Після нещодавніх ракетних атак з боку Росії на столицю України питання наявності укриттів стало ще більш актуальним. Балістичні ракети не залишають людям багато часу на реакцію, тож найближчими прихистками для багатьох киян залишаються підвали, підземні паркінги або станції метрополітену, до яких ще потрібно встигнути добратися. На п’ятому році війни постає риторичне запитання: чому столиця з багатомільярдним бюджетом досі не створила всебічну мережу нових захисних споруд?
За даними Департаменту муніципальної безпеки КМДА, станом на 2026 рік у Києві налічувалося 4358 об’єктів цивільного захисту. Проте 3796 з них — це лише найпростіші укриття, такі як пристосовані підвали та цокольні приміщення. Лише 512 об’єктів є повноцінними сховищами, 47 — спорудами подвійного призначення, а протирадіаційних укриттів виявилося всього два. Єдиним первинним мобільним укриттям, яке враховується, є одне на всю столицю.
Ця статистика створює парадокс: офіційно Київ має тисячі укриттів, проте більшість з них не відповідають необхідним стандартам захисту.
Що стосується фінансування, Київ не позбавлений коштів на цивільний захист. У 2025 році на будівництво нових укриттів та капітальний ремонт було виділено близько 4 мільярдів гривень. У 2026 році планується продовження фінансування, зокрема на будівництво та ремонт захисних споруд виділено понад 2,1 мільярда гривень. Водночас триває зведення 39 споруд подвійного призначення, 15 з яких мають бути завершені до кінця року. Отже, проблема не лише у фінансах, а й у швидкості реалізації проєктів, типах будівель і розподілі відповідальності серед органів влади.
Протягом війни основна увага приділялась ремонту існуючих укриттів, що дозволило швидко збільшити їхню кількість. Ремонт підвалів полягає у покращенні освітлення, вентиляції, санвузлів та інших умов. Однак нових капітальних сховищ з’являється вкрай мало. У 2026 році влада повідомила про будівництво нових об’єктів, проте їхня кількість залишається недостатньою для потреб населення.
Важливо зауважити, що не всі укриття однакові. Кодекс цивільного захисту визначає справжнє сховище як герметичну споруду, яка здатна забезпечити безпечне перебування людей не менше 48 годин у разі небезпеки. Найпростіші укриття ж, як правило, є лише адаптованими підвалами, які не можуть забезпечити гарантований захист від балістичних ракет.
Окрему увагу заслуговують мобільні укриття, які мали бути встановлені в місцях скупчення людей. У жовтні 2025 року Київрада ухвалила рішення про закупівлю таких конструкцій, однак процес реалізації затягнувся. Районні адміністрації не змогли завершити процедури закупівель вчасно, тому виділені кошти повернули до бюджету.
Паралельно з цим деякі мобільні укриття все ж з’явилися за рахунок приватних компаній і благодійників, що викликало обурення у багатьох. У порівнянні з іншими містами, такими як Херсон, де укриття з'являються швидше, реалізація програм у Києві досі буксує, незважаючи на значний бюджет.
Система управління в Києві має свої недоліки. Фінансування може затверджуватися Київрадою, тоді як реалізація проектів покладається на районні адміністрації, які не завжди мають достатній контроль над процесами. Це створює ситуацію, коли відповідальність розмивається між різними рівнями влади, що в свою чергу ускладнює швидкість реагування на потреби населення.
Незважаючи на наявність близько 4358 об’єктів цивільного захисту, більшість з них потребує суттєвого покращення. Реальна потреба у захисті значно перевищує кількість доступних укриттів, і ситуація, що склалася, свідчить про те, що проблема не лише в недостатньому фінансуванні, а й у затягуванні реалізації проектів.
В умовах постійної загрози балістичних атак Київ має терміново переглянути свою стратегію щодо створення надійних укриттів, адже безпека мешканців залишається у пріоритеті.