Nenkainfo.com

Позначка: репарації

  • Поступки агресору за чужий рахунок: Європа заблокувала пропозицію США розморозити активи РФ заради відновлення переговорів

    Поступки агресору за чужий рахунок: Європа заблокувала пропозицію США розморозити активи РФ заради відновлення переговорів

    Адміністрація президента США Дональда Трампа запропонувала зняти санкційні обмеження з частини заморожених державних активів Російської Федерації, намагаючись у такий спосіб знайти важіль для відновлення заблокованих мирних переговорів щодо війни в Україні. Проте європейські союзники категорично відхилили цю ініціативу Білого дому, відмовившись іти на фінансові поступки Кремлю. Про це повідомило впливове міжнародне видання Financial Times із посиланням на власні обізнані джерела серед дипломатичних кіл.

    Згідно з отриманими даними, відповідну концепцію висунули спеціальний посланець американського лідера Стівен Віткофф та зять експрезидента Джаред Кушнер під час нещодавніх консультацій з українською делегацією та представниками країн Європи в Маямі. Американський план передбачав переведення частини заблокованих суверенних коштів Москви до спеціальної фінансової структури, контроль над якою мав повністю перейти до Вашингтона. Така пропозиція спричинила хвилю серйозного занепокоєння серед українських урядовців та європейських дипломатів, які вбачають у подібних намірах небезпечне послаблення міжнародного санкційного пресингу на агресора.

    Представники європейських столиць під час переговорів у Флориді зайняли непохитну позицію, виступивши як проти передачі контролю над активами Сполученим Штатам, так і проти повернення бодай частини коштів Москві. Після початку повномасштабного вторгнення уряди західних країн заблокували близько 260 мільярдів євро суверенних активів центробанку РФ, причому переважна більшість цих фінансів зосереджена саме на території держав Європейського Союзу. Наразі Брюссель не повертає активи, а спрямовує отримані з них відсоткові доходи на безпосередню підтримку Києва: зокрема, саме за рахунок цих прибутків забезпечено кредит країн «Групи семи» на суму 45 мільярдів євро, а лідери ЄС неодноразово підкреслювали, що передадуть самі кошти на відбудову України, якщо РФ відмовиться компенсувати воєнні збитки.

    Додатковим нездоланним бар’єром для реалізації ініціативи Віткоффа та Кушнера є жорсткі юридичні вимоги європейського законодавства. Будь-яке рішення щодо зміни статусу або розморожування російських суверенних фінансів вимагає одностайного схвалення всіма державами-членами Європейського Союзу. Непохитна позиція європейських лідерів, які розглядають російські ресурси як гарантію майбутніх репарацій, унеможливлює використання заморожених активів як розмінної монети в кулуарних переговорах Білого дому з Кремлем.

  • Втратили роботу через війну? У «Дії» запустили нову заяву на майбутню компенсацію

    Втратили роботу через війну? У «Дії» запустили нову заяву на майбутню компенсацію

    Українці, які через повномасштабну російську агресію втратили оплачувану роботу або дохід від самозайнятості, відтепер можуть офіційно зафіксувати ці збитки через портал «Дія». У міжнародному Реєстрі збитків для України відкрили нову категорію А3.4 «Втрата оплачуваної роботи», яка охоплює значно ширше коло людей, ніж лише офіційно працевлаштованих за трудовим договором.

    Про запуск категорії офіційно повідомили «Дія» та міжнародний Реєстр збитків для України 25 серпня. Подання стосується втрати доходу внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року.

    Нововведення важливе насамперед тим, що заяву можуть подавати не лише люди з класичним офіційним працевлаштуванням. До переліку заявників увійшли ті, хто працював за трудовим договором або контрактом, виконував роботи за цивільно-правовими договорами, був самозайнятим або мав усну домовленість про роботу. Ба більше, подати заяву дозволено навіть у випадках, коли письмового чи усного договору формально не було, але людина фактично виконувала роботу або надавала послуги та отримувала за це гроші.

    Таким чином, механізм охоплює, зокрема, частину людей, які до війни мали неформальну зайнятість і через вторгнення втратили джерело заробітку.

    Йдеться про фізичних осіб, які працювали або були самозайнятими на території України у її міжнародно визнаних кордонах. Втрата роботи чи доходу при цьому має бути пов’язана саме з російською агресією.

    Подати заяву можна онлайн через портал «Дія». Для цього потрібно авторизуватися, перейти до розділу «Репарації: міжнародний Реєстр збитків», обрати категорію А3.4, заповнити інформацію про втрату роботи та додати наявні підтвердження. Після цього заяву необхідно підписати електронним підписом та відправити. Категорія А3.4 уже відображається серед доступних категорій міжнародного Реєстру збитків у «Дії».

    При цьому документи чи інші докази варто подавати за наявності. Для людини, яка працювала офіційно, підтвердженням можуть стати документи щодо працевлаштування та отримуваного доходу. У складніших випадках, зокрема за неформальної зайнятості, значення можуть мати інші матеріали, здатні підтвердити факт роботи та отримання винагороди.

    Однак є принципово важливий нюанс: подання заяви до Реєстру збитків ще не означає автоматичне призначення або виплату компенсації.

    Сам міжнародний Реєстр прямо пояснює, що рішення про внесення заяви до Реєстру не є рішенням про виплату грошей, не означає оцінювання остаточного розміру збитків і не гарантує, що заявнику вже присуджено компенсацію. Розгляд вимог по суті та майбутні виплати має здійснювати окремий компенсаційний механізм, який ще належить остаточно сформувати.

    Тобто нині головне завдання українця — офіційно зафіксувати завдані Росією збитки, щоб його вимога могла бути врахована у майбутньому механізмі репарацій.

    Сам Реєстр збитків називає себе першим елементом майбутнього міжнародного компенсаційного механізму для України. Він збирає та систематизує заяви фізичних і юридичних осіб, а також держави Україна про шкоду, втрати та збитки, завдані російською агресією.

    Категорія А3.4 готувалася до запуску протягом кількох місяців. Ще у березні 2026 року «Дія» оголосила бета-тестування послуги для людей, які після 24 лютого 2022 року втратили роботу або дохід через війну. Тоді українців запрошували протестувати новий механізм до його повноцінного відкриття.

    Тепер ця категорія офіційно включена до переліку заяв міжнародного Реєстру. На сайті самого Реєстру вона зазначена поряд з іншими категоріями втрат — зокрема пошкодженням і знищенням житла, втратою місця проживання та втратою приватного підприємництва.

    Для підприємців існує важливе розмежування. Якщо людина втратила не просто оплачувану роботу, а дохід чи прибуток від власного бізнесу, для цього передбачена інша категорія — А3.5 «Втрата приватного підприємництва». Вона також доступна серед категорій Реєстру збитків у «Дії».

    Таким чином, запуск А3.4 розширює коло економічних втрат українців, які вже можна документувати для потенційних майбутніх репарацій.

    Для багатьох людей це може бути втрата роботи через знищення підприємства, окупацію міста, вимушений виїзд, припинення діяльності роботодавця або інші прямі наслідки російського вторгнення. У кожному випадку ключовим є причинно-наслідковий зв’язок між агресією РФ та втратою оплачуваної зайнятості.

    І хоча зараз подання заяви не означає негайного отримання коштів, створення таких категорій формує документальну базу майбутніх вимог України та її громадян до держави-агресора. Саме тому заявникам важливо максимально ретельно зберігати договори, довідки, виписки про виплати, листування з роботодавцями та інші матеріали, які можуть підтвердити характер і розмір втрат.

    У результаті вперше через «Дію» можна офіційно заявити на міжнародному рівні не лише про зруйновану квартиру чи інше майно, а й про втрачену через російську агресію можливість заробляти. Це ще не виплата репарацій, але вже юридично важливий крок до їхнього майбутнього отримання.

  • Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Росія має заплатити: Сибіга закликав віддати Україні заморожені активи РФ

    Україна наполягатиме на використанні заморожених російських активів для фінансування держави та її відновлення після масштабних руйнувань, завданих війною. Київ вважає це питання одним із фундаментальних напрямів переговорів із партнерами та розраховує на конкретне колективне рішення.

    Про це заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга під час брифінгу 18 серпня.

    За його словами, Україні критично необхідний додатковий фінансовий ресурс, оскільки масштаб наслідків російської агресії настільки великий, що держава не може самостійно профінансувати всі потреби у відновленні.

    Сибіга послався на оцінки Світового банку та заявив, що завдана Росією шкода перевищує 600 млрд доларів. Водночас остання оприлюднена комплексна оцінка Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України містить дещо інший показник: станом на 31 грудня 2025 року потреби у відновленні та реконструкції оцінювалися майже у 588 млрд доларів на наступне десятиліття. Безпосередня фізична шкода становила понад 195 млрд доларів.

    Тобто цифру понад 600 млрд доларів у заяві Сибіги коректніше подавати саме як його актуальну оцінку, а не як останній офіційно оприлюднений показник Світового банку.

    Україні самій не впоратися з масштабом руйнувань

    Сибіга наголосив, що фінансування відновлення України не може бути винятково українським завданням.

    «Це складно одній державі подолати. І тим більше, ця війна не про Україну», — заявив він.

    За словами дипломата, Україна фактично захищає не лише власну незалежність, а й безпеку та свободу Європи, сплачуючи за це найвищу ціну — життями військовослужбовців.

    Тому підтримка партнерів залишається критично важливою не лише для обороноздатності, а й для макрофінансової стабільності держави.

    Масштаб майбутньої відбудови справді величезний. За останньою оцінкою RDNA5, майже 588 млрд доларів необхідних витрат — це приблизно утричі більше за прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.

    Найбільше коштів знадобиться на транспорт — понад 96 млрд доларів. Потреби енергетичного сектору оцінювалися майже у 91 млрд, житлового — приблизно у 90 млрд, промисловості й торгівлі — більш ніж у 63 млрд, сільського господарства — понад у 55 млрд доларів.

    І ці цифри не є остаточними, оскільки війна та російські атаки продовжуються.

    Сибіга: заморожені російські активи можуть суттєво посилити Україну

    Одним із головних джерел коштів Київ бачить російські державні активи, заблоковані західними країнами після початку повномасштабного вторгнення.

    «Заморожені активи — це один з тих фундаментальних треків, який може суттєво нас посилити за рахунок прямого використання російських коштів», — заявив Сибіга.

    Україна, за його словами, продовжить порушувати це питання у європейських столицях та під час переговорів з іншими партнерами.

    Київ сподівається перейти від дискусій до конкретного механізму використання російських коштів.

    Сибіга наголосив, що відповідне рішення має бути колективним, оскільки значна частина заблокованих російських резервів знаходиться в юрисдикціях партнерів України.

    Чому просто забрати всі російські гроші досі не вдалося

    Питання конфіскації російських суверенних активів залишається одним із найбільш юридично та політично складних у Європі.

    Європейський Союз дотримується позиції, що активи Росії повинні залишатися заблокованими, доки Москва не припинить агресію та не компенсує Україні завдану шкоду.

    Проте замороження активів і їх конфіскація — різні юридичні процедури.

    Саме тому партнери поки значно активніше використовують не основну суму російських резервів, а доходи, які генерують ці заблоковані кошти.

    І цей механізм уже приносить Україні мільярди.

    ЄС уже отримав близько 8 млрд євро доходів від активів РФ

    На початку серпня Європейська комісія повідомила про чергове надходження доходів від заморожених активів Центрального банку Росії.

    Йшлося про 1,4 млрд євро.

    Це був уже п’ятий подібний платіж. Загалом від моменту блокування відповідних російських активів накопичені надзвичайні доходи сягнули приблизно 8 млрд євро.

    ЄС ухвалив рішення спрямовувати чисті прибутки від цих коштів на підтримку України.

    Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн тоді прямо заявила, що Росія має платити за руйнування, які спричинила її війна.

    За актуальними даними Ради ЄС, безпосередньо в обліку загальної європейської підтримки України вже враховано 3,8 млрд євро надходжень від іммобілізованих російських активів.

    Таким чином, принцип використання російських грошей для України вже фактично працює. Головна суперечка тепер полягає в тому, наскільки далеко готові піти партнери — обмежитися доходами чи знайти механізм використання самого тіла заблокованих активів.

    Європа шукає юридичний механізм

    Наприкінці 2025 року Європейська рада зафіксувала важливий принцип: російські активи мають залишатися іммобілізованими доти, доки Росія не припинить агресію та не компенсує завдані Україні збитки.

    Паралельно ЄС продовжив роботу над так званою репараційною позикою, яка може бути пов’язана з грошовими залишками заморожених російських активів.

    На період пошуку такого рішення Євросоюз погодив для України окремий кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки.

    Важливою є умова його погашення: Україна повинна буде повертати цей кредит після отримання репарацій. До того часу російські активи залишатимуться заблокованими, а Євросоюз зберігає за собою право використати їх для погашення позики відповідно до міжнародного та європейського права.

    Станом на літо 2026 року за цією програмою Україні вже було виплачено 8,1 млрд євро.

    Бельгія залишається ключовою країною в дискусії

    Окремо Сибіга відзначив роль Бельгії у підтримці України.

    Саме бельгійська юрисдикція має особливе значення в дискусії про російські резерви, оскільки там зосереджена значна частина іммобілізованих коштів РФ.

    Для Києва позиція Брюсселя тому має не лише політичне, а й практичне значення.

    Водночас європейські країни побоюються юридичних наслідків прямої конфіскації суверенних резервів, можливих судових позовів та наслідків для довіри до європейської фінансової системи.

    Саме ці ризики значною мірою пояснюють, чому після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни більша частина російських активів залишається саме замороженою, а не конфіскованою.

    Ціна відбудови продовжує зростати

    Аргументація України при цьому стає дедалі сильнішою через збільшення масштабів руйнувань.

    Ще за оцінкою станом на кінець 2024 року потреби України у відновленні становили 524 млрд доларів.

    Через рік показник збільшився майже до 588 млрд доларів.

    Безпосередня шкода фізичним активам станом на кінець 2025 року перевищила 195 млрд доларів. Найбільше постраждали житловий сектор, транспорт та енергетика.

    Лише в енергетиці кількість пошкоджених або зруйнованих активів за рік збільшилася приблизно на 21%, а потреби транспортного сектору суттєво зросли через атаки на залізничну та портову інфраструктуру.

    При цьому оцінка охоплює ситуацію лише до 31 грудня 2025 року. Всі руйнування, яких Росія завдала протягом 2026 року, у цю цифру не входять.

    Тому фактична вартість майбутнього відновлення України вже може бути вищою.

    Київ хоче перейти від доходів до самих російських коштів

    Заява Сибіги фактично демонструє, що для України використання лише відсотків від заморожених резервів є недостатнім.

    Йдеться про принципово більший ресурс — можливість спрямувати на потреби України безпосередньо російські кошти.

    На цьому Київ наполягає не лише через дефіцит фінансування, а й виходячи з принципу відповідальності агресора: витрати на наслідки війни, на думку української влади, мають лягати передусім на Росію, а не на українських чи європейських платників податків.

    Поки остаточного міжнародного механізму конфіскації основної суми немає. Проте ЄС уже використовує доходи від російських резервів, зберігає самі активи заблокованими та працює над юридичними конструкціями, які можуть пов’язати їх із майбутніми репараціями Україні.

    Саме тому Київ збирається посилювати дипломатичний тиск.

    За словами Сибіги, Україна активно обговорюватиме питання в європейських і неєвропейських столицях та домагатиметься «чітких конкретних рішень».

    Для країни, потреби у відновленні якої ще наприкінці 2025 року оцінювалися майже у 588 млрд доларів і продовжують зростати з кожною новою російською атакою, питання доступу до російських грошей стає не лише питанням справедливості, а й одним із ключових джерел фінансування майбутньої відбудови.

  • RDNA, заморожені активи Росії і нова архітектура репарацій без очікування капітуляції агресора

    RDNA, заморожені активи Росії і нова архітектура репарацій без очікування капітуляції агресора

    Вперше після Другої світової війни світ намагається знайти спосіб змусити державу-агресора платити за руйнування ще до завершення війни. Україна першою змусила міжнародні інституції рахувати майбутні репарації, поки війна ще триває. Зазвичай такі підрахунки починалися після підписання перемир’я чи мирного договору. Кожна нова ракета чи артилерійський обстріл змінює суму, яку зрештою доведеться оплачувати.

    Спільна оцінка Світового банку, Європейської комісії, ООН та українського уряду (RDNA) уже перевищує 524 млрд доларів на найближче десятиліття. Якщо перевести цю суму в час, то за нинішнього рівня ВВП України країні знадобилося б кілька років роботи всієї економіки без жодних інших витрат, щоб профінансувати таку суму самостійно. Це більше, ніж сукупний довоєнний ВВП України за два роки, і одна з найбільших програм післявоєнного відновлення з часів Плану Маршалла.

    Такий підхід змінює саму логіку післявоєнної відбудови. Мова йде не про повернення до стану «як було». Йдеться про спробу побудувати економіку та інститути, здатні витримати наступні потрясіння. Водночас між детальною фіксацією втрат і реальним механізмом їх відшкодування залишається фундаментальна прогалина. Міжнародне право вміє документувати збитки з високою точністю. Воно значно гірше справляється з примусом до виплат, коли агресор не капітулював і зберігає контроль над своєю економікою.

    Надприбутки від активів РФ, компромісний механізм репарацій під час війни

    Замороження близько 300 млрд доларів суверенних резервів Центрального банку Росії стало найбільшим блокуванням державних активів у сучасній історії. Близько двох третин цієї суми перебуває в європейських юрисдикціях, насамперед у бельгійському депозитарії Euroclear. Щодня заморожені російські резерви продовжують приносити інвестиційний дохід. Саме ці надприбутки, а не сам капітал, сьогодні вже працюють на підтримку України.

    Жодна країна у XXI столітті ще не намагалася стягнути репарації з ядерної держави, яка не програла війну і не капітулювала. Тому навколо російських активів зараз стільки юридичних спорів.

    Європейський Союз обрав компромісний підхід. Замість прямого зазіхання на основний капітал, Брюссель використовує надприбутки від цих активів. Як зазначила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн:

    «Сьогодні ми передаємо 1,5 млрд євро доходів від іммобілізованих російських активів на оборону та відновлення України. Немає кращого символу чи використання грошей Кремля, ніж зробити Україну та всю Європу безпечнішим місцем для життя».

    Ці кошти стали фінансовою основою програми Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) обсягом 50 млрд доларів, узгодженої країнами G7.

    У межах цієї ініціативи Європейський Союз надає Україні макрофінансову допомогу, яка погашатиметься за рахунок надприбутків від іммобілізованих російських державних активів.

    Лоренс Трайб і колишній президент Світового банку Роберт Зеллік вважають, що грубе порушення Росією норм міжнародного права виправдовує контрзаходи, включаючи використання самих активів. Вони аргументують, що це не просто санкції, а інструмент відновлення справедливості.

    Таким чином, заморожені активи стали не лише фінансовим важелем, але й тестом для міжнародної правової системи: чи здатна вона змусити ядерну державу-агресора платити за агресію ще до її завершення, чи залишиться це питанням політичної волі та прецедентів.

    Чому самих грошей недостатньо, історичні приклади

    Після Першої світової війни репарації з Німеччини (132 млрд золотих марок) не тільки не відновили стабільність у Європі, а й стали одним із факторів економічної кризи та реваншистських настроїв, що призвели до нової війни. Після 1945 року підхід змінився: союзники поєднали часткові репарації з демонтажем промисловості, окупаційним контролем та масовою програмою відновлення (План Маршалла — 13,3 млрд доларів). У подальші роки основний обсяг інвестицій у відновлення Західної Європи забезпечив саме приватний капітал, який повернувся завдяки зниженню безпекових ризиків і відновленню довіри до економіки.

    Яскравим прикладом є Ізраїль. У 1952 році за Люксембурзькою угодою Німеччина виплатила значні кошти молодій державі на абсорбцію сотень тисяч вцілілих після Голокосту та відновлення економіки (державна частина — близько 3 млрд марок, а загальні виплати жертвам Голокосту через різні механізми перевищили 90 млрд доларів). Ці ресурси допомогли побудувати інфраструктуру, житло та промисловість.

    Проте навіть після отримання цих компенсацій країна продовжувала існувати в умовах постійних воєнних загроз протягом десятиліть. Це чітко показало: фінансові репарації здатні відновити економіку, але вони не заміняють надійних механізмів безпеки, військової стійкості та стратегічних союзів.

    Аналогічно, через UNCC (Compensation Commission) після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році було розглянуто 2,7 млн заяв і виплачено 52,4 млрд доларів. Процес тривав понад 30 років. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Ірак саме завершував останні платежі за ту війну.

    Міжнародне право на історичному роздоріжжі

    Після 24 лютого 2022 року світ вперше за багато десятиліть почав серйозно переглядати фундаментальні принципи міжнародного права, які раніше вважалися майже недоторканними.

    Традиційно суверенні резерви центральних банків користувалися одним із найсильніших рівнів міжнародно-правового захисту. Саме тому дискусія про можливість використання заморожених резервів Центрального банку Росії стала безпрецедентною для сучасної міжнародної фінансової системи.

    Після 2022 року ситуація змінилася з кількох причин одночасно. Росія порушила основоположні норми Статуту ООН (заборона застосування сили проти територіальної цілісності держави). Це не просто «звичайна війна», а спроба ліквідувати суверенну державу. Такий рівень порушення створив політичну волю у значної частини міжнародної спільноти шукати нові інструменти тиску.

    Звичайні санкції, хоча й жорсткі, не зупинили війну. Військова допомога Україні дорога і політично складна. Заморожені активи Росії стали одним з небагатьох ресурсів для західних платників податків, які можна було б використати.

    Більшість російських резервів була номінована в доларах, євро та інших західних валютах і зберігалася в західних депозитаріях (Euroclear, Clearstream). Це створило унікальну ситуацію, активи фактично опинилися під контролем Заходу.

    Головні ризики, які бачать на Заході — це довіра до долара та євро як резервних валют. Якщо центральні банки інших країн (Китай, Індія, країни Глобального Півдня, Саудівська Аравія) вирішать, що їхні резерви в західних валютах можуть бути заморожені або конфісковані з політичних мотивів, вони почнуть активно диверсифікувати активи. Це може прискорити процес «дедоларизації», який і так триває повільно.

    Саме тому G7 та ЄС досі не пішли на повну конфіскацію, а обрали більш обережний шлях — використання надприбутків від заморожених активів. Компроміс між бажанням допомогти Україні та страхом зруйнувати основи системи, на якій тримається їхня власна фінансова міць.

    Відновлення після війни та механізм відповідальності агресора

    Репарації завжди здавалися питанням грошей. Але досвід попередніх воєн показує, навіть мільярдні виплати не гарантують ані стабільності, ані справедливості, якщо за ними не стоїть дієва система контролю, безпеки та розвитку.

    Заморожені активи та міжнародна допомога не можуть стати кінцевою відповіддю. Вони лише створюють ресурс. Те, чи перетвориться цей ресурс на реальне відновлення, залежатиме від того, які правила будуть закладені з першого дня: хто ухвалюватиме рішення, як контролюватимуться витрати і чи стане відбудова частиною економічної трансформації, а не просто відновленням зруйнованого.

    Масштаб майбутнього відновлення робить Україну не просто отримувачем міжнародної допомоги, а учасником одного з найбільших економічних експериментів XXI століття. Від того, чи вдасться побудувати прозору систему управління сотнями мільярдів доларів, залежатиме не лише швидкість відбудови, а й довіра світу до самої ідеї репарацій.

    Якщо заморожені російські активи стануть основою нового механізму відповідальності держав агресорів, це створить прецедент, якого раніше не існувало.

    Український досвід матиме значення далеко за межами цієї війни. Якщо світ зможе створити робочий механізм компенсації збитків, це змінить підхід до майбутніх конфліктів. Якщо ні, то міжнародне право знову залишиться системою, яка здатна назвати агресію злочином, але не завжди здатна змусити агресора заплатити за її наслідки.

  • 3000 євро від держави: хто в Україні зможе отримати нові виплати

    3000 євро від держави: хто в Україні зможе отримати нові виплати

    Українці, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною, зможуть отримати невідкладні репарації у розмірі 3000 євро в межах нового державного механізму підтримки, затвердженого урядом. Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко у своєму Telegram-каналі, наголосивши, що йдеться про один із перших системних кроків держави та міжнародних партнерів у напрямку фінансового відшкодування шкоди постраждалим від воєнних злочинів такого типу.

    За словами глави уряду, програма передбачає одноразову грошову виплату для осіб, які офіційно постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною, а також для дітей, народжених унаслідок таких злочинів. Механізм розроблено як частину ширшої міжнародної ініціативи з підтримки постраждалих від агресії Росії проти України, і його фінансування здійснюватиметься не з державного бюджету, а за рахунок міжнародних партнерів і донорів, які долучилися до відповідних програм відновлення та компенсацій.

    В уряді підкреслюють, що отримання цієї допомоги не впливатиме на інші соціальні виплати, субсидії чи державну підтримку, щоб постраждалі могли отримати кошти без ризику втрати вже чинних гарантій. Окремо зазначається, що система виплат буде побудована таким чином, щоб мінімізувати бюрократичні бар’єри та забезпечити максимально швидкий доступ до допомоги для тих, хто звернеться.

    Для розгляду заяв планується створення спеціальної комісії при Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності. Саме цей орган розглядатиме звернення, перевірятиме їх та ухвалюватиме рішення щодо призначення виплат. Уряд наголошує, що процес буде максимально конфіденційним, із дотриманням принципів безпеки, поваги до гідності постраждалих та недопущення повторної психологічної травматизації. Передбачено, що доступ до інформації буде суворо обмежений, а процедура подачі заяви — максимально спрощена.

    Юлія Свириденко підкреслила, що сексуальне насильство, пов’язане з війною, є одним із найтяжчих воєнних злочинів і використовується як інструмент терору проти цивільного населення. За її словами, держава спільно з міжнародними партнерами працює над тим, щоб не лише забезпечити фінансову компенсацію, а й створити дієві механізми документування злочинів та притягнення винних до відповідальності у міжнародних і національних судах.

    Офіційні дані Офісу генерального прокурора свідчать, що з початку повномасштабного вторгнення в Україні зафіксовано сотні випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною, серед яких постраждали як жінки, так і чоловіки. Водночас експерти та правозахисні організації наголошують, що реальна кількість випадків може бути значно більшою через недовіру до системи, страх осуду та складність фіксації таких злочинів в умовах бойових дій і окупації.

    Паралельно Україна продовжує залучати міжнародну фінансову допомогу для соціальних програм. Зокрема, нещодавно країна отримала черговий транш від Світового банку в межах проєкту підтримки соціальних видатків, який спрямовується на базові потреби громадян, включно з виплатою пенсій та іншими критично важливими соціальними зобов’язаннями держави. Уряд також продовжує впроваджувати цифрові інструменти для фіксації наслідків війни, зокрема спрощені механізми подання даних про пошкоджене майно та отримання компенсацій через електронні сервіси.

    Новий механізм репарацій, за задумом уряду, має стати частиною ширшої міжнародної архітектури відновлення справедливості для постраждалих від війни та одним із кроків до формування довгострокової системи компенсацій за завдані Росією злочини.

  • В Офісі президента очікують запуск Спецтрибуналу щодо Росії вже у 2027 році

    В Офісі президента очікують запуск Спецтрибуналу щодо Росії вже у 2027 році

    В Офісі президента України очікують, що спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України може розпочати роботу вже у 2027 році. Наступним етапом після політичного рішення про створення механізму стане формування самого трибуналу у Гаазі та запуск юридичних процедур.

    Про це заявила заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра, яка координує напрям міжнародно-правового притягнення Росії до відповідальності.

    За словами Мудрої, створення Спецтрибуналу є історичним рішенням, оскільки це перший окремий міжнародний механізм відповідальності за злочин агресії з часів Нюрнберзького та Токійського трибуналів після Другої світової війни.

    «Ще кілька років нам казали — цього не буде ніколи. Юридично складно. Політично чутливо. Забагато інтересів проти», — зазначила вона.

    Мудра наголосила, що попереду ще тривалий етап формування інституції. Зокрема, йдеться про призначення суддів, затвердження процедур, створення апарату трибуналу та запуск розслідувань щодо вищого політичного і військового керівництва Росії.

    За її словами, Україна розраховує, що повноцінний старт роботи трибуналу може відбутися вже наступного року.

    В Офісі президента підкреслюють, що трибунал має стати механізмом персональної відповідальності для осіб, які ухвалювали рішення про початок повномасштабної війни проти України.

    Ірина Мудра також розповіла, що створенню трибуналу передували роки складних міжнародних переговорів. Українські дипломати, юристи та парламентарі тривалий час шукали правовий механізм, який дозволив би створити окремий суд саме щодо злочину агресії Росії.

    За її словами, українська сторона неодноразово стикалася із політичним спротивом та юридичними дискусіями, однак продовжувала просувати ідею міжнародного механізму покарання російського керівництва.

    Ідея створення Спецтрибуналу виникла через те, що чинний Міжнародний кримінальний суд у Гаазі має обмежену юрисдикцію щодо злочину агресії у випадку Росії. Саме тому Україна разом із міжнародними партнерами просувала створення окремої структури, яка зможе розслідувати та розглядати відповідальність за розв’язання війни.

    Очікується, що трибунал працюватиме у Гаазі та стане окремим міжнародним судовим механізмом, створеним за підтримки держав-партнерів України.

    Паралельно Україна продовжує просувати питання репарацій, конфіскації заморожених російських активів та створення міжнародного компенсаційного механізму для відшкодування збитків, завданих війною.

    На тлі повномасштабного вторгнення Росії питання міжнародної відповідальності Кремля стало одним із ключових напрямів української дипломатії. Київ регулярно закликає міжнародну спільноту створити систему юридичного покарання не лише за воєнні злочини, а й за сам факт агресії проти суверенної держави.

  • Ірландія підтримала механізм репарацій для України

    Ірландія підтримала механізм репарацій для України

    Нижня палата парламенту Ірландії – Дойл Ерен – ратифікувала Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України, що стало ще одним важливим кроком у формуванні міжнародного механізму притягнення Росії до відповідальності за наслідки повномасштабної війни. Про рішення ірландського парламенту повідомив міністр у справах Європи Томас Бірн, наголосивши, що Росія повинна відповісти за масштабну шкоду, заподіяну Україні внаслідок агресії.

    Після ратифікації документа Ірландія стала п’ятою державою, яка офіційно підтримала створення Міжнародної компенсаційної комісії. Раніше Конвенцію вже ратифікували Україна, Естонія, Латвія та Ісландія. У Києві рішення Дубліна розглядають як політичний сигнал про збереження підтримки України з боку європейських партнерів навіть на тлі затяжної війни та складної міжнародної ситуації.

    Йдеться про один із ключових елементів майбутньої системи міжнародних репарацій для України. Міжнародна компенсаційна комісія має стати інституцією, яка розглядатиме претензії щодо відшкодування збитків, завданих російською агресією. У перспективі саме цей орган може ухвалювати рішення про компенсації за зруйноване житло, пошкоджену інфраструктуру, втрати бізнесу, екологічні збитки та інші наслідки війни.

    Конвенцію було відкрито до підписання 16 грудня 2025 року під час дипломатичної конференції високого рівня у Гаага. Документ одразу підтримали 35 держав та Європейський Союз, що стало безпрецедентним випадком для міжнародно-правової ініціативи у межах Рада Європи. Учасники конференції наголошували, що створення компенсаційного механізму має стати одним із головних інструментів міжнародної відповідальності Росії за агресію проти України.

    Міжнародна компенсаційна комісія є лише одним із компонентів ширшого механізму репарацій. Першою складовою вже став Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, який працює у Гаага під егідою Ради Європи. Реєстр займається фіксацією заяв від громадян, бізнесу та державних структур щодо втрат, спричинених війною. У майбутньому саме ці дані мають стати основою для ухвалення рішень про виплату компенсацій.

    Українська влада вже неодноразово наголошувала, що створення Реєстру збитків є історичним прецедентом у міжнародному праві. Станом на 2026 рік українці можуть подавати заяви про пошкодження або знищення житла, втрату доступу до майна та інші наслідки російської агресії. Надалі перелік категорій заяв поступово розширюватиметься. У Києві розраховують, що після запуску повноцінної компенсаційної комісії ці механізми дозволять перейти від фіксації збитків до реальних виплат.

    Водночас одним із найскладніших питань залишається джерело фінансування майбутніх компенсацій. Україна та її партнери наполягають, що основу компенсаційного фонду мають становити заморожені російські державні активи, які перебувають у країнах Заходу. За різними оцінками, після початку повномасштабного вторгнення союзники заблокували російські активи на сотні мільярдів доларів. Однак питання їх повної конфіскації досі викликає юридичні дискусії серед західних держав.

    Українська сторона регулярно закликає партнерів пришвидшити створення механізму конфіскації російських коштів. В Офісі президента та Міністерстві юстиції наголошують, що Росія має нести не лише політичну чи дипломатичну відповідальність, а й фінансово компенсувати руйнування, спричинені війною. За попередніми оцінками Світового банку, Європейської комісії та ООН, сума збитків і потреб на відновлення України вже перевищує сотні мільярдів доларів.

    Окремо триває міжнародна робота над створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Західні держави та українська влада обговорюють модель суду, який міг би притягнути до відповідальності вище військово-політичне керівництво РФ. У Києві наголошують, що компенсаційний механізм і трибунал мають стати взаємодоповнюючими елементами міжнародної системи покарання за агресію.

    30 квітня 2026 року Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії ратифікувала Верховна Рада України. Українські депутати тоді заявили, що запуск комісії є одним із найважливіших дипломатичних та юридичних процесів від початку повномасштабної війни. У парламенті наголошували, що йдеться не лише про майбутні виплати, а й про формування міжнародного прецеденту, який у перспективі може змінити підхід світової спільноти до відповідальності держав-агресорів.

    Рішення Ірландії про ратифікацію Конвенції стало черговим сигналом того, що європейські країни продовжують підтримувати створення міжнародної системи репарацій для України. У Дубліні підкреслили, що агресія Росії не повинна залишитися безкарною, а міжнародне право має забезпечити механізм справедливого відшкодування для української держави та її громадян.

  • Реєстр збитків від російської агресії відкрив нові категорії заяв для бізнесу і держави

    Реєстр збитків від російської агресії відкрив нові категорії заяв для бізнесу і держави

    Міжнародний Реєстр збитків від російської агресії проти України розширив перелік доступних категорій і розпочав прийом заяв ще за п’ятьма новими напрямами. Відтепер подати звернення можуть не лише громадяни, а й юридичні особи, підприємства та органи державної влади різного рівня. Це дозволяє перейти до більш масштабної фіксації економічних та інфраструктурних втрат, завданих війною.

    Новий етап роботи передбачає запуск категорій, які охоплюють як критичну та некритичну інфраструктуру, так і втрату активів підприємств і державних установ.

    Йдеться про категорії B1.1 та B1.2, що стосуються пошкодження або руйнування об’єктів критичної інфраструктури, а також C1.1 та C1.2 — щодо пошкодження або знищення об’єктів некритичної інфраструктури. Окремо відкрито категорію C3.1, яка охоплює втрату, пошкодження або знищення активів юридичних осіб, включно з майном, обладнанням та іншими матеріальними ресурсами.

    У Реєстрі наголошують, що це рішення є суттєвим розширенням його функціоналу. Якщо раніше система здебільшого фіксувала індивідуальні втрати громадян, то тепер вона охоплює також системні економічні збитки держави та бізнесу, зокрема руйнування виробничих потужностей, транспортної та енергетичної інфраструктури.

    Зазначається, що у межах нових категорій заявники зможуть подавати не лише інформацію про вже завдані збитки, а й дані про витрати на відновлення об’єктів, включно з майбутніми витратами, якщо вони документально обґрунтовані.

    Подання заяв здійснюється виключно в електронній формі через портал «Дія». Залежно від категорії, заявниками можуть виступати керівники підприємств, установ або організацій, а також уповноважені ними представники. Для державного сектору — це органи державної влади та місцевого самоврядування.

    У Реєстрі підкреслюють, що цифровий формат подання покликаний забезпечити стандартизований збір даних, їхню перевірку та подальше використання у міжнародному компенсаційному механізмі. Це має дозволити сформувати єдину доказову базу щодо масштабів шкоди, завданої Україні.

    Раніше Реєстр уже відкривав інші категорії заяв. У лютому стартував прийом звернень щодо вимушеного переміщення українців за кордон через війну, а у березні — для фізичних осіб-підприємців, які втратили бізнес внаслідок бойових дій. Також працюють категорії для громадян щодо пошкодженого або зруйнованого житла та особистих втрат.

    Міжнародний Реєстр збитків для України був створений у 2023 році під егідою Ради Європи як перший етап формування глобального механізму компенсацій за шкоду, завдану російською агресією.

    У грудні було підписано міжнародну конвенцію, яка передбачає створення Компенсаційної комісії. Вона має визначати порядок розгляду заяв і майбутній механізм виплати репарацій постраждалим.

    Фактично розширення категорій означає перехід до наступного етапу роботи Реєстру — від фіксації окремих втрат до системного обліку економічних наслідків війни. У перспективі ці дані можуть стати основою для міжнародних рішень щодо компенсацій та репарацій, які будуть визначатися на рівні майбутніх міжнародних інституцій.

  • Переговорні групи зводять позиції: зустріч Зеленського і Путіна може відбутися за три тижні

    Переговорні групи зводять позиції: зустріч Зеленського і Путіна може відбутися за три тижні

    У переговорному процесі щодо завершення війни активізувалася робота над рамковими документами. За інформацією наших джерел, сторони нині узгоджують базові положення майбутнього мирного кейсу, які мають лягти в основу політичних рішень на найвищому рівні.

    Як повідомляють співрозмовники, у межах так званого переговорного треку вдалося звести більшість драфтових пропозицій до спільної позиції. Остаточного документа поки не підписано, однак основні підходи вже сформовані. Переговори, що відбулися у Швейцарії, не завершилися фіналізацією тексту, проте стали важливим етапом узгодження параметрів можливого компромісу.

    На цьому тлі пролунала заява спецпредставника США Стівена Віткоффа про те, що саміт між президентом України Володимиром Зеленським і главою Кремля Володимиром Путіним може відбутися вже протягом трьох тижнів. За його словами, зустріч буде присвячена плану, який розробили переговорні групи.

    Віткофф також не виключив, що до переговорів може долучитися Дональд Трамп — у разі, якщо побачить реальні перспективи досягнення результату. У Вашингтоні уважно відстежують перебіг консультацій та оцінюють їхню ефективність.

    За даними наших джерел, з українського боку одним із ключових акторів мирного треку залишається керівник ГУР Кирило Буданов. Співрозмовники зазначають, що він виступає за пошук компромісів, які дозволили б зупинити війну вже цього року, водночас зберігши стратегічні інтереси держави.

    Разом із тим низка принципових питань залишається невирішеною. Насамперед ідеться про юридичний статус тимчасово окупованих територій та механізм репарацій на відновлення України. Саме ці теми, за словами джерел, можуть стати найбільш складними під час фінальних погоджень.

    Наразі переговорний процес перебуває у фазі технічного доопрацювання текстів і формулювань. Остаточне рішення про проведення саміту залежатиме від того, чи вдасться сторонам зафіксувати компромісну позицію з ключових питань.

  • ЄС схвалив фінансування України на 90 мільярдів євро за рахунок репарацій Росії

    ЄС схвалив фінансування України на 90 мільярдів євро за рахунок репарацій Росії

    Європейський Союз схвалив рішення про надання Україні фінансування в обсязі 90 мільярдів євро. Кошти будуть доступні вже на початку наступного року. Про це повідомляє Politico з посиланням на заяву канцлера Німеччини Фрідріха Мерца.

    За словами Мерца, гроші для України можуть надійти не пізніше другої половини січня. Йдеться про кредит, який надаватиметься в межах спільного рішення країн Європейського Союзу.

    Канцлер Німеччини також заявив, що заморожені російські державні активи в Європі можуть бути використані для погашення цього кредиту, якщо Росія після завершення війни добровільно не погодиться виплатити Україні репарації.

    «Заморожені російські активи залишатимуться заблокованими доти, доки Росія не виплатить Україні репарації. Україні доведеться погасити кредит лише після того, як Росія виплатить репарації. Якщо ж цього не станеться, ми — у повній відповідності з міжнародним правом — використаємо заморожені російські активи для погашення кредиту», — наголосив Мерц.

    Голова Європейської ради Антоніу Кошта зі свого боку підтвердив, що переговори щодо правового механізму використання заморожених активів Росії тривають. За його словами, Європейська комісія отримала мандат на подальшу роботу над репараційним кредитом, який базуватиметься саме на цих коштах.

    Механізм передбачає, що всі країни ЄС, за винятком Чехії, Угорщини та Словаччини, об’єднаються для залучення 90 мільярдів євро спільного боргу, гарантованого бюджетом Євросоюзу. Ці кошти Україна отримуватиме у вигляді позики протягом 2026–2027 років.

    Погашення боргу планується здійснювати за рахунок майбутніх російських військових репарацій. Водночас у підсумковій заяві лідерів ЄС за результатами саміту зазначено, що у разі відмови Росії виплатити компенсацію Євросоюз залишає за собою право використати заморожені державні активи РФ для повернення кредитних коштів.

    Угода дозволить Україні покрити дефіцит державного бюджету у розмірі 71,7 мільярда євро в наступному році та забезпечити подальше фінансування оборони від російської агресії. Паралельно дипломати ЄС продовжать роботу над технічними та юридичними аспектами репараційного механізму.

    Рішення було ухвалене вранці 19 грудня у Брюсселі після майже 15 годин переговорів. Антоніу Кошта заявив, що Європейський Союз виконав узяті на себе зобов’язання щодо підтримки України.

    «У нас є угода. Рішення про надання Україні підтримки в розмірі 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки ухвалено. Ми пообіцяли — ми виконали», — підкреслив він.