Російська Федерація активно переорієнтовує свої експортні поставки скрапленого природного газу (СПГ) з європейських країн на азійські ринки. Однак цей стратегічний крок може призвести до суттєвих фінансових втрат через високі витрати на транспортування і нові виклики, пов'язані з санкційними обмеженнями. Про це повідомляє Reuters, посилаючись на дані аналітиків і галузеві джерела.
Варто зазначити, що Європейський Союз має намір повністю відмовитися від імпорту російського СПГ до 2027 року у відповідь на військову агресію Росії проти України. У зв'язку з цим російська влада оголосила про плани пошуку нових ринків збуту, зосереджуючи увагу на країнах Азії, зокрема Індії та інших сусідніх державах.
Однак, як вказує Reuters, реальні зміни в експортних маршрутах виявилися складнішими, ніж планувалося. Одним з перших тривожних сигналів стала відмова Індії від закупівлі російського СПГ з підприємства, що потрапило під санкції США. Фахівці пояснюють, що це сталося через високі витрати на доставку та ризики, пов'язані з фінансовими обмеженнями.
Ключовою проблемою для Росії є значне підвищення витрат на логістику при переході на азійські ринки. Якщо раніше транспортування газу до Європи займало в середньому 17–20 днів, то нові маршрути до Азії можуть займати від 50 до 80 днів, залежно від обраного шляху. Наприклад, шлях через Суецький канал триває приблизно 50–60 днів, маршрут навколо мису Доброї Надії — до 80 днів, а Північний морський шлях — близько 50–65 днів з сезонними обмеженнями.
Зросли й витрати на транспортування. Експерти оцінюють, що перевезення газу до Європи обходиться в середньому 1–1,5 долара за мільйон британських теплових одиниць, тоді як доставка до Індії вже може становити 2,5–5 доларів за ту ж кількість. Це значне підвищення витрат може суттєво вплинути на прибутковість російського експорту СПГ.
Аналітики також підкреслюють, що Росія намагається просувати Північний морський шлях як альтернативу для експорту енергоносіїв, проте його використання обмежене через високі витрати, несприятливі погодні умови та нестачу відповідного флоту. Це може зробити цей маршрут найдорожчим для постачання газу до Південної Азії.
Також важливим фактором є безпекова нестабільність на деяких морських маршрутах, зокрема в акваторії Суецького каналу, що підвищує ризики та впливає на страхові витрати. Це створює додатковий тягар для постачальників, які мають оцінювати не лише відстані, але й геополітичні ризики.
Фахівці зауважують, що навіть висока ціна на енергоносії на ринках Азії не гарантує Росії збереження колишніх доходів від експорту газу. Зростання витрат на транспортування, санкції та втрата стабільного європейського ринку створюють тривалий тиск на російський енергетичний сектор.
З початком широкомасштабної війни Росії проти України ЄС продовжує зменшувати залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт СПГ з альтернативних джерел. США вже стали одним з основних постачальників скрапленого газу до Європи, збільшуючи свою частку на цьому ринку.