських коштів перебуває у Бельгії та може бути використаний для підтримки України.

    Питання російських активів досі не вирішене

    Тема, яку підіймає Джонсон, залишається предметом активної дискусії всередині Європейського Союзу.

    Як уже повідомляла Nenka.info, колишні посадовці Німеччини, Франції та США запропонували передати заморожені російські активи під управління спеціальної структури ЄС.

    Йдеться про близько 210 млрд євро активів російського Центробанку, значна частина яких зберігається у бельгійському депозитарії Euroclear. Пряма конфіскація цих коштів досі викликає юридичні та фінансові дискусії серед європейських держав.

    Україна зі свого боку продовжує вимагати використання російських коштів. У серпні Nenka.info писала, що Андрій Сибіга закликав передати заморожені активи РФ Україні, наголошуючи, що вони можуть стати важливим ресурсом для оборони та майбутнього відновлення держави.

    Джонсон не вперше заявляє, що Росія не зможе підкорити Україну

    Теза про нездатність Росії завоювати Україну звучить від Джонсона не вперше.

    Ще 2 червня він заявляв, що поведінка Путіна свідчить, на його думку, про провал російської стратегії.

    Тоді колишній британський прем’єр написав, що Путін «ніколи не завоює Україну» і має визнати це, щоб уникнути подальших втрат з обох сторін.

    У вересні Джонсон повторив цю думку під час візиту в Україну. На Львівському BookForum він заявив, що Росія не змогла зламати український спротив, а Путін, на його думку, уже усвідомлює неможливість повністю підкорити країну.

    Водночас сам Джонсон визнає, що це не означає швидкого припинення війни.

    У своєму новому інтерв’ю він прямо попередив про можливий новий важкий зимовий період і припустив, що війна може тривати щонайменше до наступного року або довше.

    Його сценарій полягає в тому, що Москва продовжуватиме тиск доти, доки російське керівництво не дійде висновку, що військовим шляхом завоювати Україну неможливо. Лише після цього, за прогнозом Джонсона, Кремль може спробувати знайти політичне пояснення для припинення війни.

    Чи реалізується такий сценарій, наразі невідомо. Але сам Джонсон переконаний: кінцевою точкою має стати відмова Росії від спроб підкорити Україну.

  • Мелоні пояснила, чому підтримує Україну: «Не заради Києва, а заради Риму»

    Мелоні пояснила, чому підтримує Україну: «Не заради Києва, а заради Риму»

    Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що не збирається відмовлятися від підтримки України заради політичної вигоди напередодні виборів 2027 року. За її словами, позиція Рима щодо Києва продиктована передусім інтересами самої Італії та необхідністю захищати міжнародний порядок, у якому сильні держави не можуть безкарно диктувати свою волю слабшим.

    Про це Мелоні сказала в інтерв’ю італійському виданню Il Foglio, опублікованому 12 вересня. У розмові прем’єрка прямо визнала, що з електоральної точки зору останніми роками їй було б вигідніше дистанціюватися від підтримки України. Однак, за її словами, вона не готова змінювати зовнішньополітичний курс лише через рейтинги або ситуативні настрої виборців.

    Мелоні сформулювала свою позицію максимально чітко: «Я підтримувала Україну не заради Києва, а заради Риму». Вона пояснила, що Італія має надто багато втратити в міжнародній системі, де перестають діяти правила мирного співіснування, а на перший план виходить «право сильнішого». Саме російська агресія проти України, за її словами, показала Європі, наскільки небезпечно покладатися на старі уявлення про безпеку.

    В інтерв’ю Мелоні наголосила, що спроба Росії захопити Київ фактично «розбудила Європу» після тривалого періоду самозаспокоєння. За її оцінкою, війна довела, що європейські країни більше не можуть повністю делегувати питання власної безпеки іншим і повинні брати на себе більше відповідальності за оборону.

    Прем’єрка також пов’язала український опір із поняттям патріотизму. За її словами, здатність України чинити опір значно сильнішому противнику змусила багатьох європейців знову переосмислити поняття національної ідентичності та відповідальності перед власною державою. Для самої Мелоні, як вона наголосила, патріотизм означає насамперед готовність ставити інтереси країни вище за особисту політичну вигоду.

    Саме тому вона відкинула можливість різко змінити курс лише заради майбутніх виборів. «Я не готова робити протилежне тому, що робила досі, або тому, у що вірю, через політичний чи електоральний розрахунок», — заявила прем’єрка.

    Ця позиція пролунала на тлі помітних змін у внутрішній політиці Італії. На правому фланзі зростає популярність політиків, які виступають проти подальшої військової допомоги Україні та критикують європейський курс Рима. Для Мелоні це створює додатковий тиск: з одного боку, вона прагне зберегти підтримку консервативного електорату, з іншого — не хоче відмовлятися від проукраїнської та проатлантичної позиції, яка стала важливою частиною зовнішньої політики її уряду.

    Показово, що в інтерв’ю Il Foglio Мелоні фактично пов’язала підтримку Києва не з емоціями чи символічною солідарністю, а з безпосередніми національними інтересами Італії.

    На її думку, якщо агресія Росії завершиться успіхом, це створить небезпечний прецедент: будь-яка сильніша держава зможе намагатися змінювати кордони силою. Для Італії, яка є частиною ЄС і НАТО та критично залежить від стабільності європейської системи безпеки, такий сценарій був би стратегічно невигідним.

    Саме тому Мелоні також виступила на захист збільшення оборонних витрат. Попри те, що ця тема залишається непопулярною серед частини італійського суспільства, прем’єрка наполягає: Європа повинна посилити власний оборонний потенціал і зміцнити європейську складову НАТО.

    В останні роки Рим послідовно збільшував військову підтримку України. За даними ANSA, до кінця 2025 року Італія підготувала вже дванадцятий пакет допомоги Києву. Попередні одинадцять пакетів оцінювалися приблизно у $2,5–3 млрд і включали озброєння, боєприпаси та системи протиповітряної оборони.

    Одним із ключових елементів італійської допомоги стала система ППО SAMP/T, розроблена спільно Італією та Францією. Ці комплекси призначені для перехоплення літаків і ракет та стали особливо важливими для України на тлі постійних російських атак по енергетичній та цивільній інфраструктурі.

    Рим також бере участь у ширших механізмах підтримки України в межах НАТО і ЄС. Італія одночасно намагається зберігати політичний баланс усередині власної правлячої коаліції, де окремі сили традиційно займають значно м’якшу позицію щодо Москви.

    Саме це робить заяву Мелоні особливо показовою. Вона фактично дала зрозуміти, що питання України для неї вже вийшло за межі ситуативної політики і стало частиною стратегічного бачення ролі Італії в Європі.

    Водночас усередині країни ця позиція може ставати дедалі складнішою для захисту.

    Італія, як і багато інших європейських держав, стикається зі зростанням вартості енергоресурсів і посиленням дискусій про оборонні витрати. На цьому тлі опозиційні політики дедалі частіше ставлять питання, чи має держава продовжувати значні витрати на військову підтримку України.

    Мелоні відповідає на це аргументом безпеки: за її логікою, ці витрати є не «допомогою чужій країні», а інвестицією у власну стабільність.

    Вона також не приховує, що Європа має стати самостійнішою у сфері оборони.

    Для Італії це особливо важливо на тлі ширшої дискусії про роль США у європейській безпеці. Мелоні залишається прихильницею НАТО, але паралельно наполягає на сильнішій європейській опорі Альянсу.

    Така позиція дозволяє їй одночасно дистанціюватися від ідей повної стратегічної автономії ЄС і водночас підтримувати збільшення європейського оборонного потенціалу.

    У своєму інтерв’ю Мелоні також дала зрозуміти, що не хоче будувати майбутні політичні союзи з силами, які вимагають від неї відмови від нинішнього курсу щодо України.

    Це особливо важливо напередодні виборів 2027 року.

    Італійська політична система традиційно залежить від коаліцій, тому питання зовнішньої політики може стати одним із ключових критеріїв під час формування майбутніх союзів.

    Мелоні фактично окреслила червону лінію: вона не готова міняти позицію щодо України заради збереження влади.

    Її слова також демонструють, наскільки сильно війна в Україні змінила політичну ідентичність самої Європи.

    До 2022 року багато європейських держав поступово скорочували військові бюджети та покладалися на економічну взаємозалежність як головний інструмент стримування конфліктів.

    Повномасштабне вторгнення Росії зруйнувало цю модель.

    Для Мелоні це стало доказом того, що Європа повинна повернутися до класичного розуміння безпеки: сильні збройні сили, надійні союзи та готовність захищати власні інтереси.

    Саме тому фраза «я підтримувала Україну не заради Києва, а заради Риму» фактично є концентрованим викладом її зовнішньополітичної доктрини.

    Вона не намагається подати підтримку України як альтруїзм.

    Навпаки — Мелоні прямо говорить, що вважає її прагматичною частиною національної безпеки Італії.

    Ця позиція може бути важливою й для інших європейських держав, де суспільна підтримка військової допомоги поступово слабшає.

    Замість аргументу про солідарність із Києвом дедалі частіше звучить інший: якщо Росія отримає винагороду за силову зміну кордонів, ризики для самої Європи стануть значно вищими.

    Для Мелоні саме цей аргумент є центральним.

    І хоча він може бути політично непопулярним, прем’єрка дала зрозуміти, що не має наміру від нього відмовлятися навіть тоді, коли це коштуватиме їй частини голосів.

  • Зелене світло з Варшави: Польща не блокуватиме відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС

    Зелене світло з Варшави: Польща не блокуватиме відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС

    На тлі складних дискусій щодо євроінтеграційних перспектив України прийшли важливі новини від західного сусіда. Офіційна Варшава підтвердила готовність підтримати наступні етапи переговорного процесу.

    Заява польського МЗС

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський чітко заявив, що його країна не чинитиме перешкод і не блокуватиме відкриття всіх шести переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу.

    • Позиція Єврокомісії: У Варшаві наголосили, що, на думку європейських інституцій, Україна вже продемонструвала достатню готовність до запуску цього масштабного етапу.

    • Подальший процес: Водночас польська сторона зазначає, що відкриття кластерів — це лише старт, а самі переговори та подальше закриття розділів вимагатимуть тривалої та кропіткої роботи від українського уряду.

    Значення для євроінтеграції

    Це рішення знімає низку напружених питань у двосторонніх відносинах та дозволяє зберегти динаміку руху України до членства в ЄС попри наявні регіональні дискусії та економічні виклики.

  • Франція може різко змінити курс після Макрона: хто рветься до Єлисейського палацу і чому це тривожить Україну

    Франція може різко змінити курс після Макрона: хто рветься до Єлисейського палацу і чому це тривожить Україну

    Президентські вибори у Франції 2027 року ще навіть не увійшли у вирішальну фазу, але вже зараз вони перетворюються на одну з найважливіших політичних подій для всієї Європи — і особливо для України. Еммануель Макрон завершує другий президентський термін і відповідно до Конституції Франції не може балотуватися на третю каденцію поспіль. Це означає, що вперше за десятиліття боротьба за Єлисейський палац відбуватиметься без чинного президента, а його політична спадщина опиниться під серйозною загрозою.

    Для Києва це питання далеко не лише французької внутрішньої політики. За роки повномасштабної війни Франція стала одним із ключових європейських союзників України. Париж постачав зброю, системи ППО, артилерію, ракети SCALP, підтримував санкції проти Росії та просував ідею тіснішої оборонної координації країн Європи.

    Ця лінія зберігається і зараз. 24 серпня Макрон знову публічно заявив про необхідність посилювати військову підтримку України, а за кілька днів до цього домовився з Володимиром Зеленським про прискорення поставок засобів протиповітряної оборони. Париж також залишається одним із центрів так званої «коаліції рішучих», яка координує європейську підтримку Києва.

    Саме тому питання «хто після Макрона?» для України має стратегічне значення.

    І остання соціологія дає Києву небагато приводів для спокою.

    Нове опитування Toluna Harris Interactive для RTL і M6, проведене 18–19 серпня серед 1764 зареєстрованих виборців, показало, що Марін Ле Пен впевнено зберігає перше місце у президентських перегонах. У базовому сценарії, де одночасно балотуються Рафаель Глюксманн, Габріель Атталь та Едуар Філіп, Ле Пен отримує 35% підтримки.

    На другому місці опиняється лідер «Нескореної Франції» Жан-Люк Меланшон із 16%. Едуар Філіп має 14%, Рафаель Глюксманн — 10%, а Габріель Атталь — лише 8%.

    І саме ця конфігурація створює один із найбільш незручних для України сценаріїв: у другий тур можуть пройти Ле Пен і Меланшон.

    Reuters 24 серпня окремо звернув увагу на те, що Меланшон уже реально претендує на вихід у фінал президентських виборів, якщо центристські та помірковані кандидати розділять голоси між собою.

    Це важливо, адже і Ле Пен, і Меланшон у минулому займали значно обережніші позиції щодо допомоги Україні, ніж нинішня адміністрація Макрона.

    Марін Ле Пен засудила російське вторгнення, однак її політична історія містить цілу низку суперечливих епізодів, пов’язаних із Росією. «Національне об’єднання» тривалий час виступало проти частини санкційної політики, критикувало окремі поставки важкого озброєння Україні та закликало уникати кроків, які, на думку партії, можуть втягнути Францію у пряме протистояння з Москвою.

    Ситуацію ускладнювало питання, чи взагалі зможе Ле Пен балотуватися у 2027 році.

    У березні 2025 року суд першої інстанції визнав її винною у справі про неправомірне використання коштів Європарламенту та призначив п’ятирічну заборону обіймати виборні посади, яка могла перекрити їй шлях до президентства.

    Однак 7 липня 2026 року Паризький апеляційний суд змінив покарання. Ле Пен отримала три роки ув’язнення, два з яких умовно, а один мав відбуватися під електронним наглядом, штраф у 100 тисяч євро та 45 місяців заборони балотуватися, причому 30 місяців цієї заборони були умовними. Суд визнав фактично відбутим період реальної неелегібельності, що відкрило їй можливість участі у виборах 2027 року.

    Того самого дня Ле Пен оголосила, що балотуватиметься у президенти, та повідомила про намір звернутися до Касаційного суду. Юридичні нюанси справи залишаються, але станом на серпень її кандидатура є реальною, а сама вона веде президентську кампанію.

    Її головним конкурентом за вихід у другий тур несподівано може стати Жан-Люк Меланшон.

    Лідер радикальної лівої «Нескореної Франції» засуджує російське вторгнення, однак традиційно критикує логіку розширення НАТО, американську зовнішню політику та надмірне, на його думку, втягування Франції у військове протистояння.

    Він також виступав проти низки рішень, пов’язаних із поглибленням військового співробітництва Парижа і Києва.

    Для України потенційний другий тур Ле Пен — Меланшон був би особливо складним: обидва кандидати пропонують значно більш «сувереністське» бачення зовнішньої політики Франції, ніж Макрон, і набагато скептичніше ставляться до ролі США та НАТО.

    Водночас цей сценарій ще далеко не визначений.

    Ключова проблема полягає у фрагментації центристського та поміркованого електорату.

    Найкращі стартові позиції серед спадкоємців макронівського політичного центру поки має Едуар Філіп. Колишній прем’єр-міністр, лідер партії Horizons та мер Гавра позиціонує себе як досвідчений управлінець і правоцентристський кандидат, здатний залучити як частину виборців Макрона, так і помірковану традиційну правицю.

    Попередні опитування показували, що саме Філіп може бути найконкурентнішим опонентом Ле Пен. У липневому барометрі Toluna Harris Interactive, якщо Габріель Атталь відмовлявся від участі на його користь, Філіп отримував 20% у першому турі проти 34% у Ле Пен.

    Проблема в тому, що Атталь поки також претендує на Єлисейський палац.

    Колишній прем’єр і нинішній лідер президентської партії Renaissance має чітко проукраїнську позицію, але його рейтинги значно слабші, ніж у Філіпа. Якщо обидва залишаться в перегонах, вони ризикують взаємно відібрати голоси й відкрити Меланшону шлях до другого туру.

    Ще один важливий кандидат — Рафаель Глюксманн.

    23 серпня Reuters повідомив, що лідер лівоцентристської Place Publique офіційно оголосив про участь у президентських виборах 2027 року. Він планує об’єднати поміркований лівий електорат і стати альтернативою як Меланшону, так і Ле Пен.

    Для України Глюксманн є одним із найбільш комфортних варіантів серед нинішніх претендентів. Він послідовно виступає за жорстку політику щодо Росії, зміцнення європейської оборони та масштабну підтримку України.

    Однак поки його проблема — рейтинг. У серпневому опитуванні він має близько 10%, тобто помітно поступається Меланшону.

    Сама президентська кампанія дедалі більше стає ареною не лише внутрішньої боротьби. Le Monde на початку серпня повідомив, що Глюксманн, Атталь та Філіп уже ставали мішенями кампаній дезінформації, пов’язаних із Росією. Французький уряд на цьому тлі готує додаткові механізми захисту виборів від зовнішнього втручання.

    Тож вибори 2027 року матимуть значення далеко за межами Франції.

    Після завершення каденції Макрона може змінитися не лише господар Єлисейського палацу, а й баланс сил усередині всієї Європи.

    Франція залишається ядерною державою, постійним членом Ради Безпеки ООН і однією з двох головних військових потуг ЄС. Разом із Німеччиною та Великою Британією вона формує ядро європейської політики підтримки України.

    Якщо наступний президент збереже нинішній курс, перехід влади для Києва може пройти відносно спокійно.

    Якщо ж переможе політик, який поставить під сумнів масштаби військової допомоги, санкції або стратегічне зближення з Україною, наслідки відчуватимуться далеко за межами Парижа.

    І саме тому президентська кампанія у Франції фактично вже стала одним із головних зовнішньополітичних ризиків для України у 2027 році.

    До голосування ще багато місяців, а соціологічні рейтинги можуть суттєво змінитися. Сам Toluna Harris Interactive наголошує, що опитування відображають настрої виборців на конкретний момент і не є прогнозом результатів виборів.

    Але тенденція вже очевидна: Марін Ле Пен входить у кампанію беззаперечним фаворитом першого туру, Меланшон може скористатися розколом конкурентів, а центристському та поміркованому табору доведеться вирішувати складне завдання — як не розпорошити голоси між Філіпом, Атталем і Глюксманном.

    Для Києва це означає одне: чекати весни 2027 року, щоб почати вибудовувати відносини з потенційними наступниками Макрона, буде запізно.

  • Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія готується прийняти на лікування та реабілітацію ще 200 поранених українських військовослужбовців. Про це 23 серпня під час візиту до Києва заявив прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс. Він наголосив, що його країна підтримувала Україну ще до початку повномасштабного вторгнення Росії й має намір надалі збільшувати допомогу — від військової техніки та підготовки бійців до медичної реабілітації.

    Заяву Кулбергс зробив під час церемонії до Дня Державного Прапора України у Києві. Латвійський прем’єр наголосив, що його країна шукає додаткові можливості для допомоги українським захисникам, які отримали поранення на фронті. За його словами, наступним кроком стане прийом ще 200 військових на лікування і відновлення.

    «Ми допомагаємо всім, чим можемо. Тисячі ваших поранених військовослужбовців проходять реабілітацію в Латвії. Ми хочемо зробити більше, і зараз додатково знаходимо можливості прийняти ще 200 військових», — заявив Кулбергс.

    Андріс Кулбергс очолює уряд Латвії з травня 2026 року. 28 травня Сейм висловив довіру сформованому ним Кабінету міністрів — за новий уряд проголосували 66 депутатів. Кулбергс змінив на посаді Евіку Сіліню після відставки її уряду.

    Допомога пораненим українським військовим у Латвії триває вже кілька років. Ще станом на лютий 2024 року латвійські медіа повідомляли приблизно про 240 українських військовослужбовців, які пройшли лікування та реабілітацію в країні. Для цього використовували, зокрема, лікарні Gaiļezers і Stradiņš, Травматологічно-ортопедичну лікарню, реабілітаційний центр Vaivari та медичний центр Державного агентства соціальної інтеграції. Поранених доставляли з України спеціальними медичними автобусами.

    З того часу обсяг підтримки суттєво зріс. У серпні 2026 року латвійське суспільне мовлення LSM разом із благодійною організацією Ziedot.lv запустило нову кампанію зі збору коштів на комплексну реабілітацію українських військових як у Латвії, так і в Україні. Її спеціально приурочили до Дня Незалежності України.

    Окремим напрямком стала участь Латвії в натовському проєкті Renovator. П’ять держав Альянсу — Латвія, Литва, Норвегія, Швеція та Велика Британія — беруть участь у створенні й модернізації п’яти військових реабілітаційних центрів в Україні. У них поранені військові мають отримувати фізичну терапію, медичну реабілітацію та підтримку для повернення до служби або цивільного життя.

    Кулбергс під час виступу також нагадав про військову допомогу Риги з перших годин повномасштабного російського вторгнення. Одним із найбільш символічних прикладів стали переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, які Латвія передала Україні буквально напередодні 24 лютого 2022 року. Володимир Зеленський раніше розповідав, що перші латвійські Stinger прибули в Україну ще о 18:00 23 лютого і вже з перших годин вторгнення використовувалися для захисту країни від російської авіації.

    Сьогодні перелік латвійської військової допомоги значно ширший. Міністерство оборони Латвії повідомляє, що у 2022–2025 роках обсяг військової підтримки України становив приблизно €665 млн. Україні передавали гелікоптери Мі-17, гаубиці M109, бронетехніку CVRT, системи ППО, протитанкове озброєння, боєприпаси та інше обладнання. У 2025 році Київ також отримав 42 бронетранспортери Patria латвійського виробництва.

    На 2026 рік Латвія взяла зобов’язання спрямувати на військову підтримку України щонайменше 0,25% свого ВВП. Станом на 20 лютого цього року загальна державна та суспільна допомога Україні від початку великої війни оцінювалася у €1,08 млрд. Із цієї суми близько €675 млн припадало на військову підтримку, €92 млн — на гуманітарну допомогу та підтримку українського уряду, €304 млн — на допомогу українським цивільним у Латвії, ще €17 млн — на відбудову та розвиток.

    Важливим напрямком залишається й навчання українських військових. Латвійське Міноборони зазначає, що країна здатна щороку готувати до 4 тисяч українських військовослужбовців за різними спеціальностями. Навчання проходять як безпосередньо в Латвії, так і в межах спільної місії LEGIO держав Північної Європи, Балтії та Польщі.

    Кулбергс наголосив, що підтримка України для Латвії має не лише політичне, а й безпекове значення. Латвія безпосередньо межує з Росією та Білоруссю й упродовж останніх років посилює оборону східного кордону, ППО та системи боротьби з безпілотниками.

    У липні Кулбергс повідомив Reuters про посилення охорони ключових об’єктів критичної інфраструктури через потенційні загрози з боку Росії. Йшлося, зокрема, про Кегумську ГЕС та Інчукалнське підземне газосховище. Латвійський уряд також просить посилити присутність союзників НАТО і систему протиповітряної оборони країни.

    Саме тому Рига неодноразово наголошувала, що українська армія фактично захищає не лише власну державу, а й безпеку всього східного флангу НАТО.

    «Українці довели своєю кров’ю і потом, що Україна — це частина Європи», — сказав Кулбергс у Києві.

    Прем’єр запевнив, що Латвія залишатиметься поруч з Україною і після завершення активної фази війни, адже лікування, протезування, психологічна підтримка та довготривала реабілітація військових потребуватимуть допомоги партнерів ще багато років.

    «Разом ми досягнемо миру в Україні. Народ Латвії з вами. Сьогодні я передаю вам вітання від кожного з них», — заявив глава латвійського уряду.

    Оголошення про додаткові 200 місць для українських захисників стало одним із практичних результатів візиту європейських лідерів до Києва напередодні 35-ї річниці Незалежності України. Латвія вкотре демонструє, що її підтримка виходить далеко за межі постачання озброєння: країна бере на себе і довготривалу допомогу тим військовим, які заплатили здоров’ям за оборону України.

  • Ключового генерала США, який координував підтримку України, раптово усунули від командування

    Ключового генерала США, який координував підтримку України, раптово усунули від командування

    Генерал-лейтенанта Армії США Чарльза Костанцу, який командував V корпусом і відігравав важливу роль у координації американських військових операцій у Європі та підтримки України, достроково усунули від командування. Рішення було ухвалене майже за два місяці до завершення його каденції.

    Про це повідомляє ABC News.

    За словами посадовця, Костанцу відсторонили від виконання обов’язків протягом останніх кількох днів. Причини такого рішення офіційно не повідомляються. При цьому генерал мав продовжувати командувати V корпусом до жовтня, коли планувалася передача посади його наступнику.

    Наразі обов’язки командувача корпусу тимчасово виконує бригадний генерал Джон Б. Маунтфорд, який обіймає посаду заступника командувача V корпусу з питань готовності.

    Наступником Костанци має стати генерал-майор Томас Фелті. Його кандидатуру вже затвердив Сенат США, а офіційна передача командування була запланована на жовтень. Таким чином, дострокове усунення Костанци стало несподіваною зміною у керівництві американських військ у Європі.

    Костанца очолював V корпус Армії США з квітня 2024 року. Він є фахівцем із бронетанкових військ і має значний досвід командування сухопутними підрозділами. До призначення на посаду командувача V корпусу генерал керував 3-ю піхотною дивізією США, яка базується у Форт-Стюарті в штаті Джорджія.

    V корпус має важливе значення для військової присутності США в Європі. Він відповідає за управління силами американської армії та координацію військових операцій на європейському напрямку. Частина підрозділів корпусу дислокується в Польщі, безпосередньо біля східного флангу НАТО.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну значення V корпусу для американської військової стратегії в Європі суттєво зросло. Корпус бере участь у координації американської військової присутності на східному фланзі НАТО та підтримці союзників, які посилили оборону через російську агресію проти України.

    Саме тому дострокова зміна командувача привернула особливу увагу. Водночас немає підтверджень того, що рішення безпосередньо пов’язане зі зміною політики США щодо України або скороченням американської військової присутності в Європі.

    ABC News зазначає, що усунення Костанци відбулося на тлі масштабних кадрових змін у вищому військовому керівництві США. За час перебування Піта Гегсета на посаді міністра оборони понад два десятки високопоставлених офіцерів були звільнені, усунуті від командування або відсторонені від виконання своїх обов’язків. У багатьох випадках американське оборонне відомство не надавало публічних пояснень щодо причин таких рішень.

    Водночас джерело, знайоме із ситуацією навколо Костанци, заявило, що його усунення не пов’язане з ширшою кампанією Гегсета щодо перебудови військового керівництва США. За словами співрозмовника, рішення також не має політичного підґрунтя.

    Таким чином, наразі офіційна причина дострокового усунення генерала залишається невідомою. Пентагон не оприлюднив детального пояснення, чому командувача V корпусу було замінено майже за два місяці до запланованої передачі посади.

    Кадрова зміна відбувається на тлі перегляду Вашингтоном своєї військової присутності в Європі. ABC News звертає увагу, що цього року Пентагон уже ухвалював рішення щодо скорочення або перегляду окремих елементів американської військової присутності на континенті.

    Зокрема, одним із найбільш помітних стало рішення відмовитися від запланованого розгортання в Польщі 2-ї бронетанкової бригадної бойової групи 1-ї кавалерійської дивізії, що базується у Форт-Гуді, штат Техас.

    Це рішення викликало занепокоєння у Варшаві, оскільки Польща є одним із ключових союзників США на східному фланзі НАТО та важливим логістичним центром для підтримки України.

    Після критики з боку польської сторони президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати мають намір розмістити в Польщі близько 5 тисяч американських військовослужбовців. Це стало сигналом про те, що Вашингтон не планує повністю відмовлятися від військової присутності в регіоні.

    Водночас зміни у структурі американських сил у Європі залишаються предметом уваги союзників США. Для країн східного флангу НАТО особливо важливо, наскільки масштабною буде американська військова присутність у Польщі та інших країнах регіону на тлі продовження російської агресії проти України.

    Що саме стало причиною дострокового усунення Костанци та чи матиме це наслідки для роботи V корпусу, координації американських військ у Європі та підтримки України, наразі невідомо. Тимчасове керівництво корпусом здійснюватиме Джон Б. Маунтфорд, поки командування не буде остаточно передано Томасу Фелті.

  • Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Україна визначила три ключові напрями для поглиблення співпраці з Європейським Союзом на шляху до повноправного членства. Серед головних пріоритетів — прискорення євроінтеграції, максимальне використання можливостей секторальної інтеграції та забезпечення підтримки для проходження майбутнього зимового періоду.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За словами глави держави, цього року Україна вже відкрила два переговорні кластери в межах процесу вступу до ЄС та готується розпочати переговори ще за чотирма напрямами.

    “Визначили напрямки для більш інтенсивної роботи з Євросоюзом. В цьому році вже були відкриті два кластери у перемовинах про вступ України в Євросоюз, і готуємося до відкриття ще чотирьох кластерів”, – зазначив президент.

    Зеленський повідомив, що відповідні пріоритети були визначені під час наради за участю прем’єр-міністра Сергія Корецького, віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Всеволода Ченцова, а також заступників керівника Офісу президента Сергія Кислиці та Ігоря Жовкви.

    Першим ключовим напрямом президент назвав повноцінний вступ України до Європейського Союзу. Він наголосив, що Київ розглядає членство не лише як політичну чи економічну мету, а й як важливий елемент європейської безпеки.

    За словами Зеленського, інтеграція України до ЄС допоможе усунути геополітичну невизначеність, якою Росія протягом багатьох років користувалася для дестабілізації ситуації як в Україні, так і в країнах Євросоюзу.

    Президент також зазначив, що вступ України зміцнить безпекові можливості самого Європейського Союзу та посилить європейський компонент євроатлантичної спільноти.

    Другим пріоритетом глава держави назвав максимальне використання вже доступних механізмів секторальної інтеграції.

    За його словами, Україна повинна бути максимально інтегрованою в усі європейські процеси ще до завершення переговорів про членство. Зеленський наголосив, що держави ЄС мають сприймати Україну як невід’ємну частину європейського простору, що сприятиме ухваленню подальших політичних рішень щодо інтеграції.

    Третім визначеним напрямом стала підготовка до наступної зими.

    Президент підкреслив, що Україна потребує практичної підтримки від Європейського Союзу, європейських інституцій, урядів держав-членів та місцевих громад для зміцнення стійкості країни в умовах війни.

    За словами Зеленського, співпраця має бути максимально прикладною та спрямованою на захист життя українців під час опалювального сезону.

    Він наголосив, що йдеться про конкретні пакети допомоги та рішення, які дозволять забезпечити стабільну роботу критичної інфраструктури та підтримати населення в зимовий період.

    Раніше Financial Times повідомляло, що Угорщина заблокувала відкриття двох переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу. У Будапешті пояснювали свою позицію політичними розбіжностями, водночас українська сторона наголошує, що блокування не пов’язане з рівнем виконання Україною необхідних умов для євроінтеграції.

  • «Він здатний на жорсткі кроки»: Борис Джонсон покладає на Трампа надії щодо України

    «Він здатний на жорсткі кроки»: Борис Джонсон покладає на Трампа надії щодо України

    Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон висловив переконання, що президент США Дональд Трамп може стати політиком, здатним реально натиснути на російського лідера Володимира Путіна та змусити Кремль змінити свою поведінку щодо України.

    Виступаючи в ефірі британського телеканалу Sky News, Джонсон визнав, що заяви та підходи Трампа до російсько-української війни не завжди збігаються з його власною позицією. Водночас колишній глава британського уряду припустив, що саме американський президент може виявитися людиною, яка зрештою застосує достатньо жорсткий тиск на Путіна.

    «Я думаю, що, як не парадоксально, саме Трамп міг би бути тією людиною, яка по-справжньому поставить Путіна на місце й вирішить цю справу», — заявив Джонсон.

    За його словами, Трамп неодноразово демонстрував готовність до різких і нестандартних зовнішньополітичних рішень. Джонсон вважає, що саме ця риса американського президента теоретично може стати вирішальною у протистоянні з Кремлем.

    Повідомлення про інтерв’ю з’явилося 19–21 липня 2026 року. У доступних переказах розмови зазначається, що Джонсон говорив про здатність Трампа чинити тиск на російського президента та вдаватися до силових або жорстких політичних кроків.

    Джонсон визнав суперечливість позиції Трампа

    Колишній британський прем’єр водночас не приховував, що політика Вашингтона щодо України викликає в нього певні запитання.

    Джонсон звернув увагу, що від представників американської адміністрації нечасто можна почути чітке формулювання про стратегічну мету США — збереження вільної, незалежної та суверенної України, яка в майбутньому могла б приєднатися до НАТО.

    Сам Борис Джонсон упродовж багатьох років послідовно виступає за військову й політичну підтримку Києва, відновлення територіальної цілісності України та її євроатлантичну інтеграцію. Ще у 2024 році він пропонував власне бачення мирного плану, яке передбачало продовження допомоги Україні та перспективу її прискореного вступу до НАТО і Європейського Союзу.

    Тому оптимізм Джонсона щодо Трампа не означає повної підтримки кожної заяви чи рішення американського президента. Йдеться радше про сподівання, що здатність Трампа до непередбачуваних і жорстких дій може бути використана не для поступок Росії, а для посилення тиску на Москву.

    «Він дуже добре вміє слухати»

    Під час інтерв’ю ведучий запитав Джонсона, як Дональд Трамп реагує, коли йому пояснюють необхідність захищати Україну та не допустити перемоги Росії.

    Колишній прем’єр Великої Британії відповів, що американський президент уміє уважно вислуховувати аргументи співрозмовників.

    «Він дуже добре вміє слухати. Він дуже добре вміє слухати», — сказав Джонсон.

    За його словами, він уже особисто намагався переконати Трампа в необхідності жорсткішої позиції щодо Кремля. Раніше Джонсон публічно заявляв, що лише сильна відповідь США здатна змінити розрахунки Путіна і дати Україні та її союзникам шанс на успіх. У липні він знову закликав Трампа проявити силу у протистоянні з російським президентом.

    Джонсон також неодноразово наголошував, що поступки Путіну не приведуть до стійкого миру. На його думку, російський лідер сприймає слабкість Заходу як можливість продовжувати агресію, а тому будь-які переговори мають підкріплюватися військовою силою, санкціями та гарантіями безпеки для України.

    У Трампа говорять про можливу угоду

    Заява Джонсона пролунала на тлі нових висловлювань Дональда Трампа щодо можливості завершення війни.

    Американський президент стверджував, що продовжує закликати Путіна припинити бойові дії та вважає, що угода теоретично може бути досягнута найближчим часом. Водночас Трамп неодноразово наголошував на власних добрих відносинах як із російським, так і з українським керівництвом.

    Такі заяви викликають неоднозначну реакцію, оскільки конкретні параметри можливої домовленості не оприлюднені. Україна наполягає, що припинення війни не може відбутися шляхом легалізації російської окупації, обмеження її суверенітету або позбавлення права самостійно визначати зовнішньополітичний курс.

    Джонсон фактично закликає Трампа використати свій вплив не для тиску на Київ, а для примушення Москви відмовитися від агресивних планів.

    Санкції можуть стати головним важелем

    Одним із можливих інструментів тиску на Росію залишаються нові американські санкції.

    Трамп припускав, що може підтримати законопроєкт, який передбачає посилення обмежень проти РФ та її торговельних партнерів. Ініціатива, пов’язана із сенатором Ліндсі Гремом, має створити додаткові економічні ризики для країн і компаній, які допомагають Росії отримувати доходи від експорту енергоресурсів.

    Остаточне рішення щодо документа та конкретних санкційних механізмів ще залежить від політичних процедур у США. Водночас сама готовність Вашингтона обговорювати жорсткіші заходи може використовуватися як елемент тиску на Кремль.

    Для України важливо, щоб такі обмеження не залишалися лише погрозою, а реально скорочували можливості Росії фінансувати війну, виробляти озброєння та обходити вже запроваджені санкції.

    Джонсон залишається одним із найактивніших прихильників України

    Борис Джонсон очолював уряд Великої Британії з 2019 до 2022 року. Після початку повномасштабного російського вторгнення він став одним із перших західних лідерів, які відвідали Київ і публічно підтримали надання Україні зброї.

    За час його прем’єрства Велика Британія приєдналася до санкцій проти російських банків, компаній та олігархів, а також почала постачати Україні військову допомогу. Джонсон називав вторгнення варварською війною і застерігав від домовленостей, які могли б лише заморозити конфлікт та дозволити Росії підготуватися до нової атаки.

    Після відставки він продовжив регулярно відвідувати Україну, зустрічатися з представниками української влади та закликати західні країни збільшувати обсяги військової підтримки.

    Його нинішня заява свідчить, що колишній британський прем’єр усе ще розраховує на вирішальну роль Сполучених Штатів. Проте, за логікою Джонсона, ця роль має полягати не в нав’язуванні Україні компромісу, а у створенні таких військових, політичних та економічних умов, за яких Путін буде змушений відмовитися від продовження війни.

    Слова Джонсона є водночас компліментом і політичним закликом до Трампа. Колишній британський прем’єр визнає впливовість американського президента, але фактично ставить перед ним конкретне завдання — довести свою рішучість не заявами про швидкий мир, а реальним тиском на Кремль.