4 червня Шевченківський районний суд Києва ухвалив рішення про звільнення детектива Національного антикорупційного бюро Віктора Гусарова від кримінальної відповідальності. Це стало можливим після того, як прокурор Офісу генпрокурора відмовився від обвинувачення у державній зраді, що кардинально змінило хід справи, яку влітку 2025 року Служба безпеки України представила як викриття російського агента серед співробітників НАБУ.
Цю інформацію підтвердила адвокат Гусарова Олена Сторожук, зазначивши, що прокурор заявив про відсутність доказів належності детектива до агентурної мережі Росії. У зв'язку з цим прокуратура попросила закрити справу.
Гусаров був затриманий в липні 2025 року під час масштабних обшуків у антикорупційних структурах. СБУ звинувачувала його в тому, що він працював на російські спецслужби та був частиною великої агентурної мережі, яку, за версією слідства, могли сформувати ще у 2012 році. Одним із його можливих контактів називали Дмитра Іванцова, колишнього охоронця Віктора Януковича. В СБУ стверджували, що Гусаров нібито передавав секретну інформацію з закритої бази Міністерства внутрішніх справ.
Адвокат Гусарова заперечувала обгрунтованість звинувачень, підкреслюючи, що її підзахисний лише знав Іванцова і не мав відомостей про його зв’язки з російськими спецслужбами. Це питання обізнаності стало ключовим у визначенні справи як державної зради.
Спочатку суд обрав Гусарову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права звільнення під заставу, що призвело до п'яти місяців у СІЗО. У грудні 2025 року його перевели під домашній арешт. Вже в січні 2026 року Гусаров поновився на роботі в НАБУ, хоча справа проти нього ще тривала.
На засіданні 4 червня прокурор Руслан Іжук підтвердив, що підтвердити причетність Гусарова до агентурної мережі не вдалося. Це стало підставою для скасування обвинувачення у державній зраді. Хоча детектив також підозрювався в несанкціонованих діях з інформацією, терміни давності для цього епізоду спливли, тому прокурор попросив про звільнення від кримінальної відповідальності.
Справа мала значний політичний контекст, адже затримання співробітників НАБУ відбувалося на фоні напружених відносин між антикорупційними органами, правоохоронною системою та політичним керівництвом. Громадські організації неодноразово підкреслювали необхідність ретельної перевірки справ проти працівників НАБУ, адже сумніви в доказах можуть поставити під загрозу антикорупційну інфраструктуру.
Рішення суду та позиція прокурора ставлять питання про довіру до публічних заяв силових структур, адже, якщо ключові звинувачення не підтвердилися, це може мати серйозні наслідки. Для Гусарова це стало можливістю позбутися найсуворіших обвинувачень, а для НАБУ — важливим моментом для репутації.
Реакція СБУ на ухвалу суду та відмову прокурора від обвинувачення поки що залишається невідомою. Водночас історія Віктора Гусарова стала символом напруженості між антикорупційними структурами, спецслужбами та політичною ситуацією в Україні.