Nenkainfo.com

Позначка: Захід

  • Рубіо: ЗСУ стали найпотужнішою армією Європи

    Рубіо: ЗСУ стали найпотужнішою армією Європи

    Збройні сили України сьогодні є найпотужнішою армією в Європі, сформованою в умовах повномасштабної війни проти Росії, завдяки унікальному бойовому досвіду та масштабній військовій допомозі західних партнерів. Водночас Росія продовжує зберігати перевагу в ресурсах, однак це не нівелює змін у балансі сил, які відбулися за роки війни.

    Про це заявив державний секретар США Марко Рубіо в інтерв’ю телеканалу Fox News.

    За словами Рубіо, українська армія пройшла стрімку трансформацію від початку повномасштабного вторгнення 2022 року, перетворившись на високопрофесійну бойову силу, яка має один із найбільших у світі сучасних бойових досвідів. Він наголосив, що саме поєднання інтенсивних бойових дій та системної підтримки союзників зробило ЗСУ унікальними за рівнем підготовки та ефективності.

    Держсекретар підкреслив, що нинішня бойова спроможність українських військ є результатом реальної війни високої інтенсивності, у якій щоденно застосовуються сучасні види озброєння, дрони, артилерія та системи протиповітряної оборони, а також швидкої адаптації командування до нових умов бою.

    «Варто чітко зазначити, що Збройні сили України наразі є найсильнішими та найпотужнішими в усій Європі — значною мірою завдяки отриманій допомозі, але також і завдяки набутому бойовому досвіду», — сказав Марко Рубіо.

    Він також звернув увагу на втрати Росії у війні, зазначивши, що щомісяця російська армія, за оцінками американської сторони, втрачає від 15 до 20 тисяч військовослужбовців загиблими. За словами Рубіо, такі втрати є безпрецедентними в сучасних конфліктах і суттєво впливають на здатність РФ підтримувати темп бойових дій.

    Окремо він зазначив, що втрати України є значно меншими, хоча війна залишається надзвичайно виснажливою для обох сторін як у людському, так і в економічному вимірі. Держсекретар наголосив, що масштаб руйнувань і витрат робить цю війну однією з найдорожчих і найкривавіших у сучасній історії Європи.

    Попри це, за словами Рубіо, наразі спостерігається уповільнення дипломатичних зусиль щодо завершення війни. Він пояснив це тим, що як Україна, так і Росія продовжують вірити у можливість досягнення військових успіхів, що зменшує мотивацію до компромісів на переговорах.

    Водночас у Вашингтоні не виключають, що дипломатичний процес може бути відновлений у майбутньому. Рубіо висловив сподівання, що настане момент, коли сторони будуть готові повернутися до переговорного столу та обговорити можливі умови припинення війни.

    Окремо він зазначив, що США готові виконувати роль посередника, однак лише за умови, якщо існуватиме реальний шанс досягти домовленостей, які будуть прийнятні для всіх сторін.

    У матеріалі також згадується, що Європейський Союз розглядає можливість налагодження прямих каналів комунікації з Росією, щоб не залишатися осторонь потенційного мирного процесу, який наразі значною мірою координується США.

    На цьому тлі Україна продовжує роботу над гуманітарними питаннями, зокрема щодо звільнення полонених і повернення громадян. Секретар РНБО Рустем Умєров під час візиту до США обговорював ці питання з американськими представниками, акцентуючи увагу на необхідності посилення міжнародної підтримки у гуманітарному напрямі.

  • Німеччина відповіла на погрози Росії щодо Києва

    Німеччина відповіла на погрози Росії щодо Києва

    Німеччина заявила, що не має наміру змінювати роботу свого посольства в Києві, попри погрози з боку Росії та інформаційні заклики про можливу небезпеку для іноземних дипломатичних місій в українській столиці. Про це повідомив федеральний міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль, коментуючи останні заяви російського керівництва, які супроводжуються риторикою про загострення ситуації навколо Києва.

    За словами глави німецького МЗС, Берлін уважно стежить за розвитком безпекової ситуації в Україні та перебуває у постійному контакті з союзниками, чиї дипломатичні представництва також продовжують роботу в Києві. Водночас він підкреслив, що Німеччина не розглядає сценарії евакуації чи скорочення своєї присутності, оскільки це розцінюється як політичний сигнал, на який Кремль, за його словами, і розраховує.

    Вадефуль наголосив, що Німеччина не піддається тиску і не дозволить залякати себе погрозами. Він прямо вказав, що добре розуміє методи, які використовує Росія у своїй зовнішній політиці, включно з інформаційними кампаніями, психологічним тиском і спробами впливу на рішення західних урядів. За його словами, такі дії є частиною ширшої стратегії Москви, спрямованої на послаблення підтримки України з боку міжнародних партнерів.

    У Берліні вважають, що нинішня риторика Росії щодо можливих ударів по Києву та заклики до евакуації іноземних представництв не є випадковими, а вписуються у модель гібридного впливу, яка поєднує військові дії, інформаційний тиск і дипломатичні сигнали. Метою таких заяв, на думку німецької сторони, є створення атмосфери невизначеності та страху, що мало б вплинути на рівень підтримки України з боку її союзників.

    Попри це, у МЗС Німеччини підкреслюють, що дипломатична присутність у Києві має принципове значення і є важливою складовою підтримки України в умовах повномасштабної війни. Робота посольства розглядається не лише як інституційна взаємодія між державами, а й як політичний сигнал про довгострокову солідарність з Україною.

    Окремо Йоганн Вадефуль прокоментував можливість потенційних контактів із російською стороною. Він не виключив, що у майбутньому такі переговори можуть відбутися, однак наголосив, що будь-які дипломатичні кроки можливі лише за умови реальних змін у поведінці Москви. Йдеться насамперед про припинення бойових дій та готовність до конструктивного діалогу щодо завершення війни проти України.

    На цьому тлі позиція Європейського Союзу залишається узгодженою: країни-члени не планують згортати діяльність своїх дипломатичних місій у Києві, попри періодичні заклики з боку Росії про необхідність евакуації іноземного персоналу. У Брюсселі та столицях держав ЄС розглядають такі заяви як елемент політичного та інформаційного тиску, який не має впливати на реальні рішення щодо присутності дипломатів в Україні.

    Таким чином, реакція Німеччини фактично підтверджує спільну позицію західних партнерів України, які продовжують підтримувати роботу своїх дипломатичних представництв у Києві навіть в умовах війни та регулярних російських погроз. У Берліні наголошують, що така присутність є важливою не лише з практичної точки зору, а й як демонстрація довіри до української держави та її здатності функціонувати попри воєнні виклики.

  • Тупик, прорив або ескалація: що чекає Україну далі

    Тупик, прорив або ескалація: що чекає Україну далі

    Через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії війна в Україні залишається виснажливим конфліктом із великими людськими втратами та мінімальними територіальними змінами. Росія продовжує контролювати близько п’ятої частини української території, тоді як Україна періодично проводить локальні контрнаступальні дії.

    На тлі активізації дипломатичних зусиль західні аналітики та колишні посадовці окреслюють три можливі сценарії розвитку подій у найближчі роки.

    Перший сценарій — затяжний тупик. За цим варіантом війна залишатиметься конфліктом на виснаження, де жодна зі сторін не зможе досягти вирішального перелому. Відставний генерал ВПС США Філіп Брідлав зазначає, що, попри утримання частини територій, Росію складно назвати переможцем. За його словами, масштаби втрат і відсутність стратегічного прориву свідчать про те, що жодна зі сторін не здобула остаточної переваги.

    Другий сценарій передбачає зміну динаміки на користь України. Окремі успіхи українських сил, зокрема швидке повернення позицій на певних ділянках фронту, можуть вплинути на переговорні позиції сторін. На думку частини експертів, якщо Україна збереже темп і отримає стабільну підтримку Заходу, це може змінити баланс за столом переговорів та змусити Москву переглянути свої розрахунки.

    Виконавча директорка аналітичної структури Vandenberg Coalition Керрі Філіпетті вважає, що останні події на фронті демонструють вразливість російської військової машини. Вона наголошує: динаміка бойових дій часто прямо впливає на дипломатію, і успіхи на полі бою можуть стати аргументом у перемовинах.

    Третій сценарій пов’язаний із ризиком ескалації або втоми Заходу. Колишня представниця Держдепартаменту США Хізер Науерт наголошує, що конфлікт виходить далеко за межі територіального питання і стосується ідентичності, свободи та майбутнього України. На її думку, будь-які мирні ініціативи мають бути підкріплені реальною силою та гарантіями безпеки.

    Відставний генерал-лейтенант Річард Ньютон також підкреслює, що стримування залишається ключовим фактором. За його словами, мир можливий лише тоді, коли ціна агресії для Росії стане неприйнятною. Непослідовна або слабка підтримка України може, навпаки, затягнути війну або створити умови для посилення позицій Москви.

    Філіп Брідлав застерігає, що самі по собі переговори не змінять ситуації, якщо не будуть підкріплені рішучими діями. Він вважає, що без чіткої і довгострокової підтримки Україна може опинитися у ще складнішому становищі.

    Таким чином, у п’ятий рік великої війни подальший розвиток подій залежатиме від поєднання військової динаміки, рівня міжнародної підтримки та політичної волі сторін. Експерти сходяться в одному: наступна фаза конфлікту може стати визначальною не лише для України, а й для всієї системи європейської безпеки.

  • The Guardian: перед вторгненням Зеленський переконував європейців, що страх війни перебільшений

    The Guardian: перед вторгненням Зеленський переконував європейців, що страх війни перебільшений

    Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії президент Володимир Зеленський намагався запевнити європейських лідерів, що страх великої війни є перебільшеним. Про це йдеться у матеріалі британського видання The Guardian, яке реконструює події осені 2021 року.

    За даними видання, у середині листопада 2021 року тодішній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес прибув до Києва і повідомив українському керівництву, що Лондон вважає російське вторгнення питанням «коли», а не «якщо». Він закликав розпочати активну підготовку до масштабної війни.

    Як зазначає джерело, поінформоване про зустріч, Воллес навіть використав приказку «Свиню в базарний день не відгодуєш», натякаючи на необхідність негайних дій. Зеленський, за словами співрозмовників видання, вислухав ці застереження без публічної демонстрації готовності різко змінювати курс.

    У матеріалі підкреслюється, що український президент на той момент уже не вірив у можливість домовитися з Володимиром Путіним, однак побоювався, що публічні заяви про неминучість великої війни можуть спровокувати паніку всередині країни. На його думку, це могло призвести до економічної та політичної кризи навіть без фактичного вторгнення — чим, як він підозрював, і могла скористатися Москва.

    The Guardian пише, що Зеленського дедалі більше дратували публічні заяви США та Великої Британії про загрозу вторгнення, які супроводжувалися приватними попередженнями через дипломатичні та розвідувальні канали. У листопаді 2021 року він нібито направив одного з високопосадовців українських спецслужб до однієї з європейських столиць із завданням донести через розвідувальні контакти меседж про те, що страх війни є перебільшеним, а Вашингтон таким чином чинить тиск на Росію.

    Кілька українських джерел, на які посилається видання, вважають, що Зеленський був переконаний у малоймовірності повномасштабного вторгнення, зокрема під впливом керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За їхніми словами, Єрмак виходив із припущення, що Росія діє в межах «сірої зони» гібридної війни і не піде на масштабний наступ, який остаточно зруйнує її відносини із Заходом.

    Єрмак відмовився від інтерв’ю для матеріалу The Guardian. Видання зазначає, що він був одним із небагатьох українських посадовців, які підтримували регулярні контакти з російськими представниками, зокрема із заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком у межах переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

    Матеріал британського видання подає цю версію подій із посиланням на джерела, близькі до тодішніх процесів. Офіційної реакції української сторони на наведені в публікації твердження наразі не оприлюднено.

  • Схід і захід України дивляться на війну по-різному — Віталій Кім

    Схід і захід України дивляться на війну по-різному — Віталій Кім

    Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім прокоментував настрої населення України щодо війни та відновлення територій. За його словами, думки громадян різняться залежно від регіону.

    «Мешканці заходу України кажуть: “йдемо до кордонів 1991 року”, а на сході дедалі частіше звучить: “досить, потрібно зупиняти війну”», — зазначив Кім.

    Він додав, що віддаленість від фронту впливає на сприйняття ситуації. «Дуже легко, коли ти далеко від лінії фронту, казати — давайте, давайте. Мобілізація показала, хто як працював і хто дійсно готовий захищати державу», — підкреслив голова ОВА.

    За його словами, мобілізаційні заходи наочно продемонстрували готовність українців до оборони та їхню активну участь у захисті країни, а також показали різницю у ставленні до війни у різних частинах держави.

  • Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Британські війська в Україні: Захід шукає формат стримування без прямої війни з Росією

    Питання можливого розміщення британських військ в Україні знову опинилося в центрі уваги західних столиць на тлі дискусій про майбутню мирну угоду. Лондон разом із Францією та США опрацьовує сценарії, які мають забезпечити дотримання можливого перемир’я, водночас уникаючи прямого воєнного зіткнення з Росією.

    Історичний прецедент для таких рішень уже існує. У 1999 році під час кризи в Косові британські та російські військові опинилися за крок від відкритого конфлікту. Тоді командувач британських сил генерал Майк Джексон відмовився виконувати наказ НАТО, заявивши, що не має наміру розпочинати Третю світову війну. Ситуацію вдалося розрядити без застосування сили.

    Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

    За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

    Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

    Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

    Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

    Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

    Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

  • Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію про наміри щодо створення багатонаціональних сил, які мають забезпечити дотримання режиму припинення вогню в Україні.

    Як зазначає британське видання The Telegraph, цей крок розцінюється як прогрес і політичний успіх, адже, за оцінкою журналістів, уперше за понад рік українці, американці та європейці «співали одну пісню». У матеріалі йдеться, що мир нині ближчий, ніж будь-коли раніше, оскільки сторони перебувають на етапі формування угоди про безпеку, яка має запобігти новому нападу Росії на Україну після припинення бойових дій.

    Зокрема, Зеленський, Макрон і Стармер оголосили про плани створення англо-французьких сил безпеки, які можуть бути задіяні в Україні після встановлення режиму припинення вогню. Передбачається, що ці сили стануть частиною ширшого багатонаціонального механізму стримування.

    Водночас спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф заявив, що дипломати «майже завершили» роботу над протоколами безпеки, покликаними не допустити повторення війни. За його словами, ці протоколи мають забезпечити захист України у разі нового нападу, однак конкретні механізми залишаються невизначеними.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, зі свого боку, заявляв, що Сполучені Штати нібито погодилися на «сильні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» та певний американський механізм забезпечення безпеки. Він також пообіцяв, що Німеччина візьме на себе відповідальність за Україну та безпеку континенту загалом, утім утримався від приєднання до ініціативи Великої Британії та Франції щодо розміщення сил безпосередньо на місцях.

    The Telegraph наголошує, що питання гарантій безпеки є ключовим компонентом будь-якої мирної угоди. Видання зазначає, що українці не погодяться на мир або територіальні компроміси без упевненості в тому, що Росія не зможе знову атакувати.

    Разом із тим журналісти підкреслюють, що сам механізм забезпечення безпеки наразі фактично не узгоджений. Деталі не були публічно озвучені, а лідери обмежилися згадкою про участь США у спостереженні за дотриманням режиму припинення вогню.

    У відповідь на запити щодо конкретики Віткофф заявив, що американські військові «думали про це», але уникнув прямих відповідей. За оцінкою видання, це означає, що ключова гарантія безпеки — чіткий сигнал про те, що повторний напад на Україну означатиме війну зі США, — досі відсутня.

    Журналісти також нагадали, що раніше британські посадовці пропонували ідею розміщення американських літаків у Польщі або Румунії для підтримки українських, французьких і британських сил на землі. Чи залишається ця пропозиція актуальною, наразі невідомо.

    На думку The Telegraph, саме ці деталі визначатимуть різницю між реальним стримуванням і формальними гарантіями. Водночас у Парижі, за словами журналістів, були помітні ознаки відновлення єдності Заходу. Велика Британія і Франція пішли далі, ніж очікувалося, намагаючись переконати Дональда Трампа, що Європа готова взяти на себе більший тягар власної безпеки.

    Втім, видання іронічно підсумовує: попри позитивні сигнали, остаточні відповіді щодо миру залишаються «за наступним пагорбом».

  • Як бездіяльність Європи підштовхує війну до нової фази

    Як бездіяльність Європи підштовхує війну до нової фази

    2025 рік може увійти в історію як момент, коли поняття «Захід» перестало існувати як єдина політична та стратегічна сила. Таку оцінку висловлює британський оглядач, застерігаючи: якщо Європа не змінить свій підхід уже зараз, 2026 рік може виявитися ще більш небезпечним і дестабілізуючим.

    На думку автора, символом стратегічної слабкості Європейського Союзу став так званий «історичний саміт» наприкінці 2024 року. Попри гучні заяви про непохитну підтримку України, лідери ЄС так і не спромоглися ухвалити рішення, здатні завдати Росії відчутного удару. Заморожені російські активи залишилися недоторканими, а потенційні фінансові ризики фактично переклали на європейських платників податків.

    Аналітик звертає увагу, що Європа фактично прив’язала власну безпеку та майбутнє України до волі союзника, який може виявитися ненадійним. Уже за рік наслідки такого підходу стали очевидними. Росія відчула безкарність і активізувала гібридні атаки проти країн ЄС. Інцидент із російським безпілотником у повітряному просторі Польщі, за оцінкою оглядача, став безпрецедентним моментом прямої взаємодії між НАТО та Москвою, що ще кілька років тому здавалося немислимим.

    Паралельно Сполучені Штати, як зазначається в аналізі, демонструють дедалі меншу солідарність із європейськими партнерами. Адміністрація Дональда Трампа надсилає сигнали про можливе зближення з Кремлем, водночас публічно критикуючи як європейських союзників, так і президента України. Однією з ключових помилок Європи автор вважає віру в сумлінність Москви за столом переговорів і небезпечні ілюзії щодо «швидкого завершення» війни.

    Оглядач підкреслює, що російська економіка вже давно перебудована на тривалу війну. Зростання військових витрат не стримує агресію, а навпаки — створює додаткові стимули для її продовження. У такій ситуації будь-які поступки принципами, на його думку, неминуче призводять до нових втрат територій і людських життів.

    Головний висновок аналізу полягає в тому, що ціна європейської бездіяльності може виявитися значно вищою, ніж здається сьогодні. Якщо Європа не усвідомить масштаб загрози та не почне діяти рішучіше, наслідки російської агресії можуть безпосередньо торкнутися вже не лише України, а й самих європейців.

  • Контрасти погоди 10 липня: захід затопить дощами, схід задихатиметься від спеки

    Контрасти погоди 10 липня: захід затопить дощами, схід задихатиметься від спеки

    Сьогодні українців чекає справжній погодний контраст: західні області опиняться під владою дощів і прохолоди, тоді як схід і південь — у полоні екстремальної спеки. За даними Укргідрометцентру, температурна різниця між регіонами сягатиме понад 20°C.

    Захід: дощі, грози та похолодання

    На заході України, а також у Житомирській і Вінницькій областях прогнозується хмарна погода з опадами. Найінтенсивніші зливи очікуються в Закарпатті та Прикарпатті, можливі грози. Температура вдень знизиться до +15…+20°C, а вночі — до +12…+17°C. У Житомирі та Вінниці денні показники будуть трохи вищими — до +26°C.

    Це суттєве зниження температури порівняно з попередніми спекотними днями.

    Схід, південь і центр: небезпечна спека

    Натомість на сході, південному сході та в більшості центральних областей утримається сонячна й спекотна погода. У Сумській, Полтавській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій та Донецькій областях температура вдень підніметься до +35…+38°C. Це значення вважаються потенційно небезпечними — фахівці радять уникати перебування на відкритому сонці у пікові години, особливо дітям, літнім людям і тим, хто має серцево-судинні захворювання.

    На півдні, включно з Миколаєвом, Херсоном та Одесою, повітря прогріється до +30…+37°C. Водночас у Київській, Черкаській та Одеській областях можливі короткочасні дощі з грозами.

    Ситуація в Києві

    У столиці прогнозують до +30…+32°C. Очікується мінлива хмарність і ймовірність короткочасного дощу. На фоні 38-градусної спеки на сході країни, така температура виглядає відносно комфортною, однак все одно залишається вище середньої для липня.

    Погодні умови по регіонах

    • Львів, Ужгород, Тернопіль, Рівне — максимум +19°C, дощі

    • Чернівці — до +25°C

    • Житомир, Вінниця — до +25°C

    • Одеса — близько +30°C

    • Миколаїв — до +33°C

    • Херсон — до +37°C

    • Суми, Полтава, Дніпро, Запоріжжя, Донецьк, Харків, Луганськ — +35…+37°C

    Вітер

    • Захід: північно-західний, 7–12 м/с

    • Центр і схід: переважно південно-східний і південний вітер

    Через погодні контрасти Укргідрометцентр рекомендує уважно стежити за прогнозами, уникати поїздок у регіони з ускладненими погодними умовами, не перебувати на вулиці під час спеки без потреби, а в разі злив — оминати підтоплені ділянки та дбати про безпеку на дорогах.

  • Погода в Україні 16 березня: дощі на сході, тепло на півдні

    Погода в Україні 16 березня: дощі на сході, тепло на півдні

    Сьогодні Україна опинилася під впливом неоднорідних погодних умов: у центрі – похмуро, на сході та півдні – дощі, а на півдні найтепліше. Як повідомляє Укргідрометцентр, у деяких регіонах температура піднялася до +19°C, тоді як інші змушені витримувати дощову негоду.

    Відтак, центральна частина країни, включаючи Київ, зустріне день із похмурим небом та температурою в межах +5…+7°C. Синоптики не прогнозують істотних опадів, але весняне сонце так і не проб’ється крізь щільні хмари.

    У Львові також очікується хмарна погода з температурою +4…+6°C, однак дощі обійдуть місто стороною. Водночас у Дніпрі, Харкові, Донецьку та Луганську вже зранку слід готуватися до дощових періодів, температура тут підніметься до +10…+18°C.

    На півдні України, зокрема в Одесі та Сімферополі повітря прогріється до +17…+19°C. В Одесі можливі короткочасні дощі, тоді як у Криму та Запорізькій області обійдеться без істотних опадів.

    Image

    За прогнозами, така мінлива погода триватиме протягом наступних кількох днів. Уже з початку наступного тижня можливе потепління на заході, але дощі не відступатимуть.

    Метеорологи рекомендують жителям України бути готовими до вологої погоди та різких змін температури. Зокрема, у тих, хто мешкає у східних та південних регіонах, варто мати при собі парасольки.