Nenkainfo.com

Позначка: удари по росії

  • Дрони дісталися Москви: після удару спалахнув НПЗ, який забезпечує 40% паливного ринку столиці РФ

    Дрони дісталися Москви: після удару спалахнув НПЗ, який забезпечує 40% паливного ринку столиці РФ

    У ніч проти 20 вересня Москва та Московська область опинилися під однією з наймасштабніших атак безпілотників за останній час. Одним із головних наслідків нальоту став удар по Московському нафтопереробному заводу в районі Капотня, де після вибухів виникла пожежа. Факт ураження підприємства підтвердили російські посадовці, а Reuters повідомило, що кілька дронів змогли дістатися території НПЗ. Масштаби пошкоджень станом на ранок ще уточнювалися.

    Московський НПЗ має особливе значення для паливної системи російської столиці. Підприємство є одним із головних постачальників бензину, дизельного пального та авіагасу для Москви й області. За даними, які раніше наводила сама галузь, завод забезпечує близько 40% паливного ринку столичного регіону. Обсяг його переробки становить приблизно 11 млн тонн нафти на рік, а встановлена потужність перевищує 12 млн тонн.

    Саме тому атака на Капотню має значно більше значення, ніж локальна пожежа на промисловому об’єкті. Будь-яке тривале скорочення виробництва на цьому підприємстві може створити додаткове навантаження на систему постачання пального в Москві, змусити перерозподіляти продукцію з інших регіонів і ще сильніше ускладнити ситуацію на російському паливному ринку.

    Мер Москви Сергій Собянін протягом ночі багаторазово повідомляв про безпілотники, які рухалися в напрямку столиці. Спочатку російська влада заявляла про десятки збитих дронів, а згодом кількість нібито перехоплених апаратів на підльотах до Москви зросла до 151 лише за кілька годин. Російська сторона традиційно не розкриває повної картини проривів ППО, однак пожежа на НПЗ показала, що принаймні частина безпілотників змогла досягти цілей.

    Reuters повідомило, що атака на московський регіон була значно масштабнішою: за російськими даними, від суботи ППО нібито перехопила понад 1600 безпілотників, приблизно 450 із яких прямували у напрямку столиці. Внаслідок ударів у Московській області загинули щонайменше двоє людей, а в одному з районів довелося евакуювати сотні мешканців після влучання у житлову забудову. Українська сторона на момент появи повідомлень про НПЗ офіційно не коментувала свою причетність до конкретного удару по Капотні.

    Водночас це вже далеко не перший удар по Московському НПЗ. Nenka.info раніше писала, що в червні підприємство вже зазнавало серії атак. Тоді супутникові знімки показували пошкодження резервуарів і технологічних установок, зокрема комплексу первинної переробки нафти. Детальніше про попередні наслідки ударів можна прочитати в матеріалі «Кришку резервуара зірвало вибухом: нові супутникові фото розкрили наслідки атаки на Московський НПЗ».

    Ще один матеріал Nenka.info описував, як після попередніх ударів Московський НПЗ опинився серед проблемних об’єктів російської нафтопереробки. Тоді повідомлялося, що завод, який належить структурі «Газпром нефти», є ключовим постачальником бензину та дизеля для Москви й області. Росія почала шукати бензин за кордоном після серії атак по НПЗ.

    Нова атака відбувається на особливо чутливому для Росії тлі. У вересні Reuters повідомляло, що половина найбільших російських виробників дизельного пального вже скоротила випуск або зупинила окремі установки після серії ударів безпілотників. Серед проблемних підприємств називали Киришський, Волгоградський, Нижньогородський та інші великі НПЗ. Через перебої Москва була змушена обмежувати експорт бензину, дизеля та авіаційного пального, намагаючись утримати достатні обсяги для внутрішнього ринку.

    Лише за кілька днів до атаки на Капотню під удар потрапив Ярославський НПЗ. За даними Reuters, після пошкодження ключової установки підприємство припинило переробку сирої нафти. Потужність цього заводу становить близько 15 млн тонн на рік, а пошкоджена установка забезпечувала приблизно 40% його первинної переробки.

    Таким чином, удар по Московському НПЗ відбувається не ізольовано, а в межах ширшої серії проблем для російської нафтопереробної промисловості. За даними Reuters, регулярні атаки вже призвели до суттєвого скорочення доступних потужностей, зростання дефіциту пального та обмеження експорту. Додаткове пошкодження об’єкта, який забезпечує значну частину Москви, може ще більше ускладнити ситуацію.

    Nenka.info раніше також писала, що наслідки атак вже відчуваються на внутрішньому ринку РФ: удари по НПЗ залишили Росію без частини необхідного бензину, а російська влада була змушена запроваджувати додаткові обмеження на вивезення нафтопродуктів.

    Станом на ранок 20 вересня достовірних даних про те, які саме технологічні установки Московського НПЗ були пошкоджені цього разу, немає. Так само поки що не оголошено, чи довелося підприємству повністю або частково зупиняти переробку нафти. Reuters зазначає, що масштаби пошкоджень залишаються незрозумілими.

    Сам факт підтвердженого ураження одного з найбільших паливних об’єктів безпосередньо в межах Москви, однак, уже робить цю атаку однією з найпомітніших подій ночі. Особливо з огляду на роль Капотні у забезпеченні пальним найбільшого міста Росії та на загальний стан російської нафтопереробки після серії ударів протягом останніх місяців.

  • «Відчує на власній шкурі»: Буданов попередив Росію про глибші й потужніші удари

    «Відчує на власній шкурі»: Буданов попередив Росію про глибші й потужніші удари

    Україна продовжить нарощувати дальність і потужність ударів по території Росії, якщо Москва не припинить війну. Про це керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив під час поїздки до Латвії, фактично підтвердивши, що рекордні атаки на російський тил не є разовими операціями. Водночас він наголосив: далекобійні удари самі по собі не можуть виграти війну і мають працювати разом з іншими формами бойових дій.

    Буданов дав інтерв’ю журналісту Латвійського телебачення Гінтсу Амоліньшу під час Ризької конференції. Одним із центральних питань стала нова дальність української зброї після атак на російські об’єкти за тисячі кілометрів від українського кордону.

    На запитання, чи означає останній удар по російській Арктиці, що Україна й надалі розширюватиме географію атак, керівник ОП відповів прямо.

    «Якщо Росія не припинить бойові дії проти нас, вона на власній шкурі відчує це ще більше і сильніше», — заявив Буданов. За його словами, українські удари ставатимуть глибшими та матимуть більшу бойову потужність.

    При цьому конкретних майбутніх цілей, типів озброєнь або строків нових операцій він не назвав. Тобто заяву не варто трактувати як анонс конкретного удару по певному російському місту чи підприємству. Йдеться про загальну стратегію: що довше Росія продовжує війну, то менш захищеним має ставати її глибокий тил.

    Заява прозвучала буквально через день після операції, яка продемонструвала новий рівень української далекобійності.

    9 вересня Сили спеціальних операцій України повідомили про удари по двох підприємствах газоконденсатної промисловості у Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ. Один із об’єктів розташований у Новому Уренгої — неофіційній «газовій столиці» Росії. Відстань від українського кордону становить понад 3000 км, а окремі оцінки маршруту ударних дронів перевищують 3200 км. Це стало найглибшим підтвердженим українським ударом по території РФ від початку повномасштабної війни.

    Російський губернатор Дмитро Артюхов підтвердив атаку на промисловий об’єкт у Новому Уренгої та пожежу після падіння уламків, хоча не назвав саме підприємство. Українська сторона заявила про ураження двох критично важливих для газоконденсатної галузі об’єктів.

    Ямало-Ненецький регіон має особливе значення для російської енергетики. Саме там видобувається близько 80% природного газу Росії. До останніх атак ця територія фактично вважалася недосяжною для українських ударних систем через величезну відстань від фронту.

    Український виробник Fire Point повідомив, що для операції могли використовуватися далекобійні FP-1. Ці безпілотники розвивають швидкість приблизно 140–180 км/год та можуть нести бойову частину масою близько 60 кг. До удару по Новому Уренгою одним із найдальніших відомих епізодів застосування FP-1 була атака на об’єкт в Омську приблизно за 2500 км від кордону.

    Тепер межа фактично відсунулася ще на сотні кілометрів.

    Це важливо не лише з військової, а й з економічної точки зору. Україна останні місяці системно атакує російські НПЗ, нафтобази, термінали, склади та іншу інфраструктуру, яка забезпечує доходи російського бюджету і постачання пального армії.

    Результати цієї кампанії вже відображаються у статистиці.

    11 вересня Міжнародне енергетичне агентство вкотре погіршило прогноз видобутку нафти в Росії саме на тлі українських атак на енергетичні об’єкти. За оцінкою IEA, середній видобуток російської нафти у 2026 році становитиме близько 8,7 млн барелів на добу, а прогноз було знижено ще на 125 тисяч барелів. Для 2027 року агентство скоротило прогноз на 235 тисяч барелів на добу.

    У серпні російський видобуток сирої нафти, за даними IEA, опустився до 8,36 млн барелів на добу — приблизно на 940 тисяч нижче січневого показника. Reuters також отримало проєкт російського урядового прогнозу, відповідно до якого видобуток нафти у РФ у 2026 році може впасти до найнижчого рівня за 17 років.

    Окремою проблемою для Кремля стали перебої на нафтопереробних заводах.

    Наприклад, після української атаки Орський НПЗ повністю зупинився, а ремонт пошкодженого обладнання може тривати до шести місяців. Російська регіональна влада була змушена визнати проблеми з постачанням пального.

    На тлі ударів Москва продовжувала обмежувати експорт пального. Reuters повідомляло, що Росія готувалася продовжити заборону на експорт дизельного пального через дефіцит на внутрішньому ринку, тоді як експорт бензину вже обмежений до початку 2027 року, а авіаційного пального — до кінця листопада.

    У цьому контексті слова Буданова про те, що Росія має «відчути війну на власній шкурі», набувають цілком практичного економічного змісту. Українська стратегія полягає не лише у фізичному знищенні окремих військових об’єктів, а й у підвищенні загальної вартості продовження війни для Москви.

    У самій Росії наслідки далекобійної кампанії дедалі більше виходять за межі прикордонних регіонів.

    Reuters напередодні російських парламентських виборів описував зростання тривожності серед населення через регулярні атаки дронів. Зросла популярність страхування квартир від наслідків ударів безпілотників, а попит на захисну плівку для вікон, яка повинна зменшити розліт уламків скла під час вибухів, у частини виробників збільшився приблизно на 50%.

    11 вересня атаки на російський тил продовжилися. У Тульській області внаслідок ударів загинули двоє людей, у Саратові загорівся великий логістичний комплекс Ozon, повідомлялося про удари у Волгоградській області та атаки на низку економічних об’єктів.

    Водночас Росія різко нарощує власні удари по Україні. Лише останніми днями російські безпілотники та ракети били по Києву, Дніпру, Павлограду, Сумах, прикордонних переходах із Молдовою та інших містах. 10–11 вересня окремою ціллю російських дронів стали автозаправні станції в Києві.

    Саме цю логіку взаємного посилення далекобійних ударів Буданов описав у Ризі. При цьому він зробив важливе застереження: лише такими операціями війну виграти неможливо.

    «Глибокі удари не можуть виграти війну», — сказав керівник ОП під час пресконференції. За його словами, вони є інструментом впливу та примусу, але працюють лише разом з іншими формами звичайних бойових дій.

    Як приклад Буданов навів саму Росію. Москва протягом років застосовує проти України балістичні та крилаті ракети й тисячі далекобійних безпілотників, проте це не змусило Україну капітулювати. Отже, стратегічний ефект далекобійних систем полягає передусім у руйнуванні військової логістики, виробництва, енергетичної бази та економічних можливостей противника, а не у сподіванні завершити війну одними повітряними атаками.

    У Ризі Буданов також говорив про нову гонку безпілотних технологій. Після появи у Росії швидкісних реактивних ударних БпЛА Україна розробляє та випробовує малогабаритні швидкісні дрони-перехоплювачі. Він назвав це нормальним розвитком військової науки: одна сторона створює новий засіб нападу, інша — новий спосіб його знищення.

    Офіс президента підтвердив, що під час перебування в Латвії Буданов як керівник ОП провів переговори з президентом Едгарсом Рінкевичсом, прем’єр-міністром Андрісом Кулбергсом та міністром оборони Райвісом Мелнісом. Сторони обговорювали оборонну співпрацю, безпекову ситуацію, підтримку України та дипломатичні зусилля для завершення війни.

    Таким чином, заява Буданова прозвучала одночасно на двох рівнях. Дипломатичний сигнал полягає в тому, що Київ продовжує говорити про завершення війни переговорами. Військовий — у тому, що відмова Москви припинити агресію означатиме подальше розширення географії українських ударів.

    Після Нового Уренгоя сама географія вже виглядає принципово інакше. Якщо раніше глибоким тилом вважалися Москва, Татарстан чи об’єкти за Уралом, то тепер українські дрони продемонстрували можливість досягати російської Арктики на дистанції понад три тисячі кілометрів.

    І саме на цьому тлі фраза Буданова про «ще глибші» удари звучить для Кремля найбільш показово: конкретних наступних цілей Україна не називає, але територій Росії, які можуть вважати себе гарантовано недосяжними, стає дедалі менше.

  • Ресурсів може вистачити до 2028 року: глава ГУР оцінив, скільки ще Росія здатна вести війну

    Ресурсів може вистачити до 2028 року: глава ГУР оцінив, скільки ще Росія здатна вести війну

    Росія економічно значно слабша, ніж на початку повномасштабного вторгнення, однак її запасу ресурсів усе ще може вистачити для продовження війни проти України у 2027 та 2028 роках. Таку оцінку озвучив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Олег Іващенко.

    Водночас у ГУР наголошують: це не означає, що Москва гарантовано зможе воювати до 2028 року з нинішньою інтенсивністю. Здатність Росії продовжувати агресію залежатиме, зокрема, від ефективності санкцій, доступу до іноземних технологій і компонентів, українських далекобійних ударів та дій міжнародних партнерів.

    «Ми не виключаємо, що цього ресурсу вистачить і на 2027-й, і на 2028 роки», — заявив Іващенко в інтерв’ю «Укрінформу». ГУР також оприлюднило основні тези розмови на своєму офіційному сайті.

    У Росії накопичуються одразу кілька проблем

    За оцінкою української розвідки, російська економіка вже перебуває у значно складнішому становищі, ніж у лютому 2022 року.

    Іващенко назвав серед основних проблем нестачу трудових ресурсів, зростання дефіциту федерального бюджету та погіршення ситуації у банківській системі. Однак накопичення цих проблем поки що не позбавило Кремль можливості фінансувати війну.

    Незалежні економічні показники також демонструють посилення тиску. За даними Reuters, дефіцит федерального бюджету Росії за січень–липень 2026 року зріс приблизно на 40% і досяг 2,8% ВВП, тоді як офіційний цільовий показник на весь рік становить 1,6% ВВП. Водночас президент РФ Володимир Путін публічно наполягає, що ситуація залишається керованою.

    Тобто говорити про неминучий економічний крах Росії найближчим часом підстав немає. Навпаки, оцінка ГУР свідчить: навіть на тлі дедалі дорожчої війни Кремль усе ще має достатній запас міцності.

    У ГУР назвали ключ до скорочення російського ресурсу

    Одним із головних інструментів тиску Іващенко назвав санкції. Але, за його словами, недостатньо просто ухвалювати нові обмеження — вони повинні реально перекривати канали постачання продукції, необхідної російському військово-промисловому комплексу.

    Йдеться передусім про електронні компоненти, верстати, спеціальну хімію, технології та інше обладнання, яке Росія не завжди здатна повноцінно замінити власним виробництвом.

    Російські компанії, за словами начальника ГУР, використовують численні фірми-посередники, через які необхідні товари продовжують потрапляти до країни в обхід санкцій. Українська розвідка, як стверджує Іващенко, знає, з яких держав надходить частина такої продукції.

    Тому завдання України та її партнерів — не лише вводити нові санкційні пакети, а й закривати вже існуючі лазівки.

    Удари України по Росії вже дають результат

    Ще одним інструментом виснаження російської воєнної машини Іващенко назвав українські далекобійні удари.

    За його оцінкою, їхній вплив уже є «дуже критичним». Йдеться не просто про фізичне знищення конкретного підприємства чи складу.

    Якщо після атаки Росії доводиться зупиняти виробництво, ремонтувати об’єкт, змінювати маршрути постачання, посилювати протиповітряну оборону або перекидати її з інших напрямків, Москва змушена витрачати додаткові гроші та ресурси.

    Саме це, за логікою української розвідки, і є одним із головних завдань далекобійних ударів: не встановлювати рекорди дальності польоту українських безпілотників, а системно зменшувати здатність Росії виробляти зброю, забезпечувати війська та фінансувати війну.

    Економічні наслідки таких атак дедалі помітніші. За даними The Wall Street Journal, українські удари по російській інфраструктурі у 2026 році серйозно вдарили по енергетичному сектору, логістиці та роботі аеропортів РФ. Особливо відчутними стали атаки на нафтопереробні підприємства, які спричинили проблеми з паливом.

    Росія скорочує прогноз видобутку нафти

    Окремий ризик для російської економіки — ситуація в нафтовому секторі, який залишається одним із ключових джерел бюджетних доходів Кремля.

    На початку вересня Reuters повідомив, що російська влада суттєво знизила прогноз видобутку нафти на 2026 рік. За проєктними урядовими розрахунками, показник може впасти до 494,2 млн тонн — найнижчого рівня з 2009 року.

    Серед факторів — наслідки війни, санкції, обмеження експорту та українські удари по нафтопереробній інфраструктурі. Росії також довелося вводити тимчасові обмеження на експорт бензину, дизельного та авіаційного пального, щоб стабілізувати внутрішній ринок.

    Однак і тут ситуація неоднозначна. Найбільший російський банк Сбербанк, наприклад, очікує рекордного прибутку за підсумками 2026 року. Водночас його керівництво вже фіксує зниження споживчої активності, а економічне зростання Росії сповільнюється.

    Це ще раз показує, чому оцінювати здатність Кремля продовжувати війну лише за одним показником — дефіцитом бюджету, нафтовими доходами чи станом банків — некоректно.

    Росія знаходить способи обходити частину обмежень

    Ще одна причина, чому санкції поки не позбавили Москву можливості фінансувати війну, — переорієнтація зовнішньої торгівлі.

    Наприклад, Росія та Індія суттєво розширили використання національних валют у взаємній торгівлі. За даними Reuters, рублі та рупії тепер використовуються приблизно у 96% двосторонніх розрахунків, а у відповідних операціях беруть участь десятки банків обох країн.

    Таким чином, навіть за умов західних фінансових санкцій Росія продовжує будувати альтернативні механізми торгівлі й розрахунків.

    Саме тому Іващенко наголошує на необхідності спільної роботи України та партнерів: окремі санкції без контролю за їх обходом не можуть швидко позбавити Кремль ресурсів.

    У ГУР говорять і про проблеми з набором військових

    Економічний ресурс — лише одна частина здатності Росії продовжувати війну. Інша — людський.

    За словами Іващенка, російська модель залучення людей на військову службу за контрактом значною мірою починає вичерпувати свої можливості. Регіонам стає дедалі складніше постійно збільшувати одноразові виплати, якими людей стимулюють підписувати контракти.

    Начальник ГУР також оцінив середньодобові втрати російських військ у 1200–1400 осіб, а в окремі періоди — до 1500. У цю оцінку входять загиблі та важкопоранені. Це дані української розвідки, які неможливо незалежно перевірити в режимі реального часу.

    За словами Іващенка, ГУР також фіксує зростання невдоволення війною серед росіян. Він заявив, що понад 60% населення РФ нібито виступають проти війни. Водночас начальник розвідки визнав, що наразі складно сказати, чи здатне таке невдоволення перетворитися на потужний протестний рух.

    Оцінка прозвучала на тлі нової спроби переговорів

    Заява керівника ГУР особливо показова на тлі активізації дипломатичних контактів.

    5–6 вересня представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер провели переговори спочатку в Москві, а потім у Києві. Американська сторона намагається відновити переговорний процес щодо завершення війни.

    Водночас Кремль продовжує демонструвати готовність вести бойові дії. Ще 1 вересня Путін заявляв, що вважає становище Росії на фронті вигідним, хоча водночас залишив відкритою можливість переговорів за умови, що Москва вважатиме їх «змістовними».

    Саме тому оцінку ГУР щодо 2028 року не варто сприймати як прогноз дати завершення війни.

    Йдеться про оцінку потенційного запасу ресурсів Росії, а не про твердження, що війна обов’язково триватиме ще два роки.

    Ключова теза української розвідки інша: економічні проблеми РФ уже накопичуються, але самі по собі вони поки що не гарантують швидкого виснаження російської воєнної машини. Щоб скоротити цей горизонт, Україні потрібне одночасне посилення санкцій, перекриття каналів постачання західних і азійських компонентів, продовження ударів по військово-промисловій та енергетичній інфраструктурі й підтримка партнерів.

  • У Росії заговорили про удари по Європі: WSJ назвав перевагу України, яка дратує Кремль

    У Росії заговорили про удари по Європі: WSJ назвав перевагу України, яка дратує Кремль

    Україна має у війні проти Росії стратегічну перевагу, яку Кремль практично не може відтворити: за її західним кордоном розташований величезний економічний, військовий і логістичний тил. Європейські держави забезпечують Україну пальним, зброєю, фінансуванням, виробничими потужностями та логістичними маршрутами, які Росія не може атакувати без ризику прямого конфлікту з НАТО. Саме ця геополітична асиметрія частково нівелює перевагу Москви у вогневій потужності та дедалі сильніше впливає на російську стратегію. The Wall Street Journal пише, що через це Кремль посилює гібридні операції проти Європи, а в російських політичних колах усе гучніше звучать заклики перейти до ударів по військовій та логістичній інфраструктурі країн, які підтримують Київ.

    На перший погляд Росія все ще має значну перевагу в ракетах, авіації та інших засобах далекого ураження. Вона систематично атакує українські міста, електростанції, порти, підприємства та логістичні об’єкти, намагаючись завдати економічної шкоди й послабити здатність держави продовжувати війну. Проте стратегічний результат таких ударів часто виявляється меншим, ніж могла б розраховувати Москва, оскільки частину втраченої інфраструктури та ресурсів Україна компенсує завдяки доступу до європейського ринку. WSJ називає саме цю можливість одним із ключових факторів, які дозволяють Києву витримувати тривалу кампанію російського тиску.

    Особливо показовою є ситуація з пальним. Росія ще у 2022 році завдала серйозних ударів по українській нафтопереробній інфраструктурі, однак це не призвело до тривалого паралічу паливного ринку: Україна переорієнтувалася на імпорт нафтопродуктів із Європи, і мережі АЗС продовжують працювати. Росія ж стикається з протилежною проблемою — українські далекобійні дрони регулярно атакують її НПЗ та інші елементи паливної інфраструктури, а компенсувати втрати за рахунок такого самого масштабного зовнішнього тилу Москві значно складніше. Саме тому удари України по російській мілітаризованій економіці можуть мати пряміший вплив на здатність РФ фінансувати та забезпечувати війну.

    Схожа асиметрія існує й у військовій логістиці. Україна користується логістичними центрами та інфраструктурою у Польщі, Німеччині, Румунії та інших країнах НАТО, через які надходять озброєння, боєприпаси, техніка, запасні частини й інші критично важливі вантажі. Частина українських оборонних компаній також розгорнула виробництво на європейській території. Для Росії такі об’єкти фактично перебувають за межами нинішнього театру бойових дій: удар по території держави НАТО створив би ризик зовсім іншого рівня ескалації.

    При цьому сама Росія не має співставної системи союзницької підтримки. Білорусь і Північна Корея допомагають Москві, однак їхні можливості значно поступаються економічному та промисловому потенціалу західної коаліції, яка стоїть за Україною. Китай зберігає з Росією стратегічні та економічні зв’язки, але не перетворився на повноцінний військовий тил Кремля, а водночас використовує ослаблення позицій Москви у власних економічних інтересах. WSJ зазначає, що саме ця нерівність дедалі сильніше відчувається російським керівництвом.

    На думку німецького депутата Європарламенту Сергія Лагодинського, Кремль бачить, що Україна здатна виживати й продовжувати боротьбу саме тому, що має доступ до зовнішніх ресурсів і міжнародної солідарності. Відповідно Москва намагається бити не лише безпосередньо по Україні, а й по самій системі її підтримки. Західні уряди протягом останніх місяців фіксують посилення диверсій, кібератак, шпигунської діяльності, інцидентів із дронами та інших операцій так званої «сірої зони». Їхня мета, за оцінками західних експертів і розвідслужб, може полягати в тому, щоб налякати європейські суспільства, посіяти сумніви щодо підтримки України та підвищити політичну ціну допомоги Києву.

    Саме на цьому тлі всередині Росії дедалі гучніше лунають заклики зробити ще один крок — перейти від прихованої гібридної активності до безпосередніх ударів по європейській логістиці. Директорка з питань Євразії Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна Ганна Нотте розповіла WSJ, що в російських колах набирає популярності думка: для досягнення цілей у війні Москва повинна атакувати військові й логістичні об’єкти в європейських державах. Поки це не означає, що Кремль уже ухвалив відповідне рішення, однак сама поява такої дискусії свідчить про небезпечне розширення рамок війни.

    За інформацією WSJ, частина західних посадовців не виключає сценарію, за якого Росія могла б спробувати здійснити обмежену одноразову атаку на одну або кілька логістичних цілей у Європі. Серед можливих способів у виданні згадується використання захоплених українських безпілотників або інших засобів, які могли б ускладнити швидке встановлення виконавця. Це лише один із потенційних сценаріїв, який обговорюють чиновники й експерти, а не підтверджений план Кремля. Проте навіть такий обмежений удар по території НАТО міг би мати надзвичайно серйозні наслідки та поставити перед Альянсом питання про відповідь.

    Ризик поширення російської агресії за межі України, за даними видання, був одним із ключових питань і під час нещодавньої поїздки директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. WSJ повідомляє, що одним із головних послань американської сторони було застереження не переносити бойові дії на територію країн НАТО. Водночас це не означає, що американська розвідка очікує неминучого великого вторгнення Росії до однієї з держав Альянсу. НАТО станом на кінець серпня також заявляло, що не бачить ознак підготовки Росії до неминучої звичайної військової атаки, хоча фіксує посилення російських гібридних операцій.

    Саме тому нинішня російська стратегія балансує на межі. З одного боку, Кремль зацікавлений у тому, щоб послабити європейську допомогу Києву і зробити її максимально дорогою політично та економічно. З іншого — прямий удар по державі НАТО може мати протилежний результат і не розколоти Захід, а навпаки, різко посилити його рішучість. Частина європейських політиків уже зазначає, що російські диверсії та інші гібридні операції дедалі більше переконують громадян їхніх країн у тому, що Москва є загрозою не лише для України, а й безпосередньо для Європи.

    У підсумку головна перевага України полягає не в конкретній ракеті чи дроні, а у доступі до величезного зовнішнього тилу. Поки Україна може отримувати пальне, зброю, фінансування, промислову продукцію та логістичну підтримку з Європи, Росії надзвичайно складно досягти стратегічної ізоляції Києва лише ударами по українській території. Москва водночас не має свого аналога такої системи підтримки і змушена значною мірою сама оплачувати наслідки війни та українських ударів. Саме цей дисбаланс, за оцінкою WSJ, і підштовхує Кремль дедалі активніше шукати способи тиснути вже не тільки на Україну, а й на її союзників.

    Тож головне питання зараз полягає в тому, де Москва проведе межу між гібридною війною та прямою атакою. Поки Росія переважно використовує диверсії, кібератаки, інформаційні операції та інші методи нижче порогу відкритого військового зіткнення з НАТО. Але те, що в російських політичних та інформаційних колах дедалі частіше обговорюють удари по європейській логістиці, робить ризик подальшої ескалації значно серйознішим. І саме здатність НАТО переконливо показати, що така атака матиме неприйнятну для Москви ціну, може стати одним із головних факторів стримування Росії.

  • «Крим стане каменем на шиї Путіна»: ексглава ЦРУ назвав удари України, які можуть зламати Росію

    «Крим стане каменем на шиї Путіна»: ексглава ЦРУ назвав удари України, які можуть зламати Росію

    Колишній директор ЦРУ та американський генерал Девід Петреус вважає, що Україна вже знайшла низку надзвичайно болючих точок російської воєнної машини — від нафтопереробних заводів і логістики до окупованого Криму. Водночас найбільшою загрозою для самої України він називає дефіцит засобів протиракетної оборони, передусім перехоплювачів Patriot. На думку Петреуса, якщо Києву вдасться втримати фронт, Захід продовжить фінансову підтримку, а економічний тиск на Росію посилюватиметься, у Кремлі зрештою можуть зіткнутися із ситуацією, коли продовжувати війну стане надто дорого.

    Про це Петреус розповів у великій розмові з засновницею та CEO видання The Cipher Brief Сюзанною Келлі, присвяченій війнам в Україні та на Близькому Сході, розвитку безпілотних систем і тому, як сучасні конфлікти змінюють уявлення про майбутню війну. The Cipher Brief опублікував розмову наприкінці серпня. Видання представляє Петреуса як колишнього директора ЦРУ, командувача Центрального командування США та командувача коаліційних сил в Іраку й Афганістані.

    Особливу увагу генерал звернув на дедалі гостріший дефіцит протиракетної оборони України. За його словами, росіяни намагаються скористатися ситуацією, коли запас перехоплювачів для Patriot залишається обмеженим, а значні ресурси американської протиракетної оборони були перекинуті на Близький Схід.

    Ця проблема не є лише оцінкою Петреуса. У серпні президент Володимир Зеленський підтвердив, що Україна отримала нову, але невелику партію американських перехоплювачів Patriot, не розкривши їхньої кількості та країни-постачальника. До цього українська влада неодноразово наголошувала, що саме ракети для Patriot є одним із найгостріших дефіцитів на тлі посилення російських атак балістикою.

    Наслідки нестачі таких засобів уже проявлялися під час масованих ударів. Під час однієї з липневих атак українська ППО не змогла перехопити жодну з 29 російських балістичних ракет. Речник Повітряних сил Юрій Ігнат тоді прямо пов’язував проблему з нестачею систем, здатних працювати проти балістики. Patriot залишається одним із ключових засобів України для перехоплення таких цілей.

    На цьому тлі особливу небезпеку Петреус бачить у співпраці Москви з Північною Кореєю. Він вважає, що Пхеньян не просто постачає озброєння Росії, а отримує можливість перевіряти його в умовах реальної великої війни.

    І ця співпраця продовжує розширюватися. За даними Південної Кореї, КНДР уже передала Росії понад 15 млн артилерійських боєприпасів, а також балістичні ракети малої дальності. Сеул вважає, що бойове застосування дозволило північнокорейським військовим удосконалювати характеристики свого озброєння за допомогою російського досвіду й технологій.

    На початку серпня українська військова розвідка також повідомила про розміщення у Воронезькій області Росії північнокорейського ракетного підрозділу приблизно з 90 військовослужбовців. За українськими даними, підрозділ міг отримати шість пускових установок і близько 120 балістичних ракет. Reuters зазначав, що Північна Корея до цього вже поставила Москві ракети KN-23 і KN-24.

    Однак Петреус наголошує: попри важкі російські ракетні удари, Україна у відповідь створює для Кремля проблеми зовсім іншого масштабу. Одним із головних інструментів стали далекобійні удари по російській нафтовій галузі.

    За оцінкою генерала, українська кампанія проти НПЗ уже серйозно обмежила можливості Росії переробляти нафту й експортувати нафтопродукти. Він звернув увагу на те, що країна, яка є одним із найбільших світових виробників нафти, змушена шукати додаткові обсяги пального за кордоном.

    Ця тенденція підтверджується й іншими джерелами. Наприкінці серпня The Guardian повідомляв, що після нової хвилі українських ударів по НПЗ Москва почала різко нарощувати імпорт пального, зокрема з Білорусі, Туреччини та інших напрямків. Російський ринок зіткнувся з дефіцитом у низці регіонів, а частина заводів була змушена зупиняти або скорочувати виробництво.

    Російська влада одночасно посилює обмеження на експорт власного пального. За інформацією Reuters, Москва планує продовжити заборону на експорт дизельного пального і у вересні. Заборона стала одним із заходів для стабілізації внутрішнього ринку після повторних ударів українських дронів і простоїв нафтопереробних підприємств. Обмеження на експорт бензину вже продовжені до початку 2027 року.

    Саме на цьому тлі Петреус зробив одну зі своїх найяскравіших заяв — про окупований Крим.

    За його словами, півострів, який Кремль роками демонстрував росіянам як головний символ територіальних здобутків Володимира Путіна, дедалі більше перетворюється на складний і дорогий для утримання об’єкт.

    «Крим стане для Путіна каменем на шиї», — спрогнозував Петреус, говорячи про удари по російській паливній, енергетичній і логістичній інфраструктурі.

    Його логіка полягає в тому, що Україна намагається системно ускладнювати забезпечення окупованого півострова, руйнувати російську військову логістику та збільшувати для Москви ціну його утримання. При цьому генерал не заявляв, що Росія вже втратила можливість забезпечувати Крим, а говорив про тенденцію, яка, на його думку, здатна перетворити півострів із символічного активу Кремля на дедалі важчий тягар.

    Водночас Росія посилює тиск на іншу стратегічну точку — українські порти Чорного моря і Дунаю.

    Петреус окремо наголосив на ударах по Одеській області, адже через південні порти Україна експортує значні обсяги продовольства. За його словами, наслідки таких атак виходять далеко за межі України, оскільки від українського зерна залежать країни Африки та інших регіонів.

    І ситуація справді різко загострилася. 9 серпня Росія атакувала Одеський морський порт, пошкодивши інфраструктуру та енергетичні об’єкти. Зеленський тоді заявив, що Москва фактично завдає удару по глобальній продовольчій безпеці.

    За кілька днів російська армія атакувала Ізмаїл — найбільший український порт на Дунаї для перевалки зерна. Удар пошкодив портову інфраструктуру та спричинив проблеми з електропостачанням. Через блокування частини чорноморської логістики та постійні атаки Україна вимушена переорієнтовувати дедалі більше вантажів на Дунай.

    До кінця серпня ситуація стала ще складнішою: біля Сулінського каналу утворилася черга приблизно із 70 суден, які чекали можливості зайти до українських дунайських портів. Reuters повідомляв, що експорт зерна у серпні суттєво відставав від минулорічних показників.

    Проблема вже виходить і на глобальний ринок. Через поглиблення кризи в Чорному морі ціни на пшеницю піднімалися до найвищого рівня за три роки. Росія та Україна залишаються серед ключових постачальників зерна на світові ринки, тому будь-які серйозні перебої в морській логістиці швидко відображаються на цінах.

    Для Петреуса все це є частиною значно ширшої картини. Він виділяє три напрями, які в сукупності можуть змінити розрахунки Кремля.

    Перший — Україна повинна зберігати здатність стримувати російські війська на фронті й завдавати їм великих втрат. Другий — Києву необхідно мати достатню фінансову підтримку, щоб утримувати економіку та масштабувати власне оборонне виробництво. Третій — потрібно продовжувати тиск на російську воєнну економіку, позбавляючи її доходів і збільшуючи вартість ведення війни.

    У другому напрямі Європа вже взяла на себе значну частину навантаження. ЄС створив для України механізм Ukraine Support Loan обсягом до 90 млрд євро на 2026–2027 роки, який має фінансувати як бюджетні, так і оборонні потреби держави.

    24 серпня Європейська комісія окремо погодила ще 6,1 млрд євро на оборонні закупівлі України — системи ППО і ПРО, ракети, боєприпаси та радари. У Брюсселі наголосили, що лише протягом попереднього місяця Росія застосувала проти України 376 ракет.

    ЄС одночасно продовжує економічний тиск на Москву. У липні був ухвалений 21-й пакет санкцій проти Росії, який знову вдарив по енергетиці, фінансовій системі та схемах обходу обмежень. Єврокомісія зазначила, що з початку повномасштабної війни Росія вже використала понад дві третини ліквідних активів свого Фонду національного добробуту.

    Саме комбінацію зовнішніх санкцій та внутрішніх ударів по російській інфраструктурі Петреус вважає особливо небезпечною для Кремля.

    У цьому контексті він згадує не тільки НПЗ, а й склади та логістичні центри, які можуть використовуватися для забезпечення російських військ. Така війна дедалі частіше приходить у райони, де росіяни ще нещодавно майже не відчували її безпосередньо.

    27 серпня Reuters повідомив про новий український удар по логістичному об’єкту в центральній частині Росії на тлі чергової масованої російської атаки на Україну. Того самого дня РФ застосувала балістичні та гіперзвукові ракети й 258 безпілотників, атакуючи Київ, Одещину та низку інших регіонів.

    Але, можливо, ще важливішим за економічний аспект у розмові Петреуса стало його бачення самої війни.

    Ексдиректор ЦРУ називає Україну «лабораторією майбутньої війни». За його словами, поле бою за кілька років радикально змінилося: якщо на початку повномасштабного вторгнення ключовим засобом ураження залишалася артилерія, то тепер величезна роль перейшла до безпілотників, систем спостереження, штучного інтелекту та автономних платформ.

    Це вже помітили й західні країни. Reuters у липні зазначав, що Україна стала найбільшим у світі виробником військових дронів за кількістю і що НАТО дедалі більше цікавиться українськими технологіями та бойовим досвідом.

    24 серпня Велика Британія та Україна підписали окреме партнерство у сфері штучного інтелекту для оборони. Британські фахівці отримають доступ до українських технологій і величезного масиву бойових даних, а спільні проєкти охоплюватимуть ШІ для розпізнавання цілей, автономні системи та нові рішення для дронів.

    Сам Петреус переконаний, що простого нарощування закупівель безпілотників для західних армій буде недостатньо. Потрібна фактично нова військова доктрина, у якій дрони, сенсори, штучний інтелект та автономні системи будуть не додатком до традиційних військ, а їхньою базовою частиною.

    Для України ж найближча проблема значно конкретніша — пережити період дефіциту перехоплювачів і не дозволити Росії використати перевагу в балістичних ракетах.

    Показовим став і масштаб російського удару 27 серпня: українська ППО змогла перехопити сім балістичних ракет та майже 90% застосованих дронів, однак удари все одно спричинили руйнування в низці областей.

    Отже, прогноз Петреуса не зводиться до твердження, що Росія близька до негайного краху або що Путін уже готовий просити про перемир’я. Навпаки, генерал описує довгу стратегію виснаження: не дати Росії досягти вирішального успіху на фронті, втримати українську економіку, захистити небо, одночасно бити по російських доходах, НПЗ, паливній та військовій логістиці.

    Якщо ці елементи спрацюють одночасно, вважає колишній директор ЦРУ, для Кремля може настати момент, коли економічна ціна війни, втрати армії та необхідність утримувати окуповані території перевищать можливості Росії продовжувати конфлікт у нинішньому темпі. І тоді Крим, який Путін роками представляв як одну зі своїх головних геополітичних перемог, справді може перетворитися для нього з «перлини корони» на той самий «камінь на шиї».

     

  • Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф 25 серпня здійснив рідкісний і заздалегідь неанонсований візит до Москви. Американський високопосадовець прибув до російської столиці на важкому військово-транспортному літаку C-17A Globemaster III, який вилетів із району Вашингтона через Ригу. Мета переговорів офіційно не розкривається, а в Кремлі обмежилися формулюванням про «контакти між спецслужбами». Водночас американські ЗМІ повідомили, що перед поїздкою Вашингтон попросив Україну тимчасово не завдавати далекобійних ударів по Москві, Санкт-Петербургу та північних регіонах Росії.

    За даними Reuters, це перша відома поїздка Реткліффа до Росії на посаді директора ЦРУ. Сам візит офіційно не анонсували ані Білий дім, ані ЦРУ, а представники американської розвідки спочатку взагалі відмовилися його коментувати. Джерела американських медіа підтвердили лише, що Реткліфф прибув до Москви для зустрічей із російськими посадовцями.

    Візит одразу привернув особливу увагу через його секретність, час проведення та незвичний транспорт.

    За даними The Washington Post, відкриті сервіси відстеження польотів зафіксували C-17A Globemaster III, який вилетів із військової бази Joint Base Andrews поблизу Вашингтона у напрямку Риги. Там літак перебував близько доби, після чого 25 серпня вирушив до Москви і приземлився після 09:00 за місцевим часом. Приблизно через вісім із половиною годин борт знову залишив російську столицю.

    Одночасно в Москві помітили дипломатичний кортеж. The Washington Post геолокувала відео, на якому автомобілі з дипломатичними номерними знаками рухалися Новим Арбатом неподалік будівель російського військового відомства. Щонайменше один із номерів мав код, який використовується дипломатичними структурами США в Росії.

    Навіщо глава ЦРУ прилетів до Москви

    Офіційної відповіді на головне питання — що саме обговорював директор ЦРУ у російській столиці — наразі немає.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив The Washington Post, що візит був пов’язаний із «контактами між спецслужбами». Подробиць він не надав. Окремо Пєсков повідомив російським ЗМІ, що зустріч Джона Реткліффа з Володимиром Путіним не планувалася.

    Таким чином, публічно Кремль відмежував візит від політичних переговорів на найвищому рівні.

    Проте американські медіа звертають увагу на те, що канали між розвідслужбами США та Росії традиційно використовуються для питань, які складно обговорювати через звичайні дипломатичні механізми. Серед таких тем можуть бути обміни ув’язненими, питання стратегічної безпеки, запобігання ескалації та передавання непублічних попереджень.

    CBS News нагадує, що ЦРУ вже брало участь у переговорах щодо обмінів утримуваними особами. Сам Реткліфф раніше був залучений до переговорів, які стосувалися звільнення громадян зі складними американсько-російськими справами.

    Водночас жодне з таких можливих пояснень не підтверджене офіційно як конкретна причина нинішнього візиту.

    Україну попросили утриматися від ударів

    Ще більш резонансною стала інформація про те, що напередодні візиту Вашингтон звернувся до Києва з проханням тимчасово не завдавати далекобійних ударів по частині території Росії.

    CBS News повідомило з посиланням на високопоставленого українського посадовця, що США попередили Україну про поїздку високорівневої делегації до Москви та попросили призупинити удари до її від’їзду.

    Журналіст Financial Times Крістофер Міллер уточнював, що йшлося про Москву, Санкт-Петербург і північні регіони Росії та про період 24–26 серпня. За даними його джерел, Україна погодилася врахувати прохання американської сторони.

    Reuters також підтвердив, що Вашингтон просив Київ утриматися від ударів по певних районах Росії, щоб гарантувати безпечний переліт американського високопосадовця.

    Важливо, що офіційних заяв Києва про таку домовленість наразі немає. Тому інформація про згоду України ґрунтується на повідомленнях західних медіа та їхніх анонімних джерелах.

    Чому використали величезний C-17

    Не менш показовим став і сам літак, на якому американська делегація прибула до Росії.

    C-17A Globemaster III — це важкий військово-транспортний літак Повітряних сил США, який використовується для перекидання великих вантажів, військової техніки, персоналу та обладнання на значні відстані.

    The Washington Post називає його одним із головних важких транспортних літаків Пентагону. Він особливо зручний під час чутливих дипломатичних місій, оскільки дозволяє привезти разом із делегацією спеціалізований транспорт, засоби зв’язку, електронне обладнання та персонал забезпечення.

    Саме це може пояснювати, чому для поїздки директора ЦРУ обрали не звичайний урядовий пасажирський літак.

    C-17 здатний перевозити десятки тонн вантажу і працювати з відносно коротких та складних злітно-посадкових смуг. Його використовували в Афганістані, Іраку, під час евакуаційних операцій, гуманітарних місій та перевезень високопоставлених американських делегацій.

    У разі поїздки до Москви такий борт міг доставити автомобілі для кортежу, захищені системи комунікації, особисту охорону та інше обладнання, необхідне делегації.

    The Washington Post прямо зазначає, що C-17 цінується саме за можливість перевозити спеціальний транспорт і обладнання для чутливих дипломатичних візитів.

    Поруч летів ще один американський літак

    Цікаво, що C-17 був не єдиним американським військовим бортом, який вирушив із району Вашингтона до Європи.

    За даними The Washington Post, до Риги також прилетів C-40B — модифікований пасажирський літак, який використовується для перевезення високопоставлених американських посадовців.

    Однак відкриті дані польотів не показали, що саме C-40B вирушив далі до Москви. Натомість російську столицю відвідав C-17.

    Ця деталь лише посилила увагу до візиту, оскільки така логістика може свідчити про підвищені заходи безпеки та особливий статус делегації.

    Перший подібний візит після місії Бернса перед вторгненням

    Поїздка Реткліффа має ще один символічний контекст.

    Останній відомий візит директора ЦРУ до Москви відбувся в листопаді 2021 року. Тодішній глава агентства Вільям Бернс прибув до Росії, щоб передати Володимиру Путіну та його оточенню попередження Вашингтона щодо можливого вторгнення в Україну та наслідків такого рішення.

    Уже через кілька місяців Росія розпочала повномасштабну війну.

    Тому нинішній приїзд глави ЦРУ автоматично викликає паралелі з тією поїздкою, хоча жодних підтверджень, що місія Реткліффа мала аналогічну мету, немає.

    Візит відбувся у момент нової напруги

    Поїздка директора ЦРУ припала на вкрай напружений момент у відносинах між Вашингтоном і Москвою.

    Україна посилила далекобійні удари по російській військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі, зокрема в глибині території РФ. Одночасно Росія продовжує масштабні ракетні та дронові атаки на українські міста.

    CBS News також повідомляє, що останні американські розвідувальні оцінки свідчать про можливу зміну ставлення Путіна до ризику. За даними джерел телеканалу, у Вашингтоні допускають, що російське керівництво може бути більш готовим до провокаційних гібридних дій проти країн НАТО з метою перевірки реакції Альянсу та адміністрації Трампа.

    Паралельно переговори щодо припинення війни в Україні залишаються фактично заблокованими, а позиції Москви і Києва щодо ключових питань залишаються далекими одна від одної.

    У такій ситуації прямий контакт між керівниками спецслужб може бути одним із небагатьох каналів, які Вашингтон і Москва продовжують підтримувати навіть під час глибокої політичної конфронтації.

    Саме тому формальне пояснення Кремля про «контакти між спецслужбами» не обов’язково означає другорядність візиту. Навпаки, історично такі канали часто використовувалися для найбільш чутливих питань, які сторони не хотіли обговорювати публічно.

    При цьому на 26 серпня ані Білий дім, ані ЦРУ не розкрили зміст зустрічей Реткліффа в Москві. Пєсков також не повідомив, з ким саме зустрічався американський розвідник, обмежившись запевненням, що контакту з Путіним не планували.

    Тож після відльоту американського C-17 головна інтрига зберігається: що саме директор ЦРУ привіз до Москви і яку відповідь Вашингтон очікує від російської сторони.

  • Збитки можуть сягати 3 трлн рублів: Зеленський пояснив, навіщо Україна б’є по складах Wildberries у Росії

    Збитки можуть сягати 3 трлн рублів: Зеленський пояснив, навіщо Україна б’є по складах Wildberries у Росії

    Україна завдає ударів по логістичних центрах російського маркетплейсу Wildberries через їхню роль у постачанні товарів для армії РФ, а також у відповідь на систематичні російські атаки по українській цивільній логістиці. Президент Володимир Зеленський заявив, що економічний ефект лише цієї операції для Росії може сягати трьох трильйонів рублів.

    Про це глава держави розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. За словами Зеленського, удари по російській логістиці є частиною прорахованої української стратегії, яка має не лише військовий та економічний, а й суспільний ефект усередині РФ.

    Президент пов’язав рішення атакувати російські логістичні об’єкти з діями самої Росії. Він нагадав, що російські війська протягом повномасштабної війни систематично атакують українські підприємства, поштову та логістичну інфраструктуру, зокрема об’єкти «Нової пошти» та «Укрпошти».

    За словами Зеленського, Москва продовжує розширювати масштаби таких ударів і не демонструє готовності до реальної деескалації. Саме атаки РФ на українську логістику, як стверджує президент, стали однією з причин, через які Україна почала відповідати ударами по відповідній інфраструктурі на території Росії.

    Окремо Зеленський пояснив, чому серед цілей опинилася саме інфраструктура Wildberries — одного з найбільших російських маркетплейсів. За його словами, йдеться не лише про звичайну комерційну логістику.

    «Чому ми б’ємо, зокрема, по Wildberries? Тому що це і постачання військових товарів, і великі гроші для Росії», — заявив президент.

    Зеленський назвав операцію проти цієї логістичної мережі «дуже прорахованою» та звернув увагу на масштаб фінансових наслідків для РФ.

    За оцінкою президента, прямі збитки Росії від операції проти Wildberries становлять близько одного трильйона рублів. Якщо ж врахувати боргові зобов’язання компанії, втрати пов’язаних із нею підприємств та осіб, необхідність перебудови логістичних процесів і витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури, загальний економічний ефект може досягати близько трьох трильйонів рублів.

    Масштаб ударів по логістичній мережі Wildberries справді став значним. Ще 16 серпня Міністерство оборони України заявило, що було виведено з ладу сім із десяти найбільших логістичних центрів маркетплейсу на території Росії.

    Серед них опинився логістичний вузол в індустріальному парку «Коледіно» у Підмосков’ї. Його площа становила близько 250 тисяч квадратних метрів, що робило цей об’єкт найбільшим складом Wildberries за площею. Після ударів припинили роботу й інші великі об’єкти компанії.

    В Інституті вивчення війни також звертали увагу на наслідки серії атак. Аналітики зазначали, що в міру виходу з ладу великих центрів можливості Wildberries переносити навантаження на сусідні склади поступово скорочуються.

    Логістична мережа компанії є масштабною. За оприлюдненими раніше даними, у Росії працювали понад 25 великих фулфілмент-центрів Wildberries, а якщо враховувати склади, сортувальні центри та інші майданчики об’єднаної компанії Wildberries-Russ, мережа налічувала понад 200 логістичних об’єктів загальною площею близько 5,2 млн квадратних метрів.

    Однак удари мають не лише логістичний та фінансовий вимір. Зеленський заявив, що Київ також бачить їхній соціальний вплив на російське суспільство.

    За оцінкою, яку навів президент, понад 60% росіян хотіли б завершення війни та припинення вогню. Зеленський пов’язує зміну суспільних настроїв, зокрема, з тим, що наслідки війни дедалі сильніше відчуваються безпосередньо всередині Росії.

    Президент також заявив про зниження підтримки російської влади. На його думку, саме це може бути однією з причин нинішньої ескалації з боку Кремля. Зеленський вважає, що Володимир Путін намагається утримати радикальну частину російського суспільства, яка виступає за продовження війни.

    Удари по Wildberries водночас є лише частиною ширшої української кампанії проти російської військової, енергетичної та логістичної інфраструктури. Україна продовжує завдавати далекобійних ударів по об’єктах, які, за даними української сторони, забезпечують російську воєнну машину ресурсами, пальним, товарами та доходами.

    Зеленський також наголосив, що Україна не проводить операцій проти російських цивільних літаків. За його словами, українські сили атакують військові аеродроми, а порушення роботи цивільних аеропортів РФ є наслідком необхідності російської сторони закривати повітряний простір через загрозу безпілотників. Президент повідомив, що відповідна операція СБУ під назвою «Килим» триває близько півтора року.

    Паралельно Україна відповідає і на російські атаки проти морської та експортної інфраструктури. Зеленський заявив, що Москва першою почала ескалацію навколо українського зернового коридору, після чого Київ став відповідати ударами по об’єктах, пов’язаних із російським аграрним експортом.

    Таким чином, удари по складах Wildberries у Києві розглядають не як ізольовану кампанію проти великої російської компанії, а як частину системного тиску на логістику та економічну базу РФ. За словами Зеленського, мета полягає у тому, щоб Росія відчувала реальну ціну продовження війни — від втрати логістичних потужностей та фінансових збитків до дедалі помітнішого впливу війни на повсякденне життя російського суспільства.

  • Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    У Росії вранці 23 серпня безпілотники атакували великий логістичний комплекс маркетплейсу Ozon в Оренбурзі. На території об’єкта виникла пожежа, понад 300 працівників евакуювали, а роботу центру призупинили. Це вже другий удар по складах Ozon за дві доби. Паралельно Володимир Путін заявив, що Україна нібито «відкрила скриньку Пандори» ударами по російській економічній інфраструктурі, та пригрозив атаками на найбільш чутливі сектори української економіки. На фронті тим часом зберігається надзвичайно висока інтенсивність боїв, а президент Володимир Зеленський попереджає про великий запас російської балістики й потребу України у сотнях ракет Patriot на зиму.

    У ніч проти 23 серпня безпілотники атакували Оренбурзьку область Росії. Російська влада заявила, що під удар потрапили два промислові об’єкти, серед яких логістичний центр одного з найбільших російських онлайн-ритейлерів Ozon. Reuters із посиланням на губернатора регіону повідомляє, що на території складу зафіксували пошкодження після падіння уламків дронів. Компанія Ozon підтвердила евакуацію понад 300 людей та тимчасове припинення роботи комплексу. Даних про постраждалих немає.

    Мер Оренбурга Альберт Юмаділов повідомив, що після атаки на території логістичного центру виникла пожежа, яку вдалося загасити. Російське Міноборони заявило, що над Оренбурзькою областю нібито перехопили шість безпілотників. Незалежно перевірити кількість збитих апаратів неможливо. Водночас фото та відео, які з’явилися в мережі, показують задимлення в районі комплексу.

    Атака привернула особливу увагу ще й тому, що Оренбург розташований далеко від українського кордону. Крім того, це вже другий за два дні удар по інфраструктурі Ozon. Напередодні, 22 серпня, дрони атакували логістичний центр компанії у Самарській області. Той удар став першим відомим випадком, коли об’єкт Ozon безпосередньо потрапив під атаку в межах нинішньої кампанії ударів по російській економічній інфраструктурі.

    До цього під ударами неодноразово опинялися склади іншого російського маркетплейсу — Wildberries. Українська сторона пояснює кампанію необхідністю вражати об’єкти, які можуть працювати на російську військову економіку, логістику та забезпечення армії. Москва, зі свого боку, називає атаки ударами по цивільній інфраструктурі.

    На тлі серії таких ударів Володимир Путін виступив із новими погрозами Україні. В інтерв’ю російському пропагандисту Павлу Зарубіну він заявив, що Київ нібито «відкрив скриньку Пандори», почавши системно бити по об’єктах російської економіки. За словами Путіна, Росія відповідатиме атаками по «найбільш чутливих» для України економічних напрямках.

    Путін також стверджував, що російські удари є «більш чутливими» і «більш руйнівними», ніж українські. Серед напрямків, на які Москва вже посилює тиск, Reuters називає українську портову та аграрну інфраструктуру, критично важливу для експорту зерна через Чорне море.

    Російський керівник традиційно представив удари РФ як «відповідь» на українські атаки, хоча Росія веде повномасштабну агресію проти України з лютого 2022 року та систематично атакує українські міста, енергетичні об’єкти, порти й промисловість.

    Окремо Путін заявив, що через посередників Москва отримує пропозиції Києва щодо можливих домовленостей, однак назвав їх «екзотичними» та неприйнятними. Він знову повторив, що будь-які переговори, з точки зору Кремля, мають враховувати так звані «реалії на землі», тобто російські територіальні захоплення.

    Українська сторона тим часом попереджає, що Росія продовжує накопичувати значний ракетний потенціал. Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами заявив, що РФ може мати у запасах приблизно 600–630 балістичних ракет, а її промисловість потенційно здатна вийти на виробництво до 1300 таких ракет на рік.

    За словами президента, українські Повітряні сили розраховують отримати на зимовий період 360 ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Зеленський визнав, що забезпечити таку кількість складно через обмежені світові виробничі потужності. Україна намагається знайти щонайменше 300 ракет, хоча офіційний запит Повітряних сил вищий.

    Раніше Київ домовився зі Сполученими Штатами та компанією Raytheon про перехід до практичної роботи над виробництвом ракет для Patriot із залученням української промисловості. Зеленський також заявляв, що балістичні ракети фактично залишаються одним із головних інструментів російського терору, протидіяти якому без достатньої кількості систем Patriot і боєприпасів до них надзвичайно складно.

    Президент також повідомив про нещодавнє ураження російської пускової установки оперативно-тактичного комплексу «Іскандер» неподалік від українського кордону. За словами Зеленського, Україна намагається не лише перехоплювати ракети вже в повітрі, а й знищувати установки до моменту запуску.

    Бойові дії на землі при цьому залишаються надзвичайно інтенсивними. За уточненими даними Генерального штабу, протягом 22 серпня відбулося близько двох сотень бойових зіткнень. Найбільший тиск російська армія продовжує чинити на сході України, зокрема на напрямках, пов’язаних із Костянтинівкою, Краматорськом і Слов’янськом. У різних оперативних зведеннях за 22 серпня фігурує 197 бойових зіткнень, тому оприлюднена в ранніх повідомленнях цифра 195 могла бути попередньою.

    Зеленський заявив, що Костянтинівка, Слов’янськ та Краматорськ залишаються серед головних стратегічних цілей російського наступу. Він також не виключив, що Росія у перспективі може знову спробувати створити загрозу для Києва, хоча наразі немає підтвердження про формування безпосередньої ударної групи для повторного наступу на столицю.

    Окремою ареною бойових дій залишається окупований Крим. Українські сили протягом останніх тижнів системно атакують радіолокаційні станції, аеродроми, склади, об’єкти зв’язку та логістику російської армії на півострові. У ніч проти 23 серпня українські джерела повідомляли про чергові удари по військовій інфраструктурі в районах Чорноморського, Євпаторії та Джанкоя. Частина інформації щодо конкретних результатів таких атак ще потребує незалежного підтвердження.

    Паралельно Росія продовжує удари по українських регіонах. Уранці 23 серпня російські війська атакували Ізюм Харківської області, де були пошкоджені щонайменше два десятки приватних будинків і є постраждалі. Також повідомлялося про удар по території торговельного об’єкта у Запоріжжі та пошкодження локомотива пасажирського поїзда на Одещині. За повідомленнями української сторони, пасажирів поїзда вдалося завчасно евакуювати, тому обійшлося без жертв.

    Усе це відбувається на тлі різкого розширення війни дронів. Росія нарощує виробництво ударних безпілотників, включно з реактивними моделями, тоді як Україна дедалі частіше проводить далекобійні атаки по військовій та економічній інфраструктурі в глибині території РФ.

    Російське Міноборони заявило, що лише за ніч на 23 серпня нібито було перехоплено 328 українських безпілотників. Незалежно підтвердити цю цифру неможливо, однак масштаб повідомлень про вибухи та атаки в різних регіонах Росії свідчить про значну інтенсивність ударів.

    Удар по Ozon в Оренбурзі став ще одним підтвердженням того, що географія цієї кампанії продовжує розширюватися. Якщо раніше основними цілями були нафтопереробні заводи, військові підприємства та склади пального, тепер під атаки дедалі частіше потрапляє логістична інфраструктура великих російських компаній.

    Реакція Путіна показує, що Кремль сприймає удари по економічній інфраструктурі як дедалі серйознішу загрозу. Його обіцянка бити по «найбільш чутливих» секторах української економіки водночас означає ризик нового посилення атак на порти, енергетику, транспорт і підприємства.

    Таким чином, 1642-й день повномасштабної війни проходить на тлі одночасної ескалації одразу на кількох рівнях: Росія намагається посилювати тиск на фронті та ракетно-дроновий терор, Україна розширює далекобійні удари по російській військовій економіці, а обидві сторони готуються до ще більш складного осінньо-зимового періоду.

  • Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Сили оборони України завдали нових ударів по стратегічних об’єктах російської нафтової інфраструктури. Генеральний штаб ЗСУ 20 серпня офіційно підтвердив ураження одного з найбільших нафтопереробних комплексів РФ — «ТАНЕКО» у Татарстані, а також нафтового термінала «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї. На обох об’єктах після ударів зафіксували пожежі. Нові атаки відбуваються на тлі дедалі відчутніших проблем російського паливного ринку: Москва вже імпортує бензин з Індії, Білорусі та Казахстану, обмежує експорт пального, а в низці російських регіонів знову виник дефіцит на АЗС.

    Про результати нових ударів Генштаб повідомив удень 20 серпня. За даними українських військових, операції проводилися 19 серпня та в ніч проти 20 серпня 2026 року. Цілями стали об’єкти, безпосередньо пов’язані з переробкою, зберіганням і транспортуванням російських нафтопродуктів.

    Однією з головних цілей став нафтопереробний завод «ТАНЕКО» у Нижньокамську, Республіка Татарстан. Генштаб підтвердив влучання по підприємству та подальшу пожежу на його території. Другою ціллю став нафтовий термінал «Таманьнефтегаз» у Волні Краснодарського краю — там українські військові також зафіксували пожежу.

    Ці удари важливі не лише через масштаб самих об’єктів. Вони відбулися в момент, коли російський внутрішній паливний ринок переживає чергову хвилю дефіциту, а Москва була змушена вдатися до нетипового для великої нафтовидобувної держави кроку — імпортувати бензин із-за кордону для власних споживачів. Reuters пов’язує проблеми, серед іншого, з повторними українськими атаками на російські НПЗ.

    «ТАНЕКО»: один із найбільших НПЗ Росії

    Масштаб першої цілі робить удар особливо помітним.

    «ТАНЕКО» розташований у Нижньокамську — за сотні кілометрів від українського кордону. За інформацією Генштабу, підприємство здатне переробляти до 16 млн тонн нафтової сировини на рік та виробляє широкий спектр нафтопродуктів, зокрема моторне пальне.

    Українська сторона також наголошує, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    У попередніх повідомленнях Генштаб характеризував «ТАНЕКО» як одне з найбільших нафтопереробних підприємств РФ. Завод виробляє, серед іншого, дизельне та авіаційне пальне, а також інші продукти нафтопереробки. Його проєктна потужність перевищує 16 млн тонн нафти на рік.

    Таким чином, навіть тимчасове порушення роботи окремих технологічних установок такого підприємства потенційно має значення не тільки для регіонального паливного ринку.

    Наразі Генштаб не повідомляє, наскільки серйозними є пошкодження підприємства після нового удару. Офіційно підтверджені влучання та пожежа, однак оцінка масштабів наслідків ще триває.

    Водночас це вже не перша атака на цей об’єкт. Зокрема, Генштаб повідомляв про ураження «ТАНЕКО» у червні 2026 року.

    Тобто йдеться про систематичний тиск на один із важливих елементів російської нафтопереробної системи.

    Під ударом опинився і чорноморський нафтовий термінал

    Другою підтвердженою ціллю став «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї.

    За інформацією Генерального штабу, після нового ураження на території об’єкта також виникла пожежа.

    Це один із ключових російських нафтових терміналів біля порту Тамань на узбережжі Чорного моря. Через нього здійснюється перевалка нафти, мазуту, дизельного пального та зріджених вуглеводневих газів. Комплекс має великий резервуарний парк. Українські військові також заявляли, що цей об’єкт використовується для забезпечення пальним російських окупаційних військ.

    Потужності комплексу дозволяють перевалювати до 20 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік.

    Термінал уже неодноразово ставав ціллю українських ударів.

    Зокрема, у травні Генштаб повідомляв про ураження нафтоналивного причалу «Таманьнефтегазу». Тоді, за попередніми даними української сторони, було пошкоджено нафтоналивний стендер.

    Повторне ураження такого об’єкта демонструє характер української кампанії: удари спрямовуються не лише безпосередньо по заводах, які виробляють пальне, а й по інфраструктурі, необхідній для його накопичення, перевалки та транспортування.

    Удари припали на дуже невдалий для Москви момент

    Нові атаки відбулися на тлі дедалі серйозніших проблем із пальним усередині самої Росії.

    За даними Reuters, у серпні країною поширилася друга хвиля дефіциту моторного пального. Щонайменше у десяти регіонах місцева влада знову була змушена посилювати обмеження на продаж пального на АЗС. Кореспонденти агентства фіксували відсутність бензину навіть на частині заправок у Московській області.

    Паливна криза почала посилюватися ще навесні, а до липня проблеми поширилися на значну частину російських регіонів.

    Серед причин Reuters називає сезонне збільшення попиту та зупинки чи скорочення виробництва на НПЗ після атак безпілотників. Наприкінці липня ситуація частково стабілізувалася, однак нова серія ударів по нафтопереробних заводах наприкінці липня та на початку серпня знову погіршила становище.

    Проблеми визнає вже й сама російська влада.

    За інформацією Reuters, складна ситуація з постачанням пального фіксувалася, зокрема, в Оренбурзькій, Липецькій, Тверській областях, Краснодарському, Забайкальському, Приморському та Красноярському краях, Орловській області, Туві та Хакасії.

    Ще один показовий індикатор — біржова торгівля. За даними агентства, продажі бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі від початку серпня скоротилися в середньому приблизно на 20% порівняно з другою половиною липня.

    Росія почала завозити бензин з Індії

    Особливо показовою стала поява на російському ринку бензину з Індії.

    Reuters 17 серпня повідомило, що щонайменше одна велика партія індійського бензину вже надійшла на внутрішній ринок РФ. За інформацією трьох джерел у галузі та даними LSEG, Росія почала використовувати імпорт, щоб пом’якшити дефіцит, який виник на тлі українських ударів по нафтопереробних підприємствах.

    Йдеться про приблизно 68 тисяч тонн бензину.

    Пальне завантажили через операцію «борт у борт» на якірній стоянці Порт-Саїда з танкера, який перед цим отримав вантаж в індійському порту Вадінар. Після цього судно під прапором Оману доставило бензин до російського арктичного порту Вітіно.

    Звідти пальне почали перевантажувати для подальшого транспортування російським споживачам залізницею.

    Більше того, за даними LSEG, наведеними Reuters, очікувалося прибуття щонайменше ще двох партій індійського бензину до російських портів.

    Для держави, яка є одним із найбільших світових виробників і експортерів нафти, необхідність закуповувати готове моторне пальне за кордоном є показовою зміною ситуації на внутрішньому ринку.

    Білорусь і Казахстан теж постачають пальне

    Індія — не єдиний напрямок, звідки Москва намагається отримати додаткові обсяги.

    Reuters повідомляє, що серед заходів для стабілізації внутрішнього ринку Росія організувала залізничний імпорт бензину з Білорусі та Казахстану.

    Масштаб залежності від білоруських поставок уже помітно зріс.

    За даними, наведеними РБК-Україна з посиланням на Reuters, лише за перші сім місяців 2026 року поставки бензину з Білорусі до Росії збільшилися приблизно у 25 разів порівняно з аналогічним періодом попереднього року — майже до 665 тисяч тонн.

    Імпорт дизельного пального за той самий період зріс майже у сім разів — до 418 тисяч тонн.

    Проте навіть білоруський напрямок не гарантує Москві стабільного нарощування поставок. 19 серпня з’явилася інформація про очікуване скорочення білоруського експорту пального до РФ через ремонт на Новополоцькому НПЗ.

    Таким чином, нові удари України припадають на момент, коли російський паливний баланс уже перебуває під значним тиском.

    Москва забороняє експорт і послаблює вимоги

    Російська влада намагається компенсувати нестачу одразу кількома способами.

    За даними Reuters, серед заходів — обмеження експорту пального, імпорт нафтопродуктів та навіть пом’якшення окремих вимог до якості пального, щоб збільшити його доступність на внутрішньому ринку.

    Ще в липні віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявляв, що Росія почне імпортувати нафтопродукти для стабілізації внутрішнього ринку.

    Тепер цей механізм уже фактично працює.

    Паралельно Росія почала морський імпорт дизельного пального з Азії до портів Далекого Сходу.

    У сукупності це означає, що Москва одночасно змушена стримувати вивезення власного пального та шукати додаткові поставки за кордоном.

    Чому Україна систематично атакує нафтову інфраструктуру РФ

    Українські військові регулярно наголошують, що російський нафтогазовий комплекс є важливою складовою забезпечення війни.

    Нафтопереробні підприємства виробляють дизель, бензин, авіаційне пальне та інші продукти, необхідні для роботи військової техніки й авіації. Термінали та нафтобази забезпечують їх зберігання, перевалку та логістику.

    У випадку «ТАНЕКО» Генштаб прямо зазначає, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    Щодо «Таманьнефтегазу» українська сторона раніше також заявляла про його використання в забезпеченні російських окупаційних військ пальним.

    Тому атаки на НПЗ, термінали й нафтобази фактично формують окремий напрямок українських далекобійних операцій.

    Його ефект може складатися не лише з безпосереднього фізичного знищення обладнання. Навіть тимчасова зупинка технологічної установки означає необхідність ремонту, перебудови логістики та перерозподілу виробництва між іншими підприємствами.

    Коли ж такі удари відбуваються регулярно й охоплюють різні регіони, проблеми окремих заводів починають впливати на загальний паливний баланс.

    Саме такий ефект зараз простежується на російському внутрішньому ринку.

    Дефіцит повернувся після нової хвилі атак

    Ситуація у серпні особливо показова.

    Після попередніх заходів російської влади дефіцит наприкінці липня вдалося частково послабити. Однак це поліпшення виявилося нетривалим.

    Reuters зазначає, що нова хвиля атак на російські НПЗ наприкінці липня та на початку серпня спричинила повторне погіршення ситуації.

    І тепер до вже наявних проблем додаються нові ураження «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу».

    Поки що немає підтверджених даних, наскільки нові удари скоротять фактичні обсяги переробки та перевалки. Генеральний штаб повідомив про влучання та пожежі, однак оцінювання результатів бойового ураження триває.

    Тому стверджувати про повну зупинку підприємств наразі не можна.

    Однак стратегічний контекст ударів очевидний: вони відбуваються в той момент, коли російська система виробництва і постачання моторного пального вже працює в умовах дефіциту, імпорту та адміністративних обмежень.

    Нафтова війна входить у нову фазу

    Ураження одразу двох різних за функціями об’єктів — великого НПЗ у Татарстані та чорноморського перевалочного термінала — демонструє ширший характер української кампанії.

    «ТАНЕКО» є важливою ланкою виробництва пального.

    «Таманьнефтегаз» — важливою ланкою його зберігання, перевалки та логістики.

    Одночасний тиск на різні елементи паливного ланцюга може створювати для Росії значно складнішу проблему, ніж пошкодження одного окремого підприємства.

    Особливо тепер, коли наслідки накопичуються.

    Росія вже обмежує експорт, збільшує поставки з Білорусі й Казахстану, завозить бензин з Індії, імпортує дизель з Азії, а в окремих регіонах знову вводяться обмеження на АЗС.

    Тому офіційне підтвердження ударів по «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу» 20 серпня — це вже не просто повідомлення про чергові два уражені об’єкти.

    Це продовження системної кампанії проти російської паливної інфраструктури саме тоді, коли РФ дедалі складніше компенсувати наслідки попередніх атак на внутрішньому ринку.

    І якщо пошкодження на двох об’єктах виявляться значними, тиск на російську нафтопереробку та логістику пального може посилитися ще більше.

  • Зеленський заявив про спільний план із партнерами, який змусить Путіна завершити війну

    Зеленський заявив про спільний план із партнерами, який змусить Путіна завершити війну

    Російський диктатор Володимир Путін не демонструє готовності добровільно припинити війну проти України, однак Київ разом із міжнародними партнерами має план, який передбачає посилення тиску на Кремль.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час Українського молодіжного форуму, передає Укрінформ.

    За словами Зеленського, Україна та її союзники вже визначили подальші кроки та розуміють, як необхідно діяти, щоб змусити російське керівництво змінити свою позицію.

    “Ми розуміємо, що маємо робити. Це спільний план із нашими партнерами про те, як чинити на нього тиск”, — заявив президент.

    Водночас ключовою умовою для проведення переговорів із Росією Зеленський назвав здатність України утримувати фронт. На його думку, сильна позиція Сил оборони безпосередньо впливає на можливості української дипломатії.

    Президент пояснив, що військова стійкість дає змогу вести переговори з Росією на більш вигідних для України умовах. Якщо ж ситуація на полі бою буде недостатньо сильною, переговорний процес може перетворитися на необхідність погоджуватися на надмірні компроміси.

    “Це дає президенту можливість вести сильний діалог із ворогом”, — наголосив Зеленський.

    Зеленський зазначив, що головним завданням України наразі є протидія стратегії, яку реалізує Путін. За його словами, російське керівництво продовжує робити ставку на затяжну війну, збільшення кількості військових та мобілізаційні заходи.

    У зв’язку з цим глава держави закликав міжнародних партнерів і надалі нарощувати військову підтримку України. Особливе значення, за його словами, має посилення протиповітряної оборони, яка дозволяє захищати міста та критичну інфраструктуру від російських атак.

    Окремим завданням Сил оборони президент назвав завдання ударів у відповідь по військових цілях Росії.

    “Нам потрібно повернути війну на територію Росії. Після цього російське суспільство відчує на собі наслідки цієї війни і чинитиме тиск на владу”, — заявив Зеленський.

    Водночас президент підкреслив, що Україна продовжує працювати із союзниками над спільною стратегією завершення війни. Йдеться не лише про військові заходи, а й про дипломатичний та економічний тиск на Росію.

    Раніше повідомлялося, що Україна передала США свої пропозиції щодо подальших кроків, які мають посилити тиск на Москву та створити умови для завершення війни.

    Також Зеленський заявляв про активніше використання Росією північнокорейської балістики під час атак на Україну. За його словами, Москва продовжує отримувати військову підтримку від КНДР.

    Крім того, президент повідомляв про зростання в Росії кількості людей, які виступають за припинення війни. За його словами, відповідні тенденції фіксують внутрішні соціологічні дослідження.