Позначка: політика

  • Верховна Рада 10 січня може розглянути постанову про відкликання Мар’яни Безуглої з посади

    Верховна Рада 10 січня може розглянути постанову про відкликання Мар’яни Безуглої з посади

    У Верховній Раді України може відбутися розгляд постанови про відкликання народної депутатки Мар’яни Безуглої з посади заступниці очільниці комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Відповідний проект постанови №10391 вже зареєстрований та опублікований на офіційному сайті Верховної Ради.

    Рішення про відкликання Безуглої з посади вже розглянуте Комітетом з питань регламенту Верховної Ради. Як повідомив народний депутат Ярослав Железняк, рішення прийнято одноголосно, і тепер 10 січня питання може бути розглянуте на пленарному засіданні.

    Ініціаторами постанови виступили 11 народних депутатів, а сам проект з’явився на сайті Верховної Ради 6 січня. У постанові йдеться: “Керуючись положеннями статті 83 регламенту Верховної Ради та статті 7 закону “Про комітети Верховної Ради”, пропонується відкликати народного депутата Безуглу Мар’яну Володимирівну з посади заступниці голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки”.

    Зазначимо, що Мар’яна Безугла потрапила у центр скандалу через свої висловлення щодо головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. У своєму Facebook вона закликала його піти у відставку, стверджуючи, що він не надав жодного плану дій на 2024 рік. Нині існуючий скандал може призвести до відсторонення Безуглої з посади в Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

  • Франція визнала обстріл Бєлгорода правом України на самооборону: Кремль в істеріці

    Франція визнала обстріл Бєлгорода правом України на самооборону: Кремль в істеріці

    Франція оголосила, що вважає Україну маючою право на самооборону, згідно зі Статутом ООН, і тому може завдавати удари відповідно на території країни-агресора, Росії, включаючи і обстріл Бєлгорода. Це заявлення Парижу стало причиною гострої реакції і навіть істерії у Кремля.

    Згідно з повідомленням РБК-Україна, прес-служба Міністерства закордонних справ Франції і заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв повідомили про цю позицію Франції. Українське право на самооборону визнається як законне, і відповідно до цього, країна має право використовувати всі доступні засоби для захисту власних громадян та території в разі нападу.

    Реакція Кремля на цю заяву Франції виявилася надзвичайно істеричною та критичною. Російські офіційні особи виразили невдоволення та осуд у зв’язку із становищем Парижу, вважаючи його безпідставним та ворожим.

    Водночас, це заявлення Франції стало ще однією важливою подією в міжнародному контексті, підкреслюючи підтримку України на міжнародній арені та визнання необхідності захисту від російської агресії.

  • Україна готує компромісний законопроект про мобілізацію

    Україна готує компромісний законопроект про мобілізацію

    Український парламент розпочне внесення змін у законопроект про мобілізацію цього тижня, враховуючи зауваження Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Зміни в проект внесуть, орієнтовно, після оцінки зауважень, і готуватимуть більш компромісний варіант закону.

    Про це повідомила Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. Вона також зазначила, що оригінальний законопроект в нинішньому вигляді не буде винесений на голосування через його недоліки.

    Кравчук наголосила на необхідності створення більш справедливого та зрозумілого закону, щоб уникнути корупційних норм і врахувати зауваження омбудсмена. Міжвідомча робоча група розпочне працювати над оновленою версією законопроекту вже цього тижня.

    Законопроект про мобілізацію в Україні був внесений у грудні 2023 року і передбачає обмеження для ухилянтів, зокрема, заборону розпоряджатися своїм майном та придбавати нове рухоме і нерухоме майно. Однак ці обмеження викликали суперечки та обурення, в тому числі з боку омбудсмена Дмитра Лубінця. За словами Євгенії Кравчук, планується створити компромісний варіант, який би враховував інтереси громадян та не порушував конституційні принципи.

  • Яку пастку для України на 5 років готує Путін: подробиці скандальної зустрічі диктатора з Сі

    Яку пастку для України на 5 років готує Путін: подробиці скандальної зустрічі диктатора з Сі

    Путін відверто зізнався Китаю, що готовий воювати в Україні ще 5 років.

    Ще у березні 23-го року у Кремлі зізналися перед “найближчим союзником” Китаєм, що захопити Україну їм так просто не вдасться, тож потрібен новий план.

    Як Росія вмовляла Китай повірити у перемогу РФ та яку пастку для України уже приготував диктатор – в ексклюзиві TСН.ua.

    Березень 23-го року. До Москви урочисто прибув президент Китаю Сі Цзіньпін. У російській столиці його зустрічали майже по-королівськи – військовий оркестр, фанфари та перекриті вулиці. У Москві навіть вивісили бігборди китайською, щоб “старший брат почувався як вдома”.

    Російська ж пропаганда намагалась продати цей візит максимально дорого своєму народу і активно “ділили шкуру невбитого ведмедя”, розповідаючи про “Новий мір”, який ось-ось настане.

    Путін благав Сі “вірити” йому?

    Насправді у Путіна було не все так добре. Як пише видання Nikkei Asia, з посиланням на власні джерела, у березні 23-го року Путін буквально вмовляв Сі вірити в російську перемогу. Але був нюанс – замість “Київ за три дні” той уже казав: “Воюватиму ще мінімум 5 років”.

    Очевидно, це був спосіб Путіна підсумувати для Сі ситуацію, яка на той час була несприятливою для Росії, і запевнити лідера Китаю, що Росія зрештою вийде переможцем. Ймовірним доводом було те, що затяжна війна піде на користь добре озброєному партнеру Китаю (Росії).

    На думку журналістів, ця інформація вкотре доводить, що Путін не збирається йти на будь-які поступки чи перемир’я, а лише вдає, що хоче миру. Скоріш за все, таким чином Путін вкотре намагається замилити очі Заходу, а також підійти до виборів в образі “миротворця”. На це йому натякають останні соцопитування, в яких третина росіян відкрито підтримує закінчення так званої СВО. Вибори в Росії – це фікція, але в суцільному вакуумі Путін все ж таки жити не може і активно вдає, що піклується про народ.

    New York Times підігрує Кремлю?

    Автори Nikkei Asia впевнені і в тому, що нещодавня стаття New York Times – це повна маячня. Нагадаємо, що не так давно в цій відомій американській газеті вийшов матеріал, у якому йшлося про те, як Путін шле приховані “мирні” сигнали Заходу і готовий зупинити війну хоч зараз, але вже на новій лінії розмежування.

    Для цього навіть взяли коментар у речника Путіна Пєскова, хоча той вкрай рідко розмовляє з іноземними виданнями. В Україні цей фінт Кремля викрили миттєво. Річ у тім, що автори статті, серед яких є росіянин, довгий час працювали у Москві. У Центрі протидії дезінформації викрили журналістів у роботі на інформаційну повістку, що вигідна Кремлю.

    “Сигнал” РФ насправді може бути зроблений, щоб перешкодити подальшій військовій допомозі ЗСУ від Заходу, а також бути спробою додати рейтингів Трампу, який готовий “віддати” Путіну частину української території. Не варто забувати, що Росія грає в “мир”, інвестуючи все більше у ВПК і нарощуючи кадрову армію. У статті про це, звісно, не йдеться. А для написання цього тексту РФ задіяла американських журналістів, завербованих за часів їхньої роботи в Росії”, – повідомляли у Центрі протидії дезінформації.

    В українському РНБО різко відреагували на такий “заказний” матеріал. Секретар ради нацбезпеки і оборони Олексій Данілов розставив всі крапки над “і” та розповів справжній задум Путіна.

    “Путін чи його оточення роблять ці заяви, щоб знизити підтримку нашої країни. Вони запускають ці фейки, що нібито готові до перемовин. Але ви знаєте чітко позицію нашого президента: є 10 пунктів Формули миру Володимира Зеленського. Читайте уважно, там все написано. Бо перемовини, які пропонує Російська Федерація, доволі прості, – це наша капітуляція. Ми не можемо собі дозволити капітулювати перед країною, яка ще 24 лютого 2022 року почала нас нищити”, – пояснив Данілов.

    Але це ще далеко не все. 28 грудня те саме New York Times випустило нову не менш скандальну статтю. Член редколегії газети та автор цієї публікації Серж Шмеман стверджує, що Україні краще відмовитися від територій, ніж продовжувати боротьбу. Той не заперечує, що це може бути пасткою Путіна, але, каже він, ігнорувати так звані “мирні меседжі” не можна.

    “Якщо пан Путін виявиться серйозним [у своїх намірах укласти мир], Україна не повинна втрачати можливість припинити кровопролиття. Відвойована територія – не єдиний показник перемоги у цій війні”, – сказав Серж Шмеман.

    Кремль розхитує Захід та Україну, проте є “але”

    Москва веде серйозну операцію психологічного впливу на Захід та, насамперед, проти України. Про це в інтерв’ю Голосу Америки заявила ексдиректорка по Росії у Раді національної безпеки США Фіона Гілл. Окупанти нещадно вхопилися в тему нібито невдалого контрнаступу ЗСУ і намагаються продати його західним споживачам.

    “Просто зараз, під час нашої розмови, Москва веде операцію психологічного впливу. Ви знаєте ці радянські технології – послабте ворога перш ніж фактично перемогти його на самому полі бою. Їм потрібно змусити супротивника “відчути” поразку, думати, що він вже зазнав поразки, і це саме те, чим займається зараз Путін, провокуючи дискусії на Заході. Україна має продовжувати демонструвати єдиний фронт. І ми також маємо це робити. Те, до чого ми прагнемо – це єдиний європейський і атлантичний фронт на підтримку України”, – сказала Фіона Гілл.

    Американська ексрозвідниця вважає, що Україна ще матиме шанс показати свою міць. Той успіх, що вже має Україна – дивовижний, а невдачі на фронті завжди можна виправити. Вчаться на своїх помилках і Росія, і Україна.

    “Так, на полі бою все пішло не так, як би всім хотілося. Я маю на увазі, ситуацію довкола контрнаступу з точки зору українців. Але це не означає, що все закінчилося. Можливо, все більше людей будуть говорити про Україну у негативному сенсі – про те, що Україна програє або що ми не побачимо абсолютної перемоги. Путін намагається грати в ігри з нашою свідомістю. І тому для нас вкрай важливо говорити про цю війну не так, як він. Нам необхідно давати відсіч усім тим у Європі та інших частинах світу, які кажуть “все закінчилося”. Зараз абсолютно точно ще не кінець”, – наголосила вона.

  • Михайло Подоляк: потреба у мобілізації 400-500 тисяч не пов’язані із кількістю втрат української армії.

    Михайло Подоляк: потреба у мобілізації 400-500 тисяч не пов’язані із кількістю втрат української армії.

    Пропозиція щодо додаткової мобілізації пів мільйона громадян до складу Сил оборони України не є остаточним рішенням, і обговорення цього питання триває. За словами Михайла Подоляка, радника голови Офісу президента, цифри 400-500 тисяч обговорюються на рівні профільного комітету та серед військових. Сам процес мобілізації планується розтягнути на рік, а вже надходжені цифри не пов’язані із кількістю втрат української армії.

    “Війна велика, треба комплектувати нові бригади, проводити ротації, якщо ми хочемо провести певні демобілізації, також потрібно замінювати людей,” — пояснив Подоляк. Він додав, що понад 400 тисяч окупаційних військових перебувають на лінії фронту, і їх треба замінити з огляду на фізичне та психологічне виснаження.

    Представник Офісу президента підкреслив, що важливість цієї мобілізації полягає в логістичному забезпеченні великої війни, яка триває вже два роки. Зазначивши, що цифри будуть обговорені разом із військовими та відповідними комітетами, Подоляк закликав сприймати їх з розумінням і в контексті необхідності забезпечити продовження операцій проти російської агресії.

    “Люди фізично та психологічно не можуть воювати так довго. Їх треба якось замінювати, їх треба переводити через ротаційний механізм, і це треба все обговорити,” — підкреслив він.

    В Офісі президента України заявили, що будуть ретельно обговорювати всі аспекти цієї пропозиції та приймати інформоване та обдумане рішення щодо додаткової мобілізації громадян для підтримки сил оборони країни.

  • В обхід позиції Віктора Орбана: ЄС розробляє “план Б”, щоб надати допомогу Україні

    В обхід позиції Віктора Орбана: ЄС розробляє “план Б”, щоб надати допомогу Україні

    Financial Times повідомило, що Європейський Союз працює над альтернативним “планом Б” для надання макрофінансової допомоги Україні, обхід Віктора Орбана, прем’єр-міністра Угорщини, який виступає проти виділення коштів. За цим планом, ЄС може виділити Україні 20 млрд євро без згоди Угорщини.

    Орбан виступає проти програми надання Україні 50 млрд євро, яка містить військову допомогу для ЗСУ. Він вимагає від України звітності за вже виділені кошти і використовує блокування програми як спосіб вирішення внутрішніх питань угорської судової системи. Попри вето Орбана, 10 млрд євро було розблоковано перед самітом ЄС 14 грудня.

    Згідно із заявою Financial Times, Євросоюз розглядає можливість взяття в борг 20 млрд євро на ринках капіталу під гарантії країн ЄС з високими кредитними рейтингами, таких як Німеччина і Нідерланди. Це не потребуватиме згоди всіх країн-членів ЄС, а лише схвалення їхніх парламентів. Євросоюз розраховує завершити цю процедуру до 1 березня 2024 року.

    У випадку, якщо цей “план Б” також зазнає невдачі, є ще “план В”, який включає в себе надання Україні дешевих короткострокових кредитів. Це вимагатиме схвалення більшості країн ЄС.

    Рішення щодо надання макрофінансової допомоги Україні також впливає на можливе виділення нового траншу від Міжнародного валютного фонду (МВФ) на суму близько 900 млн доларів.

  • Україні слід розглянути можливість тимчасової втрати контролю над окупованими територіями,- прем’єр-міністр Саксонії

    Україні слід розглянути можливість тимчасової втрати контролю над окупованими територіями,- прем’єр-міністр Саксонії

    Прем’єр-міністр німецької землі Саксонія, Міхаель Кречмер, висловив думку, що Україні слід розглянути можливість тимчасової втрати контролю над певними територіями як крок до досягнення перемир’я в регіоні. Це заявлення було зроблено в інтерв’ю німецькому виданню Spiegel.

    Кречмер висловив переконання, що уряд Німеччини повинен прийняти активнішу роль у вирішенні конфлікту в Україні, не обмежуючись лише постачанням зброї. Він закликав до вживання дипломатичних ініціатив та співпраці з союзниками для впливу на президента Росії Володимира Путіна та досягнення припинення вогню.

    “Можливо, для досягнення перемир’я Україні спершу доведеться прийняти тимчасову втрату контролю над деякими територіями. Жодний квадратний метр української території не став російським, але, як і в інших великих війнах, настав час для фінального рішення”, – зауважив Кречмер.

    Пріоритетні завдання, на його думку, повинні включати спроби впливу на Росію та відновлення миру в регіоні. Проте, він також висловив думку про необхідність “розвороту” у політиці Німеччини щодо Росії, підкресливши, що “росія є нашим сусідом, небезпечним і непередбачуваним”.

    “Ідея про те, щоб послабити Росію у військовому, політичному та економічному вимірі, щоб вона більше не була загрозою для нас – це бачення з XIX століття, і це закладає основу для нових конфліктів”, – зазначив прем’єр Саксонії.

  • Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Протягом двох років Байден і Зеленський були зосереджені на тому, щоб витіснити Росію з України. Зараз Вашингтон обговорює перехід до більш оборонної позиції.
    За словами представника адміністрації Байдена та європейських чиновників, які працюють у Вашингтоні, адміністрація Байдена та європейські чиновники непомітно зміщують акценти з підтримки мети України – повної перемоги над Росією – на покращення її позицій у можливих переговорах щодо припинення війни. Такі переговори, ймовірно, означатимуть відмову від частини України на користь Росії.

    Білий дім і Пентагон публічно наполягають на тому, що в політиці адміністрації не відбулося жодних офіційних змін, і що вони, як і раніше, підтримують мету України щодо повного виведення російських військових з країни. Але разом із самими українцями американські та європейські посадовці зараз обговорюють передислокацію сил Києва з переважно невдалого контрнаступу президента України Володимира Зеленського на більш міцну оборонну позицію проти російських військ на сході, як повідомив представник адміністрації та європейський дипломат, а також підтвердив високопоставлений чиновник адміністрації. Ці зусилля також включають посилення систем протиповітряної оборони і будівництво укріплень, колючого дроту, протитанкових загороджень і ровів уздовж північного кордону України з Білоруссю, кажуть ці чиновники. Крім того, адміністрація Байдена зосереджена на швидкому відродженні власної оборонної промисловості України для постачання вкрай необхідного озброєння, яке Конгрес США ухиляється від заміни.
    Представник адміністрації заявив цього тижня в інтерв’ю журналу POLITICO, що значна частина цього стратегічного зсуву в бік оборони спрямована на зміцнення позиції України в будь-яких майбутніх переговорах. “Це була наша теорія від самого початку – єдиний спосіб закінчити цю війну – це переговори”, – сказав представник Білого дому, який побажав залишитися невідомим, оскільки він не має права говорити під запис. “Ми хочемо, щоб Україна мала найсильнішу руку, коли це станеться”. Речник підкреслив, однак, що жодних переговорів поки що не планується, і що українські сили все ще продовжують наступати і продовжують вбивати і ранити тисячі російських солдатів. “Ми хочемо, щоб вони мали сильнішу позицію, щоб утримувати свою територію. Це не означає, що ми відмовляємо їх від нового наступу”, – додав речник Пентагону.

    Для Байдена впоратися з майже дворічною війною посеред жорсткої передвиборчої кампанії, коли колишній президент Дональд Трамп та інші республіканські кандидати відкрито висміюють його зусилля, буде в кращому випадку складним завданням. Допомагаючи Україні перейти до більш оборонної позиції, адміністрація Байдена не повинна виглядати так, ніби вона віддає перевагу Путіну після того, як від початку війни в лютому 2022 року наполягала на тому, що вона повністю підтримує обіцянку Зеленського перемогти Москву.
    “Ці дискусії [про мирні переговори] починаються, але [адміністрація] не може публічно відступити через політичний ризик”, – сказав Байдену чиновник Конгресу, який знайомий з думкою адміністрації і який побажав залишитися анонімним, щоб висловитися.
    В інтерв’ю 21 грудня Джон Кірбі, керівник відділу стратегічних комунікацій Ради національної безпеки, сказав, що в умовах, коли Вашингтон “наближається до кінця наших можливостей” надавати військову допомогу українцям, оскільки республіканці заблокували запит Байдена на виділення ще близько 60 мільярдів доларів, адміністрація Байдена “дуже зосереджена на тому, щоб допомогти їм у нападі та обороні”.

    “Ми ведемо буквально щоденні розмови з українцями про поле бою, про їхні потреби і наміри”, – сказав Кірбі. Але він додав: “Я не збираюся телеграфувати росіянам, якою є українська стратегія на найближчі місяці”.

    На своїй підсумковій прес-конференції на початку грудня Зеленський заявив, що Україна готує нові пропозиції щодо припинення війни, але додав, що не змінить свого наполягання на тому, щоб Росія вивела всі свої війська. Кірбі підтвердив позицію адміністрації, що “ми не диктуємо умови президенту Зеленському”. Натомість, за його словами, Білий дім допомагає Зеленському “операціоналізувати” його власну мирну пропозицію “зі співрозмовниками по всьому світу”.

    За останній рік, коли військова підтримка США на Капітолійському пагорбі швидко зменшується, а колись хвалений контрнаступ Зеленського провалився з моменту його початку в червні, Байден перейшов від обіцянки, що США підтримуватимуть Україну “стільки, скільки буде потрібно”, до заяви, що США надаватимуть підтримку “стільки, скільки зможемо”, і стверджував, що Україна вже здобула “величезну перемогу. Путін програв”.

    Деякі аналітики вважають, що це код: Приготуйтеся оголосити часткову перемогу і знайти шлях до принаймні перемир’я або припинення вогню з Москвою, яке залишило б Україну частково розділеною.

    “Переможний коментар Байдена має властивість бути правдивим”, – сказав Джордж Бібі, колишній керівник відділу аналізу Росії в ЦРУ, який зараз очолює відділ стратегії Інституту відповідального державного управління Квінсі. Але “час став суттєвим недоліком, коли йдеться про українську робочу силу та промисловий потенціал, і це правда, навіть якщо Захід продовжить свою підтримку. Чим довше це триватиме, тим більше нам доведеться поступатися наперед, щоб змусити росіян сісти за стіл переговорів”.
    Переорієнтація на оборону може дати Україні час, необхідний для того, щоб врешті-решт змусити Путіна піти на прийнятний компроміс. “Дуже ймовірно, що перехід до оборонної позиції дозволить українцям зберегти ресурси і зробить майбутній прогрес Росії малоймовірним”, – сказав Ентоні Пфафф, експерт з розвідки Військового коледжу армії США, який є співавтором дослідження, що передбачило вторгнення Путіна в Україну за кілька років до того, як це сталося.

    Європейський дипломат, що базується у Вашингтоні, заявив, що Європейський Союз також підвищує загрозу прискорення членства України в НАТО, щоб “поставити українців у найкращу ситуацію для переговорів” з Москвою.

    Це дуже болюча тема для Путіна, який, як вважається, найбільше зацікавлений у стратегічній угоді з Вашингтоном, за якою Україна не вступить до НАТО. Адміністрація Байдена продовжує публічно стверджувати, що переговори про членство в НАТО не ведуться. “Президент Байден дуже чітко дав зрозуміти, що НАТО буде в майбутньому України”, – сказав Кірбі.
    Переговори між двома військовими залишаються в значній мірі в глухому куті, але Путін, можливо, зараз дає зрозуміти, що він готовий піти на компроміс, якщо йому дозволять зберегти приблизно 20 відсотків української території, яку він частково контролює на сході країни, повідомила минулого тижня газета “Нью-Йорк Таймс”. На прохання прокоментувати це повідомлення речник адміністрації відповів: “Мені нічого не відомо про будь-які домовленості щодо утримання частини території України: “Я не знаю про жодні серйозні дискусії на даний момент”.
    Це не єдиний великий фронт, на якому Байден намагається покласти край війні – і уникнути поганих заголовків у рік виборів. На Близькому Сході адміністрація здійснює шалену серію дипломатичних візитів до Ізраїлю – останній з них відбувся минулого тижня – міністра оборони Ллойда Остіна і голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала К.К. Брауна, щоб не допустити, щоб ізраїльтяни спричинили ще більшу гуманітарну катастрофу в Газі і переросли в ширшу війну проти “Хезболли”, яка стає реальною можливістю і може охопити весь регіон. Опитування показують, що попередня обіцянка Байдена про необмежену підтримку відплати Ізраїлю коштує йому підтримки, особливо серед його прогресивного демократичного електорату.

    “Ми не хочемо бачити другий фронт” проти Хезболли, – сказав Кірбі.

    Очікується, що зовнішня політика не відіграватиме великої ролі в кампанії 2024 року – особливо з огляду на те, що інфляція зросла в перші два роки президентства Байдена, а економісти минулого року прогнозували рецесію. Опитування показують, що економіка США, як і раніше, буде головним питанням, і в новому меморандумі йдеться про те, що центральною темою кампанії Байдена буде “захист американської демократії”. Але оскільки інфляція швидко відступає – з більш ніж 9,1% рік тому вона знизилася до рівня, близького до цільового показника Федерального резерву в 2%, – а економіка наближається до дуже незвичайної “м’якої посадки”, розрахунок того, що може вплинути на голосування в 2024 році, може змінюватися, вважає Брюс Джентельсон, дослідник президентства в Університеті Дьюка. Байден все ще страждає від низького рейтингу схвалення, який Gallup назвав “найгіршим з усіх сучасних президентів, які ведуть важку передвиборчу кампанію” – і його управління зовнішніми справами загалом та Ізраїлем і Україною зокрема нещодавно стали факторами цієї оцінки.

    Як наслідок, примноження криз за кордоном може поставити президента під загрозу в кабінці для голосування, каже Джентельсон, колишній радник віце-президента Альберта Гора. “Часто трапляється так, що виборці дивляться на те, як ви проводите зовнішню політику. Їх не цікавлять проблеми як такі, але вони хочуть бачити лідерство”.

    Трамп, провідний республіканський претендент, вже експлуатує сприйняття того, що події за кордоном виходять з-під контролю. У притаманній йому нахабній манері колишній президент процитував дедалі авторитарнішого прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана (Трамп назвав його “дуже шанованим”), симпатика Путіна, який сказав, що Трамп “є людиною, яка може врятувати західний світ”.

    Два тижні тому Трамп вихваляв Орбана в Університеті штату Нью-Гемпшир, заявивши натовпу: “[Орбан] сказав, що все було б зовсім інакше, і що Росія … не вторглася б в Україну. Якби президентом був Трамп, росіяни не змогли б цього зробити, цього б не сталося. … І знаєте, чого б ще не сталося? Нападу на Ізраїль не було б”.

    Голова Національного комітету Демократичної партії Хайме Гаррісон (Jaime Harrison), якого попросили відреагувати на цю заяву та інші нещодавні висловлювання Трампа, в тому числі й на те, в якому він прихильно процитував Путіна, заявив в інтерв’ю журналу POLITICO: “Перед виборцями постане очевидний факт: нападу на Ізраїль не буде: “На цих виборах виборці постануть перед чітким вибором між сильним лідерством президента Байдена на світовій арені, включаючи його роботу з об’єднання наших союзників і захисту демократії в країні та за кордоном, і послужним списком Дональда Трампа, який вихваляє диктаторів і терористів. Американці хочуть президента, якому вони можуть довіряти, а не нестабільного екстреміста – і саме тому вони знову відкинуть Дональда Трампа в листопаді наступного року”.

    Тим не менш, Байден стикається з політичною небезпекою, якщо війна закінчиться погано для українців. Навіть якщо республіканці в Конгресі несуть основну відповідальність за затримку військової допомоги, це не дуже допоможе Байдену в політичному плані, якщо Путін почне відновлювати перевагу на полі бою в наступному році, після майже 100 мільярдів доларів, які Байден вже вклав у зупинку Росії. Протягом більшої частини конфлікту критики Республіканської партії звинувачували Байдена в тому, що він не поспішає озброювати українців найсучаснішим озброєнням, таким як бойові танки M1A1 Abrams, високоточна артилерія дальнього радіусу дії та винищувачі F-16. В інтерв’ю в липні сам Зеленський сказав, що затримки “дали Росії час замінувати всі наші землі і побудувати кілька ліній оборони”. Криза, що триває в Україні, також воскрешає стару критику Трампа на адресу НАТО і європейців, які недостатньо витрачають кошти. Згідно з доповіддю НАТО, опублікованою на початку цього року, найбільші європейські економіки не досягли спільної мети – витрачати на оборону 2 відсотки економічного виробництва.

    Путіну можуть ще більше допомогти в Європі нещодавні перемоги на виборах його ультраправих симпатиків, в тому числі Роберта Фіцо в Словаччині і Герта Вілдерса в Нідерландах, які можуть приєднатися до Орбана і заблокувати запропонований пакет допомоги на суму 50 мільярдів євро (54,9 мільярда доларів США).
    Самі українці беруть участь у публічних дебатах про те, як довго вони зможуть протистояти Путіну. В умовах, коли в Україні закінчуються війська і зброя, відмова Зеленського розглядати будь-які нові переговори з Москвою виглядає все більш і більш політично неспроможною всередині країни. Український президент, який прагне призвати ще півмільйона військовослужбовців, стикається зі зростаючою внутрішньою опозицією з боку свого головнокомандувача генерала Валерія Залужного та мера Києва Віталія Кличка.

    Високопоставлений представник адміністрації Байдена сказав журналу POLITICO, що всі ці фактори – опір у Конгресі і внутрішня політика України – відіграють важливу роль у нових дискусіях з Києвом про передислокацію на оборонну позицію. “Інша непередбачувана карта – це те, наскільки важливим фактором буде погода. Коли вони вирішать, як вони збираються позиціонувати себе протягом наступних двох-трьох місяців, буде фізично важче діяти і переходити в наступ”.

    Одна з проблем, звичайно, полягає в тому, що Путін дуже добре розуміє ці ставки – особливо з огляду на стрімке зростання рейтингу Трампа, який припускає, що він швидко укладе угоду з Росією щодо України і накаже США вийти з НАТО або, принаймні, знизити статус НАТО. У військовому плані найбільше занепокоєння може викликати те, що Путін може перейти в наступ навесні за потужної повітряної підтримки, якої він досі уникав, але може розгорнути, коли в Україні закінчаться оборонні ракети. З політичної точки зору, занепокоєння викликає те, що Путін не піде на переговори, доки не побачить, хто буде наступним президентом США.

    Наприкінці вересня Сергій Шойгу, міністр оборони Росії, заявив, що росіяни мають “план дій до 2025 року”, а наступного місяця Путін заявив, що Україні залишилося “тиждень життя”, якщо поставки зброї із західних країн припиняться.

    Зрештою, сказав Кірбі, саме Путін повинен зробити перший крок – а російський президент досі не зробив нічого подібного. “Хоча ми всі хотіли б, щоб ця війна закінчилася негайно”, – сказав Кірбі, Путін “не виявив жодних ознак того, що він готовий вступити в переговори в дусі доброї волі”.

  • «Питання мобілізації — це передусім питання справедливості. Якщо система не зможе забезпечити справедливість, буде соціальний вибух», — Валерій Пекар

    «Питання мобілізації — це передусім питання справедливості. Якщо система не зможе забезпечити справедливість, буде соціальний вибух», — Валерій Пекар

    Відомий український підприємець та громадський діяч Валерій Пекар, який не відкидає, що Захід примусить Київ сісти за стіл переговорів з терористами, поділився думками щодо проблем мобілізації в Україні.

    «Мобілізація виявляється завданням, з яким нинішня система управління країною не може впоратися. Значить, або доведеться міняти систему управління, або міняти прапор над столицею на чужий прапор.

    Одна з базових теорем кібернетики, сформульована Вільямом Россом Ешбі, стверджує: складність системи, яка керує, не може бути нижче складності системи, якою вона керує. А якщо навпаки? Тоді система, якою керують, буде розвиватися (міняти стани) випадковим чином, або катастрофічно спроститься.

    Простішою мовою: якщо система управління зустрічається з викликами, з якими не може впоратися, вона колапсує.
    Мобілізація є питанням не військовим, а політичним та управлінським. Політичний аспект полягає у справедливості. Управлінський аспект полягає в можливості реалізувати задумане.

    Найкраще можуть впоратися з викликами дві системи: демократія та сильний авторитаризм. Демократія живиться силою громадянського суспільства та здатна на інновації. Сильний авторитаризм на кшталт російського здатен на примус.

    Слабкий корумпований авторитаризм не здатен ні на те, ні на інше. Залучити громадян він не здатен, бо вони йому не вірять. Застосувати силу він також не здатен, бо все купується. Як казав Салтиков-Щедрин, строгість законів компенсується необов’язковістю їх виконання.

    Українська система являє собою суміш демократії та слабкого авторитаризму (Андрій Длігач казав неодноразово про «кілька держав», що співіснують в Україні). Демократія показала свою силу на початку 2022, коли громадянське суспільство ринуло закривати собою всі управлінські діри: йшло добровольцями до ЗСУ, з нуля створювало тероборону, налагоджувало волонтерські поставки, рятувало людей з тимчасово окупованих територій тощо. Але громадянське суспільство у нас — це активна меншість, його потенціал не безмежний.

    Решту української системи управління становить слабкий авторитаризм (за термінологією Дарона Аджемоглу, «паперовий левіафан»). Він надзвичайно концентрує владу: всі рішення ухвалює невелика управлінська команда, уряд низведений до статусу підрозділу офісу президента, роль парламенту значно зменшена і він закритий від громадян, роль місцевого самоврядування значно зменшена, роль медіа зведена до «єдиного марафону» тощо. Але така сконцентрована система влади не має сильних довгих рук, щоб вчинити систематичний примус щодо своїх громадян. А недовіра до системи породжує бажання вийти за межі її впливу й контролю.

    (До речі, зверніть увагу, що ніхто не спрямовує свою критику в бік уряду, який вніс законопроєкт, чи в бік парламенту, який його розглядатиме й ухвалюватиме. Всі знають, де знаходиться центр управління польотами.)

    Gennadiy Druzenko писав про комунікаційну проблему, але це лише наслідки управлінської проблеми.

    Питання мобілізації — це передусім питання справедливості (грубо кажучи, треба мобілізувати пару відсотків населення, і справделивість полягає у рівномірному розподілі цих відсотків по різних соціальних групах, з наявністю чітких, прозорих та обґрунтованих винятків). Якщо система не зможе забезпечити справедливість, буде соціальний вибух. Якщо система буде закручувати гайки в умовах корупції та тотальної недовіри до неї, буде соціальний вибух. Якщо система не зможе впоратися з викликом, над її будівлями замайорить російський триколор.

    По суті, ми станемо свідками й учасниками остаточного зламу пострадянської системи управління й народження чогось нового, адекватнішого часу й викликам. Або ненародження, з усіма наслідками.

    Я розглядаю цю ситуацію не в політичному, а в суто управлінському плані — з точки зору кібернетики. Система, нездатна впоратися з викликами, колапсує. Або змінюється.

    Оглядачі після прес-конференції президента писали, що він не планує міняти систему управління. Але чинна система неадекватна викликам. Ось чому питання мобілізації відкладалося, поки було можливо: адже було очевидно, що з цим система не впорається.

    Що варто зробити у практичному плані? Як змінити систему управління?

    1. Уряд.
    Це ключова точка. Уряд, який не має права голосу у ключових питаннях, не зможе впоратися з викликами війни. Проблема не в тому, хто урядовці, — проблема в тому, що рішення ухвалюються в іншому місці, і туди ж покладається відповідальність за них.

    Уряд національної єдності, що об’єднує правляче політичне угруповання та опозицію, — це смішно. Там не буде згоди всередині, пропозиції цього уряду не схвалить парламент, а президент накладатиме вето. Це буде безкінечна політична гра у волейбол аж до втрати країни.

    Потрібен не уряд національної єдності, а уряд національного порятунку, що складається з фахівців, які не мають політичних амбіцій і готові поставити хрест на подальшій політичній кар’єрі, бо їм на неї начхати. Туди мають увійти цивільні й військові, які мають авторитет принаймні в тих колах, де вони відомі, щоб скористатися підтримкою громадянського суспільства (один із наслідків концентрації контролю над медіа — ми не знаємо своїх героїв, в широкому розумінні). Такий уряд має бути затверджений парламентом, який бере на себе зобов’язання підтримувати його пропозиції. Такий уряд має робити справу, не слухаючи вказівок з Банкової. Системна і справедлива мобілізація, максимально швидкий розвиток військово-промислового комплексу, порятунок економіки від руйнівних наслідків мобілізації, підтримка фінансової стабільності, стимулювання економічного відновлення — ось основні завдання нового уряду.

    2. Парламент
    Парламент необхідно відкрити для журналістів, щоб всі процеси були максимально прозорі для суспільства. Тільки так можна вибудувати довіру. Ihor Lutsenko писав про обов’язкову ротаційну мобілізацію членів парламенту — чоловіків; звучить занадто радикально, але в такі часи радикальні рішення можуть швидко змінити ситуацію на краще.

    Я не коментував тему мобілізації останні місяці, бо не є фахівцем. Однак нині йдеться про проблему суто управлінську, і для мене важливо, щоб ми адекватно розуміли її, не зводячи лише до комунікації, корупції, зрадництва чи інших простих пояснень. Врешті, як написав вранці Eugene Nayshtetik, промовляння політиками до суспільства правильних слів само по собі не вирішує жодної проблеми”, — написав він у Facebook.