Nenkainfo.com

Позначка: євроатлантична безпека

  • У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО поступово змінюється саме сприйняття України: від держави, якій союзники допомагають протистояти російській агресії, до країни, яка сама робить внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. Ця зміна вже зафіксована не лише в політичних заявах — відповідне формулювання з’явилося в офіційних документах Альянсу на рівні лідерів держав.

    Про це розповіла глава Місії України при НАТО Альона Гетьманчук в інтерв’ю РБК-Україна. За її словами, йдеться про своєрідний «ментальний злам» усередині Альянсу щодо того, яку роль Україна відіграє в системі євроатлантичної безпеки.

    «Вперше країни-члени НАТО на рівні лідерів зафіксували в декларації, що Україна є контрибутором євроатлантичної безпеки», — заявила дипломатка.

    Йдеться про декларацію саміту НАТО 2026 року в Анкарі. В офіційному документі союзники прямо записали, що Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку. Одночасно країни Альянсу підтвердили єдність у підтримці України в захисті її свободи, суверенітету та територіальної цілісності.

    Це формулювання важливе не лише з політичної точки зору. Воно фактично змінює логіку, за якою всередині НАТО може розглядатися подальша військова та фінансова підтримка Києва.

    За словами Гетьманчук, раніше Україну передусім сприймали як отримувача допомоги — країну, якій необхідно передавати озброєння, боєприпаси та іншу підтримку для протистояння Росії. Тепер дедалі сильніше закріплюється інший підхід: посилення України одночасно означає посилення безпеки самих держав НАТО.

    Цю тенденцію підтверджують і заяви керівництва Альянсу. Заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекерінська у липні 2026 року заявила, що Україна стала постачальником безпеки, а відносини з нею дедалі більше набувають двостороннього характеру. За її словами, НАТО та ЄС не лише підтримують Україну, а й переймають її досвід, знання та практичні напрацювання.

    Особливого значення це набуває через досвід української армії та оборонної промисловості, накопичений під час повномасштабної війни. Серед сфер, де співпраця України та партнерів стає дедалі важливішою, — безпілотні системи, оборонні технології, протиповітряна оборона та масштабування військового виробництва.

    На рівні НАТО розвиток безпілотних систем, інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони, високоточних ударних можливостей, штучного інтелекту та інших нових технологій уже визначено серед напрямків модернізації Альянсу.

    Гетьманчук наголосила, що новий статус України дає Києву додатковий аргумент у переговорах із союзниками про фінансування оборони.

    «Визнання України контрибутором безпеки автоматично перетворює всі внески в підтримку України на інвестиції в євроатлантичну безпеку, в інвестиції у власну оборону країн-членів НАТО», — пояснила вона.

    Тобто логіка поступово змінюється з «допомоги Україні» на «інвестиції у спільну безпеку». За словами дипломатки, сьогодні мова дедалі частіше йде не просто про передачу готового західного озброєння зі складів, а про фінансування конкретних систем і вкладення у виробничі можливості українського оборонно-промислового комплексу.

    Передумови для такого підходу були закладені ще на саміті НАТО в Гаазі у червні 2025 року.

    Тоді союзники ухвалили масштабне рішення про збільшення оборонних витрат. До 2035 року країни НАТО зобов’язалися спрямовувати на оборонні та пов’язані з безпекою потреби 5% ВВП. Щонайменше 3,5% мають іти на основні оборонні потреби та виконання цільових показників НАТО, а до 1,5% — на ширші безпекові витрати, зокрема критичну інфраструктуру, стійкість, інновації та зміцнення оборонно-промислової бази.

    Для України принциповим став ще один пункт Гаазької декларації: союзники погодилися враховувати прямі внески в оборону України та її оборонну промисловість під час розрахунку власних оборонних витрат.

    Таким чином, країна НАТО, яка вкладає кошти у виробництво озброєнь для України або безпосередньо підтримує український ОПК, може одночасно виконувати частину власних зобов’язань щодо збільшення оборонних витрат. В офіційній декларації це пояснювалося тим, що безпека України сприяє безпеці самих союзників.

    Саме це рішення Гетьманчук назвала одним із важливих механізмів, які вдалося зробити практичними.

    Зміна стала ще помітнішою після саміту НАТО в Анкарі в липні 2026 року. Лідери Альянсу вже безпосередньо записали в підсумковій декларації: «Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку». Там же зазначено, що європейські союзники та Канада фінансують переважну частину безпекової допомоги Україні через двосторонні й багатосторонні механізми.

    Крім того, союзники взяли на себе конкретні фінансові зобов’язання. На 2026 рік країни НАТО пообіцяли надати Україні військове обладнання, допомогу та навчання загальною вартістю 70 млрд євро. Водночас у декларації закріплено намір підтримувати щонайменше еквівалентний рівень допомоги й у 2027 році.

    Заступниця генсека НАТО Радміла Шекерінська пізніше окремо наголосила: сума на 2027 рік є мінімальною планкою, а не максимально можливою межею допомоги.

    Нинішній підхід став результатом кількарічної еволюції політики Альянсу. Ще на Вашингтонському саміті 2024 року союзники ухвалили довгострокове зобов’язання щодо безпекової допомоги Україні. Тоді НАТО заявляло про намір забезпечити базове фінансування на рівні щонайменше 40 млрд євро протягом наступного року. До підтримки, яка могла враховуватися в межах цього механізму, входили закупівля військового обладнання, передача техніки, логістика, навчання українських військових, а також інвестиції в українську оборонну інфраструктуру та промисловість.

    У Гаазі в 2025 році був зроблений наступний крок: витрати на Україну фактично пов’язали з оборонними зобов’язаннями самих союзників. А в Анкарі у 2026-му Україну вже прямо назвали державою, яка робить внесок у трансатлантичну безпеку.

    Таким чином, слова Гетьманчук про «ментальний злам» мають під собою цілком конкретні рішення НАТО. Якщо раніше дискусія переважно будувалася навколо того, скільки ресурсів Альянс готовий витратити на допомогу Україні, то тепер дедалі більше йдеться про те, яку користь сама Україна, її військовий досвід, технології та оборонна промисловість можуть дати спільній системі безпеки.

    При цьому таке визнання саме по собі не означає членства України в НАТО і не замінює політичних рішень, необхідних для вступу до Альянсу. Однак воно свідчить про важливу зміну позиціонування України: від держави, безпеку якої потрібно забезпечувати, до партнера, зміцнення якого розглядається як частина зміцнення оборони всього євроатлантичного простору.

  • Фаворит на пост прем’єра Британії підтримав Україну

    Фаворит на пост прем’єра Британії підтримав Україну

    Фаворит на посаду нового прем’єр-міністра Великої Британії Енді Бернем підтвердив, що Лондон не змінюватиме курс щодо підтримки України після зміни керівництва уряду. Кандидат на посаду лідера правлячої Лейбористської партії заявив, що безпека Великої Британії нерозривно пов’язана з війною Росії проти України, а допомога Києву залишатиметься одним із ключових пріоритетів британської зовнішньої політики. Відповідні заяви Бернем зробив у програмній статті для британської газети The Times, присвяченій його баченню майбутньої політики країни.

    Заява пролунала менш ніж за два тижні після того, як чинний прем’єр-міністр Кір Стармер оголосив про відставку з посади лідера Лейбористської партії. Наразі Бернем вважається головним і фактично безальтернативним претендентом на посаду нового керівника партії та глави британського уряду. За даними британських ЗМІ, інших впливових кандидатів у перегонах не залишилося, а сам Бернем уже заручився підтримкою більшості депутатів-лейбористів.

    У своїй статті політик наголосив, що світ стає дедалі небезпечнішим через агресію Росії, конфлікти на Близькому Сході, кібератаки та нові глобальні виклики. Саме тому, на його переконання, Велика Британія повинна одночасно зміцнювати власну обороноздатність і підтримувати союзників.

    «Підтримка України з боку Великої Британії не похитнеться. Ми усвідомлюємо, що британська безпека та ширша євроатлантична безпека пов’язані з тим, що відбувається в Україні», — наголосив Бернем.

    За словами політика, Лейбористська партія вже продемонструвала здатність формувати міжнародні коаліції для підтримки України та стримування російської агресії. Він переконаний, що цей курс має бути продовжений і після зміни уряду.

    Окрім допомоги Україні, Бернем окреслив власне бачення майбутньої оборонної політики країни. Він виступає за масштабне збільшення інвестицій у британський оборонно-промисловий комплекс, розвиток власного військового виробництва, модернізацію Збройних сил та зміцнення оборонної промисловості. На його думку, такі вкладення не лише посилять безпеку держави, а й створять нові робочі місця та стимулюватимуть економічне зростання.

    Бернем також підтвердив, що у разі призначення на посаду прем’єра не переглядатиме ключові міжнародні зобов’язання Лондона. Він заявив про повну підтримку НАТО, збереження британського ядерного стримування та стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами. Одночасно політик виступає за активніше співробітництво з європейськими союзниками у сфері безпеки та оборони.

    Окремо Бернем нагадав про власний досвід співпраці з Україною ще під час роботи мером Великого Манчестера. За його словами, місто активно підтримувало партнерські зв’язки з українськими громадами, зокрема з Києвом та Львовом, а також реалізовувало гуманітарні ініціативи після початку повномасштабної війни.

    Питання наступності британської політики щодо України стало одним із ключових після несподіваної відставки Кіра Стармера. 22 червня він оголосив про рішення залишити посаду лідера Лейбористської партії та прем’єр-міністра, пояснивши це необхідністю оновлення політичного керівництва країни. До обрання нового лідера Стармер виконує обов’язки глави уряду.

    Енді Бернем, який раніше був мером Великого Манчестера, незадовго до цього повернувся до Палати громад після перемоги на довиборах і практично одразу оголосив про намір очолити партію. Станом на 9 липня він залишається єдиним кандидатом, який має необхідну підтримку депутатів для участі у виборах нового лідера лейбористів. Якщо нових претендентів не з’явиться, Бернем може очолити партію вже найближчими днями, а офіційне призначення прем’єр-міністром очікується після завершення внутрішньопартійної процедури.

    Експерти зазначають, що заяви Бернема мають важливе значення для України, оскільки свідчать про збереження двопартійного консенсусу у Великій Британії щодо підтримки Києва. Попри зміну політичного керівництва, Лондон продовжує розглядати російську агресію як безпосередню загрозу європейській безпеці та власним національним інтересам. Сам Бернем наголошує, що допомога Україні є не лише проявом солідарності, а й важливою складовою захисту всієї євроатлантичної спільноти.

  • Фіцо проти допомоги Україні: Словаччина погрожує блокуванням у НАТО

    Фіцо проти допомоги Україні: Словаччина погрожує блокуванням у НАТО

    Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що країна може заблокувати подальше погодження фінансової та військової допомоги Україні на майбутньому саміті НАТО, який має відбутися в Анкарі 7–8 липня. Про це повідомляє Aktuality із посиланням на слова словацького прем’єра, озвучені ним під час публічних коментарів щодо позиції Братислави в межах Альянсу.

    Фіцо виступив із різкою критикою планів НАТО щодо подальшого розширення підтримки України, наголосивши, що Словаччина не готова брати участь у нових військових або фінансових зобов’язаннях, пов’язаних із війною. За його словами, уряд країни планує сформувати чіткі інструкції для делегації перед поїздкою на саміт, аби вона не мала мандата на ухвалення рішень, які передбачають участь Словаччини у нових оборонних програмах допомоги Києву.

    Політик також заявив, що наступного тижня у Словаччині відбудеться зустріч на найвищому конституційному рівні за участю міністра оборони Роберта Каліняка, де буде визначена остаточна позиція держави. Фіцо наголосив, що Братислава прагне уникнути будь-яких рішень, які можуть бути розцінені як пряме фінансування військових дій.

    Водночас словацький прем’єр у своїх висловлюваннях попередив про потенційні ризики ескалації конфлікту, заявивши, що розширення військової підтримки України може, на його думку, підвищувати небезпеку для Європи. Він згадав сценарії можливих інцидентів із використанням безпілотників або ударів по цивільних об’єктах, які, як він вважає, можуть мати непередбачувані наслідки для безпеки регіону.

    Попри це, Фіцо підкреслив, що Словаччина не може впливати на рішення інших держав-членів НАТО, які продовжують підтримувати Україну, і визнав, що позиції всередині Альянсу залишаються різними. Він зазначив, що деякі країни і надалі виступають за активну військову допомогу Києву, зокрема через фінансування оборонних програм і постачання озброєння.

    Майбутній саміт НАТО, за попередніми даними, має стати ключовим майданчиком для узгодження подальшої стратегії Альянсу щодо України. Очікується, що союзники підтвердять довгострокову підтримку Києва, а також можуть оголосити нові пакети фінансування оборонної промисловості, розширення виробництва озброєнь та посилення систем протиповітряної оборони.

    Крім того, у проєкті підсумкової декларації НАТО Росія традиційно розглядається як довгострокова загроза безпеці євроатлантичного простору. Окремо планується обговорення інвестицій у сучасні системи озброєнь, включно з безпілотними технологіями та ракетами великої дальності.

    Позиція Роберта Фіцо щодо України залишається однією з найбільш критичних серед лідерів країн ЄС. Раніше він неодноразово заявляв, що військового вирішення війни не існує, а єдиним шляхом, на його думку, мають бути переговори. Також він закликав до активізації дипломатичних зусиль у межах Європейського Союзу та виступав проти подальшого збільшення військових витрат, пов’язаних із підтримкою Києва.

    Таким чином, заява словацького прем’єра може стати одним із факторів внутрішньополітичних дискусій у межах НАТО напередодні саміту, де країни Альянсу мають узгодити подальші кроки щодо довгострокової підтримки України в умовах триваючої війни.

  • У НАТО обговорюють щорічну військову допомогу Україні

    У НАТО обговорюють щорічну військову допомогу Україні

    У Північноатлантичному альянсі розпочалося обговорення ініціативи щодо створення довгострокового механізму військової підтримки України, який передбачає щорічне виділення державами-членами НАТО коштів у розмірі 0,25% їхнього валового внутрішнього продукту. Ідею, яку впродовж кількох років активно просувала Естонія, виніс на рівень загальноальянсової дискусії генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

    Про це перед початком зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Швеції заявив глава МЗС Естонії Маргус Тсахкна.

    За словами естонського міністра, питання довгострокового фінансування української оборони стало одним із ключових у нинішніх дискусіях усередині Альянсу на тлі затяжної війни Росії проти України та необхідності забезпечити Києву стабільну військову підтримку на роки вперед.

    «Я дуже радий, що зараз генеральний секретар Рютте виніс на обговорення — як і Естонія, яка запропонувала це вже кілька років тому — довгострокове зобов’язання для союзників щодо військової підтримки України у розмірі 0,25% ВВП», — заявив Тсахкна.

    За його словами, йдеться не лише про політичний жест підтримки України, а про спробу сформувати системну та передбачувану модель допомоги, яка не залежатиме від зміни урядів, виборчих циклів або короткострокових політичних рішень у країнах Заходу.

    В Естонії вважають, що нинішній формат підтримки України потребує переходу від ситуативних пакетів допомоги до постійного механізму, який дозволить українським Силам оборони планувати закупівлі, виробництво озброєнь, мобілізаційні ресурси та оборонні операції в довгостроковій перспективі.

    Маргус Тсахкна наголосив, що головною причиною такої ініціативи є оцінка безпекової ситуації в Європі. За його словами, Росія залишатиметься стратегічною загрозою для регіону ще тривалий час, незалежно від поточної динаміки бойових дій в Україні.

    «Росія залишатиметься загрозою ще надовго. І ми не бачимо, що Путін дуже скоро змінить свою мету», — заявив глава естонської дипломатії.

    Ініціатива передбачає, що кожна держава-член НАТО щороку виділятиме на військову підтримку України суму, еквівалентну 0,25% власного ВВП. У практичному вимірі це може означати постійне фінансування постачання боєприпасів, систем ППО, бронетехніки, дронів, засобів зв’язку, навчальних програм та розвитку українського оборонно-промислового комплексу.

    У країнах Балтії наголошують, що такий механізм також міг би частково зняти проблему нерівномірного розподілу допомоги між союзниками. Останніми роками значна частина витрат на підтримку України припадала на окремі держави, тоді як деякі члени Альянсу демонстрували значно меншу активність.

    На цьому тлі генеральний секретар НАТО Марк Рютте 22 травня відкрито висловив невдоволення тим, що лише 6–7 європейських країн активно закуповують американське озброєння для передачі Україні. За його словами, більшість союзників мають значно активніше долучатися до спільних зусиль із підтримки Києва.

    Дискусія про 0,25% ВВП для України також пов’язана із загальним збільшенням оборонних витрат у НАТО. Після початку повномасштабної війни Росії проти України країни Альянсу почали поступово нарощувати військові бюджети та переглядати підходи до колективної безпеки.

    Аналітики зазначають, що запропонований механізм може стати своєрідною «архітектурою довгострокової підтримки України», яка функціонуватиме незалежно від перебігу війни та політичної ситуації у США чи Європі. Фактично йдеться про створення окремого постійного каналу оборонного фінансування для України всередині євроатлантичної системи безпеки.

    Водночас питання реалізації такої ініціативи може викликати дискусії між союзниками. Частина держав НАТО традиційно обережно ставиться до формалізації фінансових зобов’язань, особливо на тлі внутрішніх економічних труднощів, інфляції та зростання власних оборонних витрат.

    Попри це, країни Балтії продовжують активно просувати ідею довгострокового фінансування української оборони. Естонія, Латвія та Литва ще раніше взяли на себе зобов’язання щороку спрямовувати на військову підтримку України не менше 0,25% свого ВВП.

    Крім того, у грудні 2025 року тодішній міністр оборони України Денис Шмигаль під час засідання у форматі «Рамштайн» закликав міжнародних партнерів закріпити аналогічний підхід на ширшому рівні. У Києві тоді наголошували, що довгострокова прогнозованість військової допомоги є критично важливою для планування оборонної стратегії країни.

    На тлі триваючої війни та зростання напруженості між Росією і НАТО тема стабільної військової підтримки України дедалі більше перетворюється на один із центральних елементів європейської системи безпеки. У союзницьких столицях дедалі частіше визнають, що підтримка України розглядається не лише як допомога окремій державі, а як інвестиція у стримування Росії та стабільність усього євроатлантичного простору.