Після закритої зустрічі у Вашингтоні українська делегація не змогла домовитися про новий мирний план. Київ акцентував увагу на необхідності оголошення перемир’я — будь то повне, повітряне, морське чи енергетичне — як першочергового кроку. Водночас американська сторона знову підняла питання територіальних поступок, що, за словами джерела, обізнаного з переговорами, стало причиною згадки Криму у недавньому інтерв’ю.
Єдине, що було досягнуто — домовленість про проведення нового раунду переговорів у Стамбулі у серпні. Проте, на запитання, коли Київ готовий провести вибори після початку перемир'я, точна відповідь не прозвучала, лише було названо діапазон «від 6 до 12 місяців».
Це суттєво змінює публічний дискурс, який обидві сторони намагалися сформувати після зустрічі Володимира Зеленського і Дональда Трампа. Офіційно говорилося про «продуктивну» бесіду та необхідність активізації дипломатичних зусиль, проте реальність виглядає інакше: суттєвих змін у позиціях сторін не сталося. Київ наполягає на зупинці вогню, тоді як Вашингтон продовжує вважати територіальні питання важливими для сталого врегулювання.
Після тривалого застою у тристоронніх форматах перемовин у Абу-Дабі та Женеві на початку року, де обговорювалися варіанти «вільної економічної зони» в Донбасі, американська сторона знову намагається повернути до порядку денного питання, які Москва вважає вже вирішеними. В Україні ж вважають, що тиск через удари по інфраструктурі на окупованих територіях, включно з Кримом, може створити умови для перемовин. Саме тому Київ акцентує на можливих часткових перемир'ях.
Туреччина неодноразово пропонувала свою територію для проведення зустрічей, а Володимир Путін у червні відзначав «стамбульські угоди» 2022 року як потенційну платформу для подальших переговорів. Проте суттєвих зрушень у позиціях не відбулося. Американська сторона знову підносила питання територіальних поступок, що й стало причиною обговорення Криму у публічному просторі, зокрема під час інтерв'ю Зеленського, в якому він наголосив на важливості людей, а не територій.
Жодна зі сторін не підтверджує, що питання Криму було предметом конкретних домовленостей. З відкритих джерел відомо, що в попередніх американських заявах статус півострова розглядався в термінах de facto або de jure визнання. Російська сторона наполягає на визнанні "реальностей" і відмові України від певних вимог.
Американські посередники, зокрема Стів Віткофф та Джаред Кушнер, які неодноразово відвідували Москву і готувалися до візиту в Київ, знову стикаються з необхідністю примирити несумісні підходи. Офіційні заяви, вочевидь, залишаться в межах раніше озвучених фраз про важливість дипломатії. Наразі немає жодних підтверджених домовленостей щодо змісту майбутніх переговорів.
Питання проведення виборів після 6–12 місяців після початку перемир’я фіксує, що Київ пов’язує політичний процес з введенням у дію перемир’я, а не з підписанням остаточної угоди. Ця позиція контрастує із жорсткішими попередніми американськими натяками на швидкі вибори. На полі бою продовжують діяти удари по енергетичній, логістичній та кримській інфраструктурі, і обидві сторони вважають, що військовий тиск є основою для дипломатичних зусиль.