Життя у високогірних районах може суттєво знижувати ризик розвитку діабету — такого висновку дійшли міжнародні дослідники, які вивчають вплив нестачі кисню на обмін речовин людини. За даними науковців, мешканці регіонів, розташованих високо над рівнем моря, приблизно на 12% рідше стикаються з цим захворюванням порівняно з жителями низин.
Як повідомляє BBC Science Focus, ключ до цього феномену криється у зміні роботи еритроцитів — червоних кров’яних тілець. В умовах розрідженого повітря організм адаптується до зниженого рівня кисню, що запускає низку біологічних процесів, здатних впливати на рівень глюкози в крові.
Дослідники встановили, що на висоті понад 1500 метрів організм починає виробляти більше еритроцитів. Водночас ці клітини змінюють метаболічну активність і активніше використовують глюкозу як джерело енергії. Фактично вони швидше поглинають надлишковий цукор із кровотоку, допомагаючи стабілізувати його рівень.
За словами докторки Йоланди Марті-Матеос з Інституту Гладстона, адаптовані до нестачі кисню еритроцити мають підвищену кількість транспортерів глюкози, що дозволяє ефективніше вилучати її з крові. Саме цей механізм дослідники умовно назвали ефектом «глюкозної губки».
На основі відкриття науковці розробили експериментальний препарат HypoxyStat, який імітує вплив високогірного середовища без необхідності фізичного перебування в горах. Під час доклінічних випробувань на лабораторних мишах засіб продемонстрував здатність нормалізувати рівень глюкози.
Втім, фахівці наголошують, що говорити про появу нового лікування поки зарано. Попереду — тривалі клінічні дослідження за участю людей, які мають підтвердити безпечність і ефективність препарату. Лише після цього можна буде оцінити його потенціал у реальній медичній практиці.
Якщо результати випробувань виявляться успішними, новий підхід може суттєво змінити стратегію боротьби з діабетом, зробивши лікування менш залежним від постійної медикаментозної підтримки.
