Nenkainfo.com

Позначка: журналістика

  • Соціальні мережі стали головним джерелом новин на Кіпрі на тлі масової недовіри до медіа

    Соціальні мережі стали головним джерелом новин на Кіпрі на тлі масової недовіри до медіа

    Більшість жителів Кіпру дізнаються новини із соціальних мереж, споживання яких у країні продовжує неухильно зростати. Про це свідчать результати комплексного дослідження Спілки журналістів Кіпру, опубліковані 8 вересня.

    Зміна медіаспоживання та парадокс довіри

    Дослідження, яке охопило 1000 споживачів інформації та включало профільне анкетування журналістів, зафіксувало стійке зростання популярності соцмереж на тлі відносного зниження інтересу до традиційного телебачення. За даними експертів, найчастіше кіпріоти отримують інформацію саме через соціальні платформи, які є беззаперечними лідерами, а також через телебачення та новинні вебпортали.

    Утім, у країні сформувався своєрідний парадокс: хоча соцмережі домінують за охопленням, респонденти найвище оцінили телебачення та радіо за сукупними показниками об’єктивності, надійності та якості контенту. Загалом 49% кіпріотів не довіряють засобам масової інформації, тоді як про довіру заявили лише 40% опитаних.

    Дезінформація, маніпуляції та криза професії

    Рівень поширення фейкових новин як «дуже високий» оцінив 61% респондентів. Головними джерелами дезінформації громадяни вважають соціальні мережі (73%) та онлайн-портали (42%). Переважна більшість опитаних (86%) переконана, що під час висвітлення гучних скандалів громадською думкою маніпулюють. Відповідальність за це суспільство покладає переважно на державні органи (75%), власників медіа (67%) та самих журналістів (39%).

    Майже половина жителів острова (49%) не вірить у наявність реальної свободи слова для місцевих репортерів. Самі ж працівники медіасфери також демонструють тривожні настрої: згідно з результатами опитування, лише чверть кіпрських журналістів планують залишитися у професії на все життя, а частка тих, хто розчарувався в реальних умовах праці, продовжує зростати з кожним роком.

  • Сеяр Куршутов – інтереси в оборонці та російський паспорт нового співвласника Трухи

    Сеяр Куршутов – інтереси в оборонці та російський паспорт нового співвласника Трухи

    Справжньою сенсацією в українському медіапросторі стала новина про купівлю Миколою Удянским та Сеяром Куршутовим топового українського ТГ-каналу “Труха”.

    І якщо для Миколи Удянського доступ до Трухи це в першу в першу чергу можливість просування на мільйонну аудиторію своїх “скам проектів” на кшталт Bitcoin Ultimatum чи Coinsbit, то для контрабандиста з російським паспортом і російським бізнесом Сеяра Куршутова це можливість чинити вплив на українське політичне та військове комьюніті.

    Сеяр Куршутов – інтереси в оборонці та російський паспорт нового співвласника Трухи

    Сеяр Куршутов відомий в Україні контрабандист, у квітні 2021 року був включений до санкційного списку РНБО України, а у 2022 році позбавлений  громадянства України.

    Водночас, Сеяр Куршутов має російський паспорт, що не завадило йому зайти на український ринок оборонних технологій.

    Зокрема про наявність у Сеяра Куршутова паспорту країни агресора на своєму Фейсбук повідомляє відомий український бізнесмен та волонтер Георгій Тука:

    “Минуло вже 14 днів, як я подав офіційну петицію до президента Зеленського з вимогою відновити санкції проти Сеяра Куршутова. Того самого, у якого ми знайшли діючий російський паспорт і податковий номер країни-агресора.

    А до цього нагадаю, ЗМІ виявили, що близькі до Куршутова компанії є діючими постачальниками Агенції оборонних закупівель та Держспецзв’язку. На мільярди гривень. Завищення цін у цих засекречених контрактах вже розслідує БЕБ. Також нагадаю, що раніше проти достойника були застосовані санкції РНБО – як до одного з головних контрабандистів країни”.

    На підтвердження Георгій Тука публікує дані з російських реєстрів діючого паспорту РФ виданого 24.06.2014 року та податкового номеру Сеяра Куршутова.

    ФОТО: Діючий російський паспорт та податковий номер Сеяра Куршутова

    Незважаючи на наявність паспорта РФ, Сеяр Куршутов зумів зайти в українські оборонні контракти та налагодив поставку на фронт дронів по завищенним цінам.

    Зокрема, за інформацією проекту УП “Оборонка”, зв’язок Сеяра Куршутова з компаніями які по завищеним цінам поставляли дрони для української армії прослідковується через  Гліба Лобова.

    Як вияснили журналісти Оборонки, з посиланням на власні  джерела в БЕБ, Гліб Лобов фактично управляє причетною до масштабних корупційних зловживань на поставці дронів компанією ТОВ “Євро таннелс”.

    Зв’язок між Глібом Лобовим та Сеяром Куршутовим прослідковується через участь у спільних юридичних особах. Зокрема, Лобов значиться засновником ТОВ “Тусана” разом із Катериною Любчик. Остання є дружиною Куршутова, про що вона сама розповідає у своєму Instagram.

    Також журналісти Оборонки публікують спільне фото Сеяра Куршутова та Гліба Лобова, що також може слугувати черговим доказом їх знайомства та співпраці.

    ФОТО: Спільне фото Сеяра Куршутова та Гліба Лобова

    Як контрабандисту з російським паспортом вдалось зайти на український ринок оборонних закупівель

    Після купівлі Куршутовим-Удянським ТГ каналу Труха, та початку активних медійних атак проти головних опонентів Сеяра Куршутова на ринку дронів, почала з’являтися інформація щодо можливих “партнерів” Куршутова в  Україні.

    В даному контексті варто звернути увагу висвітлений у ряді ЗМІ на зв’язок між Сеяром Куршутовим та главою ОП Кирилом Будановим.

    Так, за інформацією ТГ канала Bankova Mail, до кампанії з відмивання нового власника “Трухи” Миколи Удянського, окрім самої “Трухи”, приєднався і канал Ukraine Context, який веде Андрій Коваленко в інтересах Кирила Буданова.

    ФОТО: Скріншот ТГ канал Bankova Mail

    Такого роду “альянс” між главою ОП та підсанкційним контрабандистом з російським паспортом може бути досить продуктивним, з огляду на потребу Буданова в якісних медійних площадках на фоні системного конфлікту з людьми Андрія Єрмака.

    Бізнес Сеяра Куршутова в РФ та інформація про його ймовірні контакти з ФСБ

    В даному контексті варто згадати гучний скандал довкола “ізраїльської” торгової марки Zielinski & Rozen та його зв’язками зі скандальним власником ТГ каналу Джокер Романом Кравцем.

    Нагадаємо, скандал довкола Zielinski & Rozen виник після появи в мережі інформації, що продукція бренду виробляється на заводі в Росії, а далі через складну мережу прокладок продається в Україні, Європі та навіть у Латинській Америці.

    Амбасадоркою бренду в Україні являється дружина контрабандиста Сеяра Куршутова –  Катерина Любчик, а частина косметики, що продавалася в Україні вже під час повномасштабної війни, мала маркування “зроблено в Росії”.

    ФОТО: Амбасадоркою Zielinski & Rozen являється дружина Куршутова, частина косметики, що продавалася в Україні мала маркування “зроблено в Росії”

    Паралельно Катерина Любчик розвиває мережу магазинів бренду Zielinski & Rozen, значна частина продукції якого досі виробляється російськими підприємствами через австрійську компанію AmbraCosmetics GmbH.

    Дружина Куршутова є офіційною меценаткою Віденської опери та відвідує елітні бали. Ця фірма, зареєстрована у 2022 році, стабільно зазнає збитків і вже має майже 500 тисяч євро боргів, що має явні ознаки інструменту для відмивання тіньових коштів.

    Тобто кошти отримані сім’єю Куршутових на торгівлі косметикою виробленою в РФ успішно легалізуються в Європі.

    Водночас, за інформацією наших джерел, така спроба Сеяра Куршутова “усидіти на двох стільцях” викликала інтерес у російських спецслужб, зокрема ФСБ РФ розпочало розслідування у відношенні бенефіціарів російських компаній які виготовляють косметику для Zielinski & Rozen.

    Розслідуванню ФСБ передував в резонанс в росзмі після появи інформації про передачу партії косметики  Zielinski & Rozen виробленої на заводах РФ для потреб ВСУ.

    І хоча представництво Zielinski & Rozen оперативно та категорично спростували будь-яку допомогу українським військовим, за інформацією наших джерел, для бенефіціарів бренду розслідування ФСБ “мало певні наслідки фінансового характеру.

    Водночас, раніше ми писали про ймовірність використання ФСБ громадянина РФ Сеяра Куршутова для збору компромату на українських чиновників через ТГ канал Джокер, який Куршутов також використовував для боротьби зі своїми конкуретами на ринку дронів України.

    Про інших “партнерів” контрабандиста Сеяра Куршутова, що допомагають йому вести бізнес і в Україні і в Росії, у другій частині нашого журналістського розслідування.

     

  • Трамп різко обірвав інтерв’ю з NBC після запитань про вибори 2020 року і вийшов зі студії

    Трамп різко обірвав інтерв’ю з NBC після запитань про вибори 2020 року і вийшов зі студії

    Президент США Дональд Трамп опинився в центрі чергового медійного скандалу після того, як різко перервав інтерв’ю з журналісткою Крістін Уелкер, обізвав її та достроково залишив розмову через гостру суперечку щодо виборів 2020 року. Інцидент стався під час запису програми Meet the Press на телеканалі NBC News і вже викликав широкий резонанс у політичних та медійних колах США.

    За повідомленням The Independent, напруження в інтерв’ю почало зростати після того, як розмова перейшла до теми фінансування так званого «фонду проти мілітаризації». Дональд Трамп заявив, що буде «розчарований», якщо Конгрес не ухвалить виділення майже 1,8 мільярда доларів на цю ініціативу. За його словами, цей фонд мав би стати інструментом підтримки осіб, проти яких федеральна влада вела кримінальні справи під час адміністрації Джо Байдена.

    Ініціатива, яку просували союзники Трампа, викликала значні суперечки у Вашингтоні. Вона передбачала можливі виплати, зокрема для частини осіб, засуджених за участь у подіях 6 січня 2021 року, коли прихильники Трампа штурмували будівлю United States Capitol. Після політичного та юридичного тиску проєкт був оскаржений у федеральному суді, а суддя тимчасово призупинив його реалізацію. Окремо виконувач обов’язків генерального прокурора США Todd Blanche заявив, що адміністрація фактично відмовляється від подальшого просування цієї ідеї.

    Попри це, під час ефіру Трамп продовжив наполягати на своїх позиціях і вступив у гостру дискусію з ведучою щодо своїх заяв про вибори 2020 року. Журналістка поставила під сумнів твердження президента про масові фальсифікації та попросила його надати докази, які б підтверджували ці звинувачення. Саме ця частина розмови стала переломним моментом інтерв’ю, оскільки Трамп різко відреагував на запитання та перейшов до персональних звинувачень на адресу журналістки.

    У ході суперечки він заявив, що Крістен Велкер «або нечесна, або дурна», після чого напруга в студії ще більше зросла. Подальші репліки переросли у взаємні звинувачення щодо упередженості медіа, а президент США дедалі більше демонстрував невдоволення форматом інтерв’ю та поставленими запитаннями.

    Зрештою Дональд Трамп вирішив припинити розмову до її офіційного завершення. Він заявив, що телеканал є «упередженим» і «нечесним», після чого залишив ефір, додавши, що з нього «досить». Перед виходом із запису він подякував журналістці та побажав їй гарного дня, однак тон його заяви залишався різко конфронтаційним.

    Інцидент став черговим прикладом напружених відносин між Дональдом Трампом і американськими медіа. Протягом останніх років він неодноразово звинувачував провідні телеканали у політичній заангажованості, тоді як журналісти та медіаорганізації наполягають, що критичні запитання є невід’ємною частиною демократичного контролю влади.

    Ситуація навколо інтерв’ю вже активно обговорюється в американському політичному середовищі та може посилити дискусію щодо ролі медіа у висвітленні діяльності президента, а також щодо меж публічної риторики політичних лідерів у прямому ефірі.

  • Угорщина готує “повну трансформацію” державних медіа

    Угорщина готує “повну трансформацію” державних медіа

    Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр оголосив про підготовку масштабного законопроєкту, який передбачає «повну трансформацію» державних засобів масової інформації. За його словами, документ буде внесений до парламенту вже наступного тижня і має запустити докорінні зміни в системі державних медіа, які впродовж останніх років перебували під критикою через надмірну залежність від урядової політики та обмежений плюралізм у висвітленні подій.

    Про це Мадяр повідомив 6 червня у своєму дописі на Facebook, наголосивши, що мета майбутніх змін полягає у відновленні довіри до державних медіа та забезпеченні більш збалансованого і професійного висвітлення суспільно-політичних процесів. Він підкреслив, що нова модель має гарантувати чітке розмежування між новинами та політичними оцінками, щоб державні медіа діяли передусім як джерело об’єктивної інформації, а не інструмент політичного впливу.

    За словами прем’єра, ключовим принципом реформи стане відновлення стандартів журналістики, за яких новини мають залишатися нейтральними, а думки — вільними. Таким чином уряд планує змінити підхід до роботи державних медіа, який формувався протягом багатьох років і, за оцінками критиків, призводив до концентрації інформаційного впливу в руках влади.

    Оголошення про реформу відбулося на тлі тривалих дискусій у самому угорському суспільстві щодо ролі медіа в політичному житті країни. Протягом правління Віктора Орбана неодноразово лунали звинувачення у тому, що державні медіа та значна частина приватного медіасектору були інтегровані в систему політичної комунікації влади, що суттєво обмежувало медійну конкуренцію та альтернативні точки зору.

    У цьому контексті ініціатива Мадяра виглядає як спроба змінити підходи до функціонування державного інформаційного простору та зменшити політичний вплив на редакційну політику медіа. Очікується, що законопроєкт може передбачати як інституційні зміни в структурі державних ЗМІ, так і нові правила їхнього фінансування, управління та контролю за редакційними стандартами.

    Паралельно з медійною реформою в Угорщині тривають й інші процеси, пов’язані з переглядом ролі держави в інформаційній сфері. Раніше цього тижня стало відомо про початок поліцейського розслідування щодо компаній одного з найвідоміших медіамагнатів країни, які протягом багатьох років отримували значні державні контракти. Це розслідування також розглядається як частина ширшого процесу переоцінки взаємин між державою, бізнесом і медіа у період після тривалого правління попереднього політичного курсу.

    Запланований законопроєкт уже викликав значну увагу в політичних та експертних колах, оскільки потенційно може змінити баланс сил у медіапросторі Угорщини. Аналітики зазначають, що реформа державних ЗМІ є одним із найчутливіших питань у демократичних системах, адже напряму впливає на рівень довіри громадян до інформації та на якість суспільної дискусії.

    Наразі деталі майбутнього законопроєкту офіційно не оприлюднені, однак очікується, що після внесення до парламенту він стане предметом активних політичних дебатів і може суттєво вплинути на конфігурацію медіаринку в Угорщині в середньо- та довгостроковій перспективі.

  • Україна обігнала США у рейтингу свободи преси: оприлюднено несподівані результати світового індексу

    Україна обігнала США у рейтингу свободи преси: оприлюднено несподівані результати світового індексу

    Україна покращила свої позиції у Всесвітньому індексі свободи преси 2026 року від міжнародної організації Reporters Without Borders (RSF) та посіла 55-те місце серед 180 країн світу. Порівняно з минулим роком країна піднялася одразу на сім позицій, що стало одним із найкращих результатів за останні роки, попри повномасштабну війну та постійні загрози для журналістів.

    У новому рейтингу Україна випередила низку держав, які традиційно вважаються розвиненими демократіями, зокрема США, Італію та Угорщину. Загальний бал України склав 66,10 зі 100 можливих. Особливо високими виявилися показники за соціальним, правовим та політичним критеріями, тоді як найбільш проблемним напрямком залишається безпека журналістів. За цим параметром Україна посіла лише 128-ме місце через воєнні ризики, російські атаки на медіа та загрозу для працівників інформаційної сфери.

    У RSF зазначають, що Україна демонструє позитивну динаміку навіть в умовах війни. Якщо у 2022 році країна перебувала на 106-й позиції, то вже у 2023 році піднялася на 79-те місце, у 2024 році — на 61-ше, а після невеликого падіння у 2025 році знову повернулася до зростання. Таким чином, за чотири роки Україна покращила свої показники більш ніж на 50 позицій.

    Аналітики організації наголошують, що українські медіа продовжують працювати в надзвичайно складних умовах. Повномасштабне вторгнення Росії поставило під загрозу існування багатьох редакцій, змусило журналістів евакуйовуватися, працювати під обстрілами або навіть ставати мішенями окупаційних сил. Водночас саме український медіасектор став одним із ключових елементів протидії російській пропаганді та дезінформації.

    У звіті також наголошується, що загальна ситуація зі свободою преси у світі продовжує стрімко погіршуватися. За даними RSF, вперше за всю 25-річну історію дослідження понад половина країн світу потрапила до категорій із «складною» або «дуже серйозною» ситуацією щодо свободи слова. Серед причин — посилення авторитарних тенденцій, використання законів про національну безпеку для тиску на журналістів, цензура та економічні проблеми медіа.

    Лідерами рейтингу традиційно залишаються Norway, Netherlands, Estonia та Denmark. Саме ці країни демонструють найвищий рівень незалежності медіа, захисту журналістів та прозорості роботи інформаційного сектору. Натомість найгірші показники зафіксовані у Eritrea, North Korea, China та Russia, де незалежна журналістика фактично перебуває під жорстким контролем влади.

    Окремо у звіті згадується Росія, яка опустилася до 172-го місця. За даними RSF, станом на квітень 2026 року в російських тюрмах перебували десятки журналістів, а незалежні редакції змушені працювати в еміграції через переслідування та репресії. Організація називає Росію однією з країн, які активно використовують законодавство про «екстремізм», «тероризм» та «національну безпеку» для придушення свободи слова.

    Попри позитивну динаміку України у рейтингу, міжнародні експерти застерігають, що війна продовжує створювати серйозні ризики для журналістської діяльності. До ключових викликів вони відносять загрозу життю медійників на фронті, руйнування інфраструктури редакцій, економічну нестабільність незалежних медіа та необхідність підтримки інформаційної безпеки держави в умовах війни. Водночас український результат у нинішньому рейтингу демонструє, що навіть під час повномасштабного вторгнення країна зберігає активне та критичне медіасередовище, яке продовжує працювати всупереч воєнним викликам.

  • «2000 метрів до Андріївки» отримав «Еммі» за режисуру

    «2000 метрів до Андріївки» отримав «Еммі» за режисуру

    Документальний фільм «2000 метрів до Андріївки» українського режисера Мстислава Чернова здобув одну з найпрестижніших міжнародних телевізійних відзнак — премію News & Documentary Emmy Awards. Стрічка перемогла в номінації «Видатна режисерська робота» (Outstanding Direction: Documentary), ставши одним із найбільш відзначених документальних проєктів року. Про це повідомляє видання Deadline.

    Фільм також був представлений одразу у шести номінаціях, що підкреслює високий рівень міжнародного визнання роботи української команди. Церемонія нагородження відбулася 27–28 травня, а саму нагороду на сцені отримали співоператор стрічки Олександр Бабенко та продюсерка Мішель Мізнер.

    Під час вручення премії Мішель Мізнер зачитала звернення від імені Мстислава Чернова, який не зміг бути присутнім на церемонії через сімейні обставини. У промові наголошувалося на масштабі трагедії та водночас стійкості українців, які живуть і працюють в умовах повномасштабної війни.

    «Щодня українські міста зазнають нападів, а мирні жителі гинуть від ракет і бомб. Вони ховаються, прикривають своїх дітей, гасять пожежі та дають відсіч. Саме про це наш фільм. Про те, як, незважаючи на напади, незважаючи на зраду, українці вижили і більше не є жертвами. Вони мають свободу дій, мають голос. Причиною цього є люди у наших фільмах. Завдяки їм усе це не розвалилося», — йшлося у зверненні творчої команди.

    «2000 метрів до Андріївки» є продовженням авторського документального висвітлення російсько-української війни, де Мстислав Чернов фокусується на бойових діях на лінії фронту та людському вимірі війни. У центрі сюжету — операція українських військових із повернення села Андріївка поблизу Бахмута, яке перебувало під контролем російських сил. За задумом командування, підрозділ має подолати близько двох кілометрів укріпленої лісосмуги, що перетворилася на складну систему оборонних позицій.

    Разом із військовими на передових позиціях перебували сам режисер Мстислав Чернов і фотограф Олександр Бабенко, які документували хід операції в умовах постійних артилерійських обстрілів, роботи дронів та мінометного вогню. Створення фільму стало не лише кінематографічним процесом, а й тривалим перебуванням авторів у бойовій зоні, що вимагало роботи в екстремальних умовах і постійного ризику для життя.

    Зйомки стрічки стартували у вересні 2023 року та тривали майже півтора року. Над проєктом працювала міжнародна команда: режисер Мстислав Чернов, фотограф і співоператор Олександр Бабенко, продюсерки Мішель Мізнер і Рейні Аронсон-Рат. Музичний супровід створив дворазовий лауреат премії «Ґреммі» композитор Сем Слейтер, який відомий роботою над великими кінопроєктами та документальними стрічками.

    Премія News & Documentary Emmy Awards є частиною системи нагород «Еммі» і вручається Національною академією телевізійних мистецтв і наук США з 1980 року. Вона відзначає найкращі досягнення у сфері документального кіно та новинної журналістики, включно з режисурою, монтажем, операторською роботою та журналістськими розслідуваннями. Цьогоріч на конкурс було подано понад дві тисячі заявок, що підкреслює високий рівень конкуренції.

    Окремо експерти наголошують, що перемога українського фільму має не лише мистецьке, а й інформаційне значення, оскільки документує перебіг повномасштабної війни Росії проти України очима безпосередніх учасників подій. Стрічка продовжує традицію сучасної української документалістики, яка дедалі частіше отримує міжнародне визнання на провідних фестивалях і преміях.

    У світовій кіноіндустрії відзначають, що успіх «2000 метрів до Андріївки» є ще одним підтвердженням зростання ролі українського документального кіно, яке поєднує журналістський підхід із художнім осмисленням війни та її наслідків для суспільства.

  • Стало відомо скільки років були разом Яніна Соколова і фронтмен гурту “Друга ріка” Харчишин

    Стало відомо скільки років були разом Яніна Соколова і фронтмен гурту “Друга ріка” Харчишин

    Нещодавно фронтмен гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин уперше публічно підтвердив, що колись був у стосунках із журналісткою Яніною Соколовою, але тепер вони розійшлися. Після цієї заяви Соколова оприлюднила неоднозначний допис про зраду, через що в мережі швидко поширилася думка: саме це стало причиною розриву пари.

    У новому інтерв’ю Яніна Соколова прокоментувала ситуацію обережно: вона підтвердила, що не обговорює романтичні стосунки за принципом і що вже три роки утримується від коментарів про особисте життя. Журналістка також натякнула на тривалість їхніх стосунків, але деталі не розкрила. За її словами, Валерій не порадився з нею перед тим, як публічно розповісти про їхній роман.

    Поки що сторони дотримуються різних підходів: Харчишин дав публічне підтвердження, Соколова зберігає приватність і уникає уточнень. Ситуація привернула увагу медіа й обговорення в соцмережах, однак без додаткових коментарів від самої Яніни питання про причини розриву залишаються предметом припущень.

  • Журналістка Христина Зеленюк заявила про погрози та вимагання грошей від оточення екскерівника ДПЗКУ

    Журналістка Христина Зеленюк заявила про погрози та вимагання грошей від оточення екскерівника ДПЗКУ

    Відома українська журналістка Христина Зеленюк повідомила про серйозні погрози на свою адресу та вимагання великих сум грошей. За її словами, після смерті чоловіка її матері – білоруського бізнесмена й політика, який у минулому зазнавав переслідувань з боку режиму Олександра Лукашенка, – на сім’ю почався тиск.

    Журналістка стверджує, що головним фігурантом справи є колишній керівник Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) Петро Вовчук. У 2017–2023 роках він переховувався від слідства в Литві, а після екстрадиції в Україну отримав умовний термін за завдання збитків держпідприємству на понад $60 млн. За словами Зеленюк, саме він роками шантажував її вітчима, а згодом заволодів контрольним пакетом у компанії, яка володіє великою нерухомістю в Києві.

    Після смерті бізнесмена Христина разом із матір’ю відновили контроль над підприємством, однак з боку Вовчука, за її словами, почали надходити нові вимоги. Його адвокат Ярослав Бутирін вимагав $600 тисяч і контроль над компанією, а згодом сума зросла до $2 млн. Крім того, через підставну особу проти матері журналістки подали позов, щоб відібрати бізнес та будівлю.

    Журналістка наголошує, що має документи та аудіозаписи, які підтверджують незаконне втручання та тиск. Вона також припускає, що Вовчук може підтримувати зв’язки з представниками білоруського режиму, що становить небезпеку не лише для її родини, а й для її міжнародної журналістської діяльності.

    Окремо Христина звертає увагу на те, що її мама орендує землю в Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, навколо якого нещодавно також фіксували спроби рейдерства. На її думку, збіг цих подій не є випадковим.

    Зеленюк закликає до широкого розголосу справи, підкреслюючи, що йдеться не лише про гроші, а й про безпеку її сім’ї.