У 2026 році Росія почала жнива в умовах гострої нестачі дизельного пального, що негативно позначається на швидкості збору врожаю та ставить під загрозу аграрний сектор країни. Найбільше проблеми з постачанням пального відчувають регіони, які зазвичай першими розпочинають збори, а малі та середні фермери опинилися на межі виживання. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.
Дослідження свідчать, що найскладніша ситуація спостерігається в Краснодарському та Ставропольському краях, а також у Ростовській області, де зернові культури достигають раніше, ніж в інших частинах Росії. Проблеми з постачанням дизеля також фіксуються у Липецькій, Воронезькій, Тамбовській областях, а також у Республіці Башкортостан і Якутії.
За інформацією СЗРУ, нестача пального вже прямо впливає на темпи жнив, які істотно відстають від минулорічних. Станом на 1 липня 2026 року в Росії обмолочено лише 1,3-1,5 млн гектарів посівів, тоді як в аналогічний період попереднього року цей показник становив 4,2-4,6 млн гектарів. Таким чином, темпи збору врожаю скоротилися майже втричі.
Хоча заступник голови уряду РФ Дмитро Патрушев заперечив наявність значних проблем, у розвідці зазначають, що він не надав жодних обґрунтованих статистичних даних для підтримки своїх слів.
Не лише дефіцит пального, але й скорочення посівних площ сприяє загостренню ситуації. За інформацією розвідки, площі під ярими культурами зменшилися на 11,3%, а під озимими — на 7,4% у порівнянні з минулим роком. Паливна криза ускладнює дотримання агротехнологічних строків, оскільки після дозрівання зернових аграріям залишається всього 7-10 днів на збори, інакше зерно може почати осипатися.
Представники агропромислового комплексу Ростовської області вважають, що внаслідок зриву строків жнив втрати врожаю можуть досягти 15%. Крім того, аграрії стикаються з проблемами придбання дизельного пального: у ряді регіонів продаж пального на АЗС вже нормується, дозволяючи одному покупцеві купувати від 20 до 200 літрів.
Ці обмеження суттєво ускладнюють роботу сільськогосподарської техніки, адже один комбайн може споживати до 300 літрів дизеля за зміну, отже, встановлені ліміти не забезпечують навіть одного повного робочого дня.
Ситуація особливо складна у віддалених районах, таких як Якутія, де деякі фермери змушені подолати відстань у 200-300 км просто для того, щоб купити максимально дозволені 200 літрів дизелю. Найбільше страждають малі та середні фермерські господарства, які не мають запасів пального та довгострокових контрактів.
СЗРУ наголошує, що нинішня ситуація може призвести не лише до втрати врожаю, а й до погіршення якості зерна, зменшення рентабельності агровиробництва та фінансових труднощів для малих виробників. Витрати на пальне вже складають близько 20% від собівартості вирощування зернових.
Регіони з слабкою паливною інфраструктурою, значними відстанями між АЗС та агрокомпаніями, а також обмеженими запасами дизельного пального найбільше піддаються ризику. Серед інших факторів українська розвідка відзначила активне використання "сірих" схем постачання та переробки пального в Росії, зокрема, однією з таких схем є співпраця з індійською компанією Nayara Energy.
Додатково в ряді російських регіонів запроваджуються нові обмеження на продаж пального. Наприклад, у Курській області з 15 липня 2026 року почали діяти нові правила, які суттєво обмежують можливості водіїв у придбанні бензину та дизельного пального.