Позначка: реформа мобілізації

  • Зміни у мобілізації: поліція може отримати право затримувати осіб зі статусом «у розшуку» в системі «Оберіг» — ЗМІ

    Зміни у мобілізації: поліція може отримати право затримувати осіб зі статусом «у розшуку» в системі «Оберіг» — ЗМІ

    В Україні можуть змінити підхід до роботи з громадянами, які мають статус «у розшуку» в державній системі військового обліку «Оберіг». Зокрема, розглядається можливість розширення повноважень поліції — від перевірок документів до затримання таких осіб і відкриття проваджень.

    Як повідомляє видання NV з посиланням на джерела у владі, у Міністерстві оборони обговорюють оновлення механізмів взаємодії з військовозобов’язаними, які ігнорують повістки або не з’являються на військово-лікарську комісію.

    Наразі у подібних випадках переважно застосовують адміністративні процедури. Поліція може перевіряти документи під час патрулювання, а також складати адміністративні протоколи, зазвичай за участі представників територіальних центрів комплектування.

    Водночас чинна практика не передбачає цілеспрямованого розшуку таких осіб правоохоронцями. У майбутньому це може змінитися: обговорюється варіант, за якого поліція отримає ширші повноваження — зокрема щодо оформлення матеріалів, проведення розшукових заходів і доставлення громадян до ТЦК.

    Для реалізації таких змін, імовірно, знадобляться коригування кримінального та кримінального процесуального законодавства.

    Окремо розглядається питання розширення доступу поліції до даних системи «Оберіг». У ній міститься інформація про сотні тисяч громадян, включно з персональними даними, адресами та контактами. Такий доступ може суттєво змінити ефективність пошуку осіб, які ухиляються від виконання військового обов’язку.

    У Міністерстві внутрішніх справ офіційно не підтвердили й не спростували інформацію про підготовку змін. Водночас у правоохоронних органах визнають, що можливе розширення участі поліції в мобілізаційних заходах обговорюється, зокрема для зменшення навантаження на ТЦК.

    При цьому раніше керівництво Національної поліції зазначало, що участь у мобілізаційних процесах уже створює додаткове навантаження на правоохоронців, які паралельно виконують основні функції із забезпечення громадського порядку.

    Зміни до підходів мобілізації готуються в межах ширшої реформи, яку ініціює Міністерство оборони. За словами представників парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, законодавчі новації можуть бути представлені найближчим часом.

    Очікується, що реформа передбачатиме як спрощення окремих процедур, так і посилення відповідальності для тих, хто ухиляється від мобілізації, зокрема осіб зі статусом «у розшуку».

    Також повідомляється, що найближчим часом можуть змінитися правила оформлення та продовження відстрочок. Частині військовозобов’язаних доведеться повторно підтверджувати своє право на відстрочку або перевіряти її актуальність.

    Держава поступово переходить до більш системного й жорсткого підходу у сфері мобілізації, намагаючись підвищити ефективність обліку та контролю за військовозобов’язаними в умовах війни.

  • 300 тисяч поза строєм: військовий пропонує радикально змінити підхід до СЗЧ і повернути досвідчених бійців у ЗСУ

    300 тисяч поза строєм: військовий пропонує радикально змінити підхід до СЗЧ і повернути досвідчених бійців у ЗСУ

    В Україні дедалі активніше обговорюють проблему самовільного залишення військових частин (СЗЧ) і її вплив на обороноздатність країни. За оцінками військових, кількість таких випадків може сягати сотень тисяч, і ця цифра вже виходить за межі суто дисциплінарного питання, перетворюючись на стратегічну проблему для армії.

    Військовослужбовець ЗСУ Ілля Шполянський заявив, що держава має переглянути підхід до цієї категорії військових і розглядати їх не як «порушників», а як важливий кадровий ресурс. На його думку, значна частина тих, хто залишив службу, має бойовий досвід і може бути повернута до війська за умови створення адекватних механізмів.

    За словами військового, нинішня система мобілізації та роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК) має серйозні недоліки. Він стверджує, що часто мобілізуються люди з обмеженою придатністю, які не можуть виконувати бойові завдання. У результаті вони опиняються у тилових підрозділах, де не мають чітких функцій, але потребують фінансування та забезпечення.

    «Це шлях у нікуди. Держава витрачає великі ресурси на людей, які не можуть бути ефективно використані на фронті», — наголошує Ілля Шполянський.

    Водночас, за його оцінками, існує інша категорія військових — ті, хто самовільно залишив частину після тривалого перебування на службі. Багато з них мають досвід участі у бойових діях, пройшли підготовку і можуть швидко повернутися до виконання завдань. Однак через складну бюрократичну систему їх повернення у стрій фактично заблоковане.

    Однією з ключових проблем він називає перевантаження Державне бюро розслідувань. У прифронтових регіонах, за його словами, розгляд справ щодо СЗЧ може тривати від одного до двох років. Це створює ситуацію, коли військові не мають реальної можливості легально повернутися до служби, навіть якщо вони цього хочуть.

    Експерти зазначають, що проблема СЗЧ дійсно є складною і багатогранною. Вона включає не лише дисциплінарні аспекти, а й питання морального виснаження військових, тривалого перебування на фронті, поранень, психологічного стану та конфліктів у підрозділах. Частина військових залишає службу не через небажання воювати, а через об’єктивні обставини.

    У цьому контексті пропозиції щодо повернення таких військових у стрій набувають особливої актуальності. Ілля Шполянський пропонує запровадити фінансові стимули для діючих військових, які допомагатимуть залучати колишніх бійців назад до підрозділів. Зокрема, йдеться про виплату премій у розмірі близько 50 тисяч гривень за кожного повернутого військовослужбовця.

    На його думку, це буде дешевше та ефективніше, ніж витрачати ресурси на пошук нових мобілізованих, їх навчання та забезпечення. Адже підготовка одного нового бійця потребує значних коштів і часу, тоді як досвідчені військові вже мають необхідні навички.

    Водночас експерти з безпеки застерігають, що впровадження таких механізмів потребує комплексного підходу. Повернення військових із СЗЧ має супроводжуватися чіткими юридичними процедурами, системою реабілітації та оцінкою їхньої придатності до подальшої служби.

    Крім того, важливо розрізняти різні категорії таких військових. Як зазначає Шполянський, є велика різниця між тими, хто залишив частину після кількох років служби, і тими, хто не приступив до виконання обов’язків після навчального центру. У цих випадках підходи до повернення мають бути різними.

    Проблема СЗЧ також має соціальний вимір. Вона впливає на довіру до системи мобілізації, ставлення суспільства до армії та загальну ефективність оборонного сектору. Саме тому її вирішення потребує не лише силових або каральних методів, а й гнучкої політики, яка враховує реалії війни.

    У державних структурах поки що не оголошували про конкретні зміни у підходах до цієї проблеми. Однак тема дедалі частіше піднімається у публічному просторі, що може свідчити про підготовку до реформ у сфері мобілізації та управління кадровим потенціалом армії.

    Дискусія навколо СЗЧ виходить на новий рівень. Замість того щоб розглядати цю проблему виключно як порушення дисципліни, військові пропонують бачити у ній можливість для посилення армії за рахунок повернення досвідчених бійців. Реалізація таких підходів може суттєво вплинути на ефективність ЗСУ в умовах тривалої війни.