Миколаїв без питної води, Харківщина без відремонтованих доріг, Бородянка — без відновленого житла. Але у той час, коли регіони потерпають від наслідків війни, з державного бюджету витягують мільярди через корупційні схеми, прикриті благими намірами “відбудови”.
Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року, Миколаїв залишився без джерела централізованого водопостачання. Влада пообіцяла швидке вирішення проблеми. У відповідь Служба відновлення та розвитку інфраструктури Миколаївської області замовила масштабний проєкт — будівництво водозабору з Південного Бугу та прокладання магістрального водогону. Початкова вартість проєкту — 7,44 млрд грн.
Втім, уже у вересні 2024 року прем’єр-міністр Денис Шмигаль назвав нову цифру — 8,8 млрд грн. Це — майже утричі більше за бюджет, який обіцяв голова ОВА Віталій Кім. Чому замість оптимізації кошторису ціна зростає — питання без відповіді. А тим часом мешканці Миколаєва досі користуються пунктами роздачі води або купують її за власний рахунок.
Попри бойові дії й постійні обстріли, у Харківській області через ДП “Дороги Харківщини” продовжують освоювати бюджет на ремонт доріг. Підряд отримують “перевірені” гравці: ТОВ “Євробуд Плюс”, “Славдорстрой”, “Ростдорстрой”, “Автомагістраль-Південь”. Частина об’єктів, які фігурують у звітах, фізично розташовані на території, де тривають бойові дії.
Виникає питання — чи виконується там хоч якась робота? За даними з відкритих джерел, деякі ділянки ремонтувалися лише “на папері”, а насправді — або залишились недоторканими, або взагалі зруйновані обстрілами.
У Бородянці, що на Київщині, масштабні руйнування від російської окупації досі не ліквідовані. Водночас держава виділяє сотні мільйонів гривень на відбудову. Частину цих коштів через тендери отримують компанії, пов’язані з політиком Володимиром Карплюком — колишнім мером Ірпеня та лідером партії “Нові обличчя”.
Серед фірм-отримувачів: “Білд Лайф”, “Будівельна група ‘Ветерани України'”, “Астон Люкс” — разом понад 500 мільйонів гривень. Але реального відновлення постраждалих об’єктів немає. За даними місцевих активістів, частина адрес, на які виділено кошти, — порожні майданчики. Причина — політичне лобіювання, домовленості з посадовцями та відсутність контролю.
Служби відновлення, Міністерство інфраструктури під керівництвом Олексія Кулеби, Держагентства — всі ці структури повинні б не допускати корупції. Але замість реагування на схеми — мовчання. Публічні запити журналістів і активістів залишаються без відповідей. Керівники регіонів, які мали б звітувати, ігнорують зобов’язання. Усе — “не на часі”.
